Проблема формування у дітей дошкільного віку активно-пізнавального ставлення до навколишньої дійсності залишається однією з актуальних на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти. Світ, що динамічно змінюється, потужне інформаційне сьогодення потребує від дитини уміння орієнтуватись в розмаїтті предметів і явищ, здатність довільно регулювати власну пізнавальну діяльність. В цьому аспекті особливої актуальності набуває проблема розвитку дітей з особливими освітніми потребами, здатності до сприймання предметів та явищ оточуючого, їх осмислення, усвідомлення зв’язків між ними. Це спонукає педагога до пошуку ефективних способів розвитку пізнавальної активності дітей з особливими освітніми потребами.

Основа пізнавальної активності дитини – сенсорний розвиток -  це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про  зовнішні властивості предметів: форму, колір, розмір, величину, розташування у просторі. Готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми з особливими освітніми потребами в ході навчального процесу, пов’язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. Але справа не тільки в тім, що низький рівень сенсорного розвитку різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати на увазі значення високого рівня такого розвитку для діяльності в цілому, особливо для творчої діяльності.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, а з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі та багатьох видів діяльності. Зі сприймання оточуючих предметів починається пізнання. Всі інші форми пізнання – пам’ять, мислення, уява – будуються на основі образів сприймання і є результатом їх переробки. Тому розумовий розвиток неможливий без опори на повноцінне сприйняття. Проблема вивчення своєчасного розвитку пізнавальних процесів є актуальною, оскільки дошкільний вік є унікальним і те, що недобрано спочатку, надолужити надалі виявиться важко або зовсім неможливо.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду: сенсорно-пізнавальний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів; форму, колір, розмір, положення в просторі тощо. Для кожного віку визначені завдання сенсорного виховання, які відповідають рівню розвитку сприймання і водночас сприяють переходу до вищих. Розвиток сенсорно-пізнавальної активності здійснюється, як правило у дидактичних іграх та вправах; експериментально-пошуковій діяльності, під час яких діти закріплюють геометричні фігури, аналізують форму, колір, властивості предметів тощо.

Мета досвіду. Розкрити ефективність використання сучасних дидактичних засобів з сенсорно-пізнавального розвитку дітей з особливими освітніми проблемами, довести необхідність максимального врахування психофізичних особливостей розвитку дитини в процесі створення оточуючого предметно-розвивального середовища.

Результативність впровадження досвіду. Продуктивним видом діяльності в нашій роботі, спрямований на пошук шляхів оптимізації сенсорно-пізнавального розвитку дітей з особливими освітніми потребами, відводилась стрижнева роль. В ході навчальної роботи ми пересвідчилися в тому, що наші вихованці здатні до творчого відображення оточуючого  їх світу. Ми припускаємо, що сенсорно-пізнавальний розвиток дітей більш успішно відбуватиметься при взаємодії дорослого з дітьми з використанням сучасних дидактичних засобів в їх спільній продуктивній діяльності. За підсумками проведеної роботи рівень знань дітей з сенсорно-пізнавального розвитку підвищився на 7,6%. Результатами освітньої роботи є – оволодіння дітьми назвами сенсорних еталонів, вміння групувати предмети за формою: круг, прямокутник, трикутник, квадрат; діти співвідносять деталі (частини і ціле), їхнє розташування в просторі, визначають  якості предметів в практичній діяльності: у дидактичних іграх  в експериментально-пошуковій діяльності, в ігровій діяльності, в художньо-естетичній. А головне, при ознайомленні з властивостями предметів та явищами навколишньої дійсності, діти вміло використовують набуті знання в практичній, художньо-естетичній, ігровій діяльності.

