Сьогодні школа повинна забезпечити формування й розвиток інтелектуальної, творчої  та ініціативної особистості, здатної жити за принципово нових умов, реалізувати себе у житті, бути успішною й сприяти розвитку суспільства. У сучасних умовах модернізації шкільної освіти  актуальності набуває опанування рідною мовою.

Одним із основних напрямів компетентнісно - орієнтованого навчання є формування мовленнєвої компетентності школярів, яке полягає у здатності слухати, сприймати й відтворювати інформацію, читати і розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, переконувати і відстоювати свою точку зору, висловлювати власні думки, міркування, погляди в усній і письмовій формах.

Для забезпечення зазначеної компетентності базовою навчальною програмою з української мови для 1-4 класів (розділ «Мовленнєва діяльність») визначено зміст навчального матеріалу і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Програма націлює на те, що основну увагу в навчанні української мови слід приділяти розвитку в молодших школярів навичок чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письма.

Новий Державний  стандарт  підтверджує те, що метою освітньої галузі  «Мови і літератури» є розвиток особистості учня, формування його комунікативної компетентності та загальних уявлень про мову як систему і літературу як вид мистецтва [ 1 с. 5].

Актуальність проблеми зумовлена прагненням дотримуватися основних  положень сучасної Концепції  мовної освіти в Україні, автори яких визначили  головною метою навчання рідної мови в початковій школі формування особистості, яка володіє вміннями й навичками  вільно, комунікативно, виправдано користуватися мовним засобами під час сприйняття (слухання й письма) висловлювань у різних сферах мовлення. Таким чином, з Концепції  випливає, що сутність комунікативного спрямування виявляється в навчанні учнів розв’язувати мовленнєві завдання  з метою оволодіння високим рівнем спілкування українською мовою. Комунікативно - діяльнісний підхід передбачає вдосконалення комунікативних умінь і навичок і спирається на принцип наступності та перспективності в навчанні рідної мови, що забезпечить безперервне формування мовленнєвої і комунікативної компетентності учнів     [ 1 с. 2-4].

Головне завдання для вчителя – це створити оптимальні умови творчого потенціалу кожної дитини на уроках словесності, атмосферу праці та взаємодії між педагогом та учнями. Мовленнєвий розвиток особистості є одним з найважливіших показників її цілісності та самодостатності.

Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю  й критичністю мислення, з високими адаптаційними можливостями. Сформувати таку людину неможливо без оволодіння  мовою як засобом спілкування, пізнання, самоствердження в житті та творчого самовираження. Саме це й зумовило вибір проблеми духовної культури»  [ 8 с. 31].

Мета статті – розкрити роль мовленнєвої компетентності в розвитку особистості, створити умови для творчої  активності учня шляхом запровадження інтерактивних методів, особистісно орієнтованих технологій навчання.

Наш світ стає складнішим і динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство й пошук свого місця в житті вимагають від кожної людини дедалі більших зусиль і компетенцій.  Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [ 2], Концепція гуманітарного розвитку  України на період до 2020 року[ 3], Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період 2021 року [ 6], передбачають оновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими допоможе учням вирішити проблеми  в професійному, соціальному житті.

С. Омельчук під комунікативною компетенцією розуміє сукупність знань про спілкування, умінь і навичок, потрібних для сприймання чужих і побудови власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам і ситуаціям спілкування[ 7 с. 2-9].

Важливим фактором успішної реалізації компетентісного підходу в навчанні є добирання ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності.

Початкове навчання мови передбачає роботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів. Тому значну частину часу на уроці приділяють роботі над значенням слова і кількісному нарощуванню словникового запасу слів учнів, збагаченню їхнього мовлення різними граматичними формами розвитку вміння користуватися мовними засобами відповідно до норм літературної мови. Існує багато цікавих ігор, що допомагають розвинути мовлення і збагатити словниковий запас учнів. У першому класі дітям доступні цікаві ігри: «Великий і малий», «Магазин», «Крученики», «Енциклопедія нових слів», «Телеграфісти» та ін.. Ігри-змагання для учнів 2-3 класів не тільки зміцнюють мовні знання молодших школярів, але й забезпечують їх словниковий запас, удосконалюють усне та писемне мовлення, допомагають опанувати навички користування словниками різних типів.

