Як підвищити кваліфікацію
у центрі прогресивної освіти "Генезум"?

header
  • збірник матеріалів
  • публікація на сайті genezum.org безкоштовна
  • заочна участь
  • для закладів загальної середньої освіти
  • для закладів дошкільної освіти
  • Сертифікат - 5 год, 0.05/0.1 ЄКТС
ПЕРЕЙТИ
header
  • постійний доступ
  • можна проходити у будь-який час
  • дистанційне навчання
  • для закладів загальної середньої освіти
  • для закладів дошкільної освіти
  • Сертифікат - 16/30 год, 0.5/1 ЄКТС
ПЕРЕЙТИ
header
  • безкоштовний перегляд
  • інтерактив зі спікером
  • онлайн формат
  • для закладів загальної середньої освіти
  • для закладів дошкільної освіти
  • Сертифікат - 2 год, 0.06 ЄКТС
СКОРО

«Виховання – це не сума заходів і прийомів,
а мудре спілкування дорослого з живою душею дитини»
В Сухомлинський

Кожна виховна система базується на цінностях, які визначають напрям виховного процесу: на інтереси суспільства, держави чи на особистість (індивідуально-особистісний розвиток); на взаємини між учасниками процесу (авторитарні чи гуманістичні); на зміст виховного процесу (знаннєвий чи розвивальний). Справжнім творцем культури й життя народу є духовна й високоморальна особистість. І тому виховання духовності, формування ціннісних орієнтацій у підростаючого покоління все більш стає пріоритетним напрямком виховної діяльності багатьох сімей та педагогів.

За концепцією дошкільного виховання та Базового компонента дошкільної освіти, сучасний заклад дошкільної освіти має стати «інститутом соціалізації», призначення якого – забезпечити фізичну, психологічну й соціальну компетентність дитини, можливість адаптації до унормованого існування серед людей, сформувати ціннісне ставлення до світу, навчити особистісного існування, озброїти елементарною наукою і мистецтвом життя.

Одне з найважливіших і водночас найскладніших завдань вихователя полягає у тому, щоб представити маленьку людину самій собі, допомогти розвиткові у ній внутрішнього бачення «себебачення».  Повага до особистості вихованця незалежно від його віку, визнання складності його внутрішнього світу і необхідності відповідального ставлення до долі дитини — переконлива характеристика гуманістичної спрямованості педагогічної системи Василя Сухомлинського. Сучасна актуалізація спадщини В.Сухомлинського пояснюється об’єктивним зростанням інтересу у суспільства до етичних проблем й потребою нового обґрунтування моральних цінностей та ідеалів людини третього тисячоліття.

Співробітництво дітей і дорослих, довіра дітям, виховання без покарань, творча праця і моральна свобода, можливість вибору вчинку, лінії поведінки, способу життя, прийняття відповідальності за свій вибір та інше - важливі гуманістичні принципи, на яких побудована педагогічна система В.О.Сухомлинського. Виховання Людини видатний учений визначає як найуверсальнішу, найскладнішу і найблагороднішу працю, де органічно поєднується інтимне й громадянське, творячи гармонійну якість – людське щастя.

Визначним чинником, що зумовлює високу педагогічну культуру та ефективність системи Сухомлинського є поради, з якими він неодноразово звертався до педагогів та учнів. Звернення до серця і розуму дитини, а не намагання повчати, вказувати їй, розпоряджатися нею, є найкращим психологічно довершеним інструментом, котрий завжди спрацьовує, викликає відгук дитячої душі, бажання стати кращим. Таким чином відбувається не лише вплив учителя на вихованця, а й поєднання їхніх прагнень, зусиль у спільну дію, виникає об'єднуючий мотив, який забезпечує гуманні стосунки вихователя і дитини, їх педагогічну взаємодію.

В одному з таких звернень читаємо: «Умій відчути поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини».

Обґрунтовуючи практичну необхідність гуманних взаємин між вихователем та дитиною, між самими дітьми і взагалі всіма учасниками виховного процесу, педагог переконливо показав, що найцінніше у дитини — її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, своєрідність здібностей, потенційних можливостей.

У ранньому віці закладаються основні напрями розвитку дитини як особистості, вимальовуються головні контури становлення її моральності. Звідси глибока впевненість

В Сухомлинського у винятковій ролі, яку відіграють мати й батько в долі дитини. Чи стане вона Людиною гідною, щасливою і чи принесе своїм життям щастя іншим людям, залежить від того, які зерна посіють батьки в душі дитини, чи зігріють вони її серце теплом любові, правди і справедливості. «Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. Я відразу бачу дитину, в якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано люблять одне одного. У такої дитини - мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердна віра в добро, віра в красу людську».