Пізнавальна активність сформована в період дошкільного дитинства є потужною силою, яка рухає пізнавальний розвиток особистості. У практиці роботи  дошкільних  закладів у теперішній час викликає певну стурбованість сучасна ситуація розвитку дитини, зокрема, надмірна інтелектуалізація освітнього процесу, спрямованість на засвоєння дітьми готових знань, умінь і навичок. Тому з усією гостротою постає проблема оптимізації пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, перетворення життя маленької дитини на щоденну радість відкриття таємниць навколишнього світу. Це спонукає до пошуку ефективних та нетрадиційних способів розвитку пізнавальної активності дошкільнят, а також запобігання інтелектуальній пасивності дітей. Зокрема, сучасний Державний стандарт дошкільної освіти України визначає як складову змісту Базового компонента дошкільної освіти освітню лінію «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», акцентуючи увагу на необхідність формування у дітей планувати свою пізнавальну діяльність, знаходити нове у знайомому та знайоме у новому, радіти від своїх відкриттів та умінь, експериментувати з новим матеріалом та визначає змістовні складові: сенсорні еталони, пізнавальна активність, сенсорно-пізнавальна компетенція [1,с7]. Результатами освітньої роботи є – оволодіння дітьми назвами сенсорних еталонів, вміння класифікувати предмети за їх якісними та кількісними ознаками; орієнтуватись в часових та просторових відношеннях; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами природнього та соціального довкілля. А головне, при ознайомленні з властивостями предметів та явищами навколишньої дійсності вміло використовувати набуті знання для практичної діяльності.

Виходячи з актуальності означеної проблеми, я визначила тему роботи: «Використання сучасних дидактичних засобів для розвитку пізнавальної активності дітей з особливими освітніми потребами» та розробила систему роботи з дітьми з даної теми.

Мета: визначити ефективні форми і методи з розвитку пізнавальної активності дітей з особливими освітніми потребами, метою застосування яких є: засвоєння сенсорних еталонів та виховання сенсорної культури; розвиток пізнавальної активності та всіх аналізаторів під час експериментування, дослідження, маніпулювання, спостереження; використання набутих знань та вмінь в повсякденному житті та в продуктивній діяльності; розвиток тактильної чутливості і вміння оперувати дрібними предметами.

А також, розробити й апробувати систему роботи з використання сучасних дидактичних засобів для розвитку пізнавальної активності дітей з особливими освітніми потребами; створити оптимальні умови для розвитку пізнавальної активності дітей; формування активної позиції батьків з розвитку пізнавальної активності дітей і підготовки дітей до школи.

Основні завдання:

• навчати дітей виявляти різницю між якостями предметів (форма, розмір, вага, колір, текстура);
• вправляти в умінні групувати предмети за їх якісним, кількісним складом, використанням і призначенням;
• розвивати відчуття смаку, вміння отримувати насолоду від спілкування з оточуючим природним та соціальним довкіллям;
• формувати пізнавальну та мовленнєву активність;
• концентрувати увагу на новому, незвичному;
• самостійно контролювати помилки та перевіряти правильність виконання;
• тренувати дрібну моторику обох рук;
• розвивати вміння співвідносити площинне зображення і його контур з об’ємними геометричними фігурами;
• формувати навички самообслуговування;
• здійснювати експериментування, дослідження на основі простих пошукових дій;
• адаптуватись до умов соціального та природнього оточення.

Я працюю в дошкільному навчальному закладі № 42, в групі дітей з особливими освітніми потребами. Через уповільненість нервово-психічних процесів, вони повільно засвоюють сенсорні еталони, тривалий час перебувають під впливом попередніх вражень. На мою думку, вони приходять на заняття у дещо загальмованому стані і неготові до сприймання нового матеріалу. Недостатній розвиток пальцевої моторики рук у дітей даної категорії виявляється як у порушеннях виконання дій з предметами (неможливість викласти візерунок з предметами за зразком, підібрати відповідний предмет за формою, кольором, розміром та розташувати його в просторі; нанизати на нитку намистинки, чередуючи їх за сенсорними ознаками; самостійно застібнути ґудзики, зашнурувати взуття; порушення при виконанні завдання на написання вертикальних паличок у зошиті), так і при виконанні різноманітних пальчикових проб (почергове зіставлення пальців; тест «кулак-ребро-долоня»; ігри на «роялі» тощо). Тому розвиток дрібної моторики та тактильних відчуттів є важливим завданням для розвитку пізнавальної активності. Адже тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних, сенсорно-пізнавальних і мовленнєвих навичок. Щоб сприяти розвитку дрібної моторики та  тактильних відчуттів і тим самим розвивати мовлення, мислення, пізнавальну активність, використовую різні форми роботи: самомасаж кистей і пальців рук волоськими горіхами, каштанами, шишками, шестигранними олівцями, ігри в «сухому басейні», наповненому ґудзиками різної величини або кольоровими кришечками (перебирання заданих предметів, вгадування предмета із заплющеними очима, тактильно), ігри з пальчиками з мовленнєвим супроводом; лялькові театри: пальчиковий театр, театр тіней; графічні вправи: штрихування, домальовування малюнка, графічний диктант, з’єднання по крапках, продовження ряду; ігри з дрібними предметами (палички для лічби, дрібні іграшки, намистинки, камінчики, ґудзики, скріпки, прищіпки, насіння (сортування); ігри з розвиваючими посібниками, виготовлені з покидькового матеріалу (з пластмасових пляшок, кришечок); ігри з розвиваючими килимками (розстібання і застібання ґудзиків, гачечків, замочок-блискавок, шнурування, зав’язування бантиків); предметна діяльність: пластилін, глина, солоне тісто (розминання пальцями).

