Мета. Розширити уявлення учнів про цінність людини, значення родини, традиційні стосунки в родині; розвивати бажання вивчати свій родовід, наслідувати народні традиції; виховувати повагу до членів родини.

Обладнання: дитячі малюнки про свою родину, маски для інсценізації народної пісні «Ходить гарбуз по городу», рушники,  «родовідні дерева», фото родин, прислів’я та приказки для оформлення зали, картонні коси для інсценізації пісні.

Костюми: діти в українському національному одязі.

Хід заняття

Учитель. Доброго ранку! Доброї днини!
Ми вас чекали на наші гостини,
Щоб вшанувати тат і матусь,
Сестричок, братів, дідусів і бабусь.

Ведучий. Добрий день, люди добрі,
Що сидять в нашій господі!
Раді святом вас вітати,                                          
Щастя і добра бажати.

Учні (разом): Доброго дня!

Учитель. Правда, чудова ця фраза?
Вона зближує з вами одразу.
Сьогодні, гадаю, якраз буде вчасно,
Щоб у всіх був дійсно чудовий настрій,
Упоравшись з ділом, хіба нам не варто
Зустрітися з піснею чи навіть із жартом.

Учень 1. Сім’я, родина, рід –
Які слова святі.
Вони потрібні кожному в житті.
Якщо зміцніє хоч одна родина –
Міцніша стане наша Україна.

Учениця 2. Яка хороша нині днина –
Зібралася уся родина,
Всі рідні – сестри і брати,
Дідусь, бабуся, батько й мати.
Від радості кортить нам заспівати.

Виконується пісня «Не давайте суму жити» Н. Май

Учень 3. Усе, що є найкраще у дитини:
Її талант, культура, доброта –
Від тата й мами йде і від родини –
Незаперечна істина свята.

Учениця 4. Сім’я, родина в кожного хай буде,
В ній стільки щастя, мудрості й тепла!
Живіть щасливо на землі цій, люди,
Й щоб доля ваша світлою була!

Учитель. Сьогодні ми запросили вас, шановні гості, на свято «Моя родина – найкраща в світі». Дітки, а що означає слово «сім’я»?

Учень 5. В нашому світі все має свій початок. Всі живі істоти спочатку народжуються, ростуть і розвиваються, поки не стануть великими. Зазирніть в кожну нірку, в кожне гніздечко, під кожен кущик і ви побачите, що всі живі істоти – від сердитих левів, великих слонів до маленької пташини, мають своїх тата і маму, які їх доглядають, поки ті маленькі. А інакше не могло б і бути, бо вони б загинули.

Учень 6. Так і в людей. Дитина, що народилась, ще не вміє говорити, сидіти і потребує допомоги дорослих. Але всі батьки знають, що їх дітки виростуть і їм треба буде з дому виходити в дорослий світ. Небезпек і проблем у людей багато, і щоб пройти по життю впевнено, треба багато чого знати і вміти – не тільки, як прогодувати себе, а й як спілкуватися з іншими людьми, поводитися в складній ситуації.

Учениця 7. І от першими нашими вчителями цієї життєвої премудрості стають наші батьки. Вони люблять нас понад усе, прагнуть нам тільки найкращого. Тому всі їхні поради для нас – дорогоцінність. Вони роблять із нас справжніх людей. Не слухатись своїх батьків так само згубно для нас, як це згубно для звірят чи пташенят (на непідготовлених до життя полює хижий звір).

Учитель. І про ту мудрість, яку нам передають наші батьки, ми поговоримо сьогодні.

Дитина – дар Божий. Щасливі ті сім’ї, які прийняли цей дар. В українських сім’ях було своє бачення на виховання дітей. Батьки, зайняті справами по господарству, використовували багатий досвід своїх предків у вихованні дітей – пісні, казки, прислів’я, саморобні іграшки-забавлянки.

Інсценівка «Заспіваймо пісню веселеньку»

На сцені стоять лавки. Вибігають дівчатка,
а за ними хлопці в українському вбранні.

Учениця 1. Дівчата, а давайте «Подоляночку» поводимо!

Усі. Давайте!

Дівчатка стають в коло і починають водити «Подоляночку».

Хлопці стоять осторонь.

Учениця 2. Хлопці, а ходіть з нами потанцюєте!

Учень 1. А ми що, дівчата-подоляночки? У нас свої пісні – хлоп’ячі!

