Одним з центральних завдань сучасної освіти є забезпечення соціальної адаптації учня, пристосування його до реальних умов суспільного життя, до структури суспільних відносин та діяльності. Соціалізація - це розвиток людини протягом всього його життя у взаємодії з навколишнім середовищем, яка передбачає засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвиток і самореалізацію особистості в тому суспільстві, до якого вона належить.  У сучасному суспільстві, що нестримно розвивається і змінюється, соціалізація відбувається часто стихійно, а розвиток індивідуальності в процесі освоєння соціального досвіду замінюється формуванням особистісних стереотипів. У той же час суспільству потрібна ділова, ініціативна, творча, активна особистість, здатна реалізувати себе в професійній сфері та міжособистісних стосунках.

Новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти унормував потребу організації навчання на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів. Саме цей документ трактує  компетентність як «набуту у процесі навчання інтегровану здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці». «При цьому особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища».

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація особистості учнів, формування в них національної самосвідомості, культури, світоглядних орієнтирів, навичок практичного використання досвіду, здобутого за допомогою читання, усвідомлення важливості читання як чинника власного становлення й соціалізації, екологічного мислення й поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Випускник основної школи – це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, має уявлення про світобудову, бережливо ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

Завдання предмета «Українська література» – сприяти формуванню ціннісного ставлення до того, що відбувається навколо, розуміти, що події важливо пропускати через себе. У пам’яті лишається те, що має емоційне позначення.

Отже,  здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях – це основні складники соціальної компетенції учня, які відпрацьовуються на уроках української мови та літератури.

Переді мною постало питання: як навчити дітей розрізняти факт і суб`єктивне бачення, не піддаватися на маніпуляції? Опрацювавши Концепцію нової української школи, для себе визначила, що необхідно використовувати методи критичного мислення під час уроків української мови та літератури.

Критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел, бачити проблеми, ставити запитання, висувати гіпотези та оцінювати альтернативи, робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його. Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а далі -  вдосконалювати їх, тренувати, як наприклад, тренують м`язи спортсмени чи техніку гри -   музиканти.

Візьмемо за приклад вивчення твору І.Нечуя – Левицького «Кайдашева сім`я» в 10 класі. Пріоритетним питанням, на мою думку, на такому уроці є актуальність твору в наш час. Адже стосунки свекрухи з невісткою – вічна тема багатьох історій, анекдотів, жартів. Прочитавши твір, учні визначили багато проблем, які потрібно вирішити, аби у майбутньому не сталося такого в їхніх  молодих сім`ях. У такому випадку я пропоную їм самим окреслити шляхи вирішення цих проблем, написати поради кожному члену сім`ї Кайдашів. Крім цього, застосовую метод «Чарівний стілець», який допомагає учневі вжитися в образ будь - якого персонажа.   Від першої особи учні мають розповісти про себе, своє життя та стосунки в сім`ї Кайдашів. Це наштовхує інших учнів до постановки питань уявному герою. Таким чином, утворюється конструктивний діалог між учнями. Саме він допомагає їм виконати завдання, поставлене перед ними на уроці.  Завдяки такій формі роботи учні швидко розуміють, що така повість – це шанс вчитися на чужих помилках і що через сварки руйнується родина – найголовніша цінність у нашому житті.  Крім того, десятикласникам було запропоновано інсценізувати уривки з твору. Цей вид роботи допоміг виявити акторські здібностібагатьох учнів. Урок і для них, і для мене залишився незабутнім, бо викликав багато позитивних емоцій.

Опрацьовуючи тему «Національна драма. «Театр корифеїв». Іван Карпенко-Карий – талант, подарований Україні» у 8 класі, на початку уроку пропоную учням самостійно сформулювати проблему уроку, виходячи з теми: Чому потрібно знати про «театр корифеїв» та Івана Карпенка-Карого. Прийомом розв’язання творчої проблеми твору є "Мозковий штурм". "Мозкову атаку" проводжу на початку уроку, під час визначення мети та завдань уроку. Такий прийом активізує увагу учнів, спонукає до творчості, сприяє можливості вільно висловлювати свої думки. На етапі евокації (учні мали випереджувальне завдання: поставити питання до матеріалу підручника з теми «Національна драма») учні обирають собі партнера і ставлять йому запитання з виучуваного матеріалу по черзі.  Щоб з`ясувати, які асоціації у них пов`язані зі словом «театр», пропоную учням висловитися. Думки їх записую на дошці, не коментую і пропоную встановити зв`язки між словами, які вони називають, а отже, створюю асоціативний кущ. Після цього учні опрацьовують матеріал підручника на цю тему і співставляють свої судження з написаним у підручнику. Така робота сприяє активності учнів на уроці, дає можливість вільно висловитися, розвиває логіку, комунікативні вміння й навички.

