Соціально-економічні новації в суспільстві зумовлюють значні зміни в освіті й вихованні: ставлять нові завдання, впроваджуються нові навчальні предмети, інноваційні освітні й виховні технології, створюються інноваційні моделі загальноосвітніх навчальних закладів, модернізується зміст освіти. До результатів навчання суспільство ставить усе більші вимоги - школа має дати здобувачам освіти не тільки міцні знання та навички, а й сприяти вихованню й розвитку відповідно до їхніх навчальних можливостей, потреб, запитів, задатків і здібностей.

Реформування освітньої галузі спрямовано також на формування й розвиток у здобувачів освіти ключових соціальних, інформативних, комунікативних компетенцій, їхньої самостійності та активності в пошуках нового творчого потенціалу. З огляду на це в психолого-педагогічних дослідженнях виокремився новий напрямок наукових пошуків, пов'язаний із поняттям «компетентність», «соціальна компетентність», «життєва компетентність», які деталізуються й об'єднуються в комплекс знань, умінь, навичок, цінностей, здатностей, що реалізуються в життєвих сферах.

Сучасний етап розвитку Європейської системи освіти характеризується визначенням переліку ключових компетентностей, які слід формувати у молодого покоління. У 2000-му році Організація Економічного Співробітництва та Розвитку спільно з Федеральним Статистичним Управлінням Швейцарії запросили країни — члени ОЕСР до участі в одному з проектів, метою якого було окреслення національних особливостей при визначенні та відборі ключових компетентностей. Відбору ключових компетентностей для кожної з країн присвятили свої праці такі європейські науковці: Е.Свенік, Р.Данон, П.Вогеліус, Р.Джакку-Сівонен, П.Врігнод, Х'юллер-Солджер, Дж.Пешар, М.Норріс, Ф.Келлі, А.Х.Веетрхайм, Дж.Саккен, П.Трієр, Д.Міллєр та ін.

Проблема формування соціальних компетентної особистості стала предметом глибокого і різнобічного дослідження, яке проводять міжнародні організації, що працюють у сфері освіти, - ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Ради Європи, Організації європейського співробітництва, Міжнародного департаменту стандартів.

Сучасні вимоги до суспільного життя людини та його якості зумовлюють виокремлення й дослідження категорії «соціальна компетентність », яка, за твердженням Н. Бібік, передумовлює здатність жити в соціумі (ураховувати захоплення й спілкування в різних групах, дотримуватись соціальних норм і правил; співпрацювати з різними партнерами), а також адекватно виокремлюватися, ідентифікувати, фіксувати та аналізувати коло питань  на перетині всієї системи соціальних відносин суспільства та людини. Відтак, проблема формування соціальної компетентності особистості дедалі виразніше виокремлюється в самостійний науково-педагогічний напрямок.

Проблеми, пов'язані з дедалі більшим забрудненням навколишнього середовища, низькою екологічною культурою населення нашої країни, потребують поглибленого вивчення і практичного вирішення ряду конкретних еколого - освітніх завдань. В першу чергу, необхідно забезпечити більш високий рівень екологічної освіченості і культури школярів.

Формування екологічної культури особистості відбувається в єдності освіти і виховання, урочної та позаурочної діяльності та екологізації всього освітнього простору.

Питання екологічного виховання, соціального і морально - ціннісного досвіду взаємодії дітей з природою вивчаються в працях Н. Ф. Виноградової, Н. С. Дежніковой, С. Д. Дерябо, А. Н. Захлєбного, І. Д. Звєрєва, Б. Т. Лихачова, І. Н. Пономарьової, І. Т. Суравегіної.

Серед особливостей екологічної освіти необхідно відмітити наступні: - її кінцевою метою є формування екологічної свідомості і громадянської позиції, а не тільки оволодіння певною сумою знань і вмінь; - носієм екологічної свідомості, який детермінує вчинки, є все населення країни, в ідеалі – планети, а не тільки певні групи людей; - комплексний характер екологічної освіти і виховання означає його реалізацію засобами різноманітних предметів. Звідси витікають і вимоги до організації екологічної освіти, яка повинна базуватись на ряді підходів:  багаторівневої організації екологічної освіти від дошкільних закладів до закладів підвищення кваліфікації; екологізації навчальних предметів – екологічні аспекти присутні в усіх навчальних дисциплінах як обов’язковий компонент; запровадження інтегрованих узагальнюючих екологічних курсів у  старших класах, вузах.

