На сучасному етапі відродження незалежної України, її інтеграції європейський та світовий інформаційний простір визначено нові пріоритети розвитку освіти, а саме – переорієнтація навчально-виховного процесу на потреби дитини, досягнення якісно нових результатів її особистісного і соціального розвитку згідно з Концепцією початкової освіти.

Сьогодні однією з гострих проблем в українській державі є глибока криза духовної і культурної цінностей. Ця проблема формувалась упродовж десятиліть, і в результаті сьогодні ми спостерігаємо цілковиту відсутність інтересу до книги. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтва творити себе і своє життя. Тому пропаганда читання, виховання читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, книжкою, розвиток пізнавальних інтересів, формування в учня читацької компетентності – пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотекарів, батьків.

В оновлених програмах з літературного читання зазначено, що «читацька компетентність молодшого школяра – це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук книжок, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, сформованості особистісних цінних суджень щодо прочитаного.

Актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності молодших школярів, оскільки саме рівень сформованості навичок самостійної роботи з книгою є передумовою інтелектуального та духовного зростання учня. Стрімке зростання обсягу інформації, яку необхідно засвоїти і обробити, потребує збільшення темпу читання, швидкості і якості розуміння прочитаного. [11, с.4-5] З огляду на це, читання стає основою освіти, провідною навичкою самоосвіти людини упродовж життя, спрямованої на особистісний розвиток молодших школярів, формування в них ключових і предметних компетентностей. Зрозуміло, що неможливо сформувати читацьку компетентність без правильно організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому. [8, с. 3-14]

Завдання вчителя на уроках літературного читання полягає у створенні оптимальних умов для формування загально-навчальних компетентностей молодших школярів, морального розвитку дитини, її взаємозв’язку із соціальним середовищем та сприянню набуття ними соціальних навичок, становленню особистості, розвитку читацької самостійності, яка є передумовою інтелектуального та духовного зростання учня [10,с.4-7]. Книга – є фундаментом освіти і самоосвіти, берегинею людських знань. Тому необхідно намагатися шукати нові шляхи пропаганди дитячої книги. Чим більше учень міркує над прочитаним, замислюється над ним, тим легше йому вчитися.

Із досвіду переконана, що впровадження компетентнісного, діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів до навчання, що вимагається змістом Державного стандарту початкової загальної освіти [4,№87] та оновленою навчальною програмою з літературного читання, неможливе без застосування на уроках саме інноваційних технологій. Для більшої ефективності уроку читання використовую: варіативність його побудови, застосуванні емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, фрагменти фільмів, мультфільмів, документальних фільмів, музику, твори образотворчого мистецтва і краєзнавчий матеріал), також заохочую дітей до використання короткочасних проектів. У своїй роботі приділяю увагу розвитку оптимального читання: коли увага спрямована не на процес читання, а на сприйняття змісту прочитаного. Вважаю, що головним прийомом, який забезпечує розвиток навичок читання, є багаторазове звернення до тексту, перечитування його із новим завданням. [6, с.1-4] Ось тоді дитина відкриває в ньому щось нове, на що не звернула уваги під час попереднього читання. Використовую такі прийоми: виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе), вголос (пошепки) [3, с. 22-26]; вправи зі скоромовками; стеження за підручником, а не лише слухання, коли читає вчитель; використання різних вправ на вміння швидко орієнуватись; широко використовую ігри, кросворди, що потребують вміння читати; читання деформованого, перевернутого тексту [1, с.104] Активізувати пізнавальну діяльність учнів допомагають інтерактивні методика кооперативного навчання ( «Спрямоване читання», «Кероване читання з передбаченням», «Шість капелюхів»(мислення Едварда де Боно), «Два – чотири - всі разом», «Коло ідей»). На етапі мотивації навчальної діяльності та підготовки до сприймання нового матеріалу використовую такі колективно-групові методи навчання, як «Мікрофон», Незакінчені речення», «Криголам», Аналіз ситуації», «Гронування». На етапі уроку актуалізації опорних знань, умінь та навичок учнів використовую систему завдань на артикуляцію звуків, вправи з орфоепії, робота над скоромовками, складання а читання чистомовок, читанні групи слів на одному диханні, вправи для розвитку язика і губ, які дозволяють розвивати правильну орфоепічну вимову та вчать учнів не допускати пропуски букв у словах. [5, с. 74-76] Переконана, що підвищенню швидкості читання та подоланню бар′єру промовляння також сприяють вправи для розширення кута зору та розвитку антиципації [9, с.2-6]. На етапі підведення підсумків уроку використовую методи ситуативного моделювання ( «Крісло автора», «Літературні перегони») та метод опрацювання дискусійних питань ( «Так – ні», « Неперервна шкала думок», « Суд від свого імені», «Кубування»). Враховуючи вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, розумію, що засвоєння навчального матеріалу повинно спиратися на природне бажання дитини гратися. Саме тому на уроках надаю перевагу навчальним іграм, які полегшують засвоєння програмового матеріалу, активізують увагу, образне мислення, сприяють пожвавленню навчально-виховного процесу та вдосконаленню навички читання, наприклад: «Намалюємо мультфільм», «Салат із казок».

