Час не стоїть на місці, все змінюється. Сучасна педагогіка не є виключенням. Все більше і більше в українській педагогіці розвивається та застосовується музична система німецького композитора Карла Орфа. Все більше відкривається навчальних закладів, у яких використовується система та основні принципи «Шульверка».

«Шульверк» – це антологія музики для дітей, вперше видана більше 40 років тому. Вона зібрана і відібрана Орфом для співу і танців з акомпанементом ансамблю орфівських інструментів. Кожна невелика п’єса з «Шульверка» є простою партитурою, доступною для виконання навіть маленьким дітям.
Орф дуже піклувався про якість матеріалу, з яким діти стикнуться вперше, тому основу «Шульверка» склав південно-німецький фольклор. Інтерпретація фольклору – ось одна з основних ідей сучасної українського педагогіки, що спрямована на орфвиховання. Основним призначенням «Шульверка» є залучення всіх дітей до музики, незалежно від їх здібностей, розкриття індивідуально-творчих сил, розвиток природної музичності. Створюючи «Шульверк», Орф замислював винайти музичну гру-імпровізацію, яка могла б підготувати дітей до подальшого музичного навчання і дати поштовх творчому мисленню на роки вперед.

Таким чином, система Карла Орфа побудована на синтезі різних видів діяльності (спів, рух, гра на музичних інструментах).

Основні принципи педагогіки Карла Орфа:

1. креативність;
2. варіативність;
3. комунікативність.

Проводячи заняття за методикою Карла Орфа, ставляться наступні завдання:

1. Поєднання креативного та імітаційних методів, які визначаються цілями кожного заняття.
2. Розвиток відчуття ритму, слуху, тактильних відчуттів.
3. Розвиток у дітей комунікативних навиків, уміння домовлятися, погоджувати свої дії.
4. Розвиток відчуття відповідальності, уміння взяти ініціативу на себе.
5. Прищеплювання уміння слухати один одного і себе не тільки під час музикування.
6. Розвиток здатності радіти успіху іншого, допомагати іншому.
7. Розвиток музичності дітей, їх емоційного світу, сприйняття музики, створення слухацького досвіду.
8. Освоєння гри на ударних інструментах, інструментах дитячого оркестру.
9. Виконання пісень, розспівок, мелодій на основі заданого тексту.
10. Придбання навиків гри в ансамблі (музичення).

Головне завдання таких занять – допомогти дітям в естетичній грі увійти до світу музики, відчути і пережити її емоційно, створити передумови до формування творчого мислення, сприяти практичному засвоєнню музичних знань. Гра в оркестрі розвиває слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі. Особливу, дуже важливу увагу в концепції Орфа ми приділяємо музикуванню з акомпанементом «звукових жестів» (термін Р. Кєєтман). Звукові жести – це гра звуками свого тіла: плескання по стегнах, грудях, притупування ногами, клацання пальцями. Власне це дало поштовх для розвитку ще одного креативного напрямку в педагогіці, який є вже давно популярним у Європі, - body percussion.

Більше двадцяти  років я використовую  на музичних заняттях елементи системи музичного виховання Карла Орфа (Carl Orff). Це дає змогу оптимально поєднувати кілька видів діяльності дошкільників: логоритміку, спів, рух та гру на музичних інструментах. Така синкре­тична діяльність дуже подобається дітям і, водночас, розвиває їх­ній творчий потенціал, адже діти не лише слухають чи виконують музичні п’єси, а й самі творять музику. Принаймні цього прагнув сам Карл Орф. Він написав багато вправ, пісень, ігор, у процесі ви­конання яких дозволена творча свобода — варіаційність та імпро­візація.

Працювати за системою музичного виховання Карла Орфа я по­чала з розучування з дітьми мовленнєвих та музично-рухових вправ. Сутність цих вправ за Карлом Орфом — у декламації віршів або прози під супровід:

— «озвучених» жестів — плескання, виляскування тощо;
— голосових звукових ефектів — кряхтіння, шепотіння, цо­кання язиком тощо;      
— ритмічного акомпанементу шумових музичних інструментів. За аналогією до текстів орфівських мовленнєвих вправ я вирішила підібрати власний літературний матеріал — лічилки, дражнилки, заклички, потішки, казки тощо. Зосередили увагу на тих творах, до яких було найлегше підібрати супровід.

Такі вправи доступні дітям і молодшого, і стар­шого дошкільного віку. Проте зазвичай молодші до­шкільники супроводжують текст вправ рухами, запро­понованими вихователем або музичним керівником, а старші — підбирають супровід самостійно.

Забавлянки

Використання рухових елементів під час мовленнє­вих вправ допомагає навчити дітей зображати музичні звуки, плескаючи у долоні, виляскуючи пальцями, тупа­ючи ногами тощо. У дітей формуються швидкість реак­ції, терплячість, кмітливість, адже потрібно і дочекатися моменту вступу своєї «партії», і, власне, не прогавити цей момент. Крім того, поєднання слів і рухів сприяє ще й ліп­шому запам’ятовуванню текстів дітьми, формуванню у них чіткої дикції.

