В Україні відбуваються суттєві перетворення в національній системі освіти. Орієнтуючись на реалії сьогоднішнього дня, до пріоритетів освіти України відносять не тільки знання, вміння і навички, які дитина набуває, й виробляє під час навчання у закладах освіти, а  й уміння оперувати такими технологіями і знаннями, що відповідають потребам сучасного інформаційного суспільства, уміння змінюватись та навчатись впродовж усього життя. Тому, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливість орієнтуватися у цьому світі, що так швидко змінюється, бути конкурентоспроможним на ринку праці. Отже, одним із найважливіших завдань школи є підготовка такого учня, який зможе не тільки застосовувати  отримані ним знання  на практиці, а й бути спроможним самостійно здобувати інформацію, розвиватися і вдосконалюватися, щоб бути компетентним у тій галузі, яку він обере. Це означає впровадження цілої низки системних заходів з метою підвищення якості навчання, наприклад, таких як використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій та вдосконалення системи оцінювання навчальних досягнень, а саме, використання тестування для  педагогічного контролю досягнень учнів.

На сучасному етапі існують різноманітні способи визначення рівня навченості та підготовки учнів. Найчастіше використовуються усні та письмові опитування. В таких опитуваннях є свої переваги, але є і недоліки: при усному опитуванні – велика затрата часу уроку, але невелика кількість виставлених оцінок, при письмовому  – кількість оцінок збільшується, але часу на уроці займає досить багато. Також не можна виключати в цих випадках  і суб’єктивності оцінювання знань учнів. Тому саме тестування як ефективний спосіб контролю за рівнем засвоєння учнями навчального матеріалу, знаходить  в школі все більше застосування. Багаторічний досвід розвинених країн, а також власний український досвід використання тестування для зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень школярів свідчить про те, що тестування є одним із надійних і об’єктивних інструментів оцінювання.  

Враховуючи важливість використання тестування у навчальному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, вивченню організації тестування приділялась значна увага в дослідженнях педагогів, психологів, методистів як вітчизняних так і закордонних. Педагогічні основи тестування викладено в працях В.С. Аванесова, Ю.М. Богачкова, Я.С. Бродського, І.Є. Булах та ін. [4]  Ці автори досліджували питання теорії педагогічних тестів, форми тестових завдань, розробляли процедуру проведення тестування, алгоритми обробки результатів та їх інтерпретація. Досвід цих досліджень розкриває  можливості використання тестового оцінювання для контролю навчальних досягнень школярів.

Контроль – невід'ємний елемент навчання. Він виконує низку функцій у педагогічному процесі: оціночну, стимулюючу, розвиваючу, навчальну, діагностичну, виховну та інші, а тестування є одним з ефективних методів контролю рівня засвоєння навчального матеріалу учнями.

Тестовий контроль має бути:

- індивідуальним, що передбачає перевірку, оцінку, облік і корекцію власних результатів навчання кожного учня;
- систематичним, регулярним, що передбачає контроль просування кожного учня у навчанні (за тему, семестр, рік);
- об’єктивним, що передбачає виключення суб’єктивних, помилкових суджень і висновків вчителя;                            
- прозорим – учні повинні розуміти, чому їх відповідь оцінено саме такою кількістю балів;
- валідним, що передбачає відповідність пропонованих тестових завдань тому, що передбачається перевіряти;
- всебічним (охоплювати всі розділи програми), що передбачає контроль знань теоретичних положень, предметних та загальних умінь та навичок, інтелектуального й загально-психічного розвитку учнів, виявлення їхніх нахилів і здібностей;
- диференційованим, що передбачає врахування як рівнів засвоєння програмового матеріалу, так і індивідуальних особливостей учнів;
- надійним, тобто отримані результати тестового контролю повинні корелювати з результатами повторних вимірювань;
- точним, тобто мати мінімальну похибку у вимірюванні даним тестом;
- якісним, який має бути спрямований як на оволодіння предметними знаннями і вміннями, так і на перевірку розвитку загальнопредметних вмінь (аналізувати, міркувати, робити логічні висновки);
- взаємоповязаним між собою;
- різноманітним за формами проведення, що створює умови для реалізації всіх функцій контролю та сприяє підвищенню інтересу учнів до його проведення;
- форма тесту повинна бути уніфікованою, звичною, зручною;
- послідовність тестових завдань повинна визначатись за принципом «від простого до складного», підвищити інформативність та об’єктивність оцінки.

