На світі немає цілком однакових людей. Кожен із нас відрізняється від усіх інших рядом фізичних особливостей, що формуються, починаючи від самого зачаття й аж до кінця життя. З моменту злиття чоловічої й жіночої гамет й утворення заплінненої клітини — зиготи. Генетичне обумовлене людське начало може змінюватися під впливом факторів зовнішнього середовища. Відомо, що завдяки тісній взаємодії генетичних чинників і факторів зовнішнього середовища у дитячому віці формуються індивідуальні ознаки й характер людини.Розвиток людини, його світогляд, інтереси, потреби, спрямованість його дій, духовне багатство його особистості та інші особливості знаходяться в прямій залежності від того, а яких умовах він розвивається і, особливо, в період дитинства і юнацтва. Особистість людини формується під впливом ряду факторів.

Фактор середовища: вченими встановили, що середовище  здатне сильно видозмінити характер інформації, переданої у спадщину. На генетичному рівні записано, що в середньому маса дитини дорівнює 3300—3700 грамів, а зріст при цьому складає 49—52 см. Однак мати під час вагітності може погано харчуватися, або з її крові надходить мало поживних речовин у кров дитини. Тоді дитина може народитися з вагою 2000—2500 г і зростом 43—45 см. це ще не всі ознаки її незрілості.

Фактор спадковості: спадковість яка закладена у генах людини і передається на генетичному рівні від батьків складається з постійної частина (забезпечення народження людини людиною) та змінної частини (зв’язок людину з його батьками).Від народження людина, ще не є особистістю, його «Я» ще не проявлено, у нього немає імені, ідей, поглядів, смаків, переконань, звичаїв, соціального статусу, тобто можна сказати, що його життєвий шлях поки ще невідомий, а доля не визначена. Але  на формування майбутньої особистості великий вплив відіграє спадковість. Людина з кращого спадковістю буде успішніше розвиватися в соціумі і взаємодіяти із зовнішнім світом. Важливою умовою є те, що людина, що народилася з певними характеристиками, буде розвиватися тільки в їх рамках. Таким чином, виходить, що людина є той, хто він є, і його спадкові характеристики будуть впливати на нього протягом всього його життя. На ділі це виглядає як те, що людина, що народилася з поганою фізичною спадковістю, не зможе досягти видатних результатів у спорті та фізичної діяльності, а той, хто народився розумово відсталим, ніколи не стане вченим, філософом.

Фактор виховання: виховання – це процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості, а також комплекс прав, обов'язків та відповідальності  які підготують людину до життя в суспільстві   Даний фактор має дещо інший, на відміну попередніх двох, характер – цілеспрямованість і усвідомленість. Виховання має позитивний характер лише у систематичному впливі, одиничні впливи не приносять результату у вихованні. Головними в процесі виховання, як правило, є батьки дитини, другорядні ролі грають вихователі, вчителі, викладачі. Від того, як батьки передадуть  дітям  свої знання, життєвий досвід, навчають якихось речей, залежатиме яким він виросте, як буде спілкуватися з іншими людьми і вести себе в суспільстві, які в нього будуть моральні та етичні норми, переконання та інше. Щоб сформувати з підростаючого покоління справжню особистість, потрібно докладати великих зусиль, але запам’ятайте, що головне у вихованні – це власний приклад, адже дитина напевно коли-небудь захоче закурити сигарету, навіть якщо його батьки кажуть, що це погано, а самі курять.

Особистість – це унікальне створіння, що формується під впливом безлічі факторів, які  роблять свій вплив не поодиноко, а комплексно, тобто всі разом. і процес цей підпорядковується своїм законам. З цієї причини, вивчаючи психологію розвитку людини, потрібно враховувати будь-які деталі, нюанси, події та явища, з якими стикається людина на своєму життєвому шляху. Тільки такий підхід дасть можливість розібратися в тому, чому людина (в будь-якому плані) сформувався саме так, а не інакше.

 Література

1. Вишневський O.L, Кобрій О.М., Чепіль MM. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій / За ред. О.Вишневського. - Дрогобич: Відродження, 2001. - 268 с.
2. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - Видання перше. - Київ, Українська Видавнича Спілка, 1997. - 441 с.
3. Дружинін У. А. Психологія та психодіагностика загальних здібностей. – М.:Наука,1994.
4. Лобанова Є. А.Дошкольная педагогіка: навчально-методичне посібник/ Є. А. Лобанова. – Балашов: Миколаїв, 2005. – 76 з.
5. Петровський А. У., Ярошевский М. Р. Основи теоретичної психології: навчальних посібників для вузів – М.:Инфра-М,1998.528с.