“Читання - це віконце у світ,
найважливіший інструмент навчання,
воно має бути вільним, швидким –
 лише тоді цей інструмент буде готовий до дії“
В. О. Сухомлинський

Книга допомагає у навчанні та самовихованні, збагачує знаннями, зміцнює волю, пробуджує мрію, розвиває читацьку компетентність.

Впровадження активних форм і методів роботи з книгою створює умови для творчих контактів читачів, формує їх вміння самостійно орієнтуватися у книжковому просторі, сприяє вихованню гармонійної, морально досконалої особистості, свідомої свого громадянського обов’язку, відкритої для інтелектуального, духовного і творчого розвитку, формує школяра як читача.

Ключові слова: читацька компетентність, складові читацької компетентності, книга, види вправ, прийоми читання.

Сучасна школа покликана створити умови для становлення особистості школяра шляхом виявлення і цілісного розвитку здібностей, формувати уміння і бажання вчитися, а також  виховувати учня як суб’єкта культури і власної  життєтворчості. Школа, вчителі мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтва творити себе і своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє книга. Тому пропаганда читання, виховання читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, книжкою, розвиток пізнавальних інтересів, формування в учня читацької компетентності – пріоритетні напрями спільної діяльності педагогів, бібліотекарів, батьків.

Читацька компетентність молодшого школяра – це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень, які дають змогу  свідомо здійснювати пошук книжок, відбирати інформацію для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляти  у процесі сформованості повноцінні навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаність з колом читання (відповідно до віку учнів), сформованість особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

Досягти належного рівня читацької компетентності можна шляхом одночасного формування в учнів усіх її складових.

У структурі читацької компетентності можна виділити такі складові:

- мовленнєву, яка передбачає формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок;

- літературознавчу: формування основ теоретико-літературних знань і вміння ними користуватися;

- бібліотечно-бібліографічну – уміння учня працювати з книгою, періодичними виданнями як джерелами отримання інформації; наявність у молодших школярів  певного кола читання;  знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися довідковою літературою

- літературно-творчу, що  передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів;

- емоційно-ціннісну – розвиває емоційну і почуттєву сфери учнів, уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного.

Неможливо сформувати читацьку компетентність без правильно організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому.

Одним із найважливіших умінь дитини є вміння читати. Обсяг інформації постійно зростає, а щоб отримати її з книг, преси, Інтернету, потрібно вміти читати. Сьогодні, як ніколи, актуальні слова Василя Сухомлинського: «Без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання – це найважливіший інструмент навчання та джерело багатого духовного життя» [5, с. 78]. В умовах особистісно-орієнтованого навчання потрібна така система читання, яка забезпечить розвиток дитини, збагатить її емоційно-художній досвід, інформаційно-естетичну базу, що сприятиме становленню духовного світу, розвиватиме відчуття прекрасного.

Працювати з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. Нам, учителям, необхідно навчити учнів читати свідомо, виразно, швидко. Це одне з першочергових завдань педагогів початкових класів. Читання нерозривно пов’язане з письмом. У більшості випадків, якщо учень добре вміє визначити головну думку твору, робити висновки з прочитаного, тобто вміє  логічно мислити, то йому легше дається розв’язання задач з математики. Особливо важливо, щоб, починаючи з першого класу, діти вміли добре читати. Це запорука успішного читання в наступних класах.

Мета вчителя початкових класів в тому, щоб сформувати молодшого школяра як свідомого читача, що проявляв би цікавість до читання, володів міцними навичками читання, способами самостійної роботи з текстом і дитячою книгою (тобто читацькими, мовними, навчальними вміннями).

Завдання початкової освіти:

-  запалити в дитячому серці вогник допитливості;

- збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;

-  формувати мовленнєві вміння;

-  розвивати інтерес до читання;

-  розширювати коло читання молодшого школяра, його начитаність;

-  розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, творчі здібності;

-  пробуджувати інтерес до читання, робити його цікавим,    

    пізнавальним,  розвивальним;

-  забезпечити повноцінне сприйняття художніх і навчально-пізнавальних текстів в їх специфіці;

- навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;

- виховувати національну самосвідомість, духовність.

Така постановка завдань дитячого читання дозволяє розглядати стандарт як основу для формування читацької компетентності молодших школярів та визначення власних педагогічних пріоритетів, які дозволять вивести читання на рівень особистісної цінності й фактора соціального успіху.

Навчити дитину читати складно, але ще складніше навчити її полюбити читати. Наше завдання -  учителів початкових класів -  не дати згаснути читацькому  інтересу, допомогти  зрозуміти мудрість книги  та  показати її необхідність  для успішного навчання . Бо саме читання є одним із основних предметів у системі початкової освіти, що формує функціональну грамотність, сприяє загальному розвитку і вихованню дитини.

Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетентність, ми намагаємося вирішити такі проблеми:

- зацікавити учнів читанням;

- розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

- створити  належні  психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

- формувати навички аналізу художнього твору;

- організувати пошуково-дослідницьку роботу школярів;

- розвивати усне та писемне мовлення.

Важливою умовою формування читацької компетентності є урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують учні, використання інформаційно-комунікативних та інноваційних технологій.

