Інтерактивне  навчання – методика, за якою кожен учень має  стати активним  суб'єктом навчання.

Розвиток сучасної української школи відбувається на засадах особистісно зорієнтованого навчання. Зазначена методика передбачає чітку орієнтацію на потреби навчання та розвитку кожної дитини, урахування її потреб, можливостей найближчого розвитку. Це відбува­ється в умовах переходу від авторитарного до особистісно зорієнтова­ного навчання та спілкування. Критерієм якісного навчання стає обов'язкове засвоєння учнями вимог державного стандарту до навчальних досягнень, що потребує спеціаль­ної уваги вчителя до організації взаємодії з учнями й між собою, що поступово виходить на рівень їх взаємонавчання, взаємоконтролю та взаємопідтримки. Такий підхід створює передумови для постійного зворотного зв'язку між суб'єктами навчання, що сприяє їх активності, закріпленню інформації, виправленню помилок.

Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком технологій та впровадженням нових вимог освіти, досягнення високоефективних результатів у процесі засвоєння знань та їхньому практичному використанні. 

Об’єкт дослідження – навчальний процес у початкових класах.

Предмет дослідження – особливості інтерактивних методів як засобу організації навчальної діяльності.

Мета роботи передбачає дослідження інтерактивних методів та виявлення найбільш ефективних технологій колективно-групового навчання. 

Поставлена мета роботи потребує реалізації наступних завдань:

• обґрунтувати та проаналізувати нетрадиційні форми навчання, що дають можливість співпрацювати з учнями;
• систематизувати ігрові методи, спрямовані на реалізацію навчального процесу;
• впровадити в практику роботи інтерактивні вправи.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Використання методів інтерактивного навчання дає змогу збільшити відсоток засвоєння матеріалу, який вивчають. При цьому часто користуються наступною схемою, котру прийнято називати "Пірамідою навчання"

Піраміда навчання

Лекція — 5 % засвоєння

Читання — 10 % засвоєння

Відео/аудіо матеріали — 20 % засвоєння

Демонстрація — 30 % засвоєння

Дискусійні групи — 50 % засвоєння

Практика через дію — 75 % засвоєння

Потрібно пам’ятати наступні положення використання інтерактивних методів навчання з метою подолання складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні:

1. Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і вчителю. Доцільно починати з поступового введення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як вчителю, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у на­вчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені "ігри".
2. Можна провести з учнями особливе "організаційне заняття" і разом з ними створити "правила роботи в класі". Важливо налаштувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Доцільно використовувати спочатку прості ін­терактивні технології – робота в парах, малих групах, "мозковий штурм" тощо. Коли у вчителя та в учнів буде досвід подібної роботи, такі заняття від­буватимуться набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.
3. Використання інтерактивного навчання — не самоціль. Це лише за­сіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найліпше сприяє співробіт­ництву, порозумінню і доброзичливості, дає можливості справді реалізу­вати особистісно-орієнтоване навчання.
4. Якщо застосування інтерактивної моделі у конкретному класі при­зводить до протилежних результатів, треба переглянути вашу стратегію й використовувати її обережно. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні до їхнього використання?) [2, c. 32].
5. Для ефективного застосування методів інтерактивного навчання, зокрема, для охоплення всього необхідного матеріалу і глибокого його вивчення вчитель має старанно планувати свою роботу, щоб:

• дати учням завдання для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відібрати для уроку або заняття інтерактивні вправи, що дали б учням "ключ" до освоєння теми;
• під час інтерактивних вправ дати учням час подумати над завдан­ням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або "граю­чись" виконали його.

Більше того, на одному занятті можна використовувати одну - дві інтерактивні вправи.

Дуже важливим є спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, акцентування, зокрема, уваги і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі.

Доцільно проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерак­тивними завданнями.

6. Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання вчитель також має попередньо добре підготуватися, зокрема:

• глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуа­ції, завдання для груп тощо;
• старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання та можливі відповіді, вироби­ти критерії оцінки ефективності заняття ;
• мотивувати учнів до вивчення, добираючи найцікавіші для них ви­падки, проблеми;
• передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нор­мальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різнома­нітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо [4, c. 21].

Інтерактивне навчання –  така форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну мету – створити комфортні умови навчання, за яких ко­жен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Найважливішими особливостями інтерактивної форми організації процесу навчання можна вважати наступні:

• кожний момент спілкування (роботи) частина учнів говорить, інша – слухає;
• кожний учень поперемінно являється то учителем, то учнем;
• найближча мета кожного учня – вчити других всьому тому, що знаєш сам;
• діяльність кожного учня є суспільно корисною;
• головний принцип роботи: всі по черзі учать кожного, а кожний по черзі всіх, колектив навчає кожного свого члена;
• кожний відповідає не тільки за свої знання, а й за знання і навчальні успіхи однокласників;
• навчальну тему (питання) учень може викласти іншим учням на уроці, або працюючи з кожним окремо стільки разів, скільки необхідно для повного, міцного оволодіння темою (питанням);
• співпадання колективних і особистих інтересів: чим більше і краще я навчаю інших, тим більше і краще я знаю сам.

Інтерактивні методи навчання мають багато переваг: серед дітей встановлюються дружні стосунки, відмінники не викликають заздрощів і ворожнечі зі сторони більш слабких, а сильніші учні постійно допомагають слабшим, відповідально їх опитують, добиваючись правильної відповіді, тим самим забезпечують повне засвоєння навчального матеріалу.

Отже, інтерактивні технології навчання сприяють підвищенню успішності молодших школярів, вирішують багато виховних та розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, вміння пристосовуватись до темпу роботи пари, групи, всього класу, формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання, підготовки учнів до спілкування.

Література

1. Антонюк О. Розвиток творчого потенціалу учня : інтерактивні форми та методи навчання / О. Антонюк // Початкова освіта. – 2013. – № 7. – С. 8-13.
2. Гладких А. О. Інтерактивні прийоми навчання в початковій школі / А. О. Гладких. // Наша школа : наук.-метод. журн. – 2013. – № 6 - С. 30-34.
3. Грицюк О. І. Інтерактивні технології навчання молодших школярів / О. І. Грицюк // Наук.-метод. Журнал «Початкове навчання та виховання». – 2011. – № 8. – С. 2 – 17.
4. Дума О. Інтерактивні методи навчання у початковій школі / О. Дума // Початкова школа. – 2012. – № 7. – С. 44.
5. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання / С. Іванішена // Початкова школа. – 2006. – № 3. – С. 9-11.