Актуальність моєї  роботи обумовлюється тим, що сучасне динамічне, швидкоплинне життя висуває суспільний запит на виховання креативної особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Сьогодні своїм основним завданням педагогічні колективи навчальних закладів повинні вважати забезпечення фізичного, інтелектуального, соціального і духовного розвитку учнів з домінантою індивідуальних і творчих можливостей кожного для формування творчої цілеспрямованості особистості, здатної до саморегуляції, передбачення, конструювання, власної життєвої стратегії.

На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики особливої уваги набувають проблеми удосконалення методів навчання як шляхом поновлення методичних надбань новими методами та прийомами навчання, так і за рахунок модернізації традиційних методів.

Завдання вчителя полягає у розвитку творчого потенціалу учнів на кожному уроці. Вчитель повинен сприяти пробудженню інтересу до пізнання, розвивати вміння та навички самостійно працювати, творчо ставитися до виконання завдання. Досить ефективним методом взаємодії вчителя і учнів на уроці є використання творчих завдань, що відіграють одночасно навчальну, розвиваючу та виховну функції, мають велике значення для духовного, емоційного, інтелектуального розвитку дитини і дитячої фантазії.

Проблемі розвитку креативних здібностей школярів приділяли увагу видатні педагоги-класики: А. Коменський, У. Песталоцці, К. Ушинський, С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші. Основні питання розвитку творчих здібностей знаходимо у працях таких сучасників, як В. Барко, А. Богданова, Н. Бриж, М. Бургін, І. Волощук, Г. Гречко, О. Жоркова, Д. Завалишина, Г. Капронова, О. Клепіков, А. Король, Т. Кронівець, Б. Нікітін, О. Пєхота, О. Ланько, Б. Федоришина, М. Яремійчук та ін.

Недостатня розробленість даної проблеми, її практична значущість для методики початкової освіти зумовили вибір мною  теми «Виховання креативної особистості через творчість педагога».

Мета моєї роботи: сформувати методичні рекомендації до організації навчання з природознавства, що спрямовані на виховання креативної особистості учнів початкової школи. Об’єкт дослідження: процес формування креативних здібностей учнів початкової школи. Предмет дослідження: ефективні шляхи розвитку креативних здібностей учнів через творчість педагога на уроках природознавства.

Кожний урок природознавства – це мандрівка в природу, що поєднується з дослідженнями та практичною діяльністю учнів. А мандрувати дивовижним світом природи допомагають казкові герої – їжачок Хитрячок, Сойка Синьокрилка, Карасик Золотенко та Сонечко Семикрапочка, які переносять школярів у реальний світ і дають змогу глибоко усвідомлювати природу як безумовну цінність і важливу умову життя людства. Для вивчення природознавства велику увагу на уроках слід приділяти вихованню креативної активності учнів. Ці уроки вчать дітей вести спостереження, організовувати дослідницьку практичну діяльність, створювати проекти. Програмою передбачено виконання міні-проектів «Як облаштувати джерело?», «Моє улюблене місце відпочинку на природі». Уже на перших етапах вивчення природознавства учні набувають дослідницьких навичок і шукають відповіді на запитання «Куди зникає вода з калюжі?», «Як живуть мурахи?». На уроках «Запитання до природи» діти включаються в пошукову діяльність і вчаться знаходити в підручниках та додаткових джерелах відповіді на запитання та обґрунтовувати їх. Така діяльність розвиває дитячий світогляд та сприяє цілісному засвоєнню навчального матеріалу. Ці уроки вчать спостерігати, робити висновки, узагальнювати. Підсумком навчальної діяльності на кожному уроці є виконання творчих робіт рубрики «Завдання друга природи», де учні вчаться аналізувати, виділяти головне, порівнювати, а також застосовувати знання на практиці [1, с. 27].

Щоб активізувати пізнавальну діяльність школярів, слід використовувати завдання розвивального характеру, загадки, казки, вікторини, ребуси, ситуативні завдання екологічного змісту. Дуже важливою формою проведення уроку є екскурсія. У процесі екскурсії новий матеріал з природознавства стає доступним і зрозумілим, оскільки його засвоєння відбувається безпосередньо в природному оточенні. Учні досліджують рос­лини і тварин в умовах проживання, що сприяє утворенню первинних уявлень про взаємозв'язки в природі. Значну роль відіграють екскурсії для естетичного та екологічного виховання дітей.