Учениця 2. Ну, і які ж то такі хлоп’ячі пісні, покажіть нам!

Учень 2. Дуже просто. Ану, хлопці, до мене!

Всі збігаються докупи, шепчуться, беруть коси , стають у танок і починають співати «Вийшли в поле косарі». Дівчатка дивляться.

Учениця 3. Добре, косарі, ваша взяла. Є і у вас свої пісні, хлоп’ячі. Добре у вас виходить.

Учень 3. Ну, погралися і досить. Тепер посидимо і відпочинемо, та поговоримо про українські народні традиції.

Учениця 4. А що таке традиції?

Учень 4. О! А ти хіба не знаєш? Я розкажу, а ви всі посідайте, та й поговоримо. Традиції – це досвід, звичаї народу або норми поведінки, які склалися історично і передаються з покоління в покоління, з роду в рід. От що таке традиції.

Учениця 4. А я наведу приклад традицій нашого народу. Так, в Україні з глибокої давнини дуже поважають своїх батьків, бабусь і дідусів. Тому в родинах діти змалку вчаться звертатися до батьків на Ви.

Учень 5. І це дуже гарна традиція. Вона збереглася і до нашого часу. В деяких сім’ях діти і зараз звертаються до своїх батьків з повагою, на Ви.

Учениця 5.  Свої традиції у нашого народу є,
Свої пісні і звички, й рідна мова,
Культура й щастя в нас також своє,
Святині й обереги – це чудово!

Учитель. Так, але усі мами: моя і твоя – свята для кожного з нас, адже мама дала нам життя. Здавна в Україні величають матір і кажуть про неї, що вона свята. Від неї залежить не тільки поява дитини на світ, але й те, якою людиною піде вона по цьому світу. Та хіба діти свою матір не просять про допомогу, не звертаються, як і до Божої Матері щодня?

Ведучий. Українські мами дуже люблять і поважають свої традиції. А тому завжди своїх дітей вчать і виховують так, «щоб перед людьми не було соромно» за свою дитину. Недаремно ж є таке прислів’я: «Виховуй дитину, доки вона поперек лавки лежить». Тому не дозволяють дітям зайвого, а привчають їх до того, щоб змалку вчилися бути хорошими, щоб поважали старших, з повагою і шаною зверталися до людей, щоб віталися, усміхалися при зустрічі.

Учитель. Ото ж, щоб вирости справжньою людиною, треба в першу чергу любити своїх маму і тата, бабусь і дідусів, з повагою до них ставитись, бути слухняними і добрими.

Ведучий. Так, бо ж бабуся і дідусь – це батьки наших батьків. Вони дали життя нашій мамі, нашому татові, а ті в свою чергу дали життя нам. А от прабатьки дали життя твоїм бабусям і дідусям, а перед ними ще ж були батьки, які колись почали рід людський. Як це цікаво! От би знати, якими вони були, чим займалися...

Учитель. Так, це дуже цікаво. У багатьох наших родинах ведеться дерево роду, за яким діти сьогодні можуть визначити своє походження, з якого вони роду, хто були їхні предки. Це дуже цікаво. Ось тому ми на сьогоднішнє свято приготували такі «родовідні дерева», щоб і нам, і тим, хто прийде після нас, легше було дізнатися про свій далекий рід.

Зупинка «Що ви розповісте про свою родину?»

Звучить пісня «Родина» у виконанні Н. Яремчука. На фоні мелодії кожна родина показує на родовідному дереві фотографії та зображення сім’ї, дитина розповідає про походження прізвища своєї родини, матір розказує цікаві історії про свою родину

Бесіда «Про що розповів сімейний альбом?»

Учитель. Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Треба вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево, і у кожної гілочки чи коріння є своє ім’я. Дізнатися про це нам може допомогти сімейний архів – родинні фотографії, листи, альбоми, інші сімейні реліквії. Та, напевне, найбільшу цінність у сімейному архіві займає сімейний альбом–літопис.

– Чи ведуться у ваших сім’ях альбоми-літописи?
– Які саме фотографії містяться в цих альбомах, які записи занесені?
– Чи потрібно підписувати фотографії?

Пам’ятайте, що у вашому альбомі (власному) обов’язково мають знайти місце фотографії батьків і членів сім’ї, дорогих вашому серцю людей. А зараз прошу бажаючих поділитися своїми розповідями про сімейний альбом.

