Провідна педагогічна ідея.  Пізнавай свій край… себе, свій  рід, свій народ, свою землю – і  ти побачиш свій  шлях  у життя… (Г. Сковорода). Головна ціль використання народознавчого матеріалу – поєднання народознавчого та мовного аспекту, аналіз граматичних форм і категорій на текстовому матеріалі з народознавства, подання лексики та фразеології в етнокультурному  висвітленні з метою формування громадянської компетенції молодшого школяра.

Обґрунтування актуальності та перспективності матеріалу. Нехтування  традиціями свого народу  призвело  до  втрати молоддю  національної  свідомості, почуття  патріотизму. Це  спричинило  нівелювання значущості  національних   і загальнолюдських   цінностей, культурних  надбань  українського народу. Тому постала проблема виховати громадянина-патріота. Однією з основних задач реформування початкової освіти є відтворення інтелектуального, духовного потенціалу, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні. Освіта є національно спрямованою, тому формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовність її захищати є пріоритетним напрямком у навчанні та вихованні .На це спрямовано основні державні документи про освіту (Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема соціокультурна змістова лінія української мови, Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді тощо), в яких підкреслюється необхідність національної спрямованості освіти, що полягає в її органічному поєднанні з рідною історією і традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу. Тому так важливо вже в молодшому віці пробудити в дітей розуміння історії та інтерес до неї, духовність, усвідомлення себе як частки рідного народу. Іншими словами, забезпечити їх своєрідним мінімальним освітнім ядром про історію рідної держави, про українську націю.

Звідси й окреслюються завдання вчителя: дати дітям чіткі уявлення про походження та головні етапи формування свого народу-етносу, щоб бути спроможним відповісти на запитання: “Хто Ми?“, “Коли і як виникли українці?“, «Як відображає українська мова історію народу?», «Які слова-символи є в українській мові?», “Що доводить окремішність і самобутність української нації та її мови?“[9].

З іншого боку, необхідно також озброїти педагога належними знаннями про історію рідної мови, України, про її походження, про формування українського етносу, про його глибоке історичне коріння, про долю українського народу, а також водночас і про історичний шлях та культурно-звичаєві традиції різних народів, що мешкають на території нашої держави. Визначальну роль у цьому процесі відводиться народознавству, яке через традиційну народну культуру, світоглядні вірування, обряди, звичаї, народний календар, усну народну творчість, народне мистецтво тощо ознайомить молодших школярів з основами знань про власний народ.

Науково-теоретична база досвіду. Актуалізовані джерела [6,8,10,11,15] дають підстави для таких висновків: світова педагогічна наука минулих років має певний здобуток щодо початкового ознайомлення дітей молодшого віку з історією рідної держави (тут одностайними є погляди вчених щодо значення і ролі історичних знань у розумово-моральному розвитку дітей (Я. А. Коменський, Дж. Локк, С. Уільдерспін.) [11]; у напрацюваннях французьких, бельгійських та польських учених акцентується думка про те, що ознайомлення учнів з історією рідного краю, рідного народу сприяє насамперед розвитку їхньої національної свідомості, виховує любов і повагу до історичного минулого своєї країни, її національної традиційно-побутової культури, а ключове місце в цьому процесі має посісти "особиста" історія дитини. На думку вітчизняних учених, людина тільки тоді стає активним членом нації, коли досконало знає, хто вона й "що вона з роду"[10, 26-58] .

Слушними сьогодні видаються і міркування видатного вченого зі світовим іменем І. І. Огієнка, який до кола своїх наукових досліджень увів і проблему виховання. Відомою тезою І. І. Огієнка «Мова – душа народу» має керуватися вчитель у роботі з молодшими школярами[15, 65].

Таким чином, одне з ключових завдань учителя – підбір необхідного текстового матеріалу. Мається на увазі передусім можливість впровадження жанрів усної народної творчості в навчальний процес початкової школи, які є не тільки джерелом духовного розвитку особистості, а тим скарбом, з якого можна почерпнути знання з історії українського народу. Такі засоби є доволі доступними для розуміння дітей, а також ефективними, оскільки діють на емоційно-почуттєву сферу особистості.

Для ефективного формування громадянської компетентності шляхом використання на уроках української мови потрібна система роботи над виражальними засобами мови, тому важливо спеціально добирати тексти з глибоким народознавчим змістом, розробити низку завдань до дібраного дидактичного матеріалу, на основі яких учні пізнавали б особливості історії нашого народу, його культуру, побут, звичаї, людину - громадянина, патріота України. Використання художніх текстів, фольклору на уроках мови створює можливості не лише для більш повного, глибокого оволодіння мовою, а й для розуміння естетичної природи літератури, її сутності як мистецтва слова.

Використання народознавчого матеріалу при виконанні каліграфічних хвилинок. Формування графічних навичок, техніки письма є важливою складовою початкового навчання. Робота над каліграфією, технікою письма проводиться під час виконання усіх видів письмових робіт. Традиційно на кожному уроці української мови учням пропонується каліграфічні вправи, що містять повторення каліграфічного написання елементів літер, самих літер, їх поєднань, слів тощо.

