Програмовий зміст: Збагатити знання  вихованців про українську національну вишивку; ознайомити дітей з народною легендою про вишивку; розширити і поглибити знання дітей про рушник, його призначення, ознаки візерунку і кольору, народними традиціями, пов’язаними з рушником.     Сприяти розвитку творчих здібностей у дітей і бажання берегти національну культуру, красу, неповторність української вишиванки. Вдосконалювати вміння   прикрашати серветку елементами з паєток та бісеру. Розвивати кмітливість, творчу уяву, схильність до імпровізації, естетичний смак  . Виховувати почуття національної гордості, любові і поваги до праці людей, бажання робити приємне іншим.

Матеріал і обладнання: Виставка старовинних вишивок (сорочки, рушники, серветки, скатерки тощо), ілюстрації з українською вишивкою, вишиті серветки дітьми напередодні, набір рукоділля, бісер, паєтки, олівець, лінійка, ножиці, голки, нитки.

Підготовка дітей: діти володіють навичками шиття голкою по тканині, бісером та паєтками.

Хід роботи.

Вихователь. Сьогодні ми поведемо розмову про вишиванку. Україна здавна славилася своїми вишиванками і вишивка так міцно увійшла у наше життя, що немає жодної оселі, де б не було вишиваних речей. Вишивка прийшла до нас із далекого минулого. Це найпоширеніший вид ручної праці українських жінок і дівчат,  які у вишивку вкладали свої почуття, мрії, цим приносили радість собі і людям. Основне призначення вишивки – прикрашання жіночого і чоловічого одягу, предметів побуту. Вишивки в першу чергу оберігали від усього поганого.

Легенда про вишивку

Давно був час, коли люди на землі почали вмирати від хвороби, якої ніхто не знав. Втікали люди з сіл у ліси. Та й за ними йшла хвороба, не жаліла ні старих, ні малих. Люди були в розпачі.

- Що робити? Як врятуватися самим і врятувати дітей від хвороби?

Та ніхто не знав, що відповісти.

Аж ось невідомо звідки прийшла в село бабця старенька і сказала:

- Беріть білі святкові сорочки і маленькими хрестиками шийте на них зілля, що росте на нашій матінці-землі і дає нам здоров’я – мак, калину, мальву, ромашки, васильки і барвінок. Та шийте кругом – на рукавах, на грудях, на шиї. І носіть щодня, і будете здорові. Бо передасть вам те зілля здоров’я і силу – від землі, красу і вдачу – від квітів.

Послухали люди стареньку…

З того часу відійшла хвороба за ліси і за моря і ніхто більше про неї не чув. А люди пам’ятають слова старенької і ходять у вишиванках. Носять цю красу і донині…

Вихователь. - Давайте розглянемо наші вишиванки! Майстрині вишивали сорочки, рушники, фартухи, хустки, скатерті. Коли господині приходили одна до одної, то обов`язково показували свої вишиванки, вчилися одна у одної і передавали свою майстерність онукам .На вишивці не було жодного зайвого елемента. Цінувалося вміння правильно добирати колір ниток, всі кольори мали поєднуватися між собою. Кожен колір, фігура має своє значення.

Вишивку на серветках, доріжках розміщували вздовж країв виробу, в кутках, або в центрі.

- Які зображення, символи, геометричні фігури ви бачите?
- Пряма горизонтальна лінія – означає землю, горизонтальна хвиляста – воду(є оберегом від усього злого на воді), трикутник – гори, круг – сонце, хрестики – є оберегами від блискавки і грому.

У рослинному орнаменті завжди вишивали довге тонке стебло – щоб життя було довгим і щасливим; на стеблі – квіточки і листочки – це діточки і мамина любов.  Різняться вишиванки також і кольорам: червоний колір – це любов мами до дитини, зелений – колір молодості і краси, життя і здоров’я, чорний – колір землі і смутку, блакитний – колір неба і води. Всі ці знаки – символи не лише прикрашали житло, одяг, предмети побуту, а й повинні були охороняти, захищати, приносити щастя. Тому їх називали оберегами. Отож всі ці вишивки є оберегами.

Вихователь: Наші бабусі довгими зимовими вечорами, тихенько наспівуючи, вишивали різні рушнички. Рушники служили не лише прикрасою, а були оберегами осель та людей. Раніше не було жодної хати в Україні, де б не висіли вишиті рушники. Недаремно склав народ прислів’я: «Хата без рушників – що родина без дітей», «Рушник на кілочку – хата у віночку».

Вишиває нам бабуся рушники
Я й собі отак навчуся залюбки.
Квіточки оті, що в лузі у росі,
Мамі вишию на блузі геть усі.
На моєму рушничку
Квіти, як у квітничку,
Ружі, сон, лілея біла,
А на мак ще й бджілка сіла.

Вихователь: Які рушники ви знаєте? (цільові, утирачи, весільні, настільні, на ікону, під коровай, для хрещення тощо)

У різних районах України рушник називали по різному, залежно від його призначення :

• Як називали рушник для посуду, стола й лави? (стирач)
• А для витирання рук і обличчя? (утирач)
• Ті, що дарували? (покутники)
• Для пов’язування сватів? (плечовий)

Дидактична гра «Який орнамент на рушничку?»

Мета: уточнити знання дітей про орнаменти, які використовувалися вишивальницями на українських рушничках; розвивати уважність, спостережливість, увагу, зв’язне мовлення; виховувати зацікавленість, повагу до праці людей.

Хід гри. Насамперед педагог ознайомлює дітей з орнаментами та їх символікою. Пропонує підібрати до кожного рушничка орнамент та розповісти про нього ( геометричний, рослинний чи зоологічний).