Велике значення для розвитку активності учнів на уроці мають гра і змагання, які сприяють розвитку креативності, мислення, пам'яті, уваги, здатності до аналізу та синтезу, вдосконаленню конструктивних умінь і творчих можливостей, формуванню природоохоронних умінь. Гра створює комфортні умови для кожної дитини, щоб навчальна діяльність позбулася негативного психологічного напруження і перетворилася на радісний і цікавий процес [2, с. 104].

Неможливо виховувати творчу особистість без впровадження нових технологій навчання. Поряд із тради­ційною системою застосовую роботу в групах та парах, інтерактивні та комп'ютерні технології навчання, які забезпечують добре емоційне самопочуття кожного учня на уроці. Школярі вчаться самостійно мислити, розв'язувати проблеми, прогнозувати результат. Першокласники навчаються працювати в групі, обговорювати ідеї, розподіляти завдання, вислуховувати пропозиції, у них формується вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки [4, с. 6].  Особливо цінним у роботі груп вважаю те, що учні можуть брати на себе різні ролі: слухача, виконавця, дослідника, шукача, співрозмовника, партнера. Функція вчителя на уроці полягає у забезпеченні учням позиції справжнього «суб'єкта» навчально-пізнавальної діяльності. Ефективність уроку визначаю не обсягом знань, умінь, яких набула дитина, а мірою участі самої дитини у процесі здобуття цих знань.

Самостійна робота – складова частина процесу навчання, важлива передумова свідомого і міцного оволодіння знаннями. Вона дає змогу використовувати природний потенціал кожної дитини, підвищувати інтерес до навчання. Шляхом спеціально дібраних вправ учитель розвиває і вдосконалює способи пізнавальної діяльності, привчає учнів до самостійного застосування цих способів у різних ситуаціях. Широко використовую в роботі алгоритми, пам’ятки, опорні сигнали. Це сприяє розвитку самостійності учнів, оскільки вчить відповідної логічної послідовності у виконанні розумових операцій.

Щоб розкрити типові ознаки кожної пори року, треба чітко уявляти специфіку місяця. Тому підсумки спостережень проводять щомісяця. Це допоможе учням навчитись аналізувати дані своїх спостережень, має велике значення для формування світогляду, всебічного виховання, розвиває у дітей логічне мислення, мову, вміння порівнювати, узагальнювати, робити висновки. Для проведення узагальнюючих уроків потрібні «Щоденники спостережень» учнів, класний «Календар природи і праці», який ведуть учні, та календарі минулих років за відповідний місяць, картини пір року, колекції, гербарії, ілюстрації та малюнки, прислів'я, загадки та ін.

Розпочинають урок бесідою, в ході якої вчитель оголошує тему і завдання уроку, виявляють погодні особливості відповідного дня. Звертається увагу на тривалість дня, шлях сонця на небозводі, температуру повітря, стан рослин і поведінку тварин (птахів, комах) та ін. [3, с. 74].

Учитель пропонує підрахувати за таблицею спостережень кількість днів (ясних, похмурих, хмарних), днів з опадами – дощ, сніг, кількість днів з температурою, вищою за 0°, з температурою 0°, нижчою від 0° і визначити середньомісячну температуру повітря. У 3 класі визначають, звідки найчастіше дмуть вітри аналізують, як впливає напрямок вітру на стан погоди. Учням дається завдання: користуючись умовними записами, прочитати, яка була погода, наприклад, 12, 10 квітня. Учні читають стан погоди в таблиці спостережень за 10 днів. Порівнюють дані відповідного дня з погодою інших днів місяця, відмічають, які зміні відбулися в природі порівняно з першими днями місяця. Великий інтерес до цієї роботи виявляють учні, коли порівнюють дані про погоду поточного місяця з даними окремих місяців минулих років.

На підставі своїх спостережень і спостережень за минулі роки, діти роблять висновок, якій порі року відповідає погода у поточному місяці, порівнюють,чи збігаються календарні дні пір року з даними їх спостережень, проведеними в певній місцевості. Щоб систематизувати знання учнів 2 класу, складають таблиці на дошці і в зошитах. Наприкінці уроку розглядають картини та інші ілюстрації, з'ясовують, якої пори року типові ознаки зображені на них, який це місяць, за якими ознака його можна визначити, що можна доповнити, яку ще типову картину можна намалювати. Можна запропонувати учням у найкоротшому творі описати пору року. На заключному етапі уроку вчитель робить підсумок і оцінює знання учнів, дає домашнє завдання з спостережень на наступний місяць, показує деякі прийоми роботи. Таким чином, уроки природознавства навчають дітей бути небайдужими до природи, розвивають емоційний внутрішній світ, формують екологічну культуру й етику, розвивають творчі здібності молодшого школяра.

