Мета: 

навчальна: розширити і поглибити знання учнів про свято Великодня (народні традиції відзначення, атрибутика тощо) в Україні та ознайомити учнів з особливостями святкування Великодня в різних країнах світу;

розвивальна: формувати духовно-моральні загальнолюдські цінності, розвивати цікавість до українських обрядових свят, етнічну ідентифікацію  у становленні підростаючої особистості в умовах української державності, виховати розуміння необхідності збереження етноменшинами національної культури в умовах асиміляції;

виховна: виховувати шанобливе ставлення до рідних святинь нашого народу, традицій і звичаїв інших країн.

Обладнання: проєктор, ноутбук, комп’ютерна презентація, дерев’яні та справжні писанки, крашанки, пасочка, кошик, свічка, сир, масло, ковбаса, часник і хрін, вишиті рушники.

Хід заняття

Вихователь: Великдень ‒ світле і духовне свято, яке щороку об’єднує сотні людей по всьому світу. Це одне з найбільших весняних свят у християнській релігії,  традиції його святкування складалися сторіччями. Великдень – Свято пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день (Великдень). Запашні страви, весняне сонце, давні традиції роблять Великдень значною подією року. Але які б коріння не мав Великдень, традиції у багатьох країнах відрізняються [1].

Дата святкування встановлюється наперед, але щороку припадає на різні дні ‒ із 22 березня по 25 квітня (за старим стилем).  Що ж то за свято ‒ Великдень? З’явилася ця назва наприкінці І тисячоліття, коли на українську землю прийшло християнство. Це день воскресіння Ісуса Христа. За легендою, у день, коли народився Ісус Христос, було надзвичайно сонячно, а тривалість його дорівнювала аж сімом сучасним дням. Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Святу передував Великий піст, під час якого тваринна їжа заборонялася. Наші пращури були мудрими людьми. Під час посту організм очищався від непотрібних шлаків і ставав здоровішим. Та й у кожного заощаджувалися харчі до свята: заливались ковбаси жиром, коптили шинку та окороки, назбирували багато яєць. Упродовж 7-го тижня посту наводили лад у господарстві, прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини й знадвору, прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники. Увесь тиждень перед Великоднем прийнято називати Великим  або Страсним, Білим або чистим тижнем. Кожен день цього тижня має своє призначення [3].

Бесіда про Великий піст (вихователь ставить запитання учням)

- Скільки  часу триває Великий піст? (7 тижнів).

- А від чого людина повинна утримуватися під час Великого посту? (Великий піст потрібен кожному для того, щоб очиститися від гріхів і приготувати свою душу до світлого свята. Упродовж усього посту людина має відмовитися від їжі в пам'ять про сорокаденний піст Ісуса. Упродовж 40 днів християни повинні відмовлятися від розваг і задоволень, присвячуючи час самопізнанню і молитвам [3]). 

Учні заздалегідь підготували повідомлення про «Страсний тиждень», під час якого однокласники на аркушах, за допомогою піктограм, позначають предмети, які є символічними для  днів тижня перед Великоднем.

Учениця: Страсний понеділок. За традицією, український люд у Страсний понеділок прибирав свою оселю – фарбував, мив, чистив. У понеділок, особливо для жінок, день починався рано. Ще до сходу сонця мати будила дочок, і вони, умившись, починали порядкувати, змащувати жовтою глиною долівку на призьбі, потім мили ладу (скриня на одяг), лавиці, стіл, двері, чистили вікна тощо. Після обіду йшли на город, аби до живного четверга посіяти все насіння.

Вихователь: Які піктограми ви використали? (будинок, пензлик, насінина).

Учениця: Страсний вівторок. У вівторок жінки прали, прасували білизну, готували до свята святковий одяг. Чоловіки тим часом оглядали поля й заготовляли дрова для випікання пасок.

Вихователь: Які піктограми ви використали? (праска, білизна, дрова).

