Провідна роль в організації та проведенні корекційної роботи із дитиною з порушеннями мовлення належить учителю-логопеду, який вивчає мовленнєві та індивідуально-типологічні, а також психологічні особливості дитини, визначає рівень її можливостей, ступінь відставання у мовленнєвому та психічному розвитку, забезпечує оптимальну динаміку колекційної роботи, а також обирає принципи, методи та прийоми корекції всіх сторін мовлення дитини-логопата.

Важливою і невід’ємною частиною роботи з усунення мовленнєвих порушень у дошкільників є тісна взаємодія логопеда і батьків. Брак інформованості батьків у питаннях патології та корекції мовлення, недооцінка ними раннього виявлення мовленнєвих порушень і своєчасного впливу на них, помилкові, а часом і шкідливі установки щодо мовлення дітей, обумовлюють необхідність спільної роботи на всіх етапах корекційної діяльності. У зв’язку з цим саме співпраці з батьками слід приділяти велику увагу. Свідома участь батьків  у корекційному процесі обов’язкова і надзвичайно важлива, тому що, по-перше, родина – єдиний і природний простір, що оточує дитину від моменту її появи на світ. Сім’я, батьки найбільше впливають на мовленнєвий і загальний розвиток малюка. Саме в родині дитина набуває початкового досвіду спілкування словом. По-друге, батьківська думка є  найбільш авторитетною для дитини, і, по-третє, тільки у батьків є можливість щодня закріплювати сформовані на логопедичних заняттях навички в процесі живого, безпосереднього спілкування з дитиною.

Виходячи з цього, вкрай важливим є формування активної позиції батьків та залучення їх до процесу корекційно-освітньої роботи з власними дітьми, які мають мовленнєві розлади.

Кожен учитель-логопед, який працює з батьками протягом навчального року, має ставити перед собою такі завдання:

а) встановити партнерські стосунки з родиною кожного вихованця, створити атмосферу спільності інтересів і емоційної взаємопідтримки;

б) підвищити психолого-педагогічну компетентність батьків у питаннях мовленнєвого розвитку, пробудити в них інтерес і бажання брати участь у корекційній роботі;

в) формувати у батьків навички спостереження за мовленням дитини й уміння робити правильні висновки зі своїхспостережень;

г) допомогти батькам виробити впевнений і спокійний стиль виховання та спілкування з дитиною;

д) навчати батьків конкретних прийомів логопедичної роботи.

Взаємодія вчителя-логопеда і батьків має наступні складові.

Компетентність вчителя-логопеда

Мається на увазі теоретична підготовка логопеда, який може дати чітку відповідь на будь-яке питання батьків стосовно даного мовленнєвого порушення та шляхів його подолання. Компетентність фахівця викликає довіру батьків. Не менше значення має інформованість батьків про напрями корекційно-освітньої роботи. Цьому сприяють теки зі статтями про різні мовленнєві порушення, рекомендовані дітям з мовленнєвими розладами  оздоровчі заходи тощо. Зміст теки поновлюється 1 раз в місяць.

Слід також інформувати батьків про те, скільки часу триватиме корекційний процес – півроку, рік, два. А якщо заняття з дітьми вже проводяться, необхідно розповісти про завдання даного та наступного етапу. Батьки виявляють велику зацікавленість, якщо розуміють, для чого логопед навчає дітей робити «парканчик», «трубочку», «заводити моторчик», дмухати на сніжинку.

Інформованість батьків

Основа взаємовідносин логопеда з батьками закладається в ході знайомства на перших організаційних зборах у вересні. На цьому зібранні логопед визначає цілі і завдання спільної роботи, ознайомлює батьків із системою корекційної роботи, з видами логопедичних занять з дітьми (індивідуальні, підгрупові, фронтальні). Акцентується увага на важливості участі сім’ї в логопедичній  роботі і значущості допомоги батьків у цій справі, доводяться до відома батьків результати логопедичного обстеження,  проводиться практикум з ознайомлення із органами артикуляції, під час якого батьки перед дзеркалом намагаються виконати кілька основних вправ для губ, щелеп, язика, переконуючись, що відтворити задані вправи не так легко, тим більше для дитини. Тому батькам слід запастися терпінням для виконання з дитиною домашнього завдання. Не треба також забувати, що вся корекційна робота з дошкільниками будується на заохоченні. Під час першої зустрічі батьки заповнюють невелику анкету, яка включає питання стосовно раннього психомоторного й мовленнєвого розвитку їх дитини.

Батьківські збори проводяться 3 рази протягом навчального року: у вересні, січні і травні. На кожних наступних зборах підбиваються підсумки роботи, відзначаються не тільки успіхи дітей, а й активність батьків, які займаються з дитиною вдома. У травні батькам надаються рекомендації щодо корекційної роботи в літній період. Проведення батьківських зборів є необхідним заходом, проте вкрай важливо, щоб логопед дотримувався позиції: коли б батьки не прийшли – це найкращий час для роботи з ними. У розкладі логопеда передбачені години для консультативної роботи з батьками, проте батьки самі роблять вибір, приходити на консультацію чи ні. Якщо батьки прийшли на консультацію, значить, вони готові слухати фахівця. Це позитивний момент уроботі з батьками.

