Стрімкі зміни в демократичному й інформаційному суспільстві вимагають забезпечення готовності здобувача освіти до взаємодії з іншими особами усно, сприйняття і використання інформації для досягнення життєвих цілей. Актуальною темою є формування читацької компетентності.

Відповідь на частину питань, які виникають під час роботи, учитель знайде в публікаціях В. Сухомлинського, Т. Рамзаєвої, В. Давидова, М. Львова, О. Савченко, М. Вашуленка, О. Пєшковського,В. Едігея, В. Зайцева,  інших науковців.

Метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості і допитливості[1].

Пріоритетною метою навчання читання у початковій школі є формування читацької компетентності школяра. У Державному стандарті початкової загальної освіти читацька діяльність розглядається як комунікативна мовна пізнавальна діяльність,спрямована на сприйняття осмислення і відтворення прочитаного [1].

Компетентність – поінформованість, обізнаність, авторитетність. Компетентність у перекладі з латинської  «competentia» означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

Читацька компетентність молодшого школяра - це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук і відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання, сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

Відомий лінгводидакт Михайло Львов зазначав: «Той, хто погано читає, повільно пише, неминуче стане невстигаючим учнем – невстигаючим у буквальному розумінні: він не зможе встигнути написати те, що пишуть усі  інші, прочитати і сприйняти те, що прочитують і сприймають усі інші»[2, с.176].

При плануванні та організації освітнього процесу керуємося цілями навчання у когнітивній сфері, які виражені через елементи засвоєння: знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез і оцінку( елементи таксономії Блума).

Для вирішення ключових проблем : розвитку стійкого інтересу до пізнання; бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей, формування основ базової культури особистості спрямовуємо роботу на особистісно зорієнтований підхід до навчання учнів.

Не можна сформувати читацьку компетентність здобувачів освіти без навчання, яке засновано на комплексному підході, без інтегрованого навчання. Заохочуємо учнів робити зв’язки між дисциплінами і спиратися на знання і навички з кількох предметних областей, не будуємо меж.

Діяльнісний підхід формує  навички 21 століття, які є ключовими і дозволяють учням опанувати навчальну програму, стають корисними у повсякденному житті:

• критичне мислення і вирішення проблем: прогнозування; висування гіпотез; порівняння і зіставлення; узагальнення; оцінка суперечливих ідей; вибір альтернативи; прийняття обґрунтованих рішень;
• комунікативні навички: уважне слухання; повага до точки зору інших; розуміння думок інших; коректне донесення власної думки; співпраця з іншими в ході спільної роботи або ігор;
• організаційні навички: логічне вибудовування ідей; як краще висловити розуміння ( наприклад, у письмовій, усній, візуальній або драматичній формі; керування часом; створення гри в навчальних ситуаціях);
• навички застосування: використання раніше засвоєної інформації або навичок у новій ситуації.

Формування ключових компетентностей, зокрема читацької, відбувається у процесі тематичного інтегрованого навчання. Систематично і цілісно впроваджуємо сучасні навчальні технології – технології інтерактивного навчання: технології ситуативного моделювання (драматургія, рольова гра, програвання сценки), технології кооперативного навчання (ротаційні (змінні) трійки, робота в парах, два-чотири- всі разом, карусель), технології колективно-групового навчання (навчаючись – вчуся, мозковий штурм, незакінчені речення, мікрофон, ажурна пилка), технології опрацювання дискусійних питань (зміни позицію, метод «Прес», займи позицію, дискусія), технологію диференційованого навчання (включення школярів у навчальну діяльність відповідно зони найближчого розвитку і актуального рівня готовності), технології  розвитку критичного мислення.

Для досягнення результату не можна обійтися без традиційного навчання, коли відбувається процес передавання готових відомих знань: пояснювально-ілюстративний та репродуктивний методи. І тільки після опрацювання цих методів переходимо до вищих рівнів розумової діяльності, процесу активного пошуку відкриття нових знань: проблемне викладання, частково-пошуковий і пошуковий методи.