З метою виконання завдань сенсорно-пізнавального розвитку в групі обладнано зону сенсорно-пізнавального розвитку та створено належне просторово-розвивальне середовище міні-музей. Психологічні дослідження (Пироженко Т.А, Когарян А.С, Панок В.Г.) дозволили побачити, що в дітей, які займаються в музейно-освітньому просторі, певним чином модифікується розумова діяльність, такі діти більш вільно оперують образами [5,с.62-71]. Історія та різноманітність ґудзиків настільки захопила вихователів, дітей і батьків, що було вирішено створити проект  міні-музею «У світі ґудзиків». Важливою особливістю нашого міні-музею - це залучити дітей у діяльність та спілкування. Дитина має можливість брати вироби в руки, розглядати їх, обстежувати тактильно, а також переставляти на інше місце, створювати власну експозицію, збагатити свій словниковий запас, висловити свої думки, припущення, тобто, дитина не лише пасивний спостерігач, а тут вона – співавтор. Діяльність у міні-музеї збагачує досвід дітей новими враженнями, сприяє розвиткові пізнавального інтересу, формуванню світогляду, розвиває творчу фантазію. Це все створює умови для занурення дитини у спеціально організоване предметно-розвивальне середовище, яке спрямоване на те, щоб максимально активізувати дитину, дати їй можливість відреагувати на ситуацію, ставити перед нею і допомагати виконувати навчально-розвивальні завдання. Результати, отримані в ході реалізації проекту, не тільки сприяли формуванню та накопиченню сенсорного досвіду дітей через розвиток тактильного, зорового сприймання, але і свідчать про вирішення й ряду інших завдань: яскравішим і цікавішим стало життя в групі; покращилися партнерські стосунки педагогів із дітьми; руками педагогів і батьків збагачене розвивальне середовище в групі; зміцнилася співпраця педагогів і батьків.

Використання сучасних дидактичних засобів – це ігри та вправи, які розвивають не тільки дрібну моторику, тактильні відчуття та сенсорні еталони, вони сприяють підвищенню навчальної мотивації, знижують стомлюваність дітей на заняттях, сприяють корекції мовлення, стимулюють розвиток психічних процесів у дітей з особливими освітніми потребами. Організація навчання з використанням сучасних дидактичних засобів в чіткій послідовності дозволяє формувати уявлення та ставлення до світу предметів, природи, почуттів, емоцій. Включаючись у пізнавальну активність, діти переживають радість відкриттів, подив від нового, оволодівають способами дій. Тому, що активна пізнавальна діяльність дітей сприяє  розвитку довільних психічних процесів і поведінки, діти поступово вчаться концентрувати увагу на предметі вивчення, свідомо виконувати завдання вихователя на сприймання, запам’ятовування інформації, вчаться контролювати і оцінювати будь яку свою діяльність.