Позитивний емоційний настрій логопеда

Очевидно, що батьки охоче будуть взаємодіяти з відкритим, привітним, оптимістично налаштованим фахівцем. Слід пам’ятати, що завжди можна знайти привід, щоб похвалити дитину та відзначити старання батьків.

Необхідно також звернути увагу на позитивне ставлення логопеда до проблем, які виникають у ході роботи. Виникнення професійних проблем, складних ситуацій – абсолютно нормальне явище. Може скластися ситуація, коли корекційна робота з дитиною не дає позитивної динаміки. Взаємодія з батьками залишиться позитивною, якщо логопед попередить про зміну методу впливу на мовленнєву проблему, про необхідність більшого за часом терміну на її розв’язання, ніж передбачалося раніше. Зупинимось на питанні змісту і форм роботи вчителя-логопеда з батьками.

Щоб батьки допомагали дитячому закладу, їх треба «впустити» в нього. Вчитель-логопед має будувати своє спілкування з батьками, керуючись принципом «Батько – не гість, а повноправний член команди ЗДО». Не існує суворої регламентації роботи з батьками, тому кожен логопед може вибирати самостійно проблеми, які цікавлять батьків і висвітлювати їх у зручній для нього формі. Тим не менш, робота вчителя-логопеда з батьками дітей-логопатів визначена як обов'язкова і є складовою частиною програми навчання і вихованнядітей з порушеннями мовленнєвого розвитку.

Спільна робота логопеда і батьків є невід'ємною частиною всього педагогічного процесу і здійснюється в наступних традиційних і нетрадиційних формах і методах:

а)  анкетування;

б)  оформлення логопедичних куточків;

в)  оформлення логопедичної теки з інформацією для батьків;

г) індивідуальні консультації, бесіди (щотижня – у робочому порядку: в індивідуальних бесідах слід звертати увагу батьків на успіхи і маленькі досягнення дітей щодо подолання мовленнєвих проблем);

ґ)  проведення семінарів-практикумів; виступ на батьківських зборах;

д) ведення індивідуального логопедичного зошита (спільна робота вчителя-логопеда, дитини-логопата та батьків. Виконання дитиною завдань дозволяє батькам стежити за ходом розвитку мовлення дитини протягом усього навчального року. Пропонуються завдання з автоматизації поставленого звука, а також вправи з розвитку дрібної моторики, слухової і зорової уваги, логічного мислення тощо. Завдання добираються диференційовано, з урахуванням можливостей кожної дитини. Через виконання завдань відбувається закріплення знань, отриманих дитиною на логопедичних заняттях);

е)  проведення відкритих занять;

є)  спільне опрацювання мовленнєвого матеріалу до свят.

Вибір можливих форм спільної роботи залежить від багатьох чинників: життєвої компетенції батьків, їх соціального та освітнього рівня, бажання співпрацювати. Педагогу слід враховувати сімейне оточення дитини, кількість дітей у родині та їхню стать, знати, чия роль у сім’ї є провідною (матері чи батька), чи є родина повною чи неповною, чи є вона благополучною. З метою залучення сім’ї до участі у навчально-виховній та корекційно-розвивальній роботі, необхідно обов’язково знати інтереси, запити, цінності, освітньо-культурний рівень, соціальне й матеріальне становище родини.

Ю. Рібцун виділяє такі основні форми роботи вчителя-логопеда з батьками: індивідуальні, групові та колективні.

Індивідуальні форми роботи здійснюються шляхом безпосереднього спілкування з батьками однієї дитини: виконання дітьми під керівництвом батьків завдань за індивідуальними логопедичними зошитами, проведення бесід, консультацій для батьків, перегляд батьками індивідуальних занять учителя-логопеда.

Групові форми роботи проводяться з батьками у межах даної групи: оформлення стендів для батьків, виготовлення папок-пересувок «Навчаємося разом», «Учитель-логопед рекомендує», допомога батьків у підборі матеріалу для виготовлення наочних посібників, скриньок запитань, проведення анкетування, батьківських зборів, відкритих підгрупових та фронтальних занять, організація дискусій, вечорів запитань та відповідей, проведення спільних занять «Батьки – діти».

Колективні форми роботи здійснюються шляхом спілкування з батьками дітей-логопатів усіх груп закладу дошкільної освіти: проведення анкетування, загальних батьківських зборів, колективних бесід, організація дискусій, залучення батьків до розв’язання проблемних ситуацій та завдань, проведення ділових ігор, круглих столів, презентацій науково-методичної та популярної літератури для батьків.

