XXI століття кидає виклик всьому, що нас оточує, ставить нові вимоги перед суспільством, освітою, вчителем, учнем. Стрімко міняється техніка і технології, і,  щоб не відчути себе викинутими за борт життя, треба постійно вчитися.

Реалії сьогодення вимагають істотного осучаснення цілей, змісту освіти, освітніх технологій, форм, методів навчання.  Репродуктивно-трансляційна схема ведення уроку має бути замінена проблемно-діалогічною, модульно-розвивальною, навчальна взаємодія «вчитель-учень» - засновуватись на засадах гуманності, толерантності, вимогливості.

В умовах реформування  освіти   змінюються  акценти  від отримання готових  наукових  знань  до оволодіння методами їх  здобуття як основи розвитку загальнонаукових  компетенцій.  Головним завданням освітнього   процесу стає формування у учнів здатності навчатись,  самостійно здобувати знання, осмислювати поняття, критично мислити, творчо розв’язувати нестандартні завдання, відповідати за свої дії, передбачати їх наслідки, адекватно оцінювати власні досягнення.

Перспективний  розвиток   української школи передбачає   подальше  удосконалення змісту освіти, створення такої  її  системи і структури, пріоритетом якої  є не вузькоспеціалізовані знання, а система знань, умінь, навичок  з різних навчальних дисциплін, що за сучасних умов збільшення обсягу навчальної інформації, зростаючого дефіциту часу на його засвоєння сприяють цілісному сприйняттю наукової картини світу, інтелектуальному розвитку особистості, її адаптації в швидко змінних технологічних та соціально-економічних  умовах.

Освіта в українській школі має стати фундаментальною, цілісною, розглядати навчальні дисципліни як єдині інтегровані цикли , пов’язані спільною метою та міждисциплінарними зв’язками.

Інтеграція - це взаємопроникнення, об’єднання двох і більше предметів в єдине ціле на основі спільного підходу.

Інтеграція змінює зміст і структуру сучасного наукового знання, одночасно враховуючи запити всіх навчальних дисциплін, сприяє його універсалізації. Принцип міждисциплінарної інтеграції має стати основним механізмом оптимізації шкільного процесу.

Актуальність проблеми інтеграції предметів природничо-математичного циклу в умовах сучасної української школи зумовлюється спорідненістю  даних навчальних дисциплін, необхідністю формування  єдиної загальнонаукової картини світу, можливістю застосування  школярами   знань, набутих під час вивчення   одного предмета,  для вирішення  завдань з інших суміжних дисциплін.

Багаторічний досвід впровадження інтегрованих курсів, уроків, позакласних заходів в моїй педагогічній діяльності  свідчить , що використання міжпредметних зв’язків значно підсилює ефективність освітнього процесу,  активізує , стимулює пізнавальний інтерес учнів, сприяє розвитку творчої активності,  розширенню  світогляду  школярів.

Мета роботи: розглянути, як відбувається інтеграція хімічних знань з іншими дисциплінами в процесі формування у учнів  цілісної  загальнонаукової картини світу.

Основною метою навчання хімії в школі є формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки та виховання громадянина демократичного суспільства.

Реалізація цієї мети неможлива без здійснення інтеграції, встановлення  міжпредметних зв’язків з іншими навчальними предметами,   використання знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроках математики, біології, екології, фізики, інформатики.

Інтеграція хімії з математикою.

Розв’язати  хімічну задачу, рівняння  можна тільки за допомогою математичних навичок, логічних прийомів.  При цьому необхідно дотримуватись певних правил, працювати за алгоритмами, виконувати математичні обчислення. Математичні знання необхідні при:

складанні  формул речовин  за валентностями, складанні  хімічних  рівнянь (підбір коефіцієнтів), обчисленні відносної молекулярної маси речовини за її формулою (7 кл., «Початкові хімічні поняття»);

виконанні розрахунків за хімічними формулами, хімічними рівняннями (8 кл., «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами», «Основні класи неорганічних сполук»), ознайомленні з формою та орієнтацією орбіталей, формою кристалічних граток речовини (8 кл.,«Хімічний зв’язок  і будова речовини»);

вираженні складу розчинів, встановленні зв’язку між розчинністю, масовою часткою і молярною концентрацією, розрахунках  виходу продукту реакції від теоретично можливого (розв’язуванні задач за алгоритмом) (9 кл., «Розчини»); складанні формул оксидів неметалів, оксидів і гідроксидів металів (8,11 кл., «Неметалічні елементи та їхні сполуки», «Металічні елементи та їхні сполуки») побудові структурних формул органічних речовин, складанні  їхніх найпростіших формул, утворенні зв’язків в молекулі спирту, формальдегіду, розв’язуванні типових задач (11 кл. «Органічні сполуки»).

Інтеграція хімії з фізикою

Хімія та фізика часто доповнюють один  одного, оскільки одні і ті ж процеси, явища розглядають із різних сторін.  Загальними для цих предметів є найважливіші  поняття: речовина , вага,  маса, енергія, закони збереження і перетворення енергії, електричних зарядів та поля; теорії: молекулярно-кинетична, електронна теорія будови атома,  атомно-молекулярна будова речовини. Прикладами використання міжпредметних зв’язків є  інтегрування за змістом наступних тем:

1. Хімія. Атоми . Молекули. Йони (7 кл.) Кількість речовини. Моль-одиниця кількості речовини. Число Авогадро. Молярна маса. Молярний об’єм газу. Відносна густина газу (8 кл.).

Фізика . Основні положення МКТ будови речовини та її дослідні обґрунтування. Маса та розміри атомів і молекул. Кількість речовини.

