Тема: «Вишиванки бабусі Олени»

Програмовий зміст:  Вдосконалювати  знання дітей про елементи української  народної вишивки. Ознайомити дітей з українською народною легендою «Біла лілея» та з використанням квітів-оберегів у вишиванці (мак, лілія, ружа, троянда, волошки, чорнобривці, нагідки). Активізувати словник дітей словами: лілія, мак, ружа. Розвивати  кругозір, уяву, допитливість Виховувати любов  до рідної природи. Викликати інтерес до української вишивки та  бажання вишивати.

Підготовка дітей:  діти знайомились з використанням рослинних елементів у вишивці, вивчили вірші про квіти-обереги, малювали декоративні квіти. Діти розучили пісню   «Рушник», слова Д. Чередниченка, муз. Л. Левітової.

Матеріал:  світлиця прикрашена вишитими рушниками, серветками, біла скатертина розміром 1х1 м., вирізані заготовки з тканини (квіти та листя маку), пензлики, серветки, клей, спечений коровай.

Хід заняття

Вихователь. Діти, ще зовсім недавно ми з вами відвідали бабусин квітник. Що ви там робили?  Насіння яких квітів висівали? (відповіді дітей).

Вихователь. Бабуся Олена не тільки велика трудівниця, а й чудова  майстриня. Вона не тільки вирощує квіти, а й уміло вишиває їх на полотні. А чи хотіли б ви зараз завітати до бабусиної світлиці? (заходимо до  світлиці).

Вихователь. Доброго дня, бабусю, доброго здоров'я!

Бабуся. І вам, дітки, доброго дня! Дуже прошу, заходьте, я давно чекаю гостей.

Вихователь. Чи подобається вам бабусина світлиця?  Чому тут так красиво? Чим прикрашена світлиця? (відповіді дітей).

Вихователь. Так, вишитими рушниками, серветками. Чи не здається вам, діти, що ми потрапили у чарівний квітник ? Давайте розглянемо ці вишиванки. Які квіти ви бачите на рушниках, серветках? (відповіді дітей).

Вихователь. Так, це чорнобривці, троянди, волошки. Нитками яких кольорів вони вишиті? (відповіді дітей).

Вихователь. Діти, а ви знаєте, що кожна вишита квіточка щось означає, правда ж, бабусю? Розкажіть нам, будь-ласка, про свої квіти.

Бабуся. Добре, діти, розповім, тільки вмощуйтесь  зручненько - слухайте тихенько, сідайте рядочком - слухайте ладочком... Ось подивіться на цей  рушничок. На нім вишиті квіти маку. Мак - це квітка-оберіг. Ця ніжна, трепетна квітка, несе в собі вічність людського роду. З давніх-давен на Україні святили мак і ним   обсівали худобу, людські оселі, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкриється маками та ніжно-білими ромашками, бо маки - то кров загиблих бійців, а ромашки - це дочки, сестри, дружини, матері в білих хустинках, що сумують ,журяться за своїми рідними. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий з любов'ю і глибоким сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки із семи маків, присягаючись цим зберегти і продовжити свій рід. А ось на цьому рушникові рясно розквітли пишні ружі. Ружі - це символ вірності своєму народу. Це одна з найулюбленіших квітів України. Її дбайливо вирощують під вікнами оселі, бо ця квітка нагадує сонце, а сонце - це тепло, затишок і злагода в сім'ї. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.

Вихователь. Діти, а чи впізнали ви квіти на цьому ніжному рушнику? (відповіді дітей)

Вихователь. Так, це лілії. Лілія - це символ дівочої чарівності, ніжності, вірності, чистоти та нескінченності нашого життя. Ось послухайте, яку чарівну легенду я чула в дитинстві від своєї бабусі. Це відбувалося в сиву давнину, коли в широкі степи України  залітали  орди татарські. Страшний то був час: палали села, голосили  матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями, лилася  невинна кров, лилися гіркі сльози. Старих людей вбивали, а молодих дівчат та парубків гнали в полон. В одному селі (а скільки їх було на Україні!) зростали і розквітали красиві вродою, статні, чорноокі, працьовиті дівчата. Ніжні та білолиці, як білий цвіт лілії. Одного разу на село напали татари, дівчата, щоб не йти в неволю від страшної розпуки кидалися до бистрої ріки. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів українських красунь, на світанку з'явились пуп'янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згарище на місці села, і наче злякавшись побаченого, пробігло по спокійній поверхні річки, де раптом і заявився яскравий і сліпучий цвіт. Здавалось, то ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світло. А ввечері, з заходом сонця - ховається від чорної темряви, з того часу ці красиві, ніжні квіти, яких назвали ліліями прокидаються з сонцем і засинають з його заходом. А цю чарівну квітку знають всі. Троянди - не просто квіти, це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт, як систему. (діти розглядають вишивки, пізнають квіти, називають їх).

