Сучасний дошкільний навчальний заклад відкритий для  всіх дітей.  Включення дітей з особливими потребами в освітній процес дошкільного навчального закладу змінює передусім установки педагогів на розуміння особливостей розвитку дітей та врахування їхніх особливих потреб та потенційних можливостей розвитку в освітній роботі. Особливості дітей із порушеннями психофізичного розвитку неможливо нівелювати, тому потрібно змінювати організацію освітнього процесу в групі задля вирішення завдань навчання, виховання і розвитку всіх дітей в групі.

З метою забезпечення цілісного входження дитини з особливими потребами  в загальноосвітній простір, що відповідатиме її потребам і можливостям, в сучасному дошкільному навчальному закладі передбачена така форма організації освіти, як інклюзивна. Інклюзивна освіта означає створення умов для отримання, засвоєння і використання знань, умінь і навичок дітьми з особливими освітніми потребами в різних видах діяльності разом з усіма однолітками групи. Тому загальною метою дошкільного навчального закладу з інклюзивною освітою є забезпечення умов для спільного виховання і навчання дітей з різними психофізичними особливостями розвитку.

Ця проблема стала дуже актуальною в сучасному освітньому процесі, тому що перед педагогами стає величезна задача: виховати, навчити та розвинути дитину з особливими освітніми потребами.

Філософія інклюзії базується на вірі в те, що кожна людина з вадою має отримати освіту і житлові умови, які б якомога ближче відповідали нормальним. Вона передбачає істотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності. Діти з особливими потребами стають частиною нашого життя, вони включаються в дошкільні заклади, загальноосвітні школи, оточення, спільноти. До них ставляться як до рівних і як таких, що заслуговують на повагу і сприйняття їх такими, як вони є. Це те право, яким всі ми користуємось як члени суспільства.

Актуальною проблемою психолого-педагогічної науки є розробка методики ефективного засвоєння різноманітної інформації. Постійне збільшення обсягу інформації у поєднанні з високою конкуренцією та вимогами суспільства, із одного боку, приводить до інтенсифікації освітнього процесу, а з другого – до цілої низки порушень психічного  здоров’я дітей. Проте одним із завдань сучасної освіти є не лише надання високого рівня знань, а й збереження здоров’я людини.

Відомо багато різноманітних підходів до покращення пам'яті. Учений І.Є.Рогов виділяє декілька фундаментальних принципів розвитку пам’яті, два з яких:

1. Розвиток спостережливості, що приводить до примноження кількості та якості складних асоціацій.
2. Використання декількох органів чуття для запам'ятовування. Дослідження доводять, що інформація, яка поступає в мозок через декілька аналізаторів, засвоюється краще. Використання в логопедичній роботі тактильно-вібраційних та температурних відчуттів, нюху, зору, розвиток моторики (загальної, наслідувальної, дрібної), словесних коментарів, створення асоціацій образів та відчуттів допомагає дітям краще запам'ятати складний навчальний матеріал.

Пам'ять має також три основні закони, які потрібно знати та використовувати у своїй практиці.

Перший закон. Враження. Якщо ви бажаєте щось запам'ятати, потрібно зосередитись та отримати враження. Бажано використовувати при цьому не тільки зір, але й слух та нюх. Але зорове враження – найміцніше. Нерви, що йдуть від ока до мозку, у 20 разів товстіші за нерви, що йдуть від вуха до мозку.

Другий закон. Повторення.

Третій закон. Асоціації. Єдиний спосіб щось надійно запам'ятати  – це пов'язати  потрібну інформацію з якоюсь іншою інформацією. При цьому інформація повинна сприйматись, як єдине ціле.

Треба пам'ятати, що послабленню пам'яті сприяють запахи. Це пояснюється сусідством центру нюху із «запам'ятовувальною» зоною мозку.

Я віддаю перевагу такому методу розвитку пам’яті, як «Мнемотехніка» «мнемотехніка» і «мнемоніка» означають одне і теж – техніка запам'ятовування. Вони походять від грецького «mnemonikon» – мистецтво запам'ятовування. Вважається, що це слово придумав Піфагор Самоський (6 ст. до н. е. на честь давньогрецької богині Мнемозіни – богині пам'яті. У мнемотехнікі існує шість напрямів:

1. Народне. Кожна людина з давніх часів протягом життя виробляє свою систему запам'ятовування.
2. Класичне. Перші роботи датуються 86 роком до різдва Христового. Саме ця дата вважається датою виникнення класичної мнемотехніки. Цицерон досконало володів технікою запам'ятовування з допомогою образного кодування.
3. Педагогічне – виникло в той же час. У Квінтіліана були проблеми з візуальним мисленням, тому були розроблені свої системи запам'ятовування і з'явилися перші паростки педагогічної мнемотехніки. Для людей не здатних до ефективного візуального мислення. Повністю педагогічна мнемотехніка сформувалася лише в 16 столітті. Засновником можна вважати П. Рамуса. Педагогічна мнемотехніка була більш доступна і зрозуміла більшості людей. І головне, не встановлювала таких високих планок, як класична мнемотехніка. Логіка педагогів гранично проста – вчити треба всіх, а не тільки людей, у яких працює візуальне мислення.
4. Цирковий напрям використовує принципи класичної мнемотехніки.
5. Спортивний напрям коли регулярно проходять змагання з мистецтва запам'ятовування. У Кембриджі з 1997 року.
6. Сучасне (система Джордано та ін)

Мнемотехніка – в дослівному перекладі з грецької мови означає «мистецтво запам’ятовування». Це певна система прийомів і методів, дія яких направлено на максимально ефективне збереження, відтворення і запам’ятовування одержуваного матеріалу.