Формуючи навички говоріння, які передбачають побудову діалогічних і монологічних висловлювань, на кожному уроці ми створюємо ситуації, які змушують дитину говорити, спонукають до висловлення думки: відповідь на поставлене запитання; побудова діалогів за зразком; малюнком; словесно-описаною ситуацією; обговорення життєвих ситуацій, складання текстів; побудова своїх висловлювань на основі прослуханих чи прочитаних творів; імпровізація казок, словесне малювання. Наприклад, ігрові вправи: «Уяви», «Питання-відповідь», «Слухай уважно – відповідай», «Ланцюжок слів», «Заговори до мене, щоб я тебе побачив». Із цією метою проводимо вправи для розвитку діалогічного мовлення: «Продовж речення»: «Що нагадують дерева, укриті білим снігом?», «На що схожа галявина тюльпанів, коли ми розглядаємо її здаля?» - такі проблемні питання спонукають дітей до мислення. Вправа «Чомучки» і «Всезнайки» дозволить одній команді перетворювати дане речення на питальне, а іншій – дати відповідь на поставлене питання. Цю роботу здійснюємо не тільки на спеціально відведених уроках, а й у процесі вивчення різних тем, опрацювання всього  програмного матеріалу.

Одним із видом робіт на уроках української мови  та літературного читання є робота з художнім твором. Ми навчаємо учнів вести діалог із автором твору, спілкуватися з ним, на  основі змісту тексту формуємо вміння,  самостійно крок за кроком відкриваємо й засвоюємо цінності твору, обговорюємо результати в групах. Виконання кожного завдання супроводжується читанням тексту, його частин, формуванням власних оцінок, думок щодо твору. [ 7 с. 9].

Ми вважаємо, що за потрібне в тексті шукати такі об’єкти, які б стали джерелом творчих висловлювань дітей: які почуття викликав цей твір?; що вас здивувало в цьому творі?; коли ти найбільше хвилювався?

Одним із ефективних прийомів, який допомагає зацікавити учнів роботою над текстом, є моделювання змісту шляхом рухомої картини за сюжетом твору. На ньому діти не лише опрацьовують зміст твору а й конструюють сюжетні сцени з предметних малюнків тобто залучаються до образотворчої діяльності. Для активізації словникового запасу учнів використовуємо вправи на добір синонімів, антонімів, працюємо з фразеологізмами. Наприклад:  «На що схоже?», дібрати слова-порівняння (хмарки, неначе…(дивовижні істоти), дереві вночі-…(чарівні істоти). Придумати з ним речення. Високо цінуватися буде те речення, у якому є порівняння, образні висловлювання, прикметники, слова,  вжиті в переносному значенні. Такі ті інші творчі вправи спонукають школярів слухати і сприймати мовлення співбесідника та реагувати на  висловлення.

На уроках потрібно заохочувати діяльність учнів, переконуючи їх у необхідності свідомого засвоєння матеріалу, знань, які знадобляться їм у майбутньому, стимулювати мотивацію, створювати ситуацію успіху. Це знижує психологічне навантаження, допомагає учням подолати страх помилок, вільно долучатись до роботи, тобто створювати необхідні умови для успішного засвоєння навчального матеріалу. Це сприяє самовираженню й саморозвитку, підвищує комунікабельність, творчу активність і ініціативу.          Учні із задоволенням виконують завдання, якщо почуваються повноцінним партнерами вчителя. У таких умовах урок перетворюється  на жвавий діалог, обмін інформацією. Цьому сприяють різні форми роботи. Найбільш відомими є «Карусель», «Броунівський рух», «Дерево рішень», «Мозковий штурм», «Незакінчене речення», «Дискусія». «Рольові ігри»  тощо.

Як бачимо, у початкових класах урокам літературного читання та української мови належить  одна з провідних ролей. Ми організовуємо роботу таким чином, щоб кожен школяр висловлював свої думки, як в усному,  так і в писемному вигляді, створював зв’язні висловлювання, відповідно до мети, умов спілкування та норм літературної мови. Але робота вчителя початкових класів на цьому не обмежується, він закладає лише основу цього процесу. І чим міцніша вона буде, тим якіснішою стане надбудова, змістом якої є уміння досконало володіти всіма засобами рідної мови в будь-якій мовленнєвій ситуації.

Література

1. .Бєляєв О.М., Скуратівський Л. В., Симоненкові Л. М. , Шелехова Г. Т. Концепція навчання державної мови в школах України  Дивослово. №1. С. 2-4.
2. Державний стандарт базової повної загальної середньої освітньої школи:    URL: http :// osvita. ua   / legislation  / Ser_ osv / 28030/. ( дата звернення :19. 06. 2018).
3. Концепція гуманітарного розвитку України на період 2020 років URL: http: // osvita. ua   / legislation  / Vishya_ osvita/ 30817/. (дата звернення: 19. 06. 2018).
4. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах [М. І Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман та ін..] ; за ред.. М. І. Пентилюк. К.:Ленвіт, 2004. С. 400.
5. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах ; за ред. М. І. Пентилюк. К.:Ленвіт, 2005.С. 9.
6. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року URL: http: //www. president. govi. ua / documents  /  html.
7. Омельчук С. Комунікативно - функційний підхід до вивчення синтаксису Дивослово.
8. Ткаченко Л. І., Г. С. Сковорода і В. О. Сухомлинський про розвиток особистості: традиція гуманістичної педагогічної думки Педагогіка і психологія. №4. С. 31-40.