Вихователь. Ви впевнилися, діти, як багато квітів знайшли свої втілення у візерунках на рушниках, серветках, на вишиванках. Бо те, що любе  й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й любисток, барвінок і м'ята, чорнобривці й нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле вишивки.

Вихователь. А чи ви, діти, любите квіти?  Хто з ваш вишив хоч одну  квіточку? (відповіді дітей)

Вихователь. Бабусю, наші діти знають багато віршів про квіти і хочуть вам  їх розповісти. (діти читають вірші).

Нагідка

Що ромашки-білявенькі,
Чорнобривці-чорнявенькі.
А в нагідки така біда,
Така біда - коса руда.
Стоїть вона, сиротина,
Одним - одна коло тину.
А ромашки дивуються
Чорнобривці чудуються:
-Звідкіля ти, гарнесенька,
Як сонечко, яснесенька.
Тамара Коломієць

Ромашка

На стрункій високій ніжці,
Біля річки, на лужку,
У косинці – білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені…
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала:-Ні!
Марія Познанська

Барвінок

Недавно ще гула метелиця
Іще лежить в низинах сніг
А вже барвінку листя стелиться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло
І перше стрінуло з відлигою
Весняне сонце і тепло.
Із перемогою і славою
Весна з’являється на світ.
І квітне радістю яскравою
Барвінковий зірчастий цвіт.
Наталя Забіла

Бабуся. Справді, ви діти, знаєте багато про квіти і видно, що любите їх. Загомонілася я тут з вами та й забула, що час уже пригостити вас ,та спершу потрібно поставити у піч коровай.

Вихователь.  Діти, а ви знаєте кого стрічають короваєм? (відповіді дітей).

Вихователь. Так. Найпочесніших гостей, таких як ви у мене сьогодні. За давнім звичаєм коровай виносили гостям на вишитому рушнику і клали на вишиту скатертину. Але от біда, я ще не встигла вишити скатертину, тільки намітила крапочками, де будуть квіточки, а де листочки. Помітки роблять перед вишиванням для того, щоб були однакові відстані між елементами вишивки.

Вихователь. Діти, давайте допоможемо бабусі. Доки спечеться коровай, дружно прикрасимо скатертину бабусі на згадку. Ось є вирізані з тканини листочки і квіточки маку. На місці чорних крапочок будемо наклеювати листочки, червоних -квіти. (діти виконують аплікацію, наспівуючи пісню Рушник на сл. Д.Чередниченка, муз. Л. Левітової.).

«Я в садочку сиділа,
Рушничок вишивала,
Мені ружа світила,
Мені шить допомагала.

Приспів

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде листя,
Отут буде квітка.»

Бабуся. Ой, яка ж вийшла красива скатертина! Я дуже рада, що в мене ростуть такі вмілі, розумні, дружні онучата. Уже можна й коровай  покласти на скатертину.(зазирає в піч). Ой, та він ще не підрум'янився. Нехай ще трішечки посидить у печі.

Вихователь.  Бабусю Олено, а яка гра у вас була улюбленою, коли ви були  ще маленькою?

Бабуся.  Було багато цікавих ігор, але найбільше запам'яталось, як дружно та весело ми грались в гру  « Мак».

Вихователь. Наші діти теж знають цю гру. Давайте пограємось. (діти грають в гру).

Гра «МАК»

Побравшись за руки, діти стають у коло. В середину сідає одна дівчинка, навколо неї ходять і співають:

Ой на горі мак,
Під горою так;
Маки ж мої, маківочки,
Золотії голівочки,
Станьте ви так,
Як на горі мак!

Проспівавши раз, питають у дівчинки:

"Козачок, чи виорав ти мачок?".

Дівчинка одмовляє: "Виорав".

Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову:

"Козачок, чи посіяв мачок?" - "Посіяв"

Знову співають.

"Козачок, чи посходив мачок?" - "Посходив".

Співають.

"Козачок, чи пора полоть мачок?" - "Пора".

Співають. "Козачок, чи цвіте мачок?" - "Цвіте".

Співають. "Козачок, чи поспів мачок?" - "Поспів".

Співають. "Козачок, чи пора брать мачок?" - "Пора".

Тоді усі гуртом кидаються, трусять ту дівчинку, в вуха турчать; дівчинка пручається, поки не розірве чиїхось рук і не втече з кола.

Бабуся. От уже й коровай підрум'янився (кладе його на рушник, підносить до дітей).

Бабуся. Ось так, діти, короваєм на вишитому рушнику зустрічали раніше і зустрічають тепер добрих гостей.

 «Гостей дорогих зустрічаю я щиро,
Зустріну їх хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата моя біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.
Хай біда і горе обмина ваш дім,
Щастя і здоров'я зичу я усім!»

(Бабуся кладе коровай на скатертину, крає його, пригощає дітей, діти дякують за коровай, за добру бабусину гостинність).