Читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.
В. Сухомлинський

Ще милує душу пісня материнська над колискою, а вже казка-байка дідусева чи бабусина тчеться – на здоровий сон, на щасливу долю.  І стільки в ній незвичайного, дивовижного, прекрасного! Реальне і вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи малюка на все життя красою народного слова, сповненого мудрості, добра і оптимізму. Недарма Великий Каменяр – Іван Франко писав: «Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у наші душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, незабудете до смерті»

Дітям народна казка потрібна – як духовний хліб, що, як і хліб насущний, ніколи не проїдається.[3,с.5]

Згодом приходить нове, глибше відкриття колись відкритого. Першого вересня шестирічна дитина вперше переступає поріг школи. З першого дня важливо, щоб цей період для кожної дитини був радісним незалежно від того які здібності і індивідуальні можливості вона має. Джерелом такої радості може й повинна стати книга.

Важливу роль у формуванні особистості відіграє читання. Саме читання є джерелом знань, емоційного, духовного та розумового розвитку людини. Тому пропаганда читання, виховання читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, книжкою, розвиток пізнавальних інтересів, формування в учня читацької компетентності – пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотекарів, батьків. [2,с.19]

Читацька компетентність молодшого школяра – це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук книжок, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.[ 1, с. 94]

Формуючи стійкий інтерес до процесу читання, учителю слід пам’ятати:

• читацькі інтереси учнів проявляються, насамперед, у позитивному ставленні їх до читання, у прагненні ознайомитися зі змістом твору як джерелом нових знань і переживань;
• у читацькому інтересі виявляються пізнавальні, емоційні й вольові якості особистості;
• як і взагалі інтереси, читацькі інтереси можуть мати епізодичний і стійкий характер, тобто дитину потрібно захопити книгою, створити умови, при яких не читати просто не можливо, а потім ще й підтримувати стійкий інтерес до читання;
• віковий підхід до формування інтересу до читання і читацького інтересу як такого передбачає врахування не лише тих особливостей, які яскраво проявляються на цьому етапі вікового розвитку, але й тих, які ще не повністю виявилися на цій стадії розвитку, але яким належить майбутнє.[5,с.3]

У структурі читацької компетентності можна виділити такі складові:

• Мовленнєва, яка передбачає формування і розвиток мовленнєвих навичок:
• уміння будувати усні і письмові монологічні висловлювання;
• брати участь у діалозі;
• уміння переказувати твір;
• уміння ставити запитання, відповідати на запитання;
• здатність висловлювати свої думки, використовуючи для цього мовні та інтонаційні засоби виразності мовлення;
• уміння читати виразно та образно мислити.
• Літературознавча – це ознайомлення з літературознавчими поняттями:
• сприймання, аналіз літературного твору.
• Бібліотечно-бібліографічна – передбачає уміння:
• працювати з книгою, періодичними виданнями, як джерелами отримання інформації;
• наявність у молодших школярів певного кола читання;
• знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися додатковою літературою.
• Літературно-творча – передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів.
• Емоційно - ціннісна – розвиває:
• емоційну і почуттєву сферу учнів;
• уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного.

Всі складові читацької компетентності взаємопов’язані, а результатом їх взаємодії є сформованість читацької компетентності молодшого школяра, яка буде свідчити про стійкість інтересу до читання та сформованості у нього знань про літературу як вид мистецтва і літературу як науку. Адже читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам'ять, уява, слухові та звукові аналізатори.

Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко втомлюється. Тому розвитку техніки читання допомагають тренувальні вправи. Тренуватися в читанні краще часто, порціями по кілька хвилин. Для цього є: напівголосне читання ( читання гудіння), читання перед сном, читання у темпі скоромовки, читання наввипередки, читання – «доганяй лики», проведення самозамірів читання.

Використання цих резервів допомагає навчити кожного учня читати швидко.

На уроках використовуємо також вправи для удосконалення техніки читання: розширення кута зору, вправи на миттєве розпізнавання слова під час читання (картки-блискавки), постановка дихання, зорові і слухові диктанти, розвиток навичок передбачення, читання слів, в яких переставленні склади, букви тощо.

Невід’ємною складовою у формуванні читацької компетентності є уроки позакласного читання. Сучасне позакласне читання – складова частина навчального предмета читання і розвитку мовлення. Його мета – забезпечити педагогічне керівництво самостійним читанням учнів. Позакласне читання учнів покликане формувати основи читацької самостійності:

а) орієнтуватися у книжковому світі, добирати для читання високохудожні твори;

б) повноцінно сприймати твір, грамотно працювати з його текстом (правильно, швидко,  виразно, свідомо читати);

в) осмислювати і відтворювати зміст прочитаних творів, висловлювати своє ставлення до прочитаного.

Читання настільки важливий складний процес, що його важко визначити однозначно. Адже видів читання є дуже багато. І кожний з цих видів потребує вмінь, навиків, вправляння. А щоб набути ці навички, необхідна систематична, цілеспрямована, продумана робота вчителя на кожному уроці, незалежно від того, чи це урок читання, мови, математики чи природознавства.

Вміння користуватися книгою розширює творчу уяву дитини, привчає думати про книжки і їхніх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них. Тому виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких читацьких інтересів – одне з головних завдань, яке стоїть перед учителем.

Література

1. Вашуленко О. В. Читацька компетентність молодшого школяра:теоретичний аспект. Дайджест 1/ О.В.Вашуленко. К.:Освіта 2011. –с. 94
2. Державний стандарт початкової загальної освіти. ( методичні рекомендації в таблицях і схемах) -Дніпропетровськ: ДОІППО, 2011.-с.19
3. Дмитренко М. К. Нев’янучі квіти.//- Українські народні казки.-с.5
4. Логачевська С. Критичне мислення і диференціація на уроках читання.//- Початкова школа.-2004.-№7.- с.26.
5. Нев’ядомська Т. В. Літературне читання.2 клас: розробки уроків:2 клас.- с.3