Учні розказують

Учитель. Ще більшою святістю, повагою, ознакою любові буде вивішений на стіні портрет бабусі чи дідуся, батька чи матері. Бо це не просто данина традиції, це пам’ять про тих, хто творить історію, з кого треба брати приклад.

– А які свята стали традиційними у вашій родині?
– Коли за святковим столом збираються усі члени родини?

Важну роль в сімейному архіві займають листи, листівки (поздоровлення). Листи – це пам’ять. Не одна старенька мати, не одна вдова ще й зараз тихенько відкриє скриню і читає листа, написаного сином чи чоловіком.

Пам’ятайте, бережіть сімейні реліквії, сімейні альбоми, щоб потім, на схилі літ, передати своїм дітям. Бо знати слід родовід, зберігати про нього нетлінну пам’ять означає любити свою Вітчизну.

Відгадування загадок

Учитель. А хто є членами наших родин – спробуємо відгадати.
Сильний, добрий, справедливий,
біля нього ми щасливі.
Знає, вміє він багато.
Гордимось, бо це наш …(тато).
Ніжна, лагідна, рідненька,
як голубонька сивенька.
Нам би небо прихилила.
Це … (бабуся) наша мила.
Хитрі очі, дві косички.
У веснянках ніс та щічки.
Непосида невеличка
називається …(сестричка).
Він чимало літ прожив,
на повагу заслужив.
Для матусі він – татусь,
а для мене він – …(дідусь).
Пестить, ніжить, і голубить
розуміє, дуже любить.
Я до неї пригорнуся,
бо вона моя …(матуся).

Учень 1. У моєї неньки руки золотенькі,
Роботящі, вмілі, спритні в кожнім ділі!

Учениця 2. У моєї мами очі променисті,
Як блискучі зорі, як озера чисті.

Учень 3. У моєї мами губки-полунички,
Усмішка ласкава, дуже гарне личко!

Учениця 4.  Матінко, матусю! Я тобі вклонюся
За добро, за ласку, за дитинства казку.
За твою турботу, за твоє терпіння,
За твою науку і за розуміння.

Учениця 5.  Виросту – на тебе буду схожа.
Я ж твоя частинка, рідна кров!
І тобі віддам усе, що зможу –
І турботу, й ласку, і любов!

Діти виконують пісню про маму «Тобі» на сл. і муз. Д. Сидорова

Учень 6. Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.
Він вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.
Вчить бути вірним, відданим, дружити
І не підводити ніколи друзів, клас.

Учень 7. Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Оксанці,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!

Учениця 8.  Моя сім’я і дорога родина –
Це тато, мама, бабця і дідусь,
Сестричка, братик і любов єдина,
І я у них також любити вчусь.

Гра у колі для батьків та дітей

Звучить пісня «Мама і тато» Н. Май

Ведучий. Ця гра на уважність. Учитель подає команду. Всі учасники гри слухають і, коли погоджуються з даним твердженням, виконують команду. Коли ж ні, завмирають на місці.

• Хто любить своїх батьків – встаньте!
• Хто садить дерева – плескайте в долоні!
• Хто нищить квіти – тупайте ногами!
• Хто любить звірів – підніміть праву руку!
• Хто з вас найдобріший – підніміть ліву руку!
• Хто хоч раз зустрічав світанок – підстрибніть!
• Кому вже 100 років – махайте руками!
• У кого вдома є песик – посміхніться!
• У кого є котик – занявчіть!
• У кого є когутик – закукурікайте!

Сідайте, дякую за гру!

Учитель. А тепер час настав поговорити про дідуся і бабусю!

Учень 9. Дідусь й бабуся – поважні люди,
Бо чесно в світі вік свій прожили́.
Бажання є в нас, щоб скрізь і всюди
Ще довго з нами вони були.

Учень 10. Я просто їх дуже люблю!

Аудіо-читання й обговорення казки В. Сухомлинського

«Для чого говорять «спасибі»

Ведучий. Лісовою стежкою йшли двоє – дідусь і хлопчик. Було жарко, захотілося їм пити. Подорожні підійшли до струмка. Тихо дзюрчала прохолодна вода. Вони нахилилися, напилися.

