Актуальність та мета дослідження.  Головним завданням сучасної освіти є підготовка дітей до життя, тобто формування в них необхідних життєвих  компетентностей, а одним із засобів їх розвитку є інтеграція навчальних дисциплін. У сучасному суспільстві постійно відбуваються інтеграційні процеси, що призводить до виникнення суміжних галузей знань. Прикладом цього є арт-педагогіка. Упровадження методів артпедагогіки в навчальний процес  є актуальним, тому що відбувається  зміщення акцентів зі знаннєвого на діяльнісний освітній результат, якого потребує сучасна українська школа.  Метою  освітнього процесу є не пряма передача знань, не накопичення інформації в головах учнів, а спільний (учитель-учень) пошук знань, створення ситуацій успіху, розвиток компетентностей учнів та учениць. Завдяки застосуванню в освітньому  просторі методів і прийомів артпедагогіки  відбувається гармонійне поєднання   педагогіки, психології  та різних видів мистецтва, що дозволяє зробити   навчання цікавішим, результативнішим, розвиває духовний світ особистості, її комунікативні та загальнокультурні компетентності.

Недостатність досліджень методологічних основ артпедагогіки як науки,  її теоретичної та практичної реалізації в рамках освітнього процесу  зумовили нас до вибору мети дослідження, а саме: визначення мети, змісту, способів упровадження на уроках словесності прийомів інтегративної науки –  артпедагогіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ідея інтегративності – один  із провідних пунктів реформування сучасної школи, який базується на подоланні ізольованого викладання навчальних предметів: освітній процес доцільно орієнтувати на розвивально-продуктивний інтегративний підхід, за допомогою якого уможливлюється створення в учнів цілісного уявлення про об’єкт, що вивчається, формується міжпредметна компетентність [4].

Слід пам’ятати, що інтеграція – це не поєднання окремих частин, а взаємопроникнення двох або більше предметів,  об’єднання їх у єдине ціле на основі спільного підходу з метою цілісного сприйняття світу дитиною.

Артпедагогіка – це галузь педагогічної науки, яка базується на інтеграції педагогіки, психології та мистецтва. При застосуванні прийомів артпедагогіки виховання, освіта, розвиток особистості здійснюються засобами мистецтва. Вона  є міждисциплінарною галуззю, яка  слугує інтеграції гуманітарних і мистецьких знань, що дозволяє зробити  навчання цікавішим, результа- тивнішим, розвиває духовний світ особистості, її комунікативні здібності,  надає  дитині впевненості у власних силах.

Існують поняття артпедагогіки та арттерапії, але це не тотожні поняття. Подібність цих термінів простежується тільки в першій частині – арт, тобто пов’язаний із мистецтвом. Друга частина визначає  відмінність  у поняттях: терапія – напрям медицини, що передбачає лікувальний вплив; педагогіка – це наука про виховання, навчання та розвиток. Основна задача арттерапії – це корекція та лікування  психоемоційного стану людини (цим займаються психологи, психотерапевти). Мета артпедагогіки – активізація пізнавальної активності та самостійної   діяльності учнів, розвиток творчих здібностей, гармонізація духовного та  емоційного стану, соціалізація учнів засобами арттехнології (цим займаються педагоги).

Арттехнологїї  – це спеціальні освітні технології в артпедагогіці, які спрямовані на вирішення завдань художнього розвитку дитини, полегшення процесу навчання, розвитку комунікативних навичок, розумової діяльності. Вони сприяють збереженню цілісності особистості, тому що з'єднують інтелектуальне й художнє сприйняття світу [2, с. 21].  Арттехнології об’єднують теоретико-методологічний та технологічний інструментарій мистецтва, педагогіки, психології, соціології, філософії, естетики, культурології.

Ідея необхідності взаємодії педагогіки та арттерапії була запропонована в 1927 році німецьким ученим А. Кронфельдом,  який стверджував, що найбільш прийнятним для роботи з дітьми є методи арттерапії, а використання мистецтва як терапевтичного фактору цілком доступно для педагога. Термін «арттерапія» (терапія мистецтвом) був запроваджений А. Хіллом у 1938 році.

Термін «артпедагогіка» з’явився  порівняно  недавно   –  в середині минулого століття. Л.С. Виготський, Ю.У. Фохт-Бабушкін, Б.П. Юсов надавали важливе значення формуванню особистості дитини засобами мистецтва й акцентували увагу на необхідності участі дітей у різних видах художньо-творчої діяльності

На даному етапі артпедагогіку й арттерапію вивчають та розвивають такі  вітчизняні науковці та психологи: Є. Морозовська,  О. Тараріна,  В. Назаревич,  Н. Вєрнікова, О. Деркач,  Р. Павлюк, О. Вознесенська, іноземні – О. Копитін, О. Свистовська, Л. Лебедєва.   

Провідна ідея застосування атртехнології реалізує такі освітні завдання: сприяє підвищенню ефективності проведення уроків; розвиває загальнокультурну творчу особистість, емоційно-вольову сферу  дитини; сприяє самонавчанню, саморозвитку, самовихованню особистості.

