Постановка проблеми. Оптимальне поєднання класичної спадщини видатних педагогів і новітніх педагогічних досягнень, використання сучасної національної науки та кращих зразків зарубіжної гуманістичної педагогіки сприяє розв’язанню багатьох проблем і потреб освіти сьогодення. Тому й виникає інтерес до альтернативних педагогічних систем, серед яких технологія М. Монтессорі займає чільне місце. Все зазначене й обумовлює актуальність проблеми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Впровадження Монтессорі-педагогіки в Україні було розпочато наприкінці 80-х – початку 90-х років XX сто­ліття з офіційним визнанням того, що тогочасна існуюча система осві­ти, заснована на авторитаризмі й традиційних методах нав­чання та виховання, потребує перебудови. У зв’язку з цим почали відкриватися заклади освіти нового типу, в яких педагоги-новатори почали використовувати досвід відомих як вітчизняних, так і зарубіжних діячів, зокрема, техно­логію М. Монтессорі, яка з успіхом впроваджується в усіх демократичних країнах світу. [4].

Різні аспекти виховної системи відомого італійського педагога, психолога, філософа, лікаря М. Монтессорі, її педагогічна діяльність використання розробленої нею технології аналізується в широкому спектрі наукових публікацій вчених, педагогів: А. Андрушко, В. Горюнова, І. Дичківська, Б. Жебровський, В. Золотоверх, Н. Кравець, Т.  Михальчук, Т. Мостова, Т. Поніманська, Н. Прибильська, О. Савченко, К. Стрюк та інших.

Сучасні дослідники Монтессорі-педагогіки, зокрема, Н. Аксьонова, Б. Архіпов, Л. Бєлякова, з-поміж принципів  Монтессорі виділяють принцип умов свободи розвитку дитини. Він полягає в створенні таких умов виховання, в яких би дитина почувала себе вільною, незалежною.

Мета статті

Визначити теоретико-практичні аспекти використання педагогічної системи М. Монтессорі у вихованні сучасних дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу

М. Монтессорі помітила, що засобом багаторазового повторення сенсорних вправ, спрямованих на розвиток органів чуття, у розумово відсталих дітей розвивається уміння розрізняти, порівнювати, класифікувати предмети за їх властивостями: розміром, формою, кольором, температурою, смаком, звуком та іншими.

Основою концепції сенсомоторного розвитку дітей із порушенням інтелектуального розвитку, створеної М. Монтессорі, стала розроблена Е. Сегеном перша система виховання розумово відсталих дітей, яка поєднувала в собі медичні та педагогічні засоби впливу на дітей, і система виховання Ж. Ітара.

Спираючись на ці методики, педагог розробила дидактичні матеріали та систему вправ – систему гімнастики відчуттів, яка сприяла поступовому розвитку розумових здібностей дітей із порушенням інтелекту. Використання такої технології мало позитивний результат.

Педагогічні ідеї М. Монтессорі згодом були успішно використанні в навчально-виховному процесі дітей без порушень у розвитку, а з часом набули світового визнання й застосовується в дошкільних закладах різних країн світу. Свою педагогічну систему М. Монтессорі називала системою саморозвитку дитини в дидактично підготовленому середовищі.

Розроблений М. Монтессорі дидактичний матеріал зорієнтований на розвиток окремих сфер відчуттів, вироблення уміння слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу тощо. Він зосереджує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета.

Ми вважаємо, що сучасна методика сенсорного виховання дошкільників має бути спрямована передусім на формування пізнавальної активності дитини. Для цього вона має володіти процедурою обстеження залежно від його мети. Перед конструюванням, наприклад, головну увагу звертають на будову, основні вузли кріплень, розглядають предмет з різних боків для визначення його форми. Перед малюванням увагу дітей зосереджують на контурі предмета. Для цього вихователь пропонує обвести пальцем або долонею його зовнішню частину, рухом руки у повітрі відтворити його форму.

Характер обстеження предметів залежить від наступної продуктивної діяльності дітей.

Під час організації діяльності дошкільників виокремлюють:

• сприймання цілісного предмета, створення загального враження про нього;
• виокремлення основних частин предмета, визначення їх властивостей;
• визначення просторового розміщення одних частин відносно інших (вище, нижче, ліворуч, праворуч);
• виокремлюють дрібніших частин предмета і з’ясування їх просторового розміщення щодо основних.

У цій послідовності діти обстежують найрізноманітніші предмети, тому таке обстеження називають узагальненим. Для обстеження під час праці на природі важливо, щоб вихованці вміли відрізнити суху землю від вологої, розпушену від твердої, культурну рослину від дикоростучої. Для цього їм потрібні уявлення про характерні властивості ґрунту (колір, консистенція, вологість) і рослин (ознаки стебел і листків).

Розрізнення звуків мови (звуковий аналіз слова, формування фонематичного слуху) організовують у формі підкресленої, розчленованої вимови.

Тобто, способи обстеження, які застосовуються у сенсорному вихованні дошкільників залежать від характерних властивостей предметів (колір, форма, звук, запах тощо) і його мети. Спрямовані вони на організацію пізнавальних дій дитини, формування її розумової активності.

У закладі дошкільної освіти сенсорне виховання має здійснюватися на заняттях і у повсякденному житті, під час різноманітної діяльності дітей. Усі форми сучасного сенсорного виховання спрямовані на створення у дітей багатого чуттєвого досвіду, здатності орієнтуватися в різноманітних властивостях предметів, на виховання культури сприймання, уважності, здатності реагувати на безпосередній вплив явищ дійсності.

