Національна доктрина розвитку освіти України серед основних завдань реформування освітнього процесу виділяє створення умов для впровадження науково-методичних досягнень та сучасних педагогічних технологій. Педагогічна система базується на інноваційній діяльності, формуванні й розвитку загальнолюдських цінностей, розкритті потенційних можливостей учасників освітнього процесу, здатних до самореалізації в професійній діяльності, особистому житті, громадській активності. Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності. Розв'язанню  проблеми певною мірою сприяє посилення спрямованості навчання на розвиток комунікативних, літературних компетенцій учнів.

Упровадження проєктної технології навчання на уроках української мови та літератури дозволяє вчителю зробити заняття нестандартними, сучасними, орієнтованими на розвиток індивідуальності дитини, наближеними до її запитів та інтересів. Діяльність здобувачів освіти стає усвідомленою, вони здатні робити обдуманий вибір, творчо переосмислювати, обробляти інформацію та презентувати її.

Метод проєкту належить до методів активного навчання: ми говоримо, слухаємо й робимо водночас, але домінує все ж творчий пошук учня [1]. У світовій педагогіці це не новий винахід: його витоки сягають ще доби Відродження. Розглядаючи еволюцію методів навчання цього періоду, помічаємо в ній дві основні тенденції: перша – прагнення посилити активність учня в процесі навчання, друга – наблизити його до життя. Ці тенденції активного навчання, узгодження їх із потребами життя та особливостями дитячої вдачі, розумне поєднання волі й порядку, імпровізації і розсудливості ще на початку XX ст. лягли в основу освітянської концепції Дж. Дьюї [2, с. 38], американського філософа й педагога, а також його учня В. Кілпатрика. Їх уважають засновниками методу проєктів.

Технологія проєктного навчання – це створення ситуації спільної творчої (продуктивної) діяльності вчителя та учнів, у якій відбувається не лише процес пошуку знань, але й взаємодії особистостей.

Уперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав А. Макаренко, який дійшов висновку про проєктування особистості як суб'єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проєктування людини.

На сучасному етапі теоретичне обґрунтування проєктної технології здійснили І. Єрмаков, С. Сисоєва, О. Косогова, Л. Максимчук, Г. Артишук, В. Немченко, Г. Дудічта інші.

Метод проєктів зорієнтований на самостійну діяльність учнів у групах, парах, індивідуальне виконання завдань, на створення певного матеріального або інтелектуального продукту, а не лише засвоєння нових знань; уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, аналізувати її, висувати гіпотези, робити висновки.Особлива цінність методу – у сприянні інтеграції знань із різних галузей науки, техніки, мистецтва.

Проєктна діяльність допомагає усвідомити відповідальність кожного за спільну справу, адже учень у процесі роботи виконує різні соціальні ролі (ситуативіст, тактик або стратег); підвищити рівень особистої участі; якомога ефективніше виконати роботу й представити її результат. Такий підхід у філологічній освіті формує в учнів здатність до прогностичного мислення, що є основою стратегічної, функціональної компетентностей.

Доречно залучатиздобувачів освіти до проєктної діяльності поступово. Учні 5-6 класів – новачки в цій справі, тому починають зі створення ілюстрацій до творів (творчі проєкти), кросвордів (ігрові проєкти), реклами книжки, обігравання різних сюжетних версій та ситуацій, у які потрапляють герої.

Учні 7-8 класів стають активними учасниками групових проєктів: із систематизації та узагальнення знань, розробки тестових завдань; створення ментальних карт; пошуку та оформлення цікавих фактів із життя письменника (життєва позиція, вдача, грані особистості, зацікавлення й захоплення), проведення віртуальних екскурсій (ознайомлювально-інформаційні проєкти); сценарій, презентація (творчі проєкти). Здобувачі освіти 9-11класів – уже досвідчені аналітики та експерти. Окрім міні-проєктів, для них важливе значення мають короткострокові, парні або групові проєкти(дослідницько-пошукові, творчі). Такі проєкти дають змогу активізувати та розвивати розумові й мовленнєві здібності школярів, їхнє мислення, пам'ять, привчають до уважності, відповідальності (конференція, презентація, публікація, веб-сайт, портфоліо, відеоролик).

Проблемно-цільовий підхід до розвитку творчої особистості, формування комунікативних, літературних компетенцій як складової життєвих компетентностей учнів методом проєктної технології, націленої на забезпечення успіху навчання завдяки самостійній діяльності школярів, активізації їхніх пізнавальних інтересів, розкриття творчих ресурсів і потенційних можливостей, у сукупності сприяють підвищенню ефективності уроків української мови та літератури.

Проєктна технологія навчання є сучасною та перспективною, має ряд переваг, заслуговує на широке впровадження в освітній процес.

Література

1. 1. Артишук Г. М. Організація проектних технологій у навчально-виховному процесі. Методичний посібник, 2017.
2. Дьюи Дж. Демократия и образование.Пер. с англ. –М. Педагогика-Пресс, 2000, 384с.
3. Максимчук Л. Метод проектів – метод проблем / Л. Максимчук // Початкова освіта. – 2017. – № 10. – С. 4-8.
4. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання, 2017. – 95 с.