Бути вчителем гідний лише той,
хто звертаючись до старого,
спроможний відкривати нове.
Конфуцій

Завданням освітньої галузі «Суспільствознавство» є забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього  життя [2]. На думку укладачів навчальної програми «Історія України. Всесвітня історія» (5-9класи), ефективність навчання залежить передусім від залучення учнів до різноманітних видів діяльності, що дає їм змогу успішніше оволодівати суспільним досвідом і, як наслідок, забезпечує соціальну активність особистості. Тому таким актуальним у сучасному закладі освіти є добір методик, застосування яких сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей учнів.

Досягненню згаданих завдань сприятиме використання «корнинського  методу взаємонавчання». Метод формує в учнів ключові компетентності Нової української школи: уміння вчитися впродовж життя, бажання ділитись знаннями з іншими, вміння досягати порозуміння та налагоджувати співпрацю, ефективно співпрацювати з іншими, використовувати власний і чужий досвід.

«Корнинський  метод» успішно використовують у світовій педагогічній практиці, але він майже невідомий у нас в українській педагогіці, хоч вперше застосовувався у нашому краї. Автором даного методу є педагог – новатор ХХ століття  Рівін Олександр Григорович. Науково обґрунтував, описав і розвинув практичний досвід Рівіна видатний педагог, вчений Дяченко Віталій Кузьмич. «Корнинський метод» досліджували у своїх працях М.А.Мкртчян, Л.В.Бондаренко,О.С.Соколов та інші.    

Ідеї О. Г. Рівіна були піддані забуттю, і тільки в післявоєнні роки крізь перепони і перешкоди, які вибудовуються офіційною педагогікою і консервативною системою управління освітою, ці ідеї реалізував на практиці і розвинув в цілісну систему В. К.Дяченко, а слідом за ним - М. А. Мкртчян.

Узагальнюючи досвід використання механізму діалогового спілкування в навчальному процесі, В.Дяченко створив теорію Колективного способу навчання (КСН). Він визначив навчання як вид спілкування : «Навчання – це спеціальним чином організований процес спілкування, в якому кожне покоління отримує, засвоює й передає свій досвід суспільно – історичної й практичної діяльності».

Таблиця 1.2

Особливості методики КСН порівняно з ГСН (за В.К.Дяченком) [7,c.52-53]

Важливе значення у формуванні предметних компетентностей на уроках історії мають способи організації навчальної діяльності учнів. Головним є співробітництво учителя й учнів, а також учнів з учнями. Саме тому вчитель повинен прагнути до створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність.

Робота в парах змінного складу на уроці історії має виконувати дві важливі функції – розв’язання поставлених  навчальних завдань та формування вміння ефективно спілкуватися між собою під час роботи на уроці.

Історія – це  навчальний предмет, який передбачає його вивчення за лінійним принципом з чітким дотриманням хронологічної послідовності історичних подій та процесів. Метод Рівіна може застосовуватись:

-  протягом цілого уроку, якщо при вивченні теми дотримання хронологічної послідовності не є обов’язковою, або  на уроці узагальнення, коли весь навчальний матеріал теми  вже вивчено всіма учнями;

- на окремій ланці уроку (вивчення нового матеріалу, узагальнення, закріплення).

 «Корнинський метод» може застосовуватись у класах, де кількість учнів кратне 4 або 6.

При діалогічному спілкуванні важливо розмістити дітей обличчям до обличчя. Для цього потрібно поміняти розміщення парт. Якщо в класі немає можливості пересувати меблі, потрібно організувати взаємодію чотирьох учнів, які сидять за двома партами поруч.

Обмінявшись інформацією та  виконавши завдання обох карток, учні обмінюються картками і міняють партнера, пересідаючи на одне місце за часовою стрілкою. Таких зустрічей буде три по 3-4 хвилини( якщо це робота у парах змінного складу на одному з етапів уроку), або 9 хвилин кожна( якщо це робота протягом цілого уроку).

На уроках історії доцільно  використовувати « корнинський метод» під час  організації роботи учнів з поняттями, датами, історичними  джерелами, документами, текстами, газетними та журнальними статтями, контурними картами. Організовувати роботу в парах змінного складу  можна на  різних етапах уроку, аби не була порушена хронологічна послідовність. Особливу увагу вчитель повинен приділяти підготовці карток, за змістом яких будуть формуватися у дітей предметні компетентності (хронологічна, просторова, інформаційна, логічна, аксіологічна).  Працюючи в парах учні вчаться говорити, слухати, ставити запитання, аргументовано доводити свою позицію, користуватися довідниками, тлумачними  словниками, енциклопедіями.

