Сучасна система освіти направлена на те, щоб у учнів були сформовані навички самостійного мислення, осмислювання ідей та понять, розуміння важливості критичного опрацювання інформації, яку вони мають самостійно знаходити в Інтернеті спираючись на власні потреби та вимоги, які ставить перед ними сучасне інформаційне суспільство і застосовувати її в конкретних умовах. Для цього потрібно сформувати в школярів мотиви і цілі пізнавальної діяльності, якими вони будуть користуватися поза навчальним процесом.  Уміння вчитися є ключовою компетентністю учнів, формування якої є одним із головних завдань сучасної системи освіти. Уміння вчитися передбачає самостійне визначення мети навчання, пошук способів та джерел інформації для самостійного опрацювання, вияв зацікавленності до результату пізнавальної діяльності та намагання її вдосконалити для досягнення успішного результату. Дослідження психологів і педагогів та досвід вчителів показують: щоб навчити учнів самостійно і творчо вчитися потрібно включити їх у спеціальну організовану діяльність. Враховуючи нові вимоги до навчальної діяльності учня навчання особистості вимагає нових підходів, форм та методів.

Застосування нових методів та підходів у викладанні навчального матеріалу на уроках сприяють свідомому засвоєнню знань, формуванню навичок і умінь необхідних для активного включення у процес пізнання. Використання інтерактивних технологій навчання  вчить учнів самостійно знаходити, систематизувати  та узагальнювати інформацію.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [1].

Інтерактивна модель навчання відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати тощо.

Формування інформаційної компетентності на уроках інформатики

Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю створювати на уроках відкриту сприятливу атмосферу для обміну думками,  поглядами, дозволяючи при цьому викладати навчальний матеріал, опитувати учнів і проводити практичну діяльність яка є дуже важливою складовою при навчанні інформатики.

Розглянемо основні структурні етапи уроку, які зустрічаються на більшості занять, незалежно від типу самого уроку і визначимо методи та прийоми, які дозволяють активізувати навчальну діяльність учнів на уроці для кращого засвоєння матеріалу, розвитку практичних навичок чи творчих здібностей.

1. Цілепокладання.

Даний етап уроку спрямований на формування мотивів діяльності, уявлень про її можливі результати й орієнтацію у матеріалі і конкретних діях, які здатні забезпечити його досягнення. Згідно цієї моделі, тему уроку можна розкрити не за допомогою стандартного пояснення, що «темою уроку є…», а з окреслювання основної проблеми уроку, з’ясування  чому вона важлива та які способи існують для її вирішення.

Для цього застосовую  метод «Мозковий штурм» широко відомий і описаний у літературі. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета „мозкового штурму” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) пропоную всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою. Усі пропозиції записуються на дошці в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Приклад: Тема: «Поняття персонального навчального середовища. Хмарні технології». (9 клас).

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

1. Як ви вважаєте, що таке персональне навчальне середовище? 
2. На вашу думку, як у персональному навчальному середовищі застосовують хмарні технології? 

На дошці записуються усі ідеї. Потім здійснюється вибір правильних ідей і пошук спільних думок. Після чого проголошую тему, мету та завдання, очікувані результати уроку.

2. Цілереалізація. Актуалізація й корекція опорних знань.

Методичний прийом «Незакінчені речення».

Цей прийом дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись, формулюють незакінчене речення і пропонують учням, висловлюючись, закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями.

Приклад: Тема «Додавання анімаційних ефектів до об’єктів слайда.  Анімаційні ефекти зміни слайдів.» (6  клас).

Методичний прийом «Незакінчені речення»

1. Презентація – це …(форма подання інформації як за допомогою різноманітних технічних засобів, так і без них.)
2. Презентація призначена для …(представлення нових проектів, товарів, послуг, ідей тощо)
3. Слайд – це …(окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.)
4. Цілереалізація. Сприйняття й первинне усвідомлення  навчального   матеріалу,  осмислення зв'язків і співвідношень в об'єктах вивчення.

Методичний прийом «Крісло автора».

Метод несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів. Організація роботи: вчитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці вчителя, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

Методичний прийом «Крісло автора».

Приклад: Тема:  «Величини (змінні і константи), їхні властивості. Прості типи величин» (8 клас)

Учень готує невелику доповідь і планує виступ перед класом, спираючись на матеріали, які пропонує вчитель.

4. Рефлексивно-оцінюючий. Підведення підсумків уроку.

Закінчуючи урок, потрібно завжди підсумувати зроблене на уроці. Підбиваючи підсумки важливо зрозуміти як рівень засвоєння знань учнями, так і їхні враження від уроку.

Приклад: Для підбиття підсумків уроку можна застосувати метод «Мікрофон».

Учням пропонується закінчити речення «Сьогодні, працюючи на уроці, я зрозумів …»

Крім зазначених вище способів застосування інтерактивних методів, важливим і доречним при вивченні окремих тем є робота учнів над спільним проектом, що дозволяє реалізувати знання і потенціал кожного учня для вирішення певного глобального завдання, зосередитися на виконанні завдань проектної діяльності. Відбувається автоматизація дії, що свідчить про можливість її виконання без допомоги вчителя.

Для реалізації інформаційної компетентності особливого значення набуває проектна діяльність.

Наприклад, пропоную учням створити проекти: «Роль всесвітньої мережі Інтернет у нашому житті» , «Імена та відкриття в історії інформатики».

Під час цієї роботи учні розвивають свою творчість, власну фантазію, а головне, вони отримують позитивний результат, що підвищує їх самооцінку.

Успішне виконання проектних завдань учнями свідчить про їх ефективну самореалізацію.

Нові технології навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань. Сучасні комп’ютерні технології дають учителю нові можливості, дозволяючи разом з учнем отримувати задоволення від захопливого процесу пізнання. Таке заняття викликає в дітей емоційний підйом. Навіть учні, які мають невисокий рівень знань, охоче працюють із комп’ютером. А коли активізувати учнів до навчання, пробудити інтерес – то і результат буде якіснішим.

Література

1. Баловсяк Н. В. Компетентність як результат освітнього процесу // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу-2004”. – Дніпропетровськ, “Наука і освіта”. – 2004.
2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с
3. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – Key competences for lifelong learning [Електронний ресурс] http://europa.eu/legislation_summaries/education_training_youth/lifelong_ learning/c11090_en.htm