Актуальність теми. Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, що відбуваються останніми роками в європейських країнах і пов’язані з визнанням значущості практико-орієнтованих знань як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення сучасних державних стандартів освіти, оновлення та перегляду структури навчальних програм, удосконалення змісту підручників, дидактичних і методичних матеріалів, пошуку нових форм і методів організації навчального процесу в школі. Звідси актуальним постає питання про готовність учителів до впровадження інноваційних методик навчання, зокрема навчально-ігрових технологій, які б дозволили докорінно змінити методологію, надати нової якості організації та здійсненню навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.

Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважальними можливостями. У тому і є її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давніх-давен. У сучасній НУШ, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується в таких випадках:

• як самостійні елементи в технології для засвоєння поняття, теми та навіть розділу навчального предмета;
• як елемент більш загальної технології;
• як урок або його частини (введення, контроль);
• як технологія позакласної роботи.

На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку-чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності. [1, с. 40-43]. 

Реалізація ігрових прийомів і ситуацій за сучасними технологіями НУШ відбувається за такими основними напрямами:

• дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання
• навчальна діяльність підкоряється правилам гри;
• навчальний матеріал використовується в якості її засобу;
• у навчальну діяльність вводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;
• успішне виконання дидактичного завдання пов’язується з ігровим результатом.

Ігри у школі – перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Дидактичні ігри особливо групові по стандартам НУШ зараз дуже широко використовуються, як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. [2, с. 8-10].

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог: ігри мають відповідати навчальній програмі; ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними; відповідність гри віковим особливостям учнів; різноманітність ігор; залучення до ігор групи дітей а можливо і усього класу.

Складання ігрових технологій з окремих ігор і елементів – турбота кожного вчителя НУШ.

Гра у сучасному навчальному процесі повинна виступати засобом отримання чогось, хоча джерелом її активності є завдання, добровільно взяті на себе особистістю, ігрова творчість і дух змагання. В іграх дитиною здійснюються цілі декількох рівнів, взаємозалежних між собою. Це по перше навчання і звісно ж отримання задоволення від самих процесів гри. [4, с. 256].

Головне завдання у пропозиції гри полягає в порушенні інтересу до неї, у такій постановці питання, коли збігаються цілі навчання, виховання й бажання дитини. У пропозицію гри входить пояснення її правил і техніки дій. Пояснення гри є моментом дуже відповідальним. Гру варто пояснювати коротко й точно, безпосередньо перед її початком. У пояснення входять назва гри, розповідь про її зміст і пояснення основних і другорядних правил, у тому числі розрізнення граючих, пояснення значення ігрових аксесуарів. Розподіл на команди, групи, розділ ролей у грі. Діти можуть ділитися за власним бажанням. І звісно ж ігрова практика дітей нагромадила чимало демократичних прикладів поділу на мікроколективи граючих, зокрема жеребкування, лічилки. [3, с. 165].

Один з відповідальних моментів у дитячих іграх-розподіл ролей. Вони можуть бути активними та пасивними, головними та другорядними. Розподіл не повинен залежати від статі дитини, віку, фізичних особливостей. З огляду на те, яка роль особливо корисна для дитини, учитель використовує такі прийоми:

• добровільне прийняття ролі дитиною за її бажанням;
• черговість виконання ролей у грі;
• призначення на роль через старшого (капітана, ведучого);
• призначення на роль безпосередньо дорослим.

При розподілі ролей у групі варто робити так, щоби роль допомагала неавторитетним зміцнити авторитет, неактивним-виявити активність, недисциплінованим-стати організованими, дітям, які чимось себе скомпрометували, повернути загублений авторитет,  дітям, які цураються дитячого колективу, важку йдуть на контакт в своїй або іншій групі, виявити себе, здружитися з усіма.

Цікавість умовного світу гри робить позитивно емоційно забарвленої монотонну діяльність із запам’ятовування, повторення, закріплення чи засвоєнню інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини. Іншою позитивною стороною гри є те, що вона сприяє використанню знань в новій ситуації, т.б. засвоюваний учнями матеріал проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність і інтерес в навчальний процес. [7, с. 45].

Використання на уроках ігрових методик є важливим засобом виховання і навчання. Часто в результаті таких занять навчанні учні починають виявляти цікавість і краще займатися, у них розвивається інтерес до читання, що дуже важливо в початкових класах. У багатьох дітей виявляються великі здібності, ініціатива, винахідливість.

Висновок. Для молодших школярів недостатньо створювати позитивний емоційний фон. Необхідно включати учнів в активну діяльність, «сполучає розум із серцем». Таке положення дозволяють вирішувати ігри.

Ось ми і прийшли до висновків, що використання ігрових технологій у період навчання в початковій школі є найбільш ефективним засобом підвищення якості знань учнів з предмета. Тому творчо працювати слід кожному вчителю. Найголовнішим є те, що вчитель повинен володіти творчою діяльністю, вміло і методично правильно використовувати даний засіб, сприяючи залученню інтересів і прагнення кожного учня до знань і підвищення своєї грамотності шляхом глибокого, усвідомленого і міцного засвоєння мовних знань.

Використання на уроках ігрових методик є важливим засобом виховання і навчання. Часто в результаті таких занять навчанні учні починають виявляти цікавість і краще займатися, у них розвивається інтерес до читання, що дуже важливо в початкових класах. У багатьох дітей виявляються великі здібності, ініціатива, винахідливість.[6, с. 31-33].

Як мені вдалося встановити з власного досвіду, введення в процес навчання ігрових технології сприяє поглибленню пізнавального інтересу, підвищенню мотивації навчальної діяльності, розвитку комунікативних умінь. Одне з істотних завдань використання ігор на уроках – формування навичок самостійної роботи, розвиток пізнавальної активності молодших школярів.

 Літеартура

1. Атаманюк Г. Інтелектуальна гра як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності старших дошкільників та молодших школярів // Початкова школа. – 2008. – № 6. – С. 40-43.
2. Балаєва Н.І. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках у початкових класах // Педагогіка і психологія. – 2004. – №28. – С. 8-10.
3. Ващенко О.М. Рухливі ігри в початковій школі / О.М. Ващенко, Н.В. Кудикіна, Л.В. Романенко. – К.: Навчальна книга, 2002. – 165 с.
4. Ворожейкіна О.М. 100 цікавих ідей для проведення уроку. – Харків: Основа, 2011. – 256 с.
5. Гра // Психологічний словник [Електронне видання] – Режим доступу http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/5980/3/O_Serhieienkova_IL.pdf
6. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С. 31-33.
7. Шість цеглинок в освітньому просторі школи. Методичний посібник/ Упорядник О. Рома – The LEGO Foundatson, 2018. – 45 с.