При цьому екологічну освіту потрібно розглядати як необхідний атрибут системи освітніх закладів. Такий підхід до організації екологічної освіти продиктований в тому числі і комплексним характером екологічних проблем. Екологічні проблеми саме і виступають тим змістовним “стержнем” інтеграції знань шкільних дисциплін. Не випадково В.І.Вернадський відмічав, що в майбутньому ми будемо об’єднуватись не за науками, а за проблемами. При розкритті суті екологічних проблем важливо опиратись на систему міждисциплінарних понять: навколишнє середовище, природні умови, ресурси, антропогенний чинник, забруднення, екологічна криза, екологічна катастрофа, моніторинг, охорона природи, екологічна культура, здоров’я.

Формування у школярів здібностей прийняття рішень та діяти в інтересах збереження навколишнього середовища – провідна тенденція розвитку екологічної освіти, «… яка потребує  переорієнтації основної уваги із забезпечення знань на відпрацювання проблем та пошук важливих рішень…»  

Ця достатньо відома фраза закладена в основу актуалізації проекту «Діти – дітям», презентація якого відбулась на конкурсі соціальних проектів МЕТІНВЕСТ «Здорове середовище – справа кожного» (грудень 2012). В номінації «Еко урок» проект відзначено Дипломом Переможця та отримано Гран – премію на реалізацію планів. Мотиваційним гаслом роботи визначено вислів відомого філософа Ель Ламата: «Ми не можемо змінити минуле, але змінюючи сьогодення, ми впливаємо на наше майбутнє».             

Головним методичним акцентом представленої роботи є розробка циклу тренінгів з відео презентаціями старшокласниками (10-11 класи) та проведення екологічних занять учнями – тренерами з молодшими школярами (1-4 класи).

Ініціативна група шкільної Ліги «Еко освітяни» - автор проекту «Діти – дітям» - визначила мету своєї роботу, яку реалізовувала в рамках Програми ООН «Десятиліття сталого розвитку 2005 -2014», та продовжує роботу в даний період - на виконання Указу Президента «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» (№722/2019),  підтримуючи проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25 вересня 2015 року № 70/1 глобальні цілі сталого розвитку до 2030 року та результати їх адаптації з урахуванням специфіки розвитку України, викладені у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», а саме визначила метою: формування безперервного освітнього ланцюжка екологічного виховання в соціумі школи за принципом спадкоємності передачі знань наступному поколінню; активізацію просвітницької діяльності колективу педагогів та здобувачів освіти закладу; практичне відпрацювання сучасних методів навчання та виховання – тренінги; підвищення рівня відповідальності та екологічної свідомості як елемента внутрішньої культури учасників проекту всіх вікових категорій.

Об’єктом тренінгового навчання обрано дітей 6 -10 років згідно позиції особливостей вікової психології даної категорії – формування загально людських моральних цінностей, активної громадянської позиції починається саме в ранньому шкільному періоді навчання.

Дослідження американських психологів підтверджують наш вибір в якості суб’єктів навчання 10 -11 –ти класників, бо, знаходячись в одному соціумі – шкільному середовищі, їхнє взаємне спілкування з молодшими школярами створює оптимальний рівень сприйняття інформації, відчуття повної довіри та    прагнення наслідувати своїм «кумирам».

Екологічний тренінг як практикум реалізації проекту – найбільш ефективна форма консолідації всіх видів сприйняття інформації: слухової, візуальної, тактильної, що передбачує достатньо активні форми поведінки та вираження особистих емоцій, ніж дозволено на звичайному уроці. Тренінг представляє можливість дитині бути учасником рольових перевтілень, отримувати навички командної роботи ( лідер та ведений), віртуально і практично стати учасником певної екологічної ситуації, зрозуміти джерело проблеми, знайти особистий підхід до зменшення та (чи) повної її ліквідації на соціальному рівні, сформувати усвідомлені принципи особистої екологічно грамотної поведінки в природі та побуті.

Ідеологічний принцип створення циклу екологічних тренінгів в рамках проекту «Діти – дітям» наближено методиці Програми Маури О. Коннор (США, 1990-ті роки) «Світло життя», яка заснована на технології безперервної освіти в сфері навколишнього середовища ( для вчителів та школярів 6 -18 років) і представленій у вигляді Комплексу занять міжпредметного характеру ( природознавство + рідна мова + математика + образотворче мистецтво). Курс Програми розділено на 4 вікові категорії: 6-9, 10-12, 13-15, 16-18- ти років).

Комплектація екологічних тренінгів нашого проекту за темами аналогічна Програмі Інституту відкритого фонду Сороса «Люди – ЕКОС»: «Людина і вода», «Людина і повітря», «Людина і земля», «Людина і біорізноманіття».