Формування системи цінностей у підростаючого покоління полягає в тому «щоб утвердити в людській душі багате, яскраве, незабутнє дитинство, закарбувати в ньому образи рідної природи, які хвилювали б усе життя. У кожної людини повинен бути куточок, який став незабутнім спогадом про найдорожче – без нього немає людини, немає її морально-емоційного й естетичного коріння, немає вітерця, який живить непогасне полум’я любові до Вітчизни» (В.Сухомлинський).

Основна увага педагогів повинна надаватись моральному вихованню особистості дитини з пріоритетом загально - людських цінностей, де провідна роль належить сім'ї. Недопустиме лише формальне засвоєння моральних правил. Істинно моральній поведінці може навчити лише саме життя, тобто конкретний життєвий досвід дитини

В. О. Сухомлинський говорить про психологічні умови розвитку відповідальності, насамперед про емоційні переживання. Ласка, радість духовного спілкування з рідними, сердечність, близькість із матір'ю і батьком є джерелом повинності: «Свідомість обов'язку і вихованість дитини виявляються в тому, як вона бере до серця найтонші відтінки почуттів своїх рідних, як вона реагує на їхнє духовне життя».

Гуманістична система ставить в «епіцентр виховання» особистість дитини як найвищу цінність життя. Як справжній гуманіст Василь Олександрович розумів і постійно відстоював значущість гармонійності в розвитку особистості. Визначального значення надає спрямованості навчально-виховної роботи на формування у дітей високих моральних якостей. Центральний стрижень, без якого немислима гармонійна, всесторонньо розвинена особа, на переконання педагога, - це людяність в людині. Саме до цього стрижня прив’язує він все, що отримується дитиною в житті. «Пізнання світу починається для малих дітей з пізнання людини». Ці слова актуальні саме тепер, коли педагогічна наука і практика рішуче стали на шлях гуманізації освіти. Все це знаходить своє відображення у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, який наголошує: «Головна мета національної дошкільної освіти – створити сприятливі умови для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності, розвитку в неї ціннісного ставлення до світу Природи, Культури, Людей, Самої себе».

Успіх навчально-виховної роботи з дітьми багато в чому залежить від соціокультурного, просторово-предметного розвивального середовища, під яким ми розуміємо потенційні можливості позитивного впливу розмаїття факторів, засобів, норм і методів у їх взаємодії на формування особистості дитини. Дитина не може нічого навчитися, якщо їй не цікаво, складно і нудно. Тому в закладідошкільної освіти «Зірочка» створено умови, в яких діти можуть і хочуть пізнавати світ різнобічно і весело. Виховний процес засновано на гуманістичних, патріотичних, духовних ідеях відомого педагога В.Сухомлинського.

В аспекті дослідження ціннісних орієнтацій людини В Сухомлинський звертається до духовних джерел народної педагогіки. Його система гуманно-особистісного підходу мудро осмислена та геніально апробована власним досвідом співжиття проаналізована й узагальнена на сторінках педагогічних творів. Невід'ємна складова взаємодії педагогів з дітьми – опрацювання літературних творів, щоб комплексно формувати моральні цінності дошкільника. Будь-який його твір, незважаючи на складність, глибинність порушених у ньому проблем, читається легко, як художньо довершена проза чи навіть поезія. Педагогічні ідеї та літературна спадщина В Сухомлинського це найцінніший скарб, який має допомагати дорослим виховувати, а дітям рости.

Рекомендовані твори В. Сухомлинського у становленні загальнолюдських цінностей (за книгою В.Сухомлинського «Я розповім вам казку»

Моральні цінності

Назва твору

Сторінка

Сім'я – одиниця суспільна, соціальна, психологічна та педагогічна. Являє собою малу групу, утворену на основі взаємної поваги, любові та бажання піклуватися. Має низку параметрів, які її характеризують: склад (повна, неповна, бездітна, багатодітна); відносини (повага, розуміння, підтримка, ігнорування). Єдність і міцність сім'ї забезпечується власною підтримкою, взаєморозумінням, емоційною прихильністю. Нормою існування дорослої людини є приналежність до сім'ї.

Сиві волосинки»

Чому мама так хвалить

Моя мама найгарніша –

Бабуся відпочиває

Три пиріжки

Святковий обід

Намисто з чотирма променями Мамин кавун

119

180

182

190

241

244

344

191

Щастя – це спосіб прийняття дійсності, який визначається ставленням людини до того, що відбувається з нею і навкруги. Це відчуття повноти і задоволеності життям. Щасливою може бути лише людина, яка хоче бути такою і докладає до цього зусиль.