2. Хімія. Періодичний закон Д.І.Менделєєва. Значення періодичного закону (8 кл.). Вода як розчинник. Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок

(9 кл.). Неметали як прості речовини. Явище алотропії, алотропні видозміни Оксигену і Карбону. Металічні гратки. Алюміній як хімічний елемент і проста речовина. Ферум як представник металічних елементів побічних груп.

Фізика. Будова і властивості твердих тіл. Кристалічні і аморфні тіла. Рідкі  кристали та їх властивості. Полімери: їх властивості та застосування.

Зв’язку між хімією та фізикою сприяють розв’ язування фізико-хімічних задач, проведення міжпредметних екскурсій, вечорів цікавої  хімії та фізики, навички поводження з лабораторним обладнанням, вимірювань, виконання розрахунків.

Інтеграція хімії з біологією та екологією.

Міжпредметні зв’язки між хімією та біологією можна розглянути на прикладі вивчення тем неорганічної (7-9 кл.), органічної хімії ( 11 кл.) і біології (9  кл.)

При вивченні хімії в 8, 9 класах учні отримують  знання, необхідні  для засвоєння теми курсу біології 9 класу «Хімічний склад клітини та біологічні молекули», знайомляться з поняттями мікро- і макроелементи, катіони, аніони, хімічні зв’язки, властивості речовин, процеси розчинення, окиснення, відновлення, швидкість хімічних реакцій.

Знання і вміння, набуті ними   під час вивчення теми «Білки, їхня структурна організація і біологічні функції» (про різноманітність, будову, біологічну роль функції білків, амінокислоти, пептиди, дипептиди) (біологія, 9 кл.), стають базовими для засвоєння теми «Білки» (хімія, 11 кл.) На уроках хімії  учні вдосконалюють вміння проводити кольорові реакції білків, пояснювати процеси денатурації, ренатурації, деструкції білків, обґрунтовують їхню  біологічну роль.

Зв’язок хімії з екологією простежується протягом всього курсу. Учні знайомляться з екологічними проблемами, пов’язаними з дотриманням чистоти води і повітря («Повітря і його склад», 7 кл.), фізичними властивостями кисню, здатністю розчинятись у воді, забезпечувати можливість існування в ній живих істот («Оксиген. Поширення та кругообіг в природі . Застосування кисню, його біологічна роль», 7 кл.), процесами горіння («Поняття про окиснення », «Умови виникнення і припинення горіння», 7 кл.),  кислотними дощами  («Кислотні дощі»,7 кл, 10, 11 кл.) , стійкими органічними забруднювачами оточуючого середовища («Попередження забруднення довкілля при використанні органічних речовин в побуті», 11 кл.), усвідомлюють  можливість розв’язування цих проблем засобами хімії, навчаються екологічно виважено поводитися в довкіллі.

Інтеграція хімії  з історією.

Кожна подія має свою дату. Знайомлячись з видатним вченим, його життєвим шляхом, науковими відкриттями , учні немовби подорожують в часі, повертаються в минуле, дізнаються про основні події того чи іншого періоду життя видатної особистості . Прикладом може слугувати Міжнародний з’ їзд хіміків у м. Карлсруе в 1860 р. Відбулось накопичення фактів , обговорення; прийняття певних положень призвело до затвердження  атомно-молекулярного вчення.

Інтеграція хімії  з інформатикою.

Сьогодні важко переоцінити значення комп’ ютера.  Інтернет, різноманітні програми знайомлять учнів з сучасним  станом хімічної  науки, збагачують світогляд цікавою інформацією. Комп’ютер - незамінний помічник школярів  при виконанні  контрольних тестових завдань, випереджувальних домашніх завдань, повідомлень, рефератів, творчих проектів.

Висновки. «Усі знання виростають з одного коріння - з навколишньої дійсності, а тому й повинні вивчатись у зв’язках»  (Я.А. Каменський).

Інтеграція, використання міжпредметних зв’язків - найбільш цікаве  і водночас складне методичне  завдання  вчителя хімії.  Воно дає можливість врахувати зміст програм декількох суміжних предметів, компенсувати недоліки підручників, розширити і поглибити знання учнів, активізувати їхню пізнавальну діяльність.

Сучасні освітні технології, методи, нові форми організації навчання (комплексні семінари, екскурсії, міжпредметні екскурсії), різні види уроків (урок-лекція, урок-семінар, урок-конференція, урок-рольова гра, урок-консультація), міжпредметні наочні посібники (схеми, діаграми, узагальнюючі таблиці), які були застосовані під час виконання роботи,  сприяли набуттю учнями системних знань з різних предметів, розкриттю питань міжпредметного змісту.   

Використання  міжпредметних знань на уроках, в позакласних заходах    підвищило мотивацію учнів, сприяло розвитку інтересу до предмету, інтелекту, творчих здібностей, активізації мислення, створенню умов для дослідницько - пошукової роботи, формуванню ключових та предметних компетентностей,  свідомих, міцних, системних знань.

Література

1. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручн. для педагогів. К., 1997.
2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К., 1997.
3. Зверев И.Д. Взаимная связь учебных предметов. М.: Знание, 1977.
4. Кулагин П. Г. Межпредметные связи в процессе обучения. М., 1981.
5. Лошкарева Н. А. Межпредметные связи и их роль в формировании знаний и умений школьников: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1967.
6. Максимова В. Н. Межпредметные связи и совершенствование процесса обучения. М.: Просвещение, 1984
7. Турішева Л.В. Міжпредметні зв’язки у навчанні хімії. Х:, 2004.