Вихователь. А що вишивають на рушниках? (Калина - дівоча краса, листя дуба – сила. Птах є символ людської душі, він впливає на людську долю. Качки, голуби, жайворонки розміщують у центрі рушника – символ наречених, а пара птахів є символом подружнього життя. Соловей і зозуля – полюбляють дівочі рушники. Вони сумують коли вишити їх без пари. Але все ще попереду і бо «соловей щебече пару собі кличе», а про зозулю співають: « До Петра зозулі кувати, кувати, до осені дівці гуляти, гуляти».

Солов’я і зозулю вишивають на гільці калини – що символізує продовження роду. Пави розміщуються на весільних рушниках – птах сімейного щастя. Ластівка – добра звістка. На весільному рушнику вишивають квіткові орнаменти – оберіг шлюбних сил  та побажання молодим здоров’я, багатства, народження дітей. Весільний вінок з троянд вишивали на скатертині, як побажання молодим щастя, здоров’я, достатку, добра. Окрім рослинних орнаментів у вишивці були геометричні орнаменти. Їх елементи повторювалися та мали своє значення, та були оберегом для людей. Це веселка, млин, яблуко, зірочка, сокирки, ягідки, берізка, ламане дерево, ромб з вусиками.)

Український рушник  використовували у багатьох митях життя людини – чи то під час народження, чи то під час одруження, чи то під час зустрічі гостей, чи то під час проводів у далеку путь. Рушник широко застосовували у хліборобських обрядах. До слова, на святі «Ожнивки», що досі знаменує завершення жнив в українських селах, українці виносили хліб на рушнику, зустрічаючи хліборобів. А після випікання хлібу діжку обов’язково накривали вишиваним рушником, ставлячи її під образами на покуті. Коли син вирушав із дому, мати обов’язково дарувала йому рушник, щоб захистити його від поганої долі.

Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату -
То обереги від біди.
Шануйте ті, що дала мати.

Фізична хвилинка. Танок «Подоляночка».

Вихователь.

Діти, послухайте вірші.
Мама вишила мені
Вишиванка – писанка чудова,
Квітами сорочку.
Звізда ясна – співи та вертеп,
Квіти гарні, весняні. –
Вишита сльозою рідна мова,
На, вдягай, синочку.
Думами дорога через степ.
В нитці сонце золоте,
Моя вишиванко, червона
Пелюстки червоні. калино,
Ласка мамина цвіте
Ти символ Вітчизни з прадавніх
В тому вишиванні. віків.                                        
Вишиваночку візьму,
Моя вишиванка – душа України
Швидко одягнуся,
І зірка яскрава для дочок – синів.                        
Підійду і обніму
Я свою матусю.

Вправа «Яка моя мама?».

Приклади: яка мама, коли тебе пестить (ласкава, ніжна, добра); яка мама, коли піклується про тебе (дбайлива); яка мама, коли багато знає (розумна); яка мама, коли багато вміє (уміла); яка мама, коли нічого не боїться (смілива); яка мама, коли терпить, коли ти пустуєш (терпляча).

Вихователь. Найкращий подарунок для мами , як на будь-яке свято – це щось зроблене своїми руками.

Вихователь.

Діти, відгадайте загадку.
Вона прекрасна у серванті,
І на поличці, й на столі
Аж веселішає оселя
Коли прикрасиш нею її ти.
(Серветка)

Вихователь. Навіть для вас маленьких вишивальників буде не складно зробити чудовий подаруночок матусі – прикрасити серветку для матусі.

Я пропоную вам оздобити її бісером та паєтками: Такі елементи вносять у вишивку не тільки родзинку, а й енергію, оскільки це ручна робота і кожен камінчик, кожна така маленька деталь, пришивається окремо, з особливим трепетом і несе собою енергію любові.

Дидактична гра «Що потрібно вишивальниці для роботи?»

Мета: уточнити знання дітей про знаряддя праці вишивальниці; розвивати мислення, мовлення, пам'ять, увагу. Виховувати повагу до праці вишивальниці.

Хід гри. Діти розглядають зображення предметів на картках – ножиці, ґудзики, голки, нитки, тканину, швейну машинку, називають їх та обговорюють чи потрібен цей предмет вишивальниці. Кожну картку діти відзначають фішкою (потрібно– не потрібно), свою думку діти обґрунтовують.

Правила техніки безпеки.

• Голки зберігати в гольнику .
• Голкою працювати обережно, не залишати її без нитки (з ниткою її легше знайти, якщо вона загубиться).
• Не відкушувати нитку зубами, а відрізати ножицями.
• Ножиці тримати на робочому місці з зімкненими лезами, передавати теж зімкненими лезами, кільцями вперед.
• Не розмахуй ножицями.
• Ні в якому разі не брати в рот нитку, голку, тканину.

Самостійна практична робота вихованців. Лине музичний супровід тихенька мелодія.

Виставка та оцінювання робіт.

Вихователь. Давайте діти оберемо найкращу роботу.

Ви – молодці, гарно попрацювали. І я впевнена, що вашим  мамам дуже сподобаються ваші серветки.

Нехай чарівні ваші руки
Ніколи не мають скуки
Нехай серце палає Любов’ю до вишивки,
Та розквітає ваша творчість, як квітки нашої  країни,
Чаруючи своєю різнобарвністю та красою.

Вправа на завершення «Ласкавинка».

Вихователь пропонує дітям «подарувати» один одному (або просто всім в колі) ласкаве слово-побажання.