Таким чином добре знайомі забавлянки зазвучали

І так:

Комар, комар, комаруха       (плесканняу долоні)
Кусай, кусай поза вуха.         (виляскування пальцями)
Комар, комар, комарай,        (плесканняу долоні)
Біжи швидше, утікай — (виляскування пальцями)
Д-з-з-з!     (плесканняу долоні)
Ой, без дуди, без дуди (плесканняу долоні)
Ідуть ніжки не туди.    (тупання ніжками)
А як дудочки почують:         (плесканняу долоні)
Ду-ду-ду, ду-ду-ду.    (імітування гри на дудочці)
Самі ніженьки танцюють.     (тупання ніжками)
Ду-ду-ду, ду-ду-ду.    (імітування гри на дудочці)

Старші дошкільники часто виявляють ініціативність і само­стійність у підборі жестово-ритмічного супроводу до запропонова­ного тексту. Наприклад, вірш-забавлянку Платона Воронька «Кожу­шок» діти декламують так:

Йшов сніжок на торжок,       (тупання ніжками)
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,         (виляскування пальцями)
Загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати, (частіше тупання ніжками)
Хутро стало розтавати.         (струшування «води» з рук)
Сів Воркотик за мішком       (плескання по колінах)   
Тай  умився кожушком.        (імітування умивання)

З особливим захопленням дошкіль­ники розігрують казки, супроводжую­чи свої дії «озвученими» жестами та грою на шумових музичних інстру­ментах. Добираючи той чи той спосіб озвучення персонажу, діти через зву­ки вчаться передавати його характерні риси, настрій та особли­вості поведінки.

Українська народна казка

«Курочка Ряба»

Жили собі Дід (тупання ногами)
та Баба, (шаркання ногами)
і була в них Курочка Ряба. (гра на шумовому інструменті «куд-ку-дах»)
Знесла Курочка яєчко   (глухий сплеску долоні)
не простеньке, а золотеньке.
Дід бив-бив — не розбив,       (стукання паличками по дерев’яній поверхні)
Баба била-била — не розбила. (частіше стукання паличками по дерев'яній поверхні)
Бігла мишка,        (шелестіння папером)
хвостиком зачепила,
яєчко упало          (стукання дерев'яним молоточком по дерев'яній поверхні)
і розбилось.         (сплеск у долоні)

Дід плаче,   (стукання по трикутнику)
Баба плаче, (частіше стукання по трикутнику)
а Курочка кудкудаче:    (гра на шумовому інструменті «куд-ку-дах»)
«Не плач, Діду, не плач, Бабо. (гра на дзвіночках)
Я знесу вам інше яєчко,          (глухий сплеску долоні)
не золоте, а просте.       (гліссандо на металофоні)
Ось і казочці кінець,
а хто слухав — молодець.      (оплески)

Система музичного виховання Карда Орфа містить такі елементи:

• мовленнєві вправи
• музично-рухові вправи
• гру на елементарних музичних інструментах
• елементарний музичний театр

Озвучення казки за допомогою вка­заних прийомів допомагає сором’язливим дітям стати сміливішими і рішучішими; мовчунам — виступити у ролі казкарів- оповідачів тощо. У цілому збагачується ін­тонаційне мовлення дітей, їхня діяльність набуває ознак невимушеності, емоційності.

«Безкінечні» ігри

Для поліпшення настрою дошкільників, активізації у них пози­тивних емоцій я використовую також перлини народного гумо­ру — так звані «безкінечні» ігри. Наприклад, такі:

Сів Карпо на колоду ( плескання по колінах)
Та й упав у воду. (гра на тарілочках)
Викис, вимок, виліз, висох.
Знову сів на колоду та й упав у воду і т. д. (гра на тарілочках)

Відомо, що у пам’яті зберігається лише 10 відсотків того, що ми просто чуємо, а решта 90 відсотків — того, що ми робимо. Ось чому дуже важливо вводити у процес музичної діяльності дошкільників активну дію, рухи, жести. Я на своєму досвіді переконалася, що мовленнєві та музично-рухові вправи за системою музичного вихо­вання Карла Орфа — чи не найбажаніший для дітей засіб відкриття світу музики, оволодіння грою на елементарних музичних інстру­ментах, активізації потреби фантазувати і творити.

Фрагмент заняття з використанням елементів системи музичного виховання Карла Орфа

для дітей старшого дошкільного віку

ПІДГОТОВЧА РОБОТА:

на екскурсіях у природу, прогулянках діти спостерігали за змінами у природі, за дощем, ві­тром; слухали звуки природи — спів пташок, дзюрчання струмочка, шум дерев тощо; відтворю­вали звуки природи у рухах, «озвучених» жестах; вивчали мовленнєві ритмічні вправи, виконували творчі завдання.

РЕКВІЗИТ:

бубни; металофон; дзвіночки; трикутник; дерев’яні палички; саморобні маракаси, наповнені різними матеріалами.