Мотиваційно близькі нашому проекту успішно впроваджувана Програмам «Дитинство» (Санкт-Петербург), зорієнтована на нову концепцію виховання дітей дошкільного віку, в основу якої покладено особистісно зорієнтована модель виховання, індивідуальний підхід до розвитку інтелектуальних та художніх здібностей дитини; Екологічна програма для молодших школярів Джуді Фрідман «Джелі Джем – захисник людей» (мультиплікаційний герой, що формує принципи «глибинної екології та етики» (Міністерства 8 країн світу апробували Програму); Програма «Лісні школи – школи Муллє» (Швеція, понад  40 років в практиці шкіл, складена за ініціативою Густава Фрома), що ініціює розвиток дітей засобами природи, зміцнення фізичного та психічного здоров'я (3 ступеня: 1,5 – 4 роки –  «божі корівки», 4 -7 років – саме школа Муллє, 7 – 10 років – «лісові туристи»).

На тлі чудово діючих, практично реалізованих Міжнародних екологічних програм парадоксально мотивує до міркувань інформація на сайті Освітньої мережі глобального розвитку (GDLN): «До сих пір в жодній країні відсутня наскрізна програма з екологічної освіти, що охоплює всі вікові групи».

Автори та ініціативна група проекту «Діти – дітям» унікальною особливістю своєї роботи вважають реалізацію екологічного виховання на основі спадкоємності передачі інформації, формування громадянської позиції та соціальної активності старшокласників в шкільній методичній діяльності. Діяльність Ліги старшокласників «ЕКО освітяни» розширила проектну екологічну діяльність шляхом активізації шкільного товариства в акціях Всеукраїнського масштабу: проект був учасником та Переможцем (Дипломантом) Міжнародного молодіжного конкурсу волонтерських проектів Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Служіння заради миру» (2015), Всеукраїнського екологічного форуму «Екологічна освіта для сталого  розвитку: проблеми, пошуки, інновації» за сприяння Національної екологічної Ради України (2015), Всеукраїнського конкурсу серед педагогічних працівників Проект ПРООН/ ГЕФ «Інтеграція положень Конвенцій РІО у національну політику України» «Сталий розвиток – наш вибір» (2016), Конкурсу на проект ZeroWasteSchool-2018 Klitschko Foundation (Партнери проекту  Coca-Cola Foundation та компанія Coca-Cola) , команда КЗШ №32 організувала Zero Waste Day (квітень 2018) для місцевої громади («Чисті береги річки Саксагань») і стала одним з 25 шкіл-переможців України (Сертифікат, 2018).

Концепція збалансованого розвитку передбачає переорієнтацію освіти в напрямі дбайливого ставлення до довкілля, відмови від застарілих моделей виробництва і споживання, гармонізації розвитку соціальних, економічних і екологічних процесів. І в цьому аспекті проект «Діти – дітям» став реально діючим, перспективним і відповідним сучасним реформам.

Література 

Соціальні аспекти:

1. Бібік Н. М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз і застосування / Н. М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. - К.: «К.І.С.», 2004. - С. 45-51.
2. Данилейко С. І. Шляхи формування соціальної компетентності учнів початкової школи [Електронний ресурс] / С. І. Данилейко. - Режим доступу до ресурсу:http://intkonf.org/danileyko-sishlyahi-formuvannya-sotsialnoyi kompetentnosti-uchniv-pochatkovoyishkoli
3. Зарубінська І. Б. Формування соціальної компетентності студентів Вищих Навчальних Закладів (теоретико-методичний аспект): монографія / І. Б. Зарубінська. - К.: КНЕУ, 2010. - 348 с.
4. Зміст та структура соціальної компетентності [Електронний ресурс].-режим доступу до ресурсу: http://www.referatcentral.org.ua/pedagogy_load.php?id=1135
5. Шахрай В. М. Формування соціальної компетентності особистості як умови її якісної роботи з комерційним суспільством /В. М. Шахрай // Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. - 2012. - № 7 (242),Ч. ІІ. – С.53-59 

Екологічні аспекти:

1. Авраменко Н.Л. Екологія в системі освіти // Збірник наукових праць науково-методичної конференції «Людина та навколишнє середовище – проблеми безперервної екологічної освіти в вузах». – Одеса: вид-во ОДАХ, 2000. – С.113
2. Желібо Є.П., Авраменко Н.Л. Підвищення екологічної культури населення як складової стійкого розвитку держави// Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта – 2002”, – Том 2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 19-20.
3. Концепція сталого розвитку України. – К., 1997. – 17с.
4. Про концепцію екологічної освіти в Україні// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – № 7. – 2002. – С.3-23.