Учениця: Чиста середа – день своєрідного завершення найважливіших робіт. У середу під вечір слід було впоратися з городом, навести лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері починали причиняти тісто для пасок, дівчата вибирали яйця для писанок, готували віск, писало, природні барвники. Хлопці ж прибирали подвір’я, складали дрова, звільняли двір від всякого мотлоху тощо.

Вихователь: Які піктограми ви використали? (писарчук, яйце).

Учениця: Страсний четвер ще називають Живним, або Чистим. За стародавнім звичаєм на світанку цього дня дорослі й діти особливо урочисто милися. Український звичай велить це робити біля криниці або річки. До Чистого четверга оселя має бути прибрана, чиста. Господині розвішували в будинку рушники. Свічкою, принесеною увечері з церкви, випалювали зображення хреста на одвірку, над входом до хати. Страсну свічку зберігали до наступного Страсного четверга. Традиційно у Чистий Четвер до свята купували дітям обновки. Також саме в Чистий Четвер дівчата розписували писанки для коханих та готували великодні листівки.

Вихователь: Які піктограми ви використали? (крапля води, свічка, писанка).

Учениця: Страсна п'ятниця  ‒  день жалоби на спомин про смерть Христа. Богослужіння Великої п'ятниці проникнуті Духом жертовної любові. Цього дня християни строго постять. Заборонено в Страсну П’ятницю співати й веселитися.

Вихователь: Які піктограми ви використали? (церква, Ісус на хресті).

Учениця: Велика Субота. У Велику Суботу в обов’язки господаря входило підготувати кошик для посвяти – його промивали в проточній воді й сушили на сонці. Жінки ж малювали писанки, готували смажене й варили їсти, пекли паски. А ввечері наповнювали кошик.

Вихователь: Які піктограми ви використали? (кошик з писанками, пасочка) [3].

А зараз пропоную разом скласти Великодній кошик. Що ж символізує паска? (хліб вічного життя).

- Що символізує ковбаса? (Освячення м’ясних страв сягає коренями ще до старозавітної Пасхи: на це свято споживали жертовне ягня. Ягня – це прообраз Ісуса Христа, який своєю жертвою відкупив наші гріхи).
- Що символізують сир і масло? (сир і масло є символами жертовності та ніжності Бога).
- Що символізують часник і хрін? (символізують міцність, яку може дати людині віра у Воскресіння Господа Ісуса Христа).
- Що символізує писанка і яйце? (писанка символізує життя, достаток, вічний рух; крашанка – побажання усякого добра, яйце – символ зародження життя, знак життя нового, воскресіння).
- Що ж тоді символізує свічка? (джерело життя і світла, тепла домашнього вогнища, захисту) [3].

Вихователь: Цікавим є те, що великодній набір страв не однаковий у всьому світі – у різних країнах прийнято готувати та святити різні страви. Пропоную здійснити віртуальну мандрівку країнами для того, щоб дізнатися про великоднє «меню» та традиції святкування Великодня в інших країнах світу.

Презентація «Свято Великодня у різних країнах світу»

(супроводжується розповіддю вихователя)

Як і в Україні, у французькому Великодні присутні яйця, але відмінність полягає в тому, що це шоколадні яйця. Діти підкидають їх у повітря: чиє пасхальне яйце першим впаде на землю, той програє.  У французів прийнято їсти на Великдень смаженого баранчика.

Святкова трапеза в поляків починається з молитви. За святковим столом традиційно повинні зібратися всі покоління однієї родини. Сніданок складається з освяченої  паски, яєць, хрону, м’яса, ковбаси та мазурека ‒ пирога з фруктовою начинкою. Наступного дня за Великодньою неділею – «мокрого понеділка» поляки щедро поливають одне одного водою. Вважається, що вода приносить здоров’я, удачу, зиск у господарстві.