Перші групові батьківські збори проводяться у кінці вересня, де окреслюється коло питань, пов’язаних із:

а) розширенням знань батьків про мовленнєвий розлад, його прояви та можливості подолання;

б)поясненням важливості та необхідності спеціальної освіти дітей в умовах молодшої логопедичної групи;

в) ознайомленням із внутрішнім розкладом роботи ЗДО, із загальними навчально-виховними та корекційно-розвивальними завданнями закладу;

г) знайомством із плануванням та організацією роботи вчителя-логопеда та вихователів на рік;

ґ)наданням інформації щодо змісту логопедичних занять у перший період навчання.

У середині навчального року проводяться другі батьківські збори, де:

а) підбиваються підсумки роботи за перше півріччя;

б) простежується динаміка розвитку дітей;

в)відбувається оцінка (насамперед позитивна) ролі кожної сім’ї у системі комплексного корекційно-розвивального впливу.

В кінці навчального року проводяться треті батьківські збори, де:

а) підводяться підсумки проведеної роботи;

б)надаються рекомендації щодо особливостей подальшого корекційного навчання;

в)нагадується про можливість розвитку мовлення в оздоровчо-літній період у домашніх умовах.

На перших батьківських зборах учитель-логопед акцентує увагу на можливості виникнення труднощів, пов’язаних із: недостатнім рівнем сформованості навичок суспільної поведінки, навчальної діяльності, самообслуговування, культурно-гігієнічних навичок; невмінням гратися разом, проявами дитячого негативізму тощо.

Учитель-логопед розповідає про важливість закріплення набутих мовленнєвих умінь та навичок у домашніх умовах, для чого заводяться зошити для індивідуальної роботи, у яких пропонуються мовленнєві завдання та ігрові вправи. Вчитель-логопед пояснює мету та способи виконання домашніх завдань, повідомляє, на що саме слід звертати увагу вдома, наголошує на важливості активної участі батьків у виконанні домашніх завдань.

Кожного з батьків слід націлювати на систематичну, тривалу роботу з дитиною. Чітке і правильне мовлення потрібне дитині протягом усього його життя, а скорегувати недоліки можливо переважно в дитячомувіці.

На консультаціях та семінарах-практикумах батькам слід показати логопедичні прийоми (артикуляційна гімнастика, дихальна гімнастика, пальчикова гімнастика тощо), максимально зрозумілі для подальшого відтворення. На етапі автоматизації звуків слід звертати особливу увагу батьків на необхідність постійного контролю за поставленими звуками, тому що тонус артикуляційної мускулатури дитини все ще залишається ослабленим, і «зламати» старий стереотип буває дуже важко.

Слід відзначити, що об’єднання зусиль учителя-логопеда і батьків у корекційній роботі непросте в організаційному і психолого-педагогічному плані завдання, проте при правильній його організації роль батьків у процесі мовленнєвого розвитку дитини-логопата  незаперечна.

Отже, сім’я і заклад дошкільної освіти – два важливих інститути соціалізації дітей. Їх функції різні, але для всебічного розвитку дитини необхідна їхня взаємодія.

Таким чином, досвід роботи дозволяє стверджувати, що запроваджена система взаємодії з батьками: підвищує їх педагогічну та корекційну компетентність, як теоретичний, так і практичний компоненти; спонукає до усвідомлення проблем мовленнєвого розвитку своїх дітей; підвищує рівень готовності батьків до логопедичного супроводу; сприяє мотивованому ставленню до корекційної роботи; спонукає до активного включення в неї.

Тож внаслідок поетапної взаємодії з логопедом, батьки стають активними та компетентними учасниками комплексного логопедичного супроводу, таким чином вагомо підвищуючи ефективність корекційної роботи, спрямованої на подолання  мовленнєвих розладів.

Література

1. Крутій К.Л. Перспективне планування роботи з дітьми молодшого дошкільного віку / К. Л. Крутій. – Запоріжжя : ТОВ „ЛІПС” ЛТД, 2001. – 220 с.
2. Нищева Н.В. Система коррекционной работы в логопедической группе для детей с общим недоразвитием речи / Н. В. Нищева. – СПб. : Детство-Пресс, 2001. – 350 с.
3. Рібцун Ю. В. Співпраця вчителя-логопеда з батьками: лопедична група для дітей із ЗНМ / Юлія Рібцун // Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. – 2011. – № 1. – С. 33–37
4. Про затвердження Нормативів наповнюваності групп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), групп подовженого дня і виховних групп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах: наказ М-ваосвіти і наукиУкраїнивід 20 лют. 2002 р. № 128 // Практика упр. закл. освіти. – 2006. – № 5. – С. 100–104: табл.
5. Тищенко В.В. Як навчити дитину правильно розмовляти: від народження до 5 років. Поради батькам / В. В. Тищенко, Ю. В. Рібцун  – К. : Літера ЛТД, 2009. –128 с.
6. Филичева Т.Б. Дети с общим недоразвитием речи. Воспитание и обучение : учеб.-метод. пособ. /  Т. Б. Филичева, Т. В. Туманова – М. : Гном-Пресс, 1999. – 80 с.

http: //www.logoped.in.ua/