У сучасній школі компетентності учнів  орієнтовані на розвиток особистості та пов'язані з культурою мислення, самостійністю і відповідальністю  за прийняття рішень в органічному  поєднанні з моральними цінностями особистості.

Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміють формування й розвиток ключових і предметних компетентностей особистості.

Компетентнісний підхід у системі сучасної освіти можливий лише за умови органічного поєднання двох його  взаємозалежних ланок — компетентнісний педагог і компетентнісний  учень.  Компетентнісний педагог —  це педагог з високим рівнем професійних, педагогічних, психологічних  і соціальних якостей. До системи компетентностей учня входять соціальна, полікультурна, комунікативна,  інформаційна, мотиваційна компетентність, а також компетентність  самоосвіти й саморозвитку [3, с. 8].

Головна мета навчання хімії в школі, відповідно, полягає в «…формуванні засобами хімії як навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення, і поведінки та виховання громадянина демократичного суспільства» [1, с.18]. Отже, змiст шкільної хімічної освiти спрямовано на опанування учнями наукових фактiв i фундаментальних iдей, усвiдомлення ними сутi понять i законiв, принципiв i теорiй, якi дають змогу пояснити перебiг хімічних явищ i процесiв, з’ясувати їхнi закономiрностi, характеризувати сучасну природничу картину свiту, зрозумiти науковi основи сучасного виробництва, технiки i технологiй, оволодiти основними методами наукового пiзнання i використати набутi знання в практичнiй дiяльностi.

Під час вивчення хімії і біології  формуються й більш загальні компетентності: освітні, експериментально-практичні, методологічні. Хімія і біологія  відіграють значну роль у формуванні  міжпредметних компетентностей: екологічної, і валеологічної, комп'ютерної. Недо­статня хімічна грамотність призводить до загрози безпеці природи й людини, тому що більшість екологічних проблем пов'язані з впливом хімічноґо виробництва.

На сучасному етапі  важливим є формування особистості та її життєвої та соціальної компетентності. Розв'язання цієї проблеми мож­ливе шляхом, розвитку експериментальних умінь, дослідної проектної діяльності учнів на уроках та в позаурочний час. Реалізація функції пошуково-дослідної діяльності має механізм становлення творчої особистості учня шляхом виховання позитивного світогляду, що ґрунтується на життєвій компетентності, соціальному становленні; формування дослідної стратегії пізнавальної діяльності, комплексу дослідних та комунікативних умінь і навичок; оволодіння навичками особистісного самовизначення (у тому числі й професійно­го), самореалізації та саморозвитку [1, с. 38].

Цілі цього напряму роботи:

• створення умов, що сприятимуть самореалізації та особистісному зростанню учнів;
• надання науково-дослідної спрямованості навчально-виховному процесу;
• формування в учнів життєво необхідних навичок, уміння грамот­но застосовувати знання у трудовій діяльності, спілкуванні з природою та в побуті;
• вироблення навичок прогнозування діяльності, передбачення подій і наслідків;
• вироблення досвіду експериментальної та дослідної роботи з вико­ристанням методів хімічної науки та навичок поводження з речови­нами відповідно до вимог правил техніки безпеки;
• формувати науковий світогляд учнів, уміння критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію з метою забезпечення грамот­ної взаємодії людини з суспільством;
• сприяти формуванню в учнів мотивованого, усвідомленого праг­нення до оволодіння знаннями й навичками, необхідними для особистісної участі у розв'язанні проблем у сучасному світі;
• екологізація навчання — перегляд основних напрямків розвитку сучасного виробництва з урахуванням вимог до зберігання навко­лишнього середовища, формування в учнів відповідальності за стан природного середовища.

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури взаємодії з природою.

Завдання екологічного виховання у наступному:

• нагромадження, систематизація, використання екологічних знань,
• виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її,
• формування вмінь і навичок діяльності в природі.

Зміст екологічного виховання полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії Екологічна культура особистості формується в процесі виховання і навчання [2, с. 172].

Метою екологічного виховання, на мою думку,  є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок — екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства. 

