Проблема корекції і превенції девіантної поведінки підлітків, підготовки майбутніх педагогів до виховної роботи з ними не є новою для педагогічної науки. Багато аспектів цього питання обґрунтовано в роботах
П. Блонського, Л. Виготського, В. Давидова, П. Каптєрєва та ін.

Мета нашого дослідження – аналіз проблеми девіантної поведінки підлітків та пошук ефективних методів її корекції та превенції.

Дослідження, проведені рядом авторів, а також спостереження, зроблені в хаосі соціально-психологічної допомоги підліткам, показують, що причинами правопорушень у ряді випадків є психолого-педагогічні труднощі, що зумовлені неправильним вихованням дитини. З одного боку, це може бути надмірна любов до дитини, що допускає вседозволеність, з іншого – байдужість, жорстоке відношення до дитини. Також певні прорахунки у вихованні неповнолітніх, неправильне ставлення до інших, порушення дисципліни, «важких» та здобувачів освіти «групи ризику» призводить до педагогічної занедбаності, нерозуміння педагогами цих дітей, їх психологічних особливостей.

У багатьох дослідників термін превентивності розглядається як «попереджувальний» (запобіжний, захисний) і стосується профілактики асоціальної поведінки та її різновидів, тобто, всіх її видів, що відображають порушення позитивних якостей особистості. Корекція девіантної поведінки – це процеси морально-психологічної перебудови людини, які сприяють внутрішній переорієнтації системи духовних цінностей, формування почуттів відповідності і причетності до минулого, сучасного і майбутнього. Таким чином, доцільно вважати провідною метою корекції і превенції девіантної поведінки – досягнення поведінкових змін у формуванні особистості девіантного підлітка.

Важливою особливістю корекції і превенції є спрямованість на розвиток природніх здібностей підлітка, клопітку роботу з приведенням в дію природних сил. Основне завдання у цій діяльності – сприйняти учня не таким, як його бачать і сприймають інші, а таким, як він є насправді.

Педагог повинен вміти виявити проблемне поле девіантної поведінки підлітка, прогнозувати та проектувати можливі варіанти розвитку такої поведінки, впливати на споживчо-мотиваційну сферу дитини, викликати бажання до самовдосконалення та виявлення стійкості до проявів девіантної поведінки, приводити в дію внутрішні регулятивні механізми.

Вчителю дуже важливо спрямувати девіантного підлітка до прекрасного, залучити його до творчої діяльності, яка повинна гарантувати можливість задовольнити позитивні інтереси учня або переключити з негативних інтересів на позитивні. Шкільні предмети у даному напрямку мають потужні можливості: творча діяльність на уроках, гурткова робота з декоративно-прикладного та інших видів мистецтва, високий рівень трудової мотивації, активної та професійної позиції, навчання основних принципів побудови професійної кар’єри та навичок поведінки на ринку праці.

На думку більшості дослідників особливостей терапевтичної роботи з девіантними підлітками, однією з форм групової психотерапії з девіантними підлітками є арт-терапія – динамічна система взаємодії між учасниками, продуктами їх образотворчої діяльності та арт-терапевтом (психологом, педагогом) у арт-терапевтичному просторі.

Таким чином, взаємодія корекції і превенції девіантної поведінки підлітків як засобу формування шкільної дисципліни – це системна сумісна діяльність вчителя та учнів (у нашому випадку підлітків) щодо нівелювання та подолання такої поведінки, формування здатності вирішувати проблеми, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, з використанням знань, умінь і навичок, життєвого досвіду.