Плідною є така форма роботи, як «Інтерв`ю з письменником». Пропоную учням уявити себе кореспондентами будь – якої газети та поставити питання заздалегідь підготовленому учню-«письменнику». Учні залюбки відгукуються на таку форму роботи, адже вона не дає їм нудьгувати, викликає інтерес. На етапі рефлексії пропоную роботу в парі: скласти сенквейн (сенкан – білий вірш) зі словосполученням «театр корифеїв». Наприкінці уроку застосовую методику «Рюкзак». Учні мають записати на невеликому аркуші: що вони візьмуть з цього уроку в майбутнє життя?

Вивчаючи проблему бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи, проблему влади грошей за твором «Сто тисяч» І. Карпенка- Карого, разом з учнями влаштовуємо суд над героєм. Одна група   - «Звинувачувачі», друга – «Захисники». По-перше, така форма роботи дала можливість учням подискутувати, виразити свої емоції, своє бачення такої проблеми. По-друге, така методика допомогла учням самостійно скласти інформаційне гроно «Вплив грошей на героїв твору» і зрозуміти, що влада грошей – це деградація, жорстокість, цинізм, деспотизм, обмеженість, егоїстичність тощо.  Така стратегія надала можливість мені залучити до активної роботи майже всіх учасників навчального процесу, дозволила застосовувати колективне знання і досвід групи як джерела знання. Застосувавши метод «Мікрофон», дала можливість учням висловитися про те, скільки їм потрібно грошей і для чого. Відповіді учнів мене здивували, адже жоден з них не виявив егоїзму і на перше місце ставив забезпечення гідної старості своїм батькам, а вже потім квартири, авто, коштовності.

У формуванні духовно багатої особистості чільне місце посідають учнівські творчі роботи. Дбаючи про формування особистості учнів, звертаю увагу на те, щоб ця робота розвивала їхні вміння, досвід. Види робіт урізноманітнені: есе, лист до письменника, відгук на прочитаний твір, твір-роздум, зустріч у "театрі поезії".

Ефективним є використання на уроках української літератури "броунівського руху" - прийому, за допомогою якого за короткий проміжок часу учні вивчають великий за об’ємом теоретичний матеріал і повідомляють його зміст однокласникам, іншими словами – "навчаючись сам, навчаю інших". Клас об’єднується в групи. Кожна група отримує картку з текстом. Після прочитання і обговорення змісту тексту члени групи переходять до інших груп і повідомляють їм здобуту інформацію. Процес переходу від групи до групи завершується після того, як кожен учень класу отримав увесь обсяг теоретичного матеріалу, що вивчається. На уроці завжди намагаюся створити такі умови, за яких був би ефективним обмін знаннями, ідеями, способами діяльності між усіма учасниками навчального процесу. Широко практикую індивідуальну, парну, групову роботу, рольові ігри, використовуючи найцікавіші інноваційні технології. Наприклад, метод "Вільне письмо". Підготувати за 2 – 3 хвилини письмову відповідь на запитання: "Сміх… який він буває?" (перед опрацюванням теми «Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі. Ствердження цінностей національної етики засобами комічного»). Ця стратегія допомагає учням зібрати докупи свої думки через записування їх без зупинки. Стиль викладу думки, помилки до уваги не беруться. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їх висловити.

Вважаю корисним колективно-групове навчання, а саме прийом "Незакінчені речення". Цей прийом часто поєдную із прийомом "Мікрофон". Це надає учням можливість ґрунтовніше формулювати власні висловлювання, порівнювати їх з висловлюваннями інших. Використання такого прийому надає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися.

Організація роботи.

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися, формулюю "незакінчене речення", пропоную учням, висловлюючись, закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен розпочинати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють із відкритими реченнями, наприклад:

• "На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було …";
• "Ця інформація дозволяє нам зробити висновок";
• "Це рішення було прийняте тому, що …";
• "Цей твір нас навчив…" тощо.

