«Моє заповітне бажання - передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити» - звертався в листах В.О. Сухомлинський до своєї доньки. Реалії ХХІ століття вкладають у поняття «уміння жити» свій, осучаснений зміст. Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення й самовираження. Навчання має бути максимально наближеним до запитів і можливостей учня [2, с. 7]. Отже, потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати компетентності, яких потребує сьогодні суспільство. В українських офіційних освітянських документах існує класифікація основних груп життєвих компетентностей: соціальні, полікультурні, інформаційні, комунікативні, саморозвитку й самоосвіти, продуктивної творчої діяльності, здоров’язберігаючі [1, с. 48].

Компетентнісний підхід - це спрямованість процесу навчання на формування та розвиток ключових (базових) та предметних компетентностей особистості [3, с. 64]. У вітчизняній педагогіці й психології компетентнісний підхід виразно позначений у працях вітчизняних дослідників В.Байденко, Н.Бібік, Т.Браже, Г.Вертохвостової, П.Гальперіна, Б.Гершунського, Є.Горностай, В.Давидова, А.Деркача, І.Єрмакова, І.Зимньої, С.Краснокрутської, Н.Кузьміної, О.Лебедєва, А.Маркової, Н.Мілованової, А.Новікова, О.Овчарук, В.Сєрікова, Ю.Татура, А.Хуторського, В.Шадрікова, В.Циби, І.Якиманської.

У науковій літературі немає узгодженої точки зору щодо понять «компетентність» і «компетенція». Поняття «компетенція» традиційно вживається у значенні «коло повноважень», «компетентність» же пов'язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном «компетентність»        
 [4, с. 28]. Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти); діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі навчання) [4, с. 32]. Як основа розвитку загальних розумових здібностей виступає мотивація пізнавальної активності, що є ефективною умовою формування таких внутрішньоструктурних складників предметних компетенцій, як аксіологічний (cистема цінностей), когнітивний (система теоретичних знань), практичний (система умінь і навичок), емпіричний (досвід: чуттєвий і життєвий) [3, с. 72]. Показником правильно виконаного алгоритму щодо мотивації пізнавальної діяльності є виникнення такого ланцюга:

Педагогічний стимул - Мотив - Пізнавальна активність - Пізнавальна ініціатива (творча активна діяльність) - Розвиток розумових здібностей - Система сформованих життєвих компетентностей - Успішна соціалізована особистість.

Методика викладання біології має унікальні можливості щодо формування життєвих компетентностей учнів, як основи успішної соціалізації особистості. Розвиток творчої особистості, формування життєвих компетентностей передбачає здійснення оптимального вибору форм і методів та технологій навчання. Так, під час формування соціальної компетентності передбачаю виконання творчих робіт різного рівня складності; різнорівневих контрольних робіт; різні форми тематичного оцінювання; варіативні домашні завдання; пропоную учням перелік тем творчих робіт і доповідей; список додаткової літератури; використовую міжпредметні зв’язки; створюю проблемні ситуації; залучаю учнів до роботи в групах (часто створюю групи змінного складу); рекомендую самооцінювання та взаємооцінювання; забез-печую вільний вибір рецензента.

Формуючи полікультурну компетентність, пропагую досягнення культури; виховую на прикладі видатних людей (біографічні відомості про вчених-біологів); використовую у викладанні предмета художню літературу та твори мистецтва; розкриваю зв’язки біології з іншими природничими та суспільними дисциплінами; висвітлюю значення навчальної дисципліни для розвитку цивілізації; мотивую роль предмета біології в житті учня. Формуючи комунікативну компетентність, організовую дискусії; спонукаю до висловлювання власної думки; вчу правильно ставити запитання та відповідати на них; пропоную письмові роботи у формі твору, есе, листа товаришу, віршів, сенканів; створюю проблемні ситуації; заохочую до написання творчих звітів про екскурсію. Забезпечую розвиток монологічного та діалогічного мовлення.

Формування предметної компетентності щодо оволодіння прийомами роботи з текстами, табличними даними, схемами біологічного змісту, зображеннями біологічних об’єктів забезпечує формування ключової інформаційної компетентності. Вивчення об’єктів живої природи, процесів життєдіяльності потребує використання натуральних об’єктів, таблиць, муляжів, ілюстрацій підручників, технічних засобів навчання. Біологічні знання повинні стати основою для формування в учнів загальнонавчальних та спеціальних умінь, зокрема таких важливих як уміння вести спостереження та описувати їх; виконувати експеримент та оформляти результати біологічних досліджень; самостійно отримувати і переробляти інформацію, аналізувати факти, процеси, явища; аналізувати текст, що містить протиріччя, неоднозначні ідеї або зайву інформацію. На уроках пропоную завдання, для виконання яких необхідно звернутися до додаткових джерел інформації; заохочую учнів до використання додаткової літератури; до раціонального використання фактичного матеріалу підручника як основного джерела інформації для учнів. Консультую з питань тематики робіт та пошуку інформації; навчаю свідомо обробляти інформацію: складати план, тези, конспект, опорну схему.