– Спасибі, тобі, струмок, – сказав дідусь. Хлопчик засміявся.
– Ви навіщо сказали струмку «спасибі»? – запитав він дідуся. – Адже струмок не живий, не почує ваших слів, не зрозуміє вашої вдячності.
– Це так. Якби напився вовк, він би «спасибі» не сказав. А ми не вовки, ми – люди. Чи знаєш ти, для чого людина говорить «спасибі»? Подумай, кому потрібне це слово?

Хлопчик замислився. Часу в нього було багато. Шлях був довгий...

Учитель. Уявіть, що разом із дідусем, героєм казки, ви гуляєте лісом. Поміркуйте і розкажіть, чого вас може навчити мудрий дідусь.

– Як ви гадаєте, яке життя прожив дідусь з казки? Ким він працював?
– Як ваші бабусі і дідусі вчать вас бути вдячними?

Діти розповідають про своє спілкування з бабусями і дідусями

Учень. Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.

Легенда

Учитель. В одній із країн у минулому був звичай: коли людина старіла, її скидали у прірву, щоб не їла задарма харчів. Та один син надто любив батька, щоб це вчинити. Отож він поселив свого батька на горищі, куди завжди приносив їжу. Та настав у цій країні неврожай. Голод панував серед людей. Бачить батько, що син чимось заклопотаний, чимось зажурений. От він і питає сина: «Що ж ти, любий сину, такий засмучений? Що трапилося в тебе? Ти увесь аж почорнів, напевно, від горя якогось?». Розповів тоді син про своє нещастя та про те, що нічим засіяти поля. А батько порадив: «Зніми снопи з хати, якими вона накрита, та й обмолоти ще раз. Зібраним зерном засій землю». Послухався син і зробив саме так, як велів батько. І вродило збіжжя у них так, як у нікого. Дійшли слухи і до царя про добрий урожай на полі того сина. Покликав він його до себе та питає: «Хто навчив тебе такої мудрості?». Нікуди було діватись тому чоловікові. Розповів цареві всю правду. З того часу старі батьки доживали зі своїми дітьми до старості у шані та повазі.

Можливі питання для обговорення:

– До яких роздумів спонукає вас ця легенда? Чого вона вчить?
– У чому суть слова «шануймо», як ви його розумієте?

Учитель. А зараз, діти, давайте дізнаємось, які ж ви знаєте прислів’я про сім’ю та як у них звеличується роль сім’ї, родини.

Прислів’я про сім’ю

• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та швидко розтане.
• На сонці тепло, а біля матері добре.
• Мати одною рукою б’є, а другою гладить.
• Дитина плаче, а матері боляче.
• У дитини заболить пальчик, а в мами – серце.
• Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
• Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.
• У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.
• Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
• Які мамка й татко, таке й дитятко.
• Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
• З кривого дерева крива й тінь.
• Яке коріння, таке й насіння.
• Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
• Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

Зазвичай родичі переживали один за одного, постійно ходили в гості, спілкувалися. І дитячий фольклор був багатий на твори, де на образах рослин, тварин вчили дітей сімейним цінностям. Давайте подивимося сценку, яку покажуть ваші рідні – батьки, матусі, бабусі та їхні дітки.

Сценка-імпровізація «Ходить гарбуз по городу»

Дійові особи одягають маски. На малюнках – слова для них

Автор. Ходить гарбуз по городу,
Питається свого роду:

Гарбуз. – Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?

Автор. Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня:

Диня. – Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Автор. Обізвались огірочки,
Гарбузові сини й дочки:

Огірочки. – Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Автор. Обізвалася морквиця,
гарбузовая сестриця:

Морква. – Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Автор. Обізвались буряки,
Гарбузові свояки:

Буряки. – Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Автор. Обізвалась бараболя,
а за нею і квасоля:

Бараболя і квасоля. – Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Автор. Обізвався старий біб:

Старий біб. – Я піддержав увесь рід!
Іще живі, ще здоровіВсі родичі гарбузові!

Всі. – Ой, ти гарбузе перистий,
Із чим тебе будем їсти?

Гарбуз. – Миска пшона, шматок сала –
От до мене й вся приправа!

Учитель. Бездоганно впоралися із завданням. Дякую всім! Чому ж ми цінуємо свою родину?

Вправа «Малюнок з промінцями»

На дошці малюнок сім’ї, від якої відходять промінці з написами: «відповідальність, спілкування, повага, традиції, уміння прощати, почуття значущості». Пропоную батькам по черзі знімати аркуш-промінець і зачитувати інформацію про важливі, цінні слова для сім’ї.