Мета навчання української мови в школі (предметна) — формування компетентного мовця, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.Визнання компетентнісного підходу провідним у навчанні передбачає формування не лише предметної, а й ключових компетентностей, зміщення акцентів зі знаннєвого на діяльнісний освітній результат. З огляду на суть зазначеного підходу, знання мають бути інструментом у розв’язанні життєвих проблем, засобом особистісного розвитку, соціалізації учнів, успішного професійного становлення та облаштування особистого життя. Тому зміст навчального матеріалу визначено з огляду на корисність, потрібність його за межами школи.

Вважаю, що учень на уроці має бути активним, співпрацювати з іншимиучнями та вчителем. Він має навчитися вчитися, бо це знадобиться йому впродовж усього життя.    Починаючи будь-який урок, я допомагаю учням визначити його мету і завдання шляхом постановки проблемних питань. Мотивуючи навчальну діяльність, користуюся методикою критичного мислення «6W». Наприклад: - Чому потрібно ходити до школи? – Щоб вчитися. – Чому потрібно вчитися? – Щоб бути грамотним. – Чому потрібно бути грамотним? – Щоб багато знати. – Чому потрібно багато знати? – Щоб отримати хорошу роботу. – Чому потрібна хороша робота? – Щоб багато заробляти. (Це відповіді дітей 5 класу). Така технологія дає можливість учням зрозуміти, навіщо вони вивчають ту чи іншу тему, наскільки вона стане потрібною у майбутньому житті. Напевно, кожен учитель чув від учнів: “Навіщо мені потрібно вчити вашу… (назва навчального предмету)?”. Тож на власному досвіді знає, що їм украй важливо усвідомлювати потрібність, персональну значущість того, чого можна навчитись на уроці. Наприклад, в 10 класі, вивчаючи тему «Нормативне і ненормативне мовлення», я створюю 6 питань, які починаються з питання «Чому?». Діти самі приходять до висновку, що потрібно вивчати нормативну лексику і уникати помилок у слововживанні, аби бути грамотною людиною, яка зможе конкурувати на українському ринку праці, скажімо, яка стане успішною в майбутньому житті.

Виробляючи комунікативні здібності в учнів 11 класу, пропоную їм на уроках мовленнєвого розвитку розв`язувати певні життєві ситуації. Наприклад, один з учнів -  директор компанії, він пропонує трьом учням - конкурентам переконати його в тому, що саме когось одного із них він має обрати на певну посаду в його компанії. У такому разі учні в імпровізованій формі мають дібрати декілька аргументів і довести свою значущість і корисність на цій посаді. Отже, така форма роботи дає змогу учням вміло використовувати комунікативні вміння і навички, уміння переконувати, що становить фундамент професіоналізму представників багатьох гуманітарних фахів: політика, вчителя, журналіста, юриста, менеджера.

Урок української мови в 6 класі на тему «Відмінювання іменників ІІІ та ІY відміни» розпочинаю з розминки:

Встаньте, діти, поміхніться,
Землі на ній поклоніться,
За щасливий день вчорашній.
І до сонця потягніться,
в різні боки нахиліться,
Веретеном покрутіться,
раз присядьте, два присядьте,
і за парти тихо сядьте.

Під час вступної частини уроку учні мають опанувати декілька важливих способів пізнавальної діяльності або вдосконалити наявні вміння. Процес активного згадування того, що вони знають з опрацьовуваної теми, змушує їх аналізувати власні знання та уявлення. Це дає змогу визначити рівень цих знань і долучити до них нові.

На етапі активізації емоційної діяльності прошу закінчити одним словом речення:

«Уміти мислити необхідно для того, щоб…(працювати, жити, спілкуватися, вирішувати проблеми тощо). На етапі евокації (виклику) застосовую методику «Мовознавчий диктант» на тему «Іменник як частина мови», щоб актуалізувати знання учнів з вивченої теми.  Або, як варіант, можна застосувати стратегію «ЗХД» («Знаю» «Хочу дізнатися» «Дізнався»). Ця таблиця дозволяє учням поступово простежити всі етапи уроку, є певними сходинками до наміченої цілі та завдань.