Ігри з ґудзиками розвивають особистість дитини, сприяють її адаптації в соціумі, активізують всі психічні процеси: сенсорно-перцептивні, психомоторні, емоційно-вольові, пізнавальні га інші. Сукупність форм і методів роботи з ґудзиками спрямовані на забезпечення освітніх та корекційно розвивальних завдань, які можна об'єднати в один термін - ґудзикотерапія. Використання ґудзикотерапії на практиці дає комплексний, навчальний, терапевтичний та виховний ефект. Велика різноманітність ґудзиків дає нам можливість використовувати їх для корекційних і розвивальних ігор по ознайомленню та закріпленню таких понять як колір, форма, розмір, величина. Вправляючись з ґудзиками, у дитини розвивається координація рухів, посидючість, довільність психічних процесів, аудіальний, візуальний та кінетичний канали сприйняття, оскільки вправи виконуються в режимі: почув, побачив. А також не можна недооцінювати релаксаційний вплив на організм дитини різних маніпуляцій з ґудзиками, бажання дитини торкатися ґудзиків, перебирати їх. Тому  впевнена: роботу з ґудзиками треба органічно вплітати в освітньо-виховний процес, тому що вона  сприяє розвитку творчого потенціалу дітей, дає можливість ефективно організувати роботу. Для таких занять я взяла різноманітні ґудзики, розробила серію дидактичних ігор і ігрових вправ з ними. Мета цих ігор розвивати увагу, уяву, сенсорне сприйняття, посидючість, зорову-моторну координацію, дрібну моторику пальців рук. Роботу свою спрямовувала, використовуючи принцип дидактики і послідовності: від простого до складного.

Ігри з пластиковими кришечками. Сьогодні для занять з дошкільниками виробники пропонують багато різноманітних ігор. Ігри, зроблені своїми руками, дуже зацікавлюють дітей, активізують їх до дій з ними. Дидактичні ігри з пластиковими кришечками сприяють сенсорному розвитку дитини, розвитку мислення, уваги, пам’яті, сприймання, дрібної моторики. Граючи дитина вчиться співставляти, порівнювати, встановлювати прості закономірності, приймати самостійні рішення. Дитина розуміє, що форма, величина, колір – постійні ознаки предметів, які потрібно враховувати при виконанні різноманітних дій. У дитини з’являється інтерес до знань, розвивається посидючість, виховується самостійність. Наприклад, це такі ігри: «Добери пелюстки до квітки», «Дари осені», «Добери колеса до машини», «Смужка», «Потяг», «Збери намисто».

Ігри-шнурівки – дуже популярні та корисні розвивальні ігри, що є незамінним і одним із найефективніших способів розвитку дрібної моторики. Вони сприяють не лише опануванню навичок шнурування, але й розвитку просторового орієнтування, окоміру, концентрації уваги, мислення, пам’яті, фантазії, вироблення працьовитості й посидючості. Ігри-шнурівки мають різну складність і бувають різних видів. Найчастіше використовую, по-перше, шнурівки сюжетні. Дитині пропоную «незавершену» картину (зображення їжачка, кошика, ялинки, будиночка), до якої неохідно пришнурувати деталі, яких бракує: гриби, фрукти, новорічні іграшки, квіти, віконця тощо. Другий різновид – картка з малюнками, між якими є отвори й потрібно «прошнурувати доріжку» від одного малюнка до іншого. Третій вид – черевички, чобітки – цілі площинні предмети з отворами, до яких додаються мотузочки та інструкції для художніх переплетень на іграшці-основі.  Такі ігри використовую в самостійній, ігровій діяльності дітей для розвитку просторових уявлень (вперед, назад, вліво, вправо).

Викладання фігурок із паличок. Це дуже цікаве завдання для розвитку дрібної моторики, закріплення знань про геометричні фігури. Використовую на заняттях з математики, в корекційній роботі з дітьми для закріплення кольорів, геометричних фігур, величини предметів («довгий-короткий»). Воно полягає у викладанні різних фігур предметів, будиночків, машин, людей, тварин тощо за допомогою рахункових паличок. З паличок можна викласти на площині, все що завгодно, тому дане завдання чудово розвиває вміння дитини співвідносити величину, форму предметів, а також розвиває уяву, пам’ять дитини. При викладанні фігурок із паличок розвиваю і інші навички дітей: рахувати палички, з яких складається зображення; якщо рахункові палички різного кольору, то можна рахувати палички одного кольору; рахувати геометричні фігури, з яких складається предмет. Поступово переходжу від простих зображень до складніших. Пропоную дитині спробувати самій придумати і скласти фігуру. Можна викласти й цифри або букви, таке завдання допоможе дитині швидше їх запам’ятати. А ще подолати специфічне утруднення, яке виникає у багатьох дітей при навчанні письма.