На Великдень в Англії готують смажену баранину та солодкий марципановий пиріг – симнел. Крім традиційних служб і молебень, важливу роль відіграє прикрашання будинків і ділянок. У Великобританії на Великдень використовують не тільки курячі яйця, як у всіх інших країнах, але й гусячі, і навіть страусині.

Головний атрибут свята Великодня в Угорщині – це, звичайно, пасхальне яйце як символ зародження нового життя. На Великдень в Угорщині прийнято дарувати діткам невеликі подарунки, як правило, солодощі і всілякі шоколадні яйця, зайчики і баранці. Головна страва угорського Великодня – варена шинка. Понеділок починається з того, що угорські юнаки та чоловіки бризкають на волосся дівчат і жінок парфумами або одеколоном. При цьому прийнято читати невеликі великодні віршики, а в подарунок від жіночої половини отримують усілякі подарунки: пасхальні яйця, солодощі. Народна традиція з обливанням досі збереглася в містечку під назвою Холлоке. Це музей-село під відкритим небом, головні експонати якого ‒ власне місцеві жителі. Вважається, що це сприяє жіночому здоров’ю і красі, також допомагає в майбутньому народженню здорових дітей. До речі, кролик – це теж символ плодючості, тому у великодні дні всюди можна побачити їх ‒ шоколадних, намальованих на листівках, і навіть живих.

У Болгарії прийнято Великдень називати «Велікден». Зазвичай рано вранці, у Страсний четвер, у всіх будинках фарбують яйця. Після святкової літургії у дворі храму люди дарують одне одному пофарбовані крашанки, цокаються ними, а потім їх їдять.

У Румунії в багатьох районах жінки додають у саму паску волоський горіх, для запаху – мускатний горіх, апельсини або лимон, родзинки. У деяких районах до неї додають дрібно потертий гарбуз. Ще одна цікава страва, притаманна Румунії та Молдові – «Babele» – великодня баба, спеціально приготована в печі солодка страва з макаронів, що заливалися в спеціальні формочки. У деяких районах це є обов’язковим пасхальним блюдом, в інших не готується взагалі. Але існувала й страва «протилежної статі» – дід, який був кислуватим або соленим на смак, а колір був обов’язково темним.

Частина населення Бразилії – католики, для яких найбільшим і шанованим релігійним святом є Великдень. Святковий стіл прийнято прикрашати солодкою, начиненою дрібними шматочками фруктів, паскою, яка за формою нагадує хрест. У Бразилії на Великдень дарують загорнуті в блискучу святкову упаковку шоколадні яйця з іграшкою всередині.

На думку фінів, великодні свята, які тривають цілих чотири дні – із п’ятниці до понеділка, найкраще проводити на природі з сім’єю. У Чистий четвер фіни печуть паски і фарбують яйця.

На Великдень шведи варять і фарбують яйця. Зрізають гілки берези або верби, ставлять їх у вази і прикрашають різнокольоровим пір’ям, маленькими дерев’яними яйцями. Важлива відмінність шведського великоднього столу від інших європейських ‒ наявність маринованого оселедця, настільки улюбленого шведами.

Німці відзначають Великдень два дні: Великоднє воскресіння і наступний день – Великодній понеділок. Саме в Німеччині вперше з’явився один із популярних символів Великодня – Кролик.

У Великодню неділю в Ірландії подають суп із зеленої цибулі і ягняти. На вулицях влаштовують танцювальні змагання. Переможець отримує пиріг.

В Італії традиційно печуть «пасхальний торт» – солоний пиріг із звареними яйцями і шпинатом та смаженою ягнятиною.

Великдень у Канаді відзначають активно, адже в країні багато діаспор країн СНД. Але до цього свята ставляться більше як до сімейної події, ніж як до релігійної події. Після церковної служби сім’ї або дружні компанії збираються разом на природі або навіть у ресторані, пригощаються і розважаються. Канадці теж мають свого Великоднього Кролика Банні. Він приносить гостинці й шоколадні яйця слухняним діткам. А на стіл господині виставляють багато витончених страв: ягня, випічку, шинку, запечені овочі.