Спілкування. Для будь-якої людини важливе спілкування, їй необхідно ділитися інформацією, висловлювати власну думку, отримувати поради та рекомендації. Коли ж у родині панують довірливі відносини, тоді сварок менше, адже питання вирішуються, варто її членам сісти «за стіл переговорів».

Повага. Якщо члени сім’ї не поважають один одного, не цікавляться думкою один одного, то й нормального спілкування між ними, можливо, не буде. Важливо не плутати повагу і страх, діти повинні поважати батька, а не боятися його. Повага виражається в готовності прийняти почуття, потреби і думки іншої людини, не нав’язувати йому власну точку зору, а постаратися зрозуміти його.

Почуття значущості для своєї сім’ї. Повертаючись додому, ми хочемо бачити радість в очах близьких, нам потрібно відчувати їх любов. Знати, що вона не залежить від досягнень і перемог. Хочеться вірити, що у вільний час кожен член сім’ї знайде хвилинку для іншого, а не піде з головою у свої проблеми. Будинок – фортеця, а сім’я – тиха гавань, напевно, цього хочеться кожній людині.

Уміння прощати. Ніхто з нас не досконалий, і сім’я – це останнє місце, де нам хотілося б чути докори і критику на свою адресу. А тому потрібно навчитися прощати помилки інших і не повторювати свої власні.

Традиції. У когось традиція збиратися всією сім’єю на Пасху, хтось по суботах дивиться фільми, зібравшись у залі біля телевізора, а хтось кожен місяць всією сім’єю вибирається за місто, хтось в місто на боулінг, у аквапарк чи просто в парк. У кожної родини традиція своя, але її наявність є об’єднуючим чинником і робить сім’ю унікальною.

Відповідальність. Це почуття притаманне всім людям. І дітям ми теж намагаємося його прищепити якомога раніше. Має бути присутня відповідальність не тільки за робочі моменти, а й перед сім’єю, адже все, що ми робимо, це заради сім’ї і всі її члени повинні знати це.

Учитель. Отже, щодня, діточки, прислухайтесь до порад своїх рідних, дотримуйтесь традицій свого роду, вмійте прощати, спілкуйтеся один з одним. І за все, що ми маємо, віддячуємо своїх батьків, братиків, сестричок, бабусь, дідусів, рідних, друзів. Не забуваймо дякувати Богу і просити для них здоров’я і добра.

Матуся. Прислухайся, дитино, до батьківського слова,
Що сповнене терпіння, турботи і любові.
Прислухайся, дитино, до дідуся поради,
Бо й татові твоєму не раз він мудро радив.

Татусь. Прислухайся, дитино, до рідної матусі,
Якій дісталась ніжність і ласка від бабусі.
Збери усі поради, не загуби нічого.
Про тебе також скажуть: – Прислухайсь до нього!

Звучить пісня «Побажання» Н. Май

Учень 1. Ми готували вам сюрприз
Старанно і завзято.
Спасибі вам, що ви прийшли
На це родинне свято.

Учениця 1. Спасибі вам за те, що ви
веселі та привітні!
Спасибі вам за те, що ви...
Ви просто є на світі!

Учень 2. Хай Бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб були ви щасливі і здорові
На многії і многії літа!

Учитель. Шановні батьки, рідні, вчителі та учні! Ось і настав час завершувати наше свято. Ми хочемо, щоб у вас не лише сьогодні, а й завжди був хороший настрій, щоб кожен день вам додавав бадьорості, щоб сонячне проміння зігрівало серця, а наші слова подяки возвеличували ваші душі.

Учениця 2. Ми щасливі, що сьогоднішнє свято відбулося, і ми змогли висловити все, що відчуваємо до вас: (по черзі говорять учні) свою повагу, шану, гордість, ніжність, відданість, любов.

Але це лише слова. Наш обов’язок перед вами куди більший, і ми будемо намагатися виконувати його не лише на словах.

Учні, танцюючи, виконують пісню «Україно, ти моя надія», у кінці приспіву складаючи з пальчиків сердечко.

Учитель. А зараз, діти, подаруйте своїм рідним символічну частинку свого сердечка.

Діти дарують рідним сердечка, виготовлені  з паперових трубочок

на занятті гуртка «Паперова майстерня»