Практика роботи з дітьми показує, якщо дитина дошкільного віку чемненько сидить на стільчику, дивиться на тебе і просто слухає – вона не навчається. Це обмежує можливості гармонійного розвитку особистості через формування широкого кола комунікативних умінь: уміння аналізувати ситуацію спілкування, сприймати та відтворювати не лише змістову, а й емоційну інформацію. Тому педагогам-дошкільникам потрібно знаходитися в постійному творчому пошуку нових форм і методів роботи з дітьми з питань формування комунікативної компетенції дітей.

Прагнення відійти від шаблонів сьогодні притаманне і вихователям нашого дошкільного закладу. Працювати стало набагато цікавіше, але й складніше, бо ж треба розв’язувати завдання комунікативно мовленнєвого розвитку дитини:

• забезпечити цілісність і життєздатність різних спільнот людей – «дитина-дорослий», «діти-дорослі», «дитина-дитина», «діти-однолітки й малюки»;
• розвивати усі форми і засоби (невербальні, мовні) спілкування вихованців дошкільного віку;
• навчити диференціювати емоції (моральні, інтелектуальні, естетичні);
• формувати інтелект і дослідницьку діяльність, способи пізнання навколишнього світу;
• формувати творче ставлення до організації діяльності й спілкування;
• розвивати комунікативно-мовленнєві здібності.

Спостереження науковців показали, що значна кількість дітей  дошкільного віку мають низькі та середні досягнення з усіх показників та характеристик мовленнєвих та комунікативних навичок. Провівши діагностику з дітьми старших груп в нашому закладі, ми зрозуміли, що не стали винятком і вихованці нашого дошкільного закладу. Особливо помітні відхилення від вікових норм у тих випадках, коли йдеться про багатогранність, логічність, зв’язність мовлення.

Розуміючи, що розвиток мовлення – це не лише збагачення словника, формування звукової, граматичної культури та удосконалення зв’язного мовлення, а й, насамперед,  розвиток вміння спілкуватися, вихователі нашого дошкільного закладу під час різних видів діяльності вчать дітей робити повідомлення, пояснювати, переконувати, доповнювати, домовлятися, хвалити, надихати, дискутувати, вітати, слухати інших, користуватися вербальними та невербальними (міміка, жести, рухи) засобами виразності.

Щоб навчити дитину оперувати своїми мовними знаннями, виховати ініціативну особистість з високим рівнем мовленнєвої творчості, ми використовуємо у своїй роботі різні методи та прийоми мовленнєвого розвитку, зокрема:

• лексичні та мовленнєві вправи;
• мовленнєві логічні задачі;
• інтерактивні методи.

1. Лексичні та мовленнєві вправи

Одним із дієвих методів розвитку мовлення дошкільників, на нашу думку, є використання лексичних та мовленнєвих вправ. Це завдання практичного характеру для вправляння дітей в активному вживанні слів-означень, антонімів, створенні синонімічного ряду тощо. Метою такого вправляння є розвиток словника:

• збагачення його образними словами – золоте листячко; сонне дерево; шовкова травиця;
• розкриття метафоричних образів – вітер гладив ниви; море заснуло; струмок гомонить; небо цвіте хмарами; небо обтрушує зорі в озерце.

Для урізноманітнення вправ ми широко використовуємо поетичні твори. Адже поезія є невичерпним джерелом, звідки можна брати яскраві приклади образних порівнянь та метафор:

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море...

За деякий час роботи з дітьми, ми переконалися, що використання лексичних та мовленнєвих вправ сприяє розвитку у наших вихованців мислення, забезпечує достатній лексико-граматичний запас для висловлювань, робить мовлення дітей більш виразним і барвистим. Дошкільники залюбки виконують вправи, в яких треба: підібрати синоніми до заданих слів:

• замінити слово іншим, близьким за значенням;
• завершити порівняння, метафору;
• перетворити непоширене речення на поширене;
• відгадати слово;
• «розфарбувати» слова тощо.
  • Мовленнєві «перлинки»

На думку педагогів нашого закладу, справжнім багатством за своєю суттю і навчальною цінністю є приказки і прислів’я. У лаконічних висловлюваннях криється глибина і гострота розуму українського народу. Тож невимушене спілкування з дошкільниками, що виникає під час обговорення, тлумачення цих «перлинок», має велике значення для розвитку у дітей мовлення і пізнання ними світу, усвідомлення одвічних загальнолюдських цінностей. Ми використовуємо приказки та прислів’я у своїй роботі, добираючи їх до різних тем. Ось, наприклад, «перлинки» народної мудрості про слово та мову:

• Без мови не підійдеш і до корови.
• Щебече як соловейко, а кусає, як гадюка.
• Язик свербить сказати, та треба мовчати.