В своїй роботі вчитель найчастіше користується такими видами контролю як поточний та підсумковий.

Найважливішою функцією поточного контролю є функція зворотнього зв'язку. Зворотній зв'язок дозволяє вчителеві отримувати інформацію про хід процесу засвоєння матеріалу кожним учнем. Поточний контроль необхідний для діагностування ходу дидактичного процесу, виявлення динаміки останнього, зіставлення між реально досягнутими на окремих етапах результатами та очікуваними.  Крім того, поточний контроль обліку знань, умінь стимулює навчальний процес учнів, сприяє своєчасному виявленню прогалин в засвоєнні матеріалу, підвищенню загальної продуктивності навчального процесу. Після проведення тесту обов’язково аналізуються допущені помилки.

Підсумкове тестування організовується по закінченню теми, або іншого чітко визначеного фрагменту навчального етапу, наприклад, семестру, модулю, або по закінченні навчального року.

Головна вимога до підсумкових тестових завдань - вони мають відповідати рівню національного стандарту освіти. Дедалі більше поширюються технології підсумкового тестування з використанням комп'ютерів, і спеціалізованих програм.

Практичне значення впровадження комп’ютерного тестування є перспективним напрямом сучасного освітнього процесу. Разом із цим зазначимо, що комп’ютерне тестування не може (і не повинно) перебирати на себе всі контролюючі функції щодо навчальних досягнень учнів, натомість повинно стати однією зі складових діагностики знань. Запорукою широкого впровадження такого виду контролю має бути наукове обґрунтування, потужна психолого-педагогічна і матеріально-технічна база. При впровадженні комп’ютерного тестування слід враховувати не лише переваги, але й ризики, які його супроводжують. Серед останніх слід відмітити такі: відсутність безпосереднього контакту з учнем під час тестування підвищує ймовірність впливу випадкових факторів на результат оцінювання; комп’ютерне тестування з ряду навчальних предметів (мова, література) не дасть картину глибинного розуміння предмету.

Узагальнення досвіду проведення комп’ютерного тестування дозволяє зробити висновки, що його впровадження сприяє:

- систематичному відстеженню якості  та динаміки навчальних досягнень учнів;
- отриманню статистично достовірної картини індивідуального прогресу кожного учня;
- створенню регіонального комп'ютерного банку даних навчальних досягнень учнів із предметів за тривалий час навчання;
- інтенсифікації навчального процесу завдяки збільшенню обсягу навчального матеріалу на уроці;
- підвищенню зацікавленості учнів навчально-виховним процесом;
- можливості творчого і практичного  застосування знань, умінь і навичок;
- можливості виконувати завдання  не лише під контролем учителя, а й здійснювати самоконтроль  навчальної діяльності.

Таким чином можна стверджувати, що застосування комп’ютерного тестування як компоненту контролю навчальних досягнень, є ефективною і перспективною формою.

Література

1. Желіба О.В. Метод тестування у перевірці навчальних досягнень учнів. //Історія та правознавство. – 2018. - № 7-8. – С. 3-15.
2. Коренькова Г.М. Тестові завдання як засіб підсумкового контролю навчальних досягнень //Історія та правознавство. – 2014. - № 10-11. – С. 9-10.
3. Курс історії України в тестах /О.О. Мартинюк. – Х.: Вид-во «Ранок», 2014. – 464 с. – (Серія «Енциклопедія тестових завдань»).
4. Тестові технології оцінювання компетентностей учнів: посібник / за ред. Ляшенка О.І., Жука Ю.О. – К.: Видавничий дім «Сам», 2017. – 128 с.