 

 

 

 

Тетяна усміхається

Казка про Гуску

Материнські очі

Яблука в осінньому саду

Що таке щастя

Братик народився

Щастя і праця

Які ж ви щасливі

Найщасливіший листочок

Для чого людина живе на світі

Найщасливіша людина

86

169

172

189

192

194

444

38

69

526

 

526

 

Здоров'я – це не просто відсутність хвороби. Це такий стан, при якому людина відчуває повноту життєвих сил, внутрішню енергію, коли вона хоче і може зробити багато чого корисного

 

Прийшли провідати хвору

Татусеві очі

Хлопчик і хвора мама

 Як Сергійко навчився жаліти

Дівчинка та Синичка

Глуха дівчинка

122

180

195

257

296

300

Дружба – особливі стосунки між людьми, які виникають на основі спорідненості їх поглядів, спільної діяльності чи інтересів. Характеризуються теплотою, емпатією, прагненням підтримати і допомогти. Дружба надає можливість людині відчувати власну затребуваність, важливість для інших. Дружба перевіряється часом та життєвими ситуаціями ( випробуваннями ).

Як Зайчик грівся проти Місяця Зайчик і горобина

Мед у кишені

Від верби до тополі

Хлопчик із хворим серцем

По гриби

Квітка дружби

Як Білочка врятувала Ящірку

Як Білочка Дятла врятувала

Як Джміль нагодував Бджолу

Суниці для Наталі

67

90

231

237

283

284

286

289

293

294

310

Співпереживання – співчутливе ставлення до інших

( людей, тварин, природи ), готовність їм допомогти. Співпереживання – уподібнення емоційного стану суб’єкта до стану іншого суб’єкта. Можуть існувати в індивідуальній свідомості суб’єкта та характеризують відповідний рівень міжособистісних відносин. В основі співпереживання лежить емоційна ідентифікація, коли індивід ставить себе на місце іншого.

Гаряча квітка

Сонце і Сонечко

Хлопчик і Синичка

Ялиночка для горобчиків

Чому хвилювався В'юн

Хуртовина

Яблунька оживає

Дідусь та Андрійко

Радість у дитячих очах Байдужість

64

65

86

88

95

99

100

113

117

139

Краса природи – унікальність і неповторність флори і фауни, милування ( спостереження), якими викликають почуття естетичного задоволення. Багатство Світу живої і неживої природи, прикрашає життя людини. Природа створює (забезпечує) умови для існування людства. Почуття та розуміння краси природи є фактором становлення екологічної свідомості.

Людині слід прагнути до гармонійної взаємодії з природою. Слід пам'ятати, що ВЗАЄМОдія не може бути ОДНОсторонньою.

 

Краса, Натхнення, Радість і Таємниця

Краплина роси

Скільки ж ранків я проспав

Райдуга в бурульці

Як дзвенять сніжинки

Джміль та Лілова Китиця Шматочок моря

Скоро зайде сонце Уранці на пасіці

Біля ставка

Пурпурова квітка

Адже сонечко єдине

Відлітають лебеді

Конвалія в саду

А що там за лісом

Усе в лісі співає

25

 

26

28

29

29

32

32

34

35

36

36

39

41

46

438

59

Любов – це високий ступінь емоційного, позитивного ставлення, що виділяє його об’єкт серед інших і переміщує його в центр життєвих потреб та інтересів суб’єкта: любов до Батьківщини, до матері, до дітей. Почуття любові є глибоко інтимним та супроводжується ситуативно виникаючими і змінними емоціями ніжності, захоплення, ревнощів, що переживаються в залежності від індивідуально-психологічних рис.(Сучасний тлумачний психологічний словник)

Нехай будуть і соловей, і Жук

Покинуте кошеня

Як Їжачиха приголубила своїх дітей

Любов і жорстокість

Лист батькові

Найласкавіші руки

Хай я буду ваша, бабусю

141

117

121

 

123

182

186

198

Сміливість – риса характеру, яка дозволяє людині здійснювати вчинки у високому розумінні цього слова. Сміливість ототожнюється із хоробрістю, відвагою, гідністю, здатністю говорити правду. Сміливі люди почуваються більш впевненими у собі та незалежними (вільними) від упереджень та загальної суспільної думки.

Мужнє Гусеня, Яструб і Пуголовок

Як Миколка став хоробрим

Літня гроза

Як урятувалася Ластівка

Боязкий Льоня

Петрик. Собака й кошеня

Як Ніна гусака злякалася

9

 

109

162

200

258

302

341

 Література

  1. Базовий компонент дошкільної освіти України /наук.кер. А.М. Богуш; кол.авт. : Богуш А.М., Бєлєнька Г.В, Богініч О.Л., (та ін. ). – К., 2012. – 26 с.
  2. «Педагогічні виміри В.Сухомлинського в сучасному освітньому просторі». Монографія.-К.: Видавничий дім «Слово», 2008
  3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори.Т.1- К.:Рад.шк.,1976
  4. Компас у світі ціннісних орієнтацій дошкільника: навч. посібник / Т.О. Піроженко, С.О. Ладивір, Л.І. Соловйова та ін.-К., Видавничий дім «Слово», 2016.
  5. Я розповім вам казку…Філософія для дітей /Василь Сухомлинський; уклад. Сухомлинська О.В. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2016. – 576.