Закріплення та перевірка знань учнів за допомогою карток з текстами на основі народознавчого матеріалу. Для перевірки та закріплення знань учням пропоную картки з індивідуальними та груповими завданнями на основі текстів народознавчого характеру. Матеріал пропонується учням у вигляді карток, які включають переважно зв'язні тексти з етнографічних та фольклористичних праць відомих дослідників: М. Сумцова, М. Максимовича, А. Метлинського, М. Костомарова, А. Кримського, Д. Яворницького, В. Шухевича,   Б. Грінченка, М. Маркевича, В. Милорадовича, М. Грушевського, К. Сементовського, О.  Воропая та інших мовознавців. Тексти карток — неваріантних (переважно) й ва­ріантних супроводжуються кількома різнорідними завданнями. Спочатку вчителем перед учнями ставиться народознавче зав­дання, а потім — мовно-граматичне. У кінці картки пропонуються два завдання , які  пов'язані зі змістом матеріалу конкретної картки; принцип подачі їх ніби моделює особливості подачі основних завдань. Цей вид роботи вимагає уваги, зосередженості, активної розумової діяльності, сприяє формуванню орфографічної пильності. Картки можуть містити роботу над словниковими словами, вимову та правопис яких треба запам’ятати за програмою.  Більшість вправ учні зможуть виконувати під керівництвом учителя, однак у деяких випадках рекомендується звернутися до словників, довідників, першоджерел. Запропоновані зразки карток забезпечують практичне засвоєння найголовніших орфоепічних та орфографічних правил, формулюють уміння в учнів працювати самостійно. Картки допомагають урізноманітнити уроки рідної мови та зекономити час при перевірці знань учнів.

Робота над словниковими словами на народознавчому матеріалі.    При опрацюванні словникових слів вчитель керується наступними положеннями: робота над словником має навчально – виховне значення для формування особистості учня, його світогляду, і завдання на народознавчій основі відіграють у цій роботі важливу роль; змістом словникової роботи є пояснення нових, незрозумілих для учнів слів, аналіз і уточнення вже відомих, ознайомлення школярів з багатством українського словника і демонстрація його стилістичних можливостей; цьому також сприяють тексти народознавчого напрямку;

Організація мовних ігор з використанням народознавчого матеріалу.    Гра як етап уроку та як основний вид діяльності займає чільне місце у житті молодшого школяра. Ігрові етапи уроку та уроки-ігри характеризуються високим ступенем активності дітей. У навчальну роботу включаються навіть сором’язливі та несміливі учні. Це сприяє їхньому самоутвердженню в класному колективі і в подальшому житті. При цьому виховуються такі якості, як свідома дисципліна, самостійність, ініціатива, творчість. А якщо гра побудована   з використанням народознавчих матеріалів, то вчитель має змогу доповнити виховну мету національним аспектом. Такі завдання сприятимуть відродженню на­ціональної школи, народознавчих традицій при вив­ченні української мови; запропонована мною робота — по суті, перша методична спроба широко поєднати народоз­навчий і мовний аспекти, проаналізувати граматичні форми й категорії на матеріалі з народознавства, а лексику й фразеологію подати в етнокультурному висвітленні.

Висновки. Таким чином, вже в початкових класах є можливим закладання основи національної свідомості учнів, любові до рідної землі, своєї  «малої Батьківщини», відбувається виховання патріотичної гордості за минуле й сучасне України, любові до рідної мови,  формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість, найвищим бажанням якої стане бажання жити та працювати для України.

 Література

1. Біленко В., Король В., Слісаренко А. Моя Україна: Подорож в історію: Для дітей ст. дошк. та мол. шк. віку. – К.: Оберіг, 1994. – 112 с.
2. Войтович В. Українська міфологія. - К., 2002.
3. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. У 2-х т., Т. 1. - К., 1991.
4. Градова М. Нашим дітям – про наше минуле (українське козацтво) //Українська мова і література в школі. – 1990. – № 9. – С. 49-58.
5. Грінченко Б. Лесь преславний гайдамака: Віршов. оповідання, легенди та казки: Для мол. і сер. шк. віку / Упор. та передм. В. О. Шевчука. –К.:Веселка, 1991. – 135 с.
6. Грушевський М. С. Про українську мову й українську школу. – К.: Веселка, 1991. – 62 с.
7. Дмитренко М. Народні повір'я. – К.: Бібліотека часопису "Народознавство". – 1994. – 67 с.
8. Драгоманов М. П. Про українських козаків, татар та турків: Історична розвідка. З додатком про життя Михайла Драгоманова. – К.: Дніпро, 1991. –
9. 45 с.
10. Історія України для дітей. – К.: Україна, 1994. – 158 с.
11. Кононенко В. Етнолінгводидактика: Навч. посібник. – Київ – Івано-Франківськ: Плай, 1998. – 295 с.
12. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді.
13. Коменский Я. А. Материнская школа // История зарубежной дошкольной педагогики: Хрестоматия: Учебн. пособие. – 2-е изд., доп. – М.: Просвещение, 1986. – С. 43 – 66.
14. Лозко Г. С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
15. Народ скаже – як зав'яже. Українські прислів'я , приказки, загадки. – К.: Веселка, 1973. – 228 с.
16. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. - Л., 1995.