Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини,
які породжують енергію для переборення труднощів,  
бажання вчитися. 
В. О. Сухомлинський 

Проблема формування предметної компетентності учнів в умовах сучасної школи є актуальною і продиктована самим життям. Даний напрям є одним з пріоритетних напрямів реалізації Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, тому головним завданням школи є всебічний розвиток індивідуальності дитини, формування ціннісних орієнтирів, формування життєво і соціальнокомпетентної особистості, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір, приймати нестандартні ефективні дієві рішення, вміти застосовувати свої знання та вміння вчитись упродовж життя. Ці фактории сприяли впровадженню у процесс вивченняу країнської мови і літератури не однієї інноваційної технології, а інтегрованої моделі інноваційних технологій, що сприяє створенню інноваційного освітнього простору і формуванню інноваційного креативного стилю діяльності вчителя, вдосконаленню методичного забезпечення навчально-виховногопроцесу.

Думаю, що не тільки мене хвилює проблема: як у наш складний, проблематичний час відшукати ті оптимальні методи й засоби навчання, які не лише забезпечували б високий рівень знань, а й сприяли формуванню інтелектуально розвиненої особистості, національно свідомого громадянина, адже найважливіша роль у цьому процесі належить школі, саме в ній навчання повинно підпорядковуватись ідеї розвитку творчих здібностей учнів. 

Створення ситуації успіху в навчальній діяльності школярів – це проблема, доякої все частіше звертається сучасна педагогічна наука. Ця проблема зацікавила і мене. Працюючи вже не один рік у школі, я зрозуміла, що однією з важливих цілей навчання є розвиток особистості кожної дитини. А це можливо, якщо навчання і виховання сприятиме розвитку дитини, приноситиме їй радість пізнання, викликатиме у неїінтерес до навчання. Результати діяльності А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського підводять нас до усвідомлення можливостей упровадження у навчально-виховний процесс такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у навчанні.      

Наші учні скупі у спілкуванні, часто не можуть висловити правильно власну думку, схильні до того, щоб відсидітися, бути непоміченими на уроці, не навчені особистісно проявляти себе вшколі, вони й за її порогом нерідко залишаються такими ж пасивними, невпевненими в собі людьми. Велика роль у подоланні цих негативних явищ належить учителю, який має замислитися не тільки над тим, як знайти якомога більше інформації і подати її в цікавій, доступній формі, а й над тим, як привернути інтерес учня до навчання, до предмета, як максимально наблизити навчальний процес до життєвих реалій. 

Вирішити ці проблеми допоможуть уроки співтворчості, де вчитель і учень, як, рівний з рівним, намагаються осягнути в спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, враженому від спілкування. На вчителя покладаються лише організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло спрямувати роздуми, як змусити працювати уяву, фантазію, розумові, пізнавальні, творчі здібності, щоб в очах учнів засвітилася радість, щоб у кожного з них з'явилася впевненість у своїх силах. Засобами досягнення вчителем мети може бути: використання різних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб'єктивний досвід учнів; створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу; стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способ і ввиконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо; створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у справах роботи, створення обстановки для природного самовираженняучня. 

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Саме вона може стати пусковим механізмом подальшого розвитку особистості. Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Вона полягає в тому, що її використання сприяє підвищенню результативності,  зростанню продуктивності уроку, розкриттю творчих здібностей, стимулюванню до самовдосконалення, усвідомленню впевненості майбутнього фахівця у професійній компетентності, внутрішньому задоволенню навчальною діяльністю, забезпечує умови для розвитку творчої особистості дитини; сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні, забезпечує особистісно орієнтовану модель навчання.

У своїй практичній діяльності доводжу, що створена на уроці ситуація успіху змінює в позитивний бік стиль життя дитини, стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими,  дає поштовх для дальшого руху вгору сходинками розвитку особистості,  підвищує життєву стійкість.