Формування  цих умінь можна забезпечити вдалим підбором завдань до учнівських  карточок, за допомогою яких організовується робота учнів на уроці колективного навчання. Від типу завдань у картці залежатиме які компетентності будуть формуватися у дітей. Якщо вчитель планує організувати роботу дітей в парах змінного складу на одному з етапів уроку(вивчення нового матеріалу, узагальнення, закріплення  тощо), то картки можуть  містити завдання на формування якоїсь однієї компетентності. На будь - якому етапі уроку можна використати методику  «Взаємний обмін завданнями».

Суспільство доручає педагогу своє майбутнє і, звичайно, чекає від нього застосування найефективніших методів та форм передачі знань школярам.       

Впровадження ідей «корнинського методу» в освітній процес  заслуговує на увагу. Позитивні моменти використання «корнинського методу»  :

• формуються вміння досягати порозуміння та налагоджувати співпрацю;
• ефективно співпрацювати з іншими;
• використовувати власний і чужий досвід;
• взаємодопомога;
• відповідальність;
• самостійність;
• опрацьовується чимала кількість матеріалу;
• кожен учить кожного;
• кожен учень виступає в ролі учня і вчителя;
• формуютьcя в учнів навички взаємооцінки та самоконтролю навчальної діяльності;
• розвиваються педагогічні здібності.

Труднощі в застосуванні « корнинського методу»:

• непарне число учнів у класі( в такому випадку потрібно готувати завдання для одного окремого учня);
• довготривала підготовка матеріалів на урок (матеріали карток);
• не можна використати при вивченні тем, які вимагають дотримання чіткої хронологічної послідовності;
• завчасна підготовка дітей з теми, з якою вони вже повинні бути ознайомлені до початку уроку( якщо не залучати до «запуску» уроку учнів старших класів, обізнаних з темою);
• різний темп роботи пар(потрібно готувати додаткові картки із завданнями) ;
• шум у класі під час співпраці пар.

Маючи деякі  недоліки, «корнинський метод» має всі ознаки інноваційної технології. Якщо навчати учнів, заохочуючи їх ставити запитання та шукати відповіді , застосовувати отримані знання для розв’язання завдань і проблем, а також слухати один одного, обговорювати ідеї чемно і конструктивно, то навички, яких вони набувають у такому навчанні, знадобляться їм у житті. Застосовуючи метод, можна досягти значних успіхів за короткий період, діти вчаться критично мислити, співпрацювати в команді, розуміти одне одного, не боятись висловлювати власну думку. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання.

В сучасній освіті акцентується увага на підготовку такого випускника, який здатний навчатися протягом усього життя, оперувати і управляти інформацією, який володіє навичками координації та взаємодії, уміє вирішувати складні завдання.  Використання «корнинського методу» допоможе сформувати ті ключові та предметні компетентності, які допоможуть майбутньому випускнику успішно адаптуватися в умовах дорослого життя, гармонійно взаємодіяти з технологічним суспільством, що так швидко розвивається.

Література

1. Закон України «Про освіту» (Електронний ресурс). – Режим доступу: //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-IS.
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1392 // Офіційний вісник України. 2012. № 11.
3. Концепція Нової української школи (Електронний ресурс) – Режим доступу: http://nus.org.ua.
4. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів.
5. Дьяченко В.К. Новая дидактика. Москва, 2001. 496 с.
6. Дьяченко В.К. Организованная структура учебного процесса и ее развитие. Москва, 1989.
7. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Н.П. Наволокова та ін. Харків, 2012. 176 с.
8. Карплюк С.О. Досвід Ривіна-Дяченка у проектуванні методики взаємонавчання // Вісник Житомирського державного університету. Вип. № 43.
9. Лебединцев В.Б. Виды учебной деятельности в парах // Школьные технологии. 2005. № 4. С. 102-112.
10. Левітас Ф.Л. Сучасний учитель та сучасний урок (методичні рекомендації щодо вивчення історії України та всесвітньої історії в школі) // КМІУВ ім. Б. Грінченка. 2002. С.7.
11. Мкртчян М.А. Конец «Великой дидактики» великого Яна Амоса Коменского // Коллективный способ обучения: научно-методический журнал. 2016. № 16. С.6.
12. Мкртчян М.А. Проблемы современной дидактики и её развитие: сборник докладов и выступлений на конференции «Современная дидактика и качество образования». Красноярск, 2018. 168с.
13. Остапенко Л.Т., Трохименко Т.О.Організація колективного способу навчання в парах змінного складу: методичний посібник. Тернопіль, 2001. 48с.
14. Русаков А. КСН і метаморфози методу Рівіна // Завуч. 2008. №4(334). С. 20-24.
15. «Корнинський метод» - погляд крізь століття / А.Г. Стельмах та ін. Житомир, 2019. 160 с.