2. Мовленнєві логічні задачі

Мовленнєві логічні задачі – це розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише тоді, коли чітко усвідомлює закономірності та причинно-наслідкові зв’язки між явищами та об’єктами в природі. Тому перед їх використанням ми обов’язково проводимо відповідну роботу. Проблемні запитання,які ми ставимо перед дітворою, спонукають їх до пізнання, розвивають логічне мислення, активізують мовлення: у дітей виникає бажання висловлюватися, говорити, ділитися своїми припущеннями, знаннями. На перших етапах розв’язанню мовленнєвих задач наші вихователі присвячують ціле заняття або ж використовують їх як частину бесіди, розповіді за картиною тощо. Надалі аби активізувати розумову діяльність дітей, пропонують їм самостійно складати мовленнєві задачі. Наприклад, літературна розповідь евристичного характеру, що завершується проблемними запитаннями:

Перші квіти

На лісових галявинах зацвітають перші весняні квіти. Вони такі ніжні, на довгих тоненьких ніжках – блакитні шапочки пробиваються з-під снігу.

Проблемні запитання до дітей:

• Чи знаєте ви, як вони називаються?
• А якого кольору інші весняні квіти? Як вони пахнуть?
• Чи бачили ви на них комах?
• Як потрібно оберігати ранні квіти?
• Чому перші весняні квіти з’являються не в кожному лісі?
• На яких галявинах ви бачили такі квіти?

3. Використання інтерактивних методів навчання

Як відомо розвиток дитини, зокрема й мовленнєвий, відбувається лише у діяльності. Саме тому ми завжди створюємо умови, що стимулюють активність дітей. Так, організовуючи пізнавальну діяльність, ми використовуємо різні методи інтерактивного навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної, позитивної взаємодії всіх учасників. Використовуючи інтерактивні методи навчання, ми намагаємося створити такі умови, щоб дитина мала змогу обговорювати проблеми з іншими, ставити запитання, активно діяти, шукати, досліджувати.

Хочу зазначити, що інтерактивне навчання на заняттях (в тому числі інтегрованих і міні-заняттях) вихователі проводять в парах (2 дитини), у мікрогрупах (3-4 дитини), у малих групах (5-6 дітей).

• Метод розв’язання проблем або «дерево рішень» містить декілька етапів.

Спочатку ми обираємо проблему, яка не має однозначного розв’язання (ситуації з життя, епізоди казок), скажімо: «Що потрібно дереву для щастя?». Потім розглядаємо схему – «дерево рішень», у якій стовбур «дерева» – квадрат – позначає цю проблему, «гілки» – прямі лінії — шляхи її розв’язання, а «листочки» – кружечки – її рішення. Пропонуємо дітям, розбившись на підгрупи і спілкуючись між собою, знайти рішення обраної проблеми. Діти, досягнувши взаємної домовленості шляхом обговорення, знаходять своє рішення і малюють його на аркуші паперу: гніздо, метелика, пташку, дощик тощо. Після цього кожна підгрупа розміщує свій малюнок на «дереві рішень» і презентує його.

Ми вчимо дітей вислуховувати кожного, хто хоче висловитись. Оцінюємо діяльність дітей лише позитивно. При оцінюванні ми не вживаємо слово «правильно», а кажемо: «цікаво», «незвичайно», «добре», «чудово»,  «оригінально», що стимулює дітей до подальших висловлювань.

• Метод «мікрофон»

Це різновид групового обговорення певної проблеми, що дає можливість кожній дитині висловитися у порядку черги, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку з приводу того, як, скажімо, привітати маму зі святом 8 Березня.

Часто ми використовуємо метод «мікрофон» у дидактичних іграх: «Закінчи слово/речення», «Ланцюжок», «Коло компліментів» тощо. Учимо дітей дотримуватися певних правил: говорити лише тоді, коли отримуєш уявний мікрофон; говорити швидко і стисло; не оцінювати висловлювання товаришів.

• Метод багатоканальної діяльності

Для того щоб розкрити потенційні можливості кожної дитини, ми використовуємо метод багатоканальної діяльності. Багатоканальне сприймання світу за допомогою всіх органів чуття, отримання глибоких вражень на емоційно-чуттєвій основі сприяє міцному засвоєнню знань дітьми. Тому, організовуючи будь-яку діяльність, ми намагаємося викликати у дітей інтерес до неї, подив і обов’язково задіяти різні аналізатори. Зокрема ми використовуємо методику сприймання зображеного на картині різними органами чуття, яку розробили відомі педагоги Інгріда Мурашківська та Тетяна Сидорчук. Методику побудовано на принципах теорії розв’язання винахідницьких завдань (ТРВЗ).