Формуючи компетентність продуктивної творчої діяльності, привчаю учнів до підготовки випереджальних завдань у вигляді повідомлень про наукові досягнення і відкриття в біології, медицині та інших споріднених з біологією науках. Свої повідомлення учні накопичують у власних портфоліо з біології, в які вкладають виконані творчі завдання. Добрий результат для формування компетентності продуктивної творчої діяльності учнів на уроках біології дає проведення нетрадиційних уроків, застосування ігрових технологій, організація дослідницької роботи. Працюючи над проектами, учні аналізують інформацію і представляють її у вигляді малюнків, фотознімків, таблиць, схем, діаграм, буклетів, альбомів, презентацій, використовуючи ІКТ. Формуючи компетентність самоосвіти й саморозвитку, особливе місце у навчальному процесі відводжу дослідам, спостереженням, які рекомендую проводити не тільки на уроках, а й вдома, на екскурсіях, під час практики. Біологічні експерименти та демонстрації знайомлять учнів з методами дослідження природи, розвивають навички самостійної роботи та спостережливості, зацікавлюють до вивчення біології. Така робота спонукує творчо опрацьовувати й переосмислювати новий пізнавальний матеріал, який дає можливість дізнатися більше, розширити свій інтелект та можливість проявити свої знання в певних життєвих, а також у майбутньому, професійних ситуаціях.

Формування здоров'язберігаючої компетентності здійснюю як вчитель біології, вчитель основ здоров'я, тренер превентивних проектів «Захисти себе від ВІЛ», «Вчимося жити разом». Освіта в галузі здоров'я поєднує здобуття необхідних знань та вмінь, вироблення певного ставлення і на цій базі – формування конкретних навичок позитивної поведінки, збереження та зміцнення фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я. Конкретним результатом навчання є розвиток життєвих навичок учнів, зокрема таких, як уміння приймати рішення, розв'язувати проблеми, творчо і критично мислити, спілкуватися, гідно поводитися, чинити опір тиску, доречно виявляти емоції, долати стрес, співчувати, бути громадянином, свідомо ставитися до власного здоров'я і здоров'я свого оточення, надавати першу долікарську допомогу. Позитивну роль у формуванні ключових життєвих компетентностей відіграє позакласна робота, яка органічно поєднується з уроком та сприяє появі стійких цілеспрямованих інтересів: інтелектуальні ігри, турніри знавців, брейн-ринги, ігри-подорожі, біологічні свята, тижні біології, науково-дослідницька діяльність у МАН, екскурсії рідним краєм, участь в екологічних акціях. Усе це допомагає дитині наблизитися до саморозкриття особистості, для подальшої реалізації в суспільному житті, формує екологічну культуру учнів, залучає їх до еколого-натуралістичної діяльності, формує працелюбну особистість, цивілізованого господаря та забезпечує умови щодо самореалізації індивідуальних здібностей та талантів молоді.

Отже, формування ключових життєвих компетентностей – це складний, цілеспрямований процес. Упроваджуючи компетентнісний підхід у своїй педагогічній діяльності, використовую завдання, виконуючи які, учні зможуть навчитись: застосовувати знання у нетипових ситуаціях; розв’язувати завдання, що пов’язані з власною життєдіяльністю; зможуть навчитися формувати оцінні судження щодо себе як соціальної істоти. Саме через предметні компетенції з біології, на основі розвитку активізації пізнавальної діяльності та технологій продуктивного навчання, можливо формувати предметну компетентність учнів, яка є результатом накопичення досвіду, якого потребує сучасне життя та який сприятиме формуванню та розвитку інноваційної особистості, готової до суспільної діяльності та оволодіння професійною освітою. Саме за таких умов здійснюється формування основних життєвих компетентностей учнів на уроках біології як інтегрованого результату навчання та успішної соціалізації особистості учня у сучасному суспільстві.

Література

1. Гузик Н. Десять ключових компетентностей, які обслуговують особистість та її природний талант: реалізація в умовах шкільного навчання / Н. Гузик. – К.: ВПУ «Київський університет», 2006. – 148 с.
2. Державний стандарт базової і повної середньої освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004, №24 [Електронний ресурс]//Освіта.ua. –Режим доступу: http://mon.gov.ua/content/derj-standart.pdf.
3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / [за заг. ред. О.В. Овчарук]. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
4. Хуторской А. Ключевые компетенции и образовательные стандарты / А. Хуторской// Эйдос: интернет-журнал. – Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal /2002/0423.htm.