Ігри з прищіпками. Розвиток особистості дитини відбувається через гру, близьку і зрозумілу їй. Ігри з різнокольоровими прищіпками дуже цікаві і різноманітні. Вихованці групи із затримкою психічного розвитку виявляють особливу цікавість до ігор з прищіпками, вони привертають їхню увагу яскравістю і оригінальністю. Якщо прищепити прищіпки до різнокольорових кругів, то вийдуть різні квіти (в залежності від кольору): ромашки, волошки, соняшники. Прикріпивши до зеленого трикутника зелені прищіпки, отримуємо ялинку. А можна створити красивих, ошатних метеликів, бабок, використовуючи овал. Фантазувати можна нескінченно. Такі ігри використовую в художньо-естетичній, сенсорно-пізнавальній, мовленнєво-комунікативній діяльності. Таким чином закріплюємо знання про колір, форму, вміння співвідносити сенсорні еталони. Працюючи з дітьми з особливими освітніми потребами, я власноруч створила багатофункціональні розвиваючі килимки, тому що дуже люблю робити все своїми руками, створювати щось незвичне, яскраве, доступне для дітей. Килимки виготовленні з використанням різнофактурних, різних за кольором матеріалів. Завдяки яскравим кольорам своїх деталей, вони допомагають тренувати зір дитини, стимулюють розвиток дотику. Посібники допомагають дітям розвивати дрібну моторику, формувати життєво необхідні навички й уміння застібання, зав’язування, шнурування – у складових елементах килимків використовуються певні функціональні застібки (петля навісна, петля розрізна, різні гудзики, кнопки, липучки, замки-блискавки, пряжки, шнурки, стрічки). Різноманітні деталі килимків, а також ґудзики різних розмірів і кольорів допомагають закріплювати поняття «великий-малий», «більше-менше», просторове орієнтування, засвоювати поняття «вправо», «вліво». Завдяки таким дидактичним засобам дитина отримує можливість самостійної, вільної творчої гри.

 Використання сучасних дидактичних засобів в навчально-виховній роботі з дітьми дає змогу вирішувати завдання освітніх ліній Базового компонента щодо формування сенсорно-пізнавальної активності дітей з особливими освітніми потребами в різних видах діяльності.

В мовленнєво-комунікативній діяльності за допомогою дидактичних ігор та вправ активізувала словник дітей поняттями, що означають назви дій, якостей, властивостей предметів; розвивала мовлення на основі узагальнення предметів за різними ознаками; діти активно включались до переказу казки з додаванням певних елементів у її зміст, таким чином у дітей розвивались мовленнєво-комунікативні здібності дітей.

В сенсорно-пізнавальній діяльності, завдяки сучасним дидактичним засобам, діти порівнювали предмети за певними ознаками (на основі практичних дій); порівнювали групи предметів за кількістю; закріплювали вміння лічити предмети на дотик (із закритими очима); розташовували предмети по порядку збільшення і зменшення; порівнювали в процесі практичної діяльності предмети за довжиною; розрізняли геометричні фігури за їхніми властивостями; закріплювали назви геометричних фігур, знаходячи їх у предметах довкілля, обстежували форму на дотик; розташовували предмети у просторі (праворуч, ліворуч, вперед, назад).

В експериментально-досдідницькій діяльності: в дослідах з водою, магнітом, закріплювали властивості і якості предметів та спонукала дітей до вміння робити висновки.