Екологічне виховання та формування екологічної думки в учнів – важливе завдання сучасної школи. Формування екологічних компетентностей має бути безперервним процесом, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення.  Проблема взаємозв’язку людини з природою не нова, вона мала місце завжди. Але зараз екологічна проблема взаємодії людини й природи, а також впливу людського суспільства на навколишнє середовище загострилася.  Сучасне суспільство це суспільство нових освітніх технологій. Ми зустрічаємо нові матеріали, які є продуктами хімічного виробництва, вдома й на вулиці, під час відпочинку й під час роботи. Знайомство кожної людини з цим чудовим світом розпочинається в школі. І розпочинається воно на уроках хімії та біології. Тому одним із завдань шкільного курсу хімії та біології є формування специфічних навичок поведінки з речовинами, умінь грамотно застосовувати знання з біології  в спілкуванні з природою, показати гуманістичну спрямованість природничих наук, їх зростаючу роль у розв’язанні глобальних проблем людства, в тому числі й захисті довкілля від забруднення промисловими і побутовими відходами, виховувати екологічну культуру учнів.

В своїй роботі працюю над проблемою ««Розвиток екологічної освіти  на уроках хімії і біології шляхом формування здоров’язбережувальних  компетентностей учнів».   На уроках хімії та біології є величезні можливості для розвитку пізнавального інтересу. Використання різних форм проведення навчальних занять не тільки урізноманітнює навчальний процес, а й викликає в учнів задоволення від самої діяльності. Зміст навчального матеріалу впливає на розвиток інтересів, але й значну роль відіграє вибір методів.

Ключові компетентності формую в учнів шляхом системного використання інтерактивних форм роботи на уроках, зокрема, я застосовую комплекс прийомів, методів та засобів, які допомагають підвищувати інтерес до предмета та пізнавальну активність учнів. Тому часто застосовую фрагменти різних ігор, змагань, складання та розв'язання кросвордів, групові методи роботи. Так, великий інтерес викликають різноманітні конкурсні завдання: «Увага, конкурс кросвордистів!», брейн-ринги, турнір «Кращий хімік», вікторина «Хто більше?», де учні повинні дати якомога більше відповідей. Підготовка до цих конкурсів вимагає від дітей звернення не тільки до підручників, а й до науково-популярної літератури, енциклопедій, довідників тощо. Залучаючи учнів до інтелектуальних ігор, розв'язування кросвордів, участі у вікторинах, учитель у нетрадиційній, цікавій для школярів формі може перевірити міцність та глибину засвоєння вивченого і виявити, які саме питання потребують роз'яснення і закріплення.         

Використання на уроках хімії та біології художньої літератури – один зі шляхів гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти. Окрім емоційного впливу на учнів, художня література допомагає реалізовувати зв'язок теорії з практикою, з повсякденним життям, розвиває творчий потенціал учнів, сприяє естетичному вихованню школярів. Фрагменти літературних творів можуть бути використані як джерело нових знань, як ілюстрації під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, під час опитування учнів, як дослідницькі завдання тощо. Добираючи до уроку приклади з літературних творів, необхідно враховувати, щоб літературний матеріал був тісно пов'язаний з темою уроку, містив якомога менше сторонніх фактів [4, с. 72].

Для того щоб зацікавити учнів, виробити в них мотивацію до вивчення уроків, розвинути допитливість, звернути увагу на явища в навколишньому світі та закріпити знання з хімії та біології, я поставила за мету розробити захоплюючі завдання, які передбачали б активні методи навчання.   Формування мотиваційної компетентності не лише визначається змістом навчання, але й багато в чому залежить від форми організації роботи учнів на уроці. Тому крім традиційних уроків  організовую уроки – лекції, уроки – семінари, уроки – конференції, уроки з рольовими іграми, позакласні заходи.

У роботі використовуються такі форми навчальної діяльності:

• лекції з проблемним викладом або лекції з демонстраціями; семі­нари та конференції; уроки з рольовими іграми;
• створення проектів, спрямованих на розв'я­зання певних проблем;
• розв'язування експериментальних задач, постановка та проведення експериментів;
• розв'язування задач практичного спрямування, що передбачають ознайомлення з основами хімічних виробництв;
• складання опорних конспектів, схем, алгоритмів розв'язання пев­них проблем, задач.

При вивченні різних тем шкільного курсу хімії та біології  постійно звертаю увагу на природоохоронний аспект, пропоную учням задачі екологічної тематики, написання творів, підготовку повідомлень про охорону повітря від забруднення, охорону природних водойм, шкідливий вплив радіоактивного випромінювання на живі організми, роль озонового шару для збереження життя на Землі та його руйнування, про нітрати та проблему вмісту їх у продуктах харчування, про парниковий ефект, про охорону довкілля під час переробки і використання вуглеводневої сировини. Пояснюю дітям, що знання, отримані на уроці, повинні бути реалізовані в практичній діяльності. Без системного підходу неможливо навчити дітей практичної діяльності. Використання дослідницького методу на уроках досягаю  шляхом проведення ігрових форм, мозкового штурму, наданню більшої уваги живій дискусії, творчим обговорення в умовах вільного обміну думками. На своїх уроках використовую ті види хімічного експерименту, що передбачені шкільною програмою: демонстраційний експеримент, лабораторні досліди, практичні роботи.