Сенсорний розвиток дітей забезпечується на кожному з занять. У процесі малювання, ліплення, виготовлення аплікації дітей потрібно вчити різним видам зображення: предметного, сюжетного, декоративному.  Заняття предметного змісту частіше за все має проводитися на основі обстеження предметів, їх будови, частин, положення в просторі.

У кожній віковій групі сенсорне виховання дошкільників відбувається по-різному, з урахуванням їх вікових особливостей. Наприклад, орієнтування в часі у старшій групі. На початку навчального року закріплюють і поглиблюють уявлення про такі поняття як ранок, день, вечір, ніч. Для вправляння дітей у використанні цих термінів доцільно використовувати словесні дидактичні ігри та ігрові вправи, наприклад «Продовжуй».

Водночас обов’язково особливу увагу потрібно звертати на те, що орієнтування в часі має базуватися на міцній чуттєвій основі, тобто переживанні тривалості часу у зв’язку із здійсненням різноманітної діяльності, по різному емоційно забарвленої, а також спостереженнями за явищами природи, подіями суспільного життя.

Цей матеріал не лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти впорядковувати враження, забезпечує дитині змогу повторити посильні для її віку дії.

Такі вправи з дидактичним матеріалом також сприяють самовихованню, оскільки передбачають контроль можливих помилок. Вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки, а намагаючись їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, вчиться надалі уникати неправильних рішень і дій. Під час такої роботи дитина виховує в собі чіткість, акуратність і цілеспрямованість.

«Чим раніше ми почнемо виховувати в дітях прагнення самим домагатися своїх цілей, тим швидше створимо сильних, а отже, самостійних і вільних людей»  – говорила Марія Монтессорі. [4].

Основною метою виховання є виховання вільної, самостійної, відповідальної особистості, наголошувала італійський педагог. В таких умовах діти вчаться оцінювати свої можливості, приймати важливі рішення, усвідомлювати відповідальність за них.

Марія Монтессорі чітко визначила поняття свободи, її ліміти. Саме тому свобода по Монтессорі – це не хаос, а організована за певними правилами діяльність дитячого колективу [4].

За цією методикою не схвалюються методи заохочення і покарання, бо саме ці поняття суперечать духу свободи. Заборонено також порівнювати одну дитину з іншою. Всі діти народжені з різними можливостями, а порівняння виховує тільки заздрість і озлобленість. Ми порівнюємо успіхи дитини вчора і сьогодні. Тому в такій атмосфері діти не бояться робити помилки.

У групі до кожної дитини ставляться як до неповторної індивідуальності зі своїми власними способами і термінами оволодіння оточуючим світом, тому всі вихованці мають свободу вибору: матеріалу, місця для  роботи, темпів і способів цієї роботи. Тут панує свобода і  самостійність.

Роль педагога-Монтессорі абсолютно відрізняється від традиційної. Відповідно в такій групі вихователь відкликається, перш за все, на головне прохання дитини – «допоможи мені це зробити самому».

Монтессорі-педагог не передає  знання, він з радістю спостерігає вільний розвиток дитини, йде  трохи позаду неї і лише допомагає вихованцю пізнати закони вищої природи, показати, як в світі людей поводяться з тими чи іншими предметами, визначити зміст природних явищ.

Тому основою роботи вихователя є метод спостереження, який дозволяє відслідковувати етапи розвитку дитини, підготувати відповідне середовище, яке дає можливість кожному працювати у своєму, закладеному природою темпі та згідно з сензитивними періодами розвитку.

За такого підходу педагоги також використовують багато варіативних вправ, які більш адаптовані до вимог державних програм навчання та виховання в ЗДО та органічно поєднуються з методом Монтессорі.

Висновок

Отже, педагоги минулого виходили з того, що дитина, як активна істота від природи, здатна до самостійного спонтанного розвитку. Таких поглядів дотримувалися всі представники теорії вільного виховання, проте лише М. Монтессорі зуміла розробити педагогічну систему, що ґрунтується на максимальному розвитку дитячої активності.

Узагальнити зміст вище описаних теоретико-практичних аспектів використання педагогічних ідей М. Монтессорі в вихованні сучасного дошкільника можна так: основний принцип нашої роботи — ми готуємо дитину не до школи, а до життя.

Література

1. Богуславский М.В. Юлия Фаусек: 30 лет по методу Монтессори / М. В. Богуславский, Д. І. Сороков – М.: МЦМ, 1994. – 136 с.
2. Борисова З. Спадщину Марії Мон­тессорі – сучасним дошкільним закладам / З. Борисова, Р. Семернікова / Дошкільне вихо­вання. – 1996. – № 6. – С. 14-15.
3. Борисова З. Спадщину Марії Мон­тессорі – сучасним дошкільним закладам / З. Борисова, Р. Семернікова / Дошкільне вихо­вання. – 1996. – №8. – С. 12-13.
4. Дичківська І.М. М. Монтессорі: теорія і технологія: навч.-метод. посіб. для використання в навч.-виховному процесі / І.М. Дичківська, Т.І. Поніманська; М-во освіти і науки України. – Київ: Слово, 2009. – 303 с.
5. Дичківська І.М. Педагогіка М. Монтессорі: виклики сучасності: монографія / І. М. Дичківська. – Рівне: Волинські обереги, 2016. – 384 с.
6. Левківський М.В. Гуманістичні засади освіти й виховання. Ідея нового (М. Монтессорі, С. Френе) / М.В.  Левківський Історія педагогіки: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Левківський. 3-тє вид., переробл. та допов. – Київ: Центр навч. л-ри, 2008. – С. 55 – 59.