Ми формуємо читацьку компетентність учнів не тільки на уроках літературного читання, але й під час викладання інших предметів.

Творчість вчителя породжує творчість учня. Якщо на кожний урок намагатися підбирати такі навчальні завдання, які дають матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчості, то це зацікавить дітей, викличе позитивні емоції, сприятиме формуванню школяра як читача.

Справжнім «пальним» для розвитку читацької компетентності на уроках читання є виконання різних творчих завдань, наприклад: читання й малювання ілюстрації до поетичного твору, «живі картинки»: один учень читає текст, інший мімікою реагує на прочитане; читання за особами; читання та інсценування фрагмента; творчий переказ від імені одного з героїв; придумування іншого заголовка до твору тощо. Разом із тим пропонуємо творчі завдання:  знайти представленим предметам, які згадуються в казках та оповіданнях, нове застосування в сучасних умовах; створити колаж на задану тему. Також використовуємо елементи драматизації й театралізації під час читання казок та інших творів. Зараз на інтегрованих уроках дуже часто учні працюють в групах та виконують завдання творчого характеру: малюють, ліплять, створюють композиції до певної теми, проводять дослідницько-пошукову роботу, діляться враженнями від перегляду відеозапису.

Щоб розвинути інтерес до читання, використовуємо різноманітні форми уроків:  урок-гра,  урок-змагання,  урок-казка,  урок-подорож, урок-вікторина, урок-свято, урок-КВК та ін.

Крім того, розвиток навички читання характеризується загальним розвитком мовлення, фонематичного слуху, зорового сприйняття, уваги, пам’яті; дотриманням орфоепічної вимови; мірою оволодіння смисловою (усвідомленість) і технічною сторонами читання (спосіб читання, правильність, виразність, темп).

Для ефективного формування в учнів читацької компетентності використовую різні групи вправ:

- артикуляційні вправи, які сприяють розвитку гнучкості і швидкості читання:  дмухнути на кульбабку, задути свічку, імітувати звуки, які відтворюють комахи, тварини, предмети; вимовити на видиху; таким способом промовити скоромовку;

- вправи для язика: почухати піднебіння, вимовити звук «р-р-р»;  вимова вивченої раніше скоромовки на швидкість; вивчення нової скоромовки;

- вправи для подолання бар’єру промовляння: губи затулити пальцем і читати мовчки ; вимова «важких» слів вголос за вчителем, диктором;  «читай мовчки – рахуй вголос» ; ритмічне постукування рукою чи олівцем під час читання; 

- вправи для розвитку пам’яті, що сприяють швидкості читання: гра «Розвідники»;  гра «Нишпорка»; гра «Запам’ятай слова!» (запам’ятати 10 слів, які не пов’язані за змістом); гра «Читайте швидко, вимовляйте чітко!»:

Для формування навичок читання використовую різні прийоми читання, що сприяють активізації пізнавальної активності школярів. Серед них читання: – хором ; – ланцюжком; – мовчки; – парами; – за диктором ; –  за вчителем; – вибіркове; – за малюнками; – в особах; – на одній ноті; – зі зміною темпу; – зі зміною голосу; – під музику; – в темпі скоромовки; – з пропущеними словами; – абзацами; – за даним планом; – читання-гудіння.

Навчальний матеріал для формування вмінь читати добираю таким чином, щоб він відповідав не тільки темі й меті уроку (сторінці підручника), але й розподілявся відповідно до можливостей кожного учня. Цей принцип добору матеріалу відноситься також до демонстраційних таблиць, роздаткових матеріалів, книг для читання (буквар, супутник букваря).

На уроці застосовую додатковий матеріал, який доступний сильним учням, але містить елементи, складні для слабо підготовлених дітей. Постійне включення такого матеріалу на різних етапах уроку розширює можливості читання учнів, сприяє розвитку навички свідомого читання, запобігаючи механічному запам’ятовуванню змісту сторінки підручника.

Отже, якщо діти будуть осмислено, швидко, виразно читати, переказувати прочитане; вмітимуть будувати усні та письмові монологічні висловлювання; складати тексти; будуть брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного;  ставитимуть запитання, висловлюватимуть свою думку; вмітимуть працювати з книжкою; висловлювати оцінні судження, -  то це означає, що представлені положення читацької компетентності, безумовно, значимі для молодших школярів, так як припускають усвідомлену потребу в читанні і формують кваліфікованого учня-читача.

Людина, для якої книжка вже з дитинства стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою і спустошеною (В.Сухомлинський).

Література

1. 1. Бондаренко О. Формування читацької компетентності молодших школярів. – Початкова школа. – 2014. – № 5. – С.6
2. 2. Вашуленко О. В. Читацька компетентність молодшого школяра: теоретичний аспект. Дайджест 1 / О.В. Вашуленко. 2011.- 94 с.
3. Гайдай Л. Творчий потенціал молодших школярів. – Початкова освіта. – 2017. – № 3. – С.45
4. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи / О. Я. Савченко. – К.: Генеза, 1999. – 368 с.
5. 5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори [у 5 т.] / О. В. Сухомлинський. – К., 1976 – 1977. – Т. 1: Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. Методика виховання колективу. – К., 1976. – 656 с.