При цьому намагаюся оновлювати зміст хімічного експерименту через посилення його практичного (ужиткового) спрямування. Хімічний експеримент ужиткового характеру має низку переваг порівняно з традиційним експериментом. За його використання реактиви є доступними і переважно безпечними. Використання засобів побутової хімії, лікарських препаратів, харчових продуктів частково розв'язує проблему дефіциту хімічних реактивів. Експеримент ужиткового характеру сприяє створенню життєвих ситуацій, для реалізації яких учні мобілізують свої знання, уміння, досвід. Такий експеримент формує навички екологічно грамотної поведінки в побуті та довкіллі.   Наступним напрямом роботи обираю вивчення та застосування до­слідної проектної діяльності учнів. Навчальні проекти — це дієвий засіб максимального наближення особистості до реального життя та залучен­ня її до розв'язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та діалогового спілкування і співпраці. Працюючи над проектом у групі чи індивідуально, учень опиняється в середовищі, яке сприяє розвитку вмінь та навичок окреслення проблеми та визначення мети, збирання інформації, обговорення форми роботи та вироблення оптимальних шляхів її виконання та презентації.

Усі ці форми роботи можна впроваджувати в поєднанні з інтерак­тивними методами навчання. Така форма організації освітнього про­цесу сприяє створенню атмосфери зацікавленості кожного учня у ро­боті класу, заохочує знаходити власний спосіб роботи (виконання завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, виби­рати й засвоювати найбільш раціональні.

З метою соціального становлення особистості, її життєвої компе­тентності, використовую різноманітні форми і методи кооператив­ної (групової) діяльності. Під час її виконання учні навчають один одного і, навчаючи, учаться. При цьому використовую такі технології: «Мікрофон», «Карусель», «Мозковий штурм», дискусії, дебати, «Коло ідей», «Акваріум» та ін. Результатом роботи є створені учнями власні про­екти, презентації, публікації, що сприяє формуванню навичок розв'язу­вати практичні проблеми, тобто відбувається поступова адаптація учнів до сучасних умов життя. Велику увагу приділяю роботі з обдарованими дітьми. Роботу з цими дітьми організовую під час уроків, у позаурочний час.  З часом ці учні стають надійними помічниками, вони організовують і проводять позакласні заходи з хімії та біології, допомагають учителю активізувати інтерес інших учнів до вивчення предмету. Усі ці форми та методи роботи дають можливість розвитку експери­ментальних умінь учнів та навичок дослідно-проектної діяльності, що сприяє формуванню їх життєвих компетентностей.

Розв'язання проблем охорони природи і раціонального природокористування неможливе без формування високого рівня екологічної культури кожного члена сучасного суспільства, особливо молоді. Від того, наскільки глибоко усвідомлять учні потребу дбайливого, бережливого ставлення до природи як національного суспільного багатства, вмітимуть передбачати наслідки своєї поведінки, а також дій інших людей у природі, спиратися на глибоко наукові знання при виборі рішень стосовно природи у процесі своєї трудової діяльності, істотною мірою залежатиме майбутнє людства. Отже, результатом компетентнісно орієнтованого підходу до навчання є особистість із високим рівнем осві­ти, всебічно розвинена, зі сформова­ними моральними якостями, здатна самостійно приймати рішення й від­повідати за свої вчинки.

Література

1. Буринська Н. Екологічна складова у змісті шкільної хімічної освіти. Біологія і хімія в школі. 1998. № 1. С. 18-20.
2. Вітинська А.С. «Екологічна варта» на шляху до життєвої компетентності учнів. Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху: матеріали. Всеукраїнської науково-практичної конференції. К. 2003. С. 172-173.
3. Овчарук О. Ключові компетентності: європейське бачення. Управління освітою. серпень. – спеціальний випуск.  С. 6-9.
4. Прокопенко О., Демидова Т. Екологічне виховання у процесі вивчення біології. Рідна школа. 2005. № 3.С. 72-75.
5. Тараненко І.Г. Розвиток життєвої компетентності та соціальної інтеграції: досвід європейських країн. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. Збірник. Всеукраїнський фонд “Крок за кроком” та ін. Контекст, 2000. С. 37-40.