Підвищенню рівня читацьких навичок також сприяє і цілеспрямоване позакласне читання. [12, с. 36-40]. Мета уроків – виробити позитивне ставлення школярів до читання з власної ініціативи. На цих уроках працюю з учнями над вдосконаленням навички читання, розвитком зв’язного мовлення, збагаченням словникового запасу молодших школярів. Отже, чим раніше дитина візьме в руки «свою» книгу, тим швидше процес читання перетвориться в насолоду, осмислення – у потребу читати. Обізнаність у доступному колі читання розширює сферу пізнавальних інтересів молодших школярів. Вміння користуватися книгою розширює творчу уяву, привчає думати про книжки і їхніх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє вироблення в них глибоких читацьких інтересів. Тому я намагаюся ґрунтовно продумувати методику і зміст уроків позакласного читання, спеціально добираю тексти для окремих учнів, враховуючи їхній мовленнєвий розвиток. [2, с.14-16]

У позаурочній діяльності залучаю учнів до оформлення класної картотеки «Літературні надбання класу»,  книжкових виставок «Українські народні казки», «Вічне слово Кобзаря», «З Україною в серці»; відвідування бібліотеки, перегляду фільмів, збиранню матеріалів із дитячої періодики.

Щоб підтримати інтерес до читання, впроваджую різноманітні форми уроків: урок-гра, урок-змагання, урок-казка, урок-КВК, урок-вікторина, урок-свято. Застосовую нестандартні форми проведення уроків, наприклад уроки-подорожі: Методика Марини Пристінської «Щоденні 5» (читання учнів для себе, для когось, словникова робота, письмо для себе – всього протягом 20 хв. щодня). Можуть читати сидячи, стоячи тощо. Читають, що самі хочуть, наприклад з «Хрестоматії».

Отже, комплексне і систематичне використання вищеописаних навчальних технологій та методик, методичних прийомів дали прогнозований результат. [7, с.5-8] З кожним роком збільшується кількість учнів, які опанували навичками швидкісного читання. Відстежується позитивна динаміка ефективності та якості навчання учнів із предмету літературне читання, а саме підвищення рівня сформованості основних груп предметних компетенцій, зокрема, читацької, а також бажання і вміння вчитися.

Таким чином, якщо діти осмислено, швидко, виразно читають, переказують прочитане; будують усні та письмові монологічні висловлювання; складають текст; беруть участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного; уміють ставити запитання, висловлювати свою думку; вміють працювати з книжкою; висловлюють оцінні судження, то вважаю, що читацьку компетентність у своїх школярів я сформувала.

Не зупиняюсь на досягнутому, бо необхідно постійно знаходитися в постійному творчому пошуку, самовдосконалюватися – це єдиний можливий шлях сучасного вчителя до формування компетентної особистості учня, здатної адаптуватися у соціальному середовищі. Переконана, що вчитель має не лише підтримувати інноваційні починання в освітньому просторі, а й бути активним творцем нового.

Література

1. Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Мальва - ОСО, 2002. – с.104
2. Богатир В. Формування навички швидкого читання // Початкова освіта. - 2005.-№-с.14-16.
3. Ґудзик І.П. Читання вголос та читання мовчки // Початкова школа. - 1991.-№4.-С.22-26.
4. Державний стандарт початкової освіти. Початкова школа. - 2018, - №87.
5. Дуда В. Вправи, які розвивають гнучкість і швидкість читання вголос та мовчки, вміння вгадувати подальший текст // Відкритий урок. - 2002. - № 10. -с.74-76.
6. Іванова Л. Система вправ з удосконалення техніки читання // Початкова освіта. - 2005. - № 18. – с.1-4.
7. Карнаух Г. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання. Початкова школа. – 2008. -№11. с.5-8.
8. Коба B.I. Розвиток навичок читання, уміння працювати з книгою як засіб розумового виховання учнів // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 23.-с.3-14.
9. Левченко О.М. Тренувальні вправи для учнів початкових класів "Вчимося читати швидше" // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 15.-с.2-6.
10. Масник Н. Розкриття навчальних цілей на уроках читання// Початкова школа. – 2010. - №7.- с.4-7.
11. Пришвін М. Яким повинно бути читання в початкових класах // Початкова освіта. - 2002. - № 8. - с.4-5.
12. Скрипченко Н.Ф. Шляхи вдосконалення класного і позакласного читання // Початкова школа. - 1990. - № 5. - с.36-40.