Використання прийомів мнемотехніки базується на спостережливості й образному мисленні та спрямоване на усвідомлене створення асоціативних зв’язків між об’єктами.

Якщо казати про корисність мнемотехніки, то фахівці наголошують, що мозок людини найліпше запам’ятовує візуальні образи, позаяк основою психічних процесів є візуальне (образне) мислення, а також зв’язки між об’єктами. Оскільки в дітей дошкільного віку переважає наочно-образна пам’ять, вони спроможні невимушено засвоїти прийоми мнемотехніки й навчитися усвідомлено їх застосовувати.

Мнемотехніка допомагає дітям: керувати процесом запам’ятовування удосконалювати своє мовлення сприяє розвитку асоціативного й образного мислення, уваги.

Застосування мнемотехнічних засобів в роботі з дітьми з ООП:

1. Мнемоквадрати.
2. Мнемодоріжки.
3. Мнемотаблиці.

Спочатку ознайомлюємо дітей із мнемоквадратами — зрозумілими зображеннями, які позначають одне слово, словосполучення або просте речення.

Коли діти звикають до застосування мнемоквадратів, вводимо у практику мнемодоріжки — послідовності мнемоквадратів (зазвичай чотирьох), за допомогою яких можна скласти розповідь із двох-трьох речень.

Аби діти запам’ятали певну інформацію, потрібно викликати в них пов’язані з нею «живі» враження, задіюючи в процес якомога більше органів чуття. При цьому зазначимо, що зорові враження є найсильнішими. Умовою міцного запам’ятовування інформації є також її систематичне повторення. Аби забезпечити запам’ятовування, треба пов’язати для дітей потрібну інформацію з якоюсь іншою, уже їм відомою так, аби вона сприймалася цілісно. Зрештою, найскладніший прийом — це мнемотаблиці, які складаються із декількох мнемодоріжок. За допомогою мнемотаблиць можна запам’ятати й відтворити доволі довге оповідання, казку, вірш.

В своїй роботі з дітьми, я помітила, що діти полюблять гратися з кубиками. На основі  Куб-Блума, я виготовила емоційний куб, Куб-привітання і врешті зрозуміла, що так само можна виготовити Мнемо-куб. Він складався з різних за кольором кубів. Для ліпшого використання можна було створити так званий «Світлофор»

Перший куб – «Істота» (зображення: людина, кішка, собака, пташка і т.д.)

Другий куб – «Дія» (зображення дії або предмета який асоціюється з цією дією, наприклад: чашка – пити, велосипед – їхати, подушка - спати )

Третій куб – «Предмет або місцевість» (зображення різних предметів, або місцевості, наприклад: ліс, дім, вулиця)

А ось і сама гра «Диво-куб»

Мета: вчити дитину самостійно маніпулювати з предметами, працювати за інструкцією, показувати дію, яка зображена на малюнку та називати зображення, складати прості речення. Розвивати пам'ять, мислення, увагу, координацію рухів, візуальне сприйняття. Виховувати бажання грати.

Хід гри

1. Варіант. Використовуючи світлофор іграшку, або показуючи фішки в послідовності: 1-червоний, 2-жовтий, 3-зелений. Дитина підкидає куб відповідного кольору. Викладаючи випавши малюнки догори та куби один біля одного, утворюючи мнемо доріжку.

Випавший малюнок – називає або виконує (якщо це дія). Вкінці складає речення (або сама, або за допомогою дорослого) обов’язково дорослий називає предмет та вимушує дитину повторювати за ним.

2. Варіант. Дитині дають грати кубами, ознайомлюють із зображеннями на кубах, викладають та складають речення.
3. Варіант. Дитині дають вже готовий один куб на якому зображені і дії, і предмети, і істоти, а дитина круте в руках куб та складає речення.
4. Можна ускладнювати або спрощувати за бажанням педагога. Картки можна змінювати в залежності від рівня знань та вміння дитини.

Висновки: вченими було доведено, що метод мнемотехніки дуже позитивно впливає на розвиток психічних процесів дитини дошкільного віку. А діти з особливими освітніми потребами потребують спрощення навчання та доведення інформації до їхнього відома. «Мнемотехніка» - є ефективною методикою навчання та розвитку не тільки звичайних дітей, але і дітей-інклюзивничків. 

ДОДАТОК

 Куб 1 «Істота»

 Куб «дія»

 Куб «Предмет або місцевість»

 Готовий мнемо-куб