Розглядання картини ми проводимо у такій послідовності:

• виокремлення об’єктів, зображених на картині;
• уявлення об’єктів через уявне сприймання їх різними аналізаторами.

Вихователь пропонує дітям:

Діти, уявіть себе справжніми дослідниками, яким подобається все вивчати, розглядати, слухати. Ваша рука легко може перетворитися на зорову (або слухову) трубу. Її треба лише скласти так, щоб утворилася труба. Давайте спробуємо побачити крізь цю трубу та назвати тільки один предмет із зображених на картині.

Після того, як діти розглянули всі об’єкти, зображені на картині, ми пропонуємо низку творчих завдань, як-от:

• «прослухати» звуки картини через спеціальні уявні навушники;
• вести віртуальні діалоги від імені зображених персонажів;
• уявно «торкнутися» до картини, визначаючи тепло чи холодно, яка

поверхня різних об’єктів (гладенька, шорстка тощо);

«відчути аромати» картини;

«вийти за межі зображеного» тощо.

На нашу думку, виконання цих творчих завдань забезпечує високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленнєвої активності, дає змогу вихователю протягом усього заняття підтримувати у дітей гарний настрій та інтерес до процесу сприймання. У результаті використанням елементів ТРВЗ, які є основою розвивального навчання, у дошкільників зникає відчуття скутості, невпевненості, розвивається логічне мислення, пізнавальна активність, мовленнєва та загальна ініціатива.

• Ігротека

Загальновідомо, що ігри допомагають дітям упоратися з величезним потоком інформації, яка необхідна для уміння орієнтуватися у навколишньому світі. Особливу увагу ми приділяємо іграм, які спрямовано на розвиток зв’язного мовлення, формування вмінь комунікативної діяльності у цілому та за допомогою невербальних засобів зокрема . Такі ігри розвивають кмітливість, учать дітей висловлювати будь-які, навіть найнесподіваніші, припущення, щоб знайти компромісний варіант розв’язання проблеми, як, скажімо, у грі «А що було б, коли б... ? ». Вихователь пропонує дітям поміркувати і висловити свої припущення: «А що було б, коли б зникли всі дерева на Землі?», «А що було б, коли б хижі тварини у казках стали вегетаріанцями?» тощо.

Ми широко використовуємо у своїй роботі такі ігри, як «Що й навіщо?», «Що можна робити... (виделкою, гребінцем, піском)?».

Разом з усвідомленням поліфункціональності предмета у дітей розвивається уява, а уява, за висловлюванням Альберта Ейнштейна, важливіша за знання, тому що знання обмежені, уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес, є джерелом еволюції.

Загальновідомо, що розвиток мовлення відбувається не стільки під час спеціально організованих мовленнєвих занять, скільки у повсякденній діяльності. Отже, щоб активізувати мовленнєву діяльність дітей на занятті, більшість з них ми проводимо інтегрованими. Адже щоб «полилося мовлення», потрібно збагатити душу дитини враженнями. Інтегровані заняття сприяють високій пізнавальній активності дітей. Розширення кола знань про навколишній світ, людей, їхню діяльність спонукає дітей не лише наслідувати дії дорослих, але й висловлювати з приводу них власну думку.

Не менш важливим у розвитку комунікативного мовлення старших  дошкільників наші вихователі вважають  спілкування  з дітьми у повсякденні. Тому завжди розмовляють з дітьми про побачене й почуте, про улюблені іграшки, про братиків і сестричок, про допомогу батькам, про цікаві вихідні тощо. Під час таких бесід діти залюбки діляться враженнями, переживаннями, відповідають на запитання. Такі розмови збагачують словниковий запас дітей, вчать їх зв’язно, логічно висловлюватися, уважно слухати співрозмовника, вести діалог. Варто зазначити,що набуття власного досвіду, розширення активного словника дає змогу дітям цікаво розповідати не лише історії з власного досвіду, але й складати творчі розповіді, фантазувати. Нехай  вони ще зовсім прості й короткі, але систематична робота педагогів нашого закладу з розвитку зв’язного мовлення дає хороші результати у формуванні комунікативного мовлення дошкільників, елементарної життєвої компетенції випускників ДНЗ, їх здатності застосовувати знання у власному житті, постійно їх оновлювати і збагачувати.

Висновок

Мовленнєвий розвиток  дитини є основним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Водночас, як свідчить практика, поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, що стали допустимими дітям дошкільного віку як у сім’ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей унаслідок чого збагачується їх пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва.

Тому метою роботи вихователя дошкільного закладу має бути створення належних умов для повноцінного мовленнєвого розвитку дітей: різноманітність дидактичних ігор, включення елементів мовленнєвого спілкування на заняттях із кожного розділу програми, спілкування у повсякденному житті.