В Японії після молитв священнослужителі видають усім парафіянам здобні солодкі булочки і фарбовані яйця. Далі японці розходяться по своїх домівках і влаштовують скромне застілля. На відміну від багатьох європейських країн, Японія не звикла до масштабних гулянь та розкішних святкувань. Зазвичай усе проходить досить тихо, так що представники інших конфесій не особливо помічають, що в місто прийшов Великдень.

Великдень у Вірменії називають Затик. У будинках або біля них жителі Вірменії обов’язково встановлюють великоднє дерево, яке прикрашають іграшковими крашанками, ляльками з соломи або сіна, стрічками. Після завершення свята ляльок спалюють або відпускають плисти по воді. Увечері на святковий стіл господиня виставляє паски і фарбовані курячі яйця, пророщену пшеницю. А ще традиційно тут пригощаються пловом і кутапом, вареним м’ясом барана й коржами з пшениці. 

Головним символом Великодня в Австралії є не великодній кролик, як у багатьох країнах, а білбі – рідкісна тварина цього континенту. Популярні також і шоколадні яйця. Великдень в Австралії святкують на природі. Адже австралійці вірять, що в це свято очищується повітря, а вода в джерелах набуває властивості, схожої до властивостей святої води. Крім того, на Великдень в Австралії відбувається фестиваль великих повітряних куль, зроблених у вигляді великодніх яєць. Головною великодньою стравою в австралійців вважається смажена баранина, яловичина або курча. Щодо десерту, то австралійці ласують традиційним тортом із безе, прикрашеним різними фруктами. Окрім того, популярними на Великдень є солодкі гарячі булочки [1].

Вихователь. Минає час, а українські традиції й обряди, такі як Великдень, переходять від покоління до покоління. Їх бережуть, тому що український народ шанує свою віру, поважає обряди пращурів і палко любить свою землю. Кожна країна та кожен народ відрізняється своїми цікавими та унікальними звичаями. Для когось вони можуть здаватися смішними, для когось – дивними, а для самого народу – це є його історія. Адже кожна людина перебуває в соціальному середовищі певного народу, засвоюючи їх ціннісні орієнтації, що закріплені в традиціях і звичаях, прийнятих у суспільстві того чи іншого народу. Традиції формуються не самі по собі, а в певній культурі, тому вони здатні задавати певні духовні орієнтири, впливати на суспільну свідомість. Життєздатність традицій залежить від подальшого їх розвитку та засвоєння наступними поколіннями. У свою чергу, звичай є формою поведінки в певних ситуаціях, яку сприймає і підтримує певна соціальна група, тобто регламентує форми взаємин людей у побуті і сім’ї, які відображають особливості життя певного народу. Через звичаї людина долучається до соціального і культурного досвіду та засвоює його, у першу чергу, у процесі виховання. Тобто традиції і звичаї є пам’яттю народу, яка зберігає все цінне в історичному розвитку, та засобом, що забезпечує прогресивний розвиток суспільства.

Отже, ставтеся до чужої культури з тією ж повагою, із якою ставитеся до власної, не судіть про традиції інших культур, відштовхуючись від власних переконань, оскільки кожна культура має власну систему цінностей [2].

Література

1. Великдень у 16 країнах світу: традиції святкування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://businessvisit.com.ua/uk/blog/velikden-u-16-krayinah-svitu-traditsiyi-svyatkuvannya/. – Назва з екрана.
2. Головач Н. «Традиціїі звичаїякфакторкультурноїсоціалізації особистості» / Н. Головач [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///E:/MyDoc/Downloads/apitphk_2013_31_32%20(3).pdf. – Назва з екрана.
3. Кресан Ж. «Великодні свята і звичаї українців» / Ж. Кресан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/velikodni-svata-i-zvicai-ukrainciv-48122.html. – Назва з екрана.