Основна частина уроку триває до 30 хвилин. За цей час учитель організовує активну діяльність учнів, зокрема спонукає їх досліджувати, осмислювати матеріал, відповідати на раніше поставлені питання, ставити свої і шукати на них відповіді тощо. Головне завдання учнів – «конструювати» знання і навички, формувати власне ставлення до теми. Для цього вони за допомогою вчителя порівнюють свої очікування з тим, що їм реально пропонують вивчити;ставлять запитання щодо нового навчального матеріалу; експериментують, пробують застосувати новий матеріал на практиці за допомогою наявних у них уявлень, знань, умінь незалежно від того, чи є вони достатніми;аналізують отриманий досвід;переглядають свої очікування й висловлюють нові;виявляють головне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;відстежують хід власних думок;роблять висновки щодо змісту матеріалу;пов’язують зміст уроку з особистим досвідом; відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

На етапі осмислення нової теми (Оголошення теми та визначення проблем) пропоную роботу в групах. І група – Змінити за відмінками слова: подорож, верф, область. ІІ група – Змінити за відмінками слова: курча, теля, ведмежа. Порівняти свої відповіді з матеріалом підручника, визначити, які помилки допустили. Але застосовую методичний прийом «Читання з маркуванням» ( + Я це знав(ла), ! Для мене це неочікуване, - Це нове? Я хочу знати більше. Таким чином, учні усвідомлюють ті помилки, яких вони припустилися, відмінюючи іменники ІІІ та ІY відміни. Вчаться аналізувати прочитане, засвоюючи новий матеріал.

У чому сила такого стилю викладання? Коли учень долучається до сприйняття нової інформації під час читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції вчителя, він навчається відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому. При цьому він записує те, що не зрозумів, аби з`ясувати в майбутньому.

На етапі рефлексії пропоную завершити висловлювання відомого мислителя Дені Дідро: «Коли людина припиняє читати… (вона перестає мислити). Отже, після такого уроку учні зуміють у подальшому читати тексти критично.

Отже, традиційна освіта створювалася на вимогу індустріального суспільства. Вона була спрямована на виконання існуючого в той час соціального замовлення: дати учневі певні знання, уміння й навички. Опанувавши їх, він міг успішно працювати на заводі, будівництві та в інших виробничих сферах. Цього було достатньо вчора, але мало сьогодні. Маємо усвідомити: інформаційне суспільство ставить перед школою кардинально відмінні від традиційних вимоги. «Технології завтрашнього дня потребують не мільйонів поверхнево начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не змигнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення…» (З.Тарутіна). Таким є соціальне замовлення сьогодні, навіть якщо в українських реаліях воно не до кінця осмислене і сприйняте. Вчитель сьогодні повинен думати про завтрашній день, про соціалізацію учня в сучасних умовах.

Література

1. Мовчан Р. В., Молочко С. Р., Дроздовський Д. І., Коваленко Л. Т., Фасоля А. М., Цимбалюк В. І. Пояснювальна записка до Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. Українська література: 10–11 класи. – Рівень стандарту / (Наказ МОН України № 1407 від 23. 10. 2017 р.).
2. Пометун О.І., Сущенко І.Основи критичного мислення: методичний посібник для учителів. – К.: Ліра, 2016 – 156 с.
3. Пометун О.І., Сущенко І. Навчаємо мислити критично: посібник для вчителів. – К .:Ліра, 2016 – 144 с.
4. Пометун О.І. Технології розвитку критичного мислення учнів: викладачам, освітянам, які цікавляться розширенням можливостей сучасної освіти, студентам-майбутнім педагогам, учителям-практикам, шкільним адміністраторам. - адаптований переклад з анг. / Алан Кроуфорд, Е. Венди Саул, Самуел Метьюз, Джеймс Макінстер; за заг. ред. Олени Пометун. – 2006.
5. Сергієнко А.А. Сучасні зміни у змісті та методиці викладання української літератури. Лекція для слухачів очно – дистанційних курсів. 2018.
6. Тарутіна З.   Підготовка професіоналів в умовах глобалізації, Інтернету інової хвилі прогресу в точних науках. Вища освіта України. - 2012.
7. Шевчук О. Роль школи в соціалізації особистості. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 52, 2015.
8. Шелехова Г.Т., М.І.Пентилюк, В.І.Новосьолова, Т.Д.Гнаткович, Н.Б.Коржова, А.С.Пономаренко, К.В.Таранік-Ткачук. Пояснювальна записка до  Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова: 5–9 класи / (зі змінами, затвердженими наказом МОН № 804 від 07. 06. 2017 р.).