Муз. Кер.: Погодьтеся, діти, сьогодні чудовий ранок. Сонечко ніби кличе ви­йти на вулицю і погратися. Ну що ж, не гаятимемо часу, підемо на лісову галявину, щоб відчути чарівну красу весняного лісу, прислу­хаємося до ніжного голосу Весни.

Звучить лірична музика. Діти стають довкола музичного керівника.

Він читає текст, а діти одночасно виконують рухи.

По-весняному гріє сонечко і розкидає своє проміннячко на кожну гілочку, на кожну квіточку.

Подув теплий вітерець і захитав дерева, затремтіло ще зовсім молоде листячко.

Аж ось з горбочка побіг струмочок.         (простягають руки до сонечка)
Чуєте його пісеньку?                                  (повільно біжать, зупиняються,
Раптом щось зашаруділо,                           гойдаються)
І виліз їжачок.                                             (лопочуть язиками)
Вибрались з-під кори жучки                      (лопочуть язиками)
і бджілки.                                                   («чмихають» носиками)

Ліс наповнився пташиним співом.             (видають звуки «ж-ж-ж», «дз-дз
А ось подивіться — перші весняні            дз»)
квіти.                                                            (імітують голоси птахів)
Вони ніжно підіймають свої тендітні         (піднімають руки догори)
голівки,                                                        (піднімають голівки догори)
Розправляють свої пелюсточки                 (голосно вдихають носиками
і ловлять перший сонячний                        повітря)
промінчик.

Ви відчуваєте?... Уся галявинка наповнилася чарівним ароматом Весни, природа ніби ожила...

«Танок квітів» (див.  журнал «Музичний керівник» № 2 за 2011 рік).

Музичний керівник (грає на металофоні): Ой, діти, раптом дощик пішов.

Мовленнєва вправа «Не йди, не йди, дощику»
Діти: Не йди, не йди, дощику. (ляскають пальчиками)
Крап, крап, крап, крап.          (плескаютьу долоні)
Зварим тобі борщику.           (ляскають пальчиками)
Так, так, так, так.
Та поставим на горі,
Крап, крап, крап, крап,          (плескаютьу долоні)
Щоб не з'їли комарі.
Так, так, так, так.

Музичний керівник: Хочуть діти погулять!

Діти: Але треба утікать! (біжать на килимок)

Музичний керівник: Налякав нас дощик, не дав побавитися на галявинці. Тож сідайте зручно і послухайте п’єсу Віктора Косенка «Дощик».

Чи про такий дощик «розповість» нам музика?

Музичний керівник виконує п'єсу «Дощик».

Музичний керівник: Як гадаєте, який дощик хотів зобразити у цій п’єсі композитор? (Відповіді дітей.) А якими ще способами ще можна відтворити звуки дощових крапельок, які падають? (Очікувані відповіді: «Ляскаючи пальчиками; стукаючи по склу, по стільчику; граючи на трикутнику,ударяючи паличками».)

А тепер підійдіть, будь ласка, до столу, на якому розкладені музичні інструменти, кожен візьміть собі інструмент. Веселий дощик хоче погратися     з вами. Його крапельки стрибатимуть то до одного з вас, то до іншого, а вихователь показуватиме вам, на кого саме зараз стрибнули крапельки дощу. Той, на кого стрибнуть крапельки дощу, має грати на своє­му музичному інструменті, коли ж крапельки дощу перестрибнуть до іншого — припиняти грати. Ну що, зрозуміли? Приготувалися... До­щик починається.

Музичний керівник виконує п'єсу «Дощик». У цей час вихователь кладе руку на плече дитини, вона починає грати на своєму музичному інструменті. Через деякий час вихователь кладе руку на плече іншої дитини — та дитина, яка грала, припиняє гру, а та, на плече якої щойно поклали руку, почи­нає грати на своєму музичному інструменті.

Музичний керівник: Я гадаю, що дощику сподобалось, як ми з ним гралися. А тепер давайте прислухаємось до лісової тиші. Про що вона нам розповість?

 Музичний керівник проводить мовленнєву розминку в формі діалогу.

Діти: Тук-тук-тук! (стукають кулачком об кулачок)

Музичний керівник:  Що за дивний звук?

Діти:  Тук-тук-тук!  (стукають кулачком об кулачок)

Музичний керівник:  Може дятла стук?

Діти: Туру-туру-туру-ку! (плескають долонями по колінцях)

Музичний керівник:  Це зозуленька в гайку.

Діти: Ку-ку, ку-ку.(імітують кування зозулі)

Енді-бренді, енді-трік. (плескають у долоні)

Музичний керівник:  Скаче зайчик: скік та скік.

Діти: Скік, скік, скік, скік, (стрибають)

Фути-нути, фути-чок.

Музичний керівник:  Це колючий їжачок.

Діти: Пх-х, пх-х, пх-х, (гладять кулачками щічки)

Еники-беники, еники-ком (виляскують пальцями)

Музичний керівник:  Йде ведмедик за медком.

Діти: Туп-туп, туп-туп, (тупають ніжками)

Чау-чау, чау-тів.

Музичний керівник: Тут горобчик прилетів.

Діти: Цвірінь-цвірінь! Цвінь-цвірінь! (імітують політ пташки).