Відповідно до завдань дослідження, ми прийшли до наступних висновків: При вивченні сутності та змісту понять «креативність», «креативні здібності» виявили, що креативність має дуже багато визначень. На мою думку креативні здібності можуть виявлятися в мисленні, почуттях і діяльність особистості.

Обґрунтувавши новітні підходи до сутності виховного потенціалу уроків у початковій школі, «виховний потенціал уроку» визначаємо як сукупність цілеспрямованої, систематичної, організованої і планомірної взаємодії вчителя й учня на уроці, під час якої відбувається управління процесом формування всебічно розвиненої, соціально активної і творчої особистості. У роботі наголошується, що урок має можливості впливати на становлення дуже багатьох якостей особистості учнів. Виховний аспект уроку повинен передбачати використання змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності в їх взаємодії для здійснення формування і розвитку моральних, трудових, естетичних, екологічних та інших якостей особистості школяра.

Він повинен бути спрямований на виховання правильного ставлення до загальнолюдських цінностей, високої якості громадянського обов'язку. Виявити особливості творчої особистості педагога у вихованні креативних здібностей в учнів. Під час дослідження нами було встановлено суть поняття «творчість педагога» – це властивість особистості вирішувати педагогічні проблеми мотивації поведінки креативних умінь та навичок та здатності продукувати творчі ідеї.

Розкривши методику проведення уроків з природознавства, спрямованих на виховання креативності в учнів початкової школи, нами виявлено, що творчий підхід до повторення пройденого матеріалу активізує розумову діяльність учнів. Цілеспрямований розвиток креативного мислення під час вивчення природознавства забезпечує міцне і свідоме засвоєння природничого матеріалу, виховує інтерес до екологічної складової. Розвивати креативне мислення учнів – одне з найважливіших завдань природознавства. Креативна педагогіка створює умови, за яких учень перетворюється з об’єкта педагогічного впливу на суб’єкт творчості.

Література

1. Барко В. Розвиток здібностей і творчого потенціалу / В. Барко // Обдарована дитини. – 2005. – №1. – С. 27–31.
2. Богданова А. Складові творчості / А. Богданова, С. Борисов //Психологічна підтримка творчості учня. – К. : Освіта, 2003. – С. 104-126.
3. Богоявленская Д.Б Психология творческих способностей / Д.Б. Богоявленская. – М. : «Академия», 2009. – 234 с.
4. Будзович Г.Б. Інтегрований урок із природознавства, розвитку мови, художньої праці у 2 класі / Г.Б. Будзович // Початкове навчання та виховання. – 2007. – № 14. – С. 4-6.
5. Діптан Н.В. Я і Україна. Громадянська освіта. Природознавство + Календар погоди. Робочий зошит 3 клас / Діптан Н.В. та інші. – Х. : Ранок, 2008. – 48 с.
6. Ісаєнко О.В. Природознавство. Тексти для читання та розумові ігри. 3 клас / О.В. Ісаєнко, Н.М. Чамата, Н.В. Клочко. – Х. : Країна мрій, 2009. – 208 с.
7. Литвиненко С. Креативність як загальна здібність до творчості: сучасні підходи /С. Литвиненко // Збірник наукових праць полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія «Педагогічні науки». – Вип. 3 (50). – Полтава, 2006. – С. 215-219.
8. Макаренко А.С. Методика воспитательной работы / А.С. Макаренко. – К. : Преса, 1990. – 345 с.
9. Нісімчук А.С. Педагогіка : підруч. / А.С. Нісімчук. – К. : Атіка, 2007. – 344 с.
10. Пріма Р.М. Професійна мобільність майбутнього вчителя початкових класів : навч.-метод. посіб. / Р.М.Пріма. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 128 с.
11. Тагліна О.В. Предметні тижні з природознавства в початковій школі / О.В. Тагліна. – Х. : Ранок, 2010. – 144 с.