Які ж методи та технології можна використовувати при компетентнісно-орієнтованому підході вивчення мови та літератури? Цей принцип передбачає широке застосування інтерактивних та ігрових методів навчання, метод прогнозування, інсценування, фронтальну бесіду, усне опитування, роботу зі схемами, таблицями, підручниками, міні-підручниками, експрес-зошитами, демонстрацію презентацій, проектів.                                                                         

Інтерактивні методи мають конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умовинавчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Учні вчаться працювати в колективі, самос-тійно шукати відповіді на запитання, аргументувати їх та відстоюватисвої думки. Ефективність  у навчанні забезпечує системне застосування дійових та рольових ігор та моделювання життєвих ситуацій. Серед таких форм – спрощене судове засідання, громадські слухання,  драматизація, збори, засідання комісій, аукціон, діалог між учнем і героєм твору, діалог із літературним героєм, розповідь від імені героя тощо.

Для формування комунікативної компетентності  уроки української мови та літератури треба будувати так, щоб школярі  могли оволодівати монологічним та діалогічним мовленням, вдосконалювали вміння говорити переконливо, вирішувати проблемні ситуації. Підводячи підсумок своєї роботи, хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожнана дія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу сказати, що я, учні й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим.

На основі цих концептуальних засад можна сформулювати умови, які забезпечують ефективність компетентнісного підходу до навчання української мови та літератури та формування предметної компетентності учнів:

1. Грунтовна підготовка до уроку. Знаючий, думаючий, досвідчений педагог не засиджується довго, готуючись до завтрашнього уроку. Він не пише довгих поурочних планів. Учитель готується до хорошого уроку все життя. Його духовне життя – це постійне збагачення інтелекту.
2. Нестандартне вирішення будь-якої проблеми. Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителеві треба ввібрати море світла, ні на хвильку не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань, людської мудрості.
3. Повна свобода вибору форм і методів. У самій своїй основі педагогічна праця – творча діяльність, близька до наукового дослідження. Учитель – це вчений, але у своїй особливій лабораторії, де він, усебічно вивчаючи учнів, невпинно творить, що денно веде пошуки найдосконаліших методів проектування доль і душ людських.
4. Демократизація та гуманізація навчання. Щоб мати доступ у дивний палац, ім'я якому - Дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати якоюсь мірою дитиною. Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючись з нею, забуває,щовін учитель, убачає у своємуучневі друга, однодумця. Чуйний педагог ніколи не забуває,щовін сам бувдитиною.
5. Розвиток природної обдарованості в дітей. Учителеві треба мати надзвичайно чутливе й відкрите серце, щоб бачити, розуміти, відчувати тисячі найніжніших доторкань до маленьких людей, щоб ці дотики творили людську красу, розвивали інтелектуальні задатки й здібності.
6. Стимул, стимул і ще раз стимул. Чудодійна сила слова виникає з любові педагога, з його глибокої віри в людину. Хай звучить у нашій школі лагідне слово. Торкаймося ласкою дитячого серця.

Сьогодні, як ніколи, учителі повинні формувати людину, здатну приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися – одним словом, компетентну особистість.

Отже, формуванню комунікативної компетентності особистості слід приділяти велику увагу

Література

1. Бех І.Д. Педагогіка успіху: виховні втрати та їх подолання / І.Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2004. – №4. – С. 5-15.
2. Гришина Т.В. Освітня технологія як професійний пріоритет учителя. – Х.: вид.група «Основа», 2003.
3. Десятченко Н. Моделі сучасних уроків // Завуч. – 2002. – № 35.
4. Єрмаков І. Г. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття, кроки до компетентності та інтеграції в суспільство / Єрмаков І. Г. // Наук.-метод. збірник. – К.:Контекст, 2000.
5. Єфімова І. «Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» інтерактивні методи перевірки знань / І. Єфімова // Укр. мова і літ. вшколі. – 2009. – № 20. – 22 с.
6. Селевко Г.К. Сучасні освітні технології: Навч. посіб. – М.: Народна освіта, 1998. 
7. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: вид.група «Основа», 2003. 
8. Ситченко А.Л. Педагогічні технології на уроках літератури // Дивослово. – 2002. – №10. 
9. Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи на уроках української літератури //Дивослово. – 2002. – №10.