Доцільність застосування методів артпедагогіки полягає ще й у тому, що вони активізують роботу правої півкулі, яка «відповідає» за  розвиток творчих здібностей, інтуїції, невербальні засоби спілкування та способи самовираження; розвиває здатність мріяти, фантазувати, творити. У школі все ж таки більшість предметів орієнтовані на розвиток лівої півкулі, яка «відповідає» за логіку, граматичне оформлення думки. До того ж розвиток особистості засобами арт-педагогіки відволікає учнів від постійного і надмірного «спілкування з гаджетами», яке стало вже великою проблемою сучасності, бо має не тільки плюси, але й  певні мінуси. Необхідно також зазначити, що психічне здоров’я дітей викликає останнім часом занепокоєння вчителів та лікарів. Збільшується кількість дитячих неврозів, знижується  зацікавленість до навчання, у багатьох учнів явно виражена гіперактивність, агресивність, стомленість від уроків. Ці нездорові стани негативно впливають не тільки на рівень успішності учнів, а й на формування повноцінної особистості. Методи та прийоми артпедагогіки розвантажують урок,  позитивно впливають на здоров’я дитини, її емоційний  стан, допомагають повірити в себе, розвинути творчі здібності, долучають до мистецтва. Створення емоційного комфорту на уроці  –  актуальна та необхідна  вимога НУШ.

Основними технологіями артпедагогіки є гра й педагогічна імпровізація.

Які ж діяльнісно-творчі артпедагогічні компоненти можна використовувати на уроці? Існує багато різних видів і напрямів артпедагогіки залежно від засобу впливу на чуттєву сферу. Це бібліотерапія, казкотерапія, драмотерапія, кінотерапія, лялькотерапія, відеотерапія, маскотерапія,  фототерапія, кольоротерапія, музикотерапія, МАК-терапія. Безумовно,  всі перераховані види неможливо та і недоцільно використовувати на уроках мови і літератури, але серед  такого великого розмаїття можна обрати найбільш принадні для уроків філологічного циклу прийоми артпедагогіки: «візуалізація», «колаж», «калейдоскоп асоціацій», «сюжетний ланцюжок» (не вербальний, а за допомогою ілюстрацій до творів), інсценування епізодів творів, декламування віршів, малювання (ілюстрацій, коміксів, афіш, реклам, постерів, інтелект-карт тощо), робота з МАК (метафоричні асоціативні карти), створення ,  перегляд  та обговорення відеопоезій, відеороліків, буктрейлерів.

Доречним для розвитку творчих та інтелектуальних здібностей вважаємо роботу в техніці скрапбукінгу та кардмейкінгу. Скрапбукінг (від англ. Scrapbook: scrap — вирізка, book — книга, букв. «книга з вирізок») — вид рукодільного мистецтва, що полягає у виготовленні та оформленні сімейних або особистих фотоальбомів. Це спосіб зберігання особистої та сімейної історії у вигляді фотографій, газетних вирізок, малюнків, записів, інших пам'ятних дрібниць  та історій. Кардмейкінг — мистецтво виготовлення вітальних листівок своїми руками. Життя героїв творів, розвиток сюжету, паспорт твору, порівняльні характеристики героїв, біографію письменника діти можуть презентувати не сухими словесними  розповідями,  а  оформити за допомогою запропонованих технік унікальні креативні роботи, які допоможуть учням та ученицям самовиразитися. Це творчий, пізнавальний,  захопливий процес, який передбачає ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу, ретельну пошукову роботу, добір інформації як текстової, так і ілюстративної, допомагає краще зрозуміти зміст твору, психологічні особливості героїв творів, проаналізувати  їхні вчинки.

Зазначені прийоми сприяють  підвищенню ефективності освітнього процесу на уроках словесності, при цьому заспокоюють дітей, знімають утому, допомагають заглибитись у внутрішній світ, розкрити  творчий потенціал, учать дітей умінню спілкуватися одне з одним, збагачують лексичний запас.

Висновок. Ідея інтегративності – один  із провідних пунктів реформування сучасної школи. Інтеграційні процеси в освіті тривають:  вони різноманітні, але мета їх одна – розвинена, креативна, компетентна, соціалізована особистість, здібна до творчого пошуку. Інтеграція педагогіки, психології, мистецтва різноманітними засобами артпедагогіки на уроках філологічного циклу дає можливість ширше використати потенційні можливості змісту навчального матеріалу з різних шкільних дисциплін та розвинути здібності учнів. Артпедагогіка спрямована на полегшення процесу навчання, зниження  навчального перевантаження, розвиток компетентностей, творчих здібностей, інтеграцію теоретичних і практичних знань.

Література

1. Вознесенська О. Особливості арт-терапії як методу // Психолог. – – № 39. – С. 5– 8.
2. Лебедєва Л.Д. Педагогічні аспекти арт-терапії / Л.Д. Лебедєва// Дидакта. – М., 2000. – 179 с.
3. Тарарина Е. Практикум по арт-терапии. Шкатулка мастера.- К.; Астамир – В, – 160с. 
4. https://vseosvita.ua/library/vprovadzenna-integrovanogo-pidhodu-v-osvitnij-proces-pocatkovoi-skoli-94734.html
5. https://nus.org.ua/articles/integrovane-navchannya-tematychnyj-i-diyalnisnyj-pidhody-chastyna-2/
6. http://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/48124/