В художньо-естетичній діяльності розвивала вміння у дітей передавати форму, відносну величину предметів, а також забарвлення, спираючись на знання кольорів, розвивала художній смак у виготовленні нескладних поробок з ґудзиків та закріплювала основні властивості предметів; формувала вміння використовувати нові матеріали (ґудзики) для конструювання знайомих об’єктів та радіти успіху.

В ігровій діяльності розвивала вміння у дітей вибирати тему гри,  виконувати дії, добирати предмети та атрибути за формою, величиною, розміром, відповідно до визначеної ролі, вміння реалізувати в іграх правила культури поведінки; вміння класифікувати предмети за певними ознаками, спираючись на зорову пам’ять.

В руховій активності розвивала увагу, спостережливість, пам’ять, вміння орієнтуватись у просторі; дрібну моторику пальців рук при виконанні вправ з предметами (ґудзиками).

Висновок. На мою думку, впровадження системи роботи з використання сучасних дидактичних засобів для розвитку пізнавальної активності дошкільників з особливими освітніми потребами сприяло розвитку тактильних відчуттів, уваги, пам’яті, наочно-образного мислення, творчих здібностей, уяви, кмітливості, вміння робити висновки; зняттю тривожності, закріпленню позитивних емоцій; збагаченню активного і пасивного словника, розвитку мовлення; розширенню уявлень про навколишній світ, вихованню таких якостей як посидючість, бажання доводити розпочату справу до кінця.

Результатами використання сучасних дидактичних посібників для розвитку пізнавальної активності є – оволодіння дітьми назвами сенсорних еталонів: колір, форма, величина; визначають форму предметів за допомогою геометричної фігури як еталону; називають властивості і якості предметів (гладенький, м’який, металевий, пластмасовий, дерев’яний); порівнюють предмети за кольором, формою: круг, трикутник, квадрат, прямокутник; співвідносять деталі (частини і ціле), їхнє розташування в практичній діяльності: у дидактичних іграх, в художньо-естетичній діяльності; складають орнаменти, малюнки з використанням геометричних фігур, різних за величиною, формою, кольором.  А головне, при ознайомленні з властивостями предметів та явищами навколишньої дійсності, використовують набуті знання в художньо-естетичній діяльності. Ця робота не тільки сприяла підвищенню пізнавальної активності дітей, але також навчала активно проявляти інтерес до предметів навколишнього світу, встановлювати зв’язки мі ж властивостями предметів та їх використанням.

Надалі планую використовувати сучасні дидактичні засоби для вміння дітей орієнтуватися у просторі, на аркуші паперу (ліворуч, праворуч, всередині, під, над, зверху, знизу); оволодівати прийомами порівняння, узагальнення, зіставляння, класифікації.

 Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти України, журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу», Київ, 2012 –7 с.
2. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», /О.І. Білан/,Тернопіль, «Мандрівець», 2017.
3. Програма розвитку дитини дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3до7 «Віконечко», Тернопіль, «Мандрівець» / Т.В. Сак,  
4. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч. посіб. Т.І. Поніманська, Київ, Акедемвидив, 2008. –184 с.
5. Деникеєва Ф., Галієва Ф. «Розвиток дрібної моторики та сенсорики з допомогою ґудзиків»,журнал «Дошкільне виховання», 2013 № 3, С. 69-72.
6. Мусевич В. С. Феномени сенсорного розвитку дітей: підручник для студ. вузів, Київ: Видавничий центр «Академія», 2014. – 210 с.
7. Козлова С. А. Дошкільна педагогіка: посіб. Для студ.вузів, Х., 2013. –198 с.
8. Даниленко Н. «Розвиток пізнавальної активності старшого дошкільного віку», Управління школою, –  № 22-23,15. –16 с.
9. Кононенко О. «Музейне освітнє середовище як джерело духовного розвитку дошкільників», журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу», 2012. – № 3.
10. Гавриш Н. Інтегровані заняття, Київ: Шкільний світ, 2007.
11. «Ґудзикотерапія як перспективний напрям навчально-виховного процесу в ДНЗ», журнал «Дошкільний навчальний заклад» № 11, 2012.
12. «Ґудзик незамінний: і для навчання, і для розваги», журнал «Методична скарбничка вихователя» №4, 2007.