Успішно вирішити навчально-пізнавальні завдання  вдається завдяки добре спланованим урокам, використанню емоційних елементів. Оскільки успішна мовленнєва діяльність неможлива без відповідних емоцій. Психологічний зміст цього явища розкрито відомим психологом Сергієм Рубінштейном, який зазначав, що « свідомість людини охоплює не тільки знання, а й переживання того, що у світі є значущим для неї з огляду на відповідні потреби, інтереси тощо»[3, с.322]

Зауважимо, що паралельно з основним методом навчання грамоти, використовуємо метод глобального читання, методу читання цілих слів. Слова добираємо відповідно тематичних тижнів. Проводимо вправу «Фото око», використовуючи шість цеглинок. Таким чином, проводиться словникова робота, активізується пізнавальна діяльність, відбувається  само оцінювання дітьми своєї роботи.

Формуванню читацької компетенції сприяє збагачення словникового запасу здобувачів знань. Активізує навчально-пізнавальну діяльність подача словникових слів у вигляді ребусу: відгадай ребус і прочитай слово. Гра «Детектив»: знайди слово в таблиці букв, в рядку букв, серед «розсипаних»  букв. Діти не просто відтворюють слова, відбувається активний пошук і процес відкриття нових знань.

Ефективно впроваджуємо систему «Щоденні 5». «Ця система складається з п’яти видів діяльності – «Письмо для себе», «Читання для себе», «Читання для когось», «Робота зі словами» і «Слухання», які діти виконують щодня на уроках. Ці види діяльності є різновидом звичних для української школи завдань з розвитку різних видів мовленнєвої діяльності: читання мовчки, читання вголос, діалогічного мовлення та письма. Утім, особливості організації цієї роботи надають їй більшої результативності»[4]. В кабінеті зібрана класна бібліотека, яка постійно поповнюється.  Слід пам’ятати про традиційні функції дитячої літератури: розважальну, комунікативну, яка привертає юного читача до книги, естетичну, риторичну, компенсаторну, пізнавальну та гедоністичну. Діти мають право вибору. Під час письма діти із задоволенням, вільно пишуть у «Щоденнику вражень». Не оцінюємо, не критикуємо, не обмежуємо обсяг, але діти чітко розуміють, час на роботу обмежений.

Для формування читацької компетенції важливе осмислене читання: читаю-розумію-аналізую-роблю висновки. Поряд з розвитком темпу читання має бути процес роботи над розумінням прочитаного: визначення послідовності подій, висловлення власного судження, виявлення взаємозв’язку, бачення фактів і наслідків, оцінка значимості події тощо. Судження і висновки учня мають засновуватися на чітких критеріях.

Повноцінному усвідомленню тексту сприяє виразність прочитаного, тому приділяємо увагу вправам, які сприяють цьому процесу. Розвиток артикуляційного апарату – це сходинка, без якої не проходить жоден урок. Зразок виразного емоційного читання вчителем, аудіо записи, конкурс читців, поетичні хвилинки, читання в особах, використання міміки, жестів,інтонації, сили та тембру голосу. Такі уроки дають учневі почуття захоплення, впевненості, радості, розвиток творчих здібностей.

Отже, очевидним є той факт, що формування читацької компетенції є процес активного пізнання, заснованого на взаємодії, діалозі рівноправних суб'єктів – учителя та учнів, – що протікає в психологічно комфортних умовах, в атмосфері взаємної підтримки, співтворчості, співпраці.  Взаємодія з іншими особами усно, сприйняття і використання інформації для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях забезпечать готовність здобувача освіти до життя в суспільстві змін, продовження успішного навчання впродовж усього життя.

Література

1. Державний стандарт початкової освіти. URL:https:// www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkavoyi-osviti.
2. Львов М.Р. Речь младших школьников и пути ее развития/ М.Р.Львов. – М.: Просвещение, 1975. – 176с.
3. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: в 2 т./ С.Л.Рубинштейн. – М.: Педагогика, 1989. – Т.2 – 322с.
4. Нова українська школа. URL: https:// mon.gov.ua/tag/nova-ukrainska-shkola.