Національною доктриною розвитку освіти  України у ХХІ столітті визначено, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. На цій основі повинна формуватись нова педагогіка – педагогіка компетентної, відповідальної людини [1].

У програмах розвитку освіти України визначено, що випускник сучасної школи повинен гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій, які швидко змінюються, уміти самостійно здобувати нові знання і вміло їх використовувати на практиці, критично мислити, вміти бачити проблеми, які виникають у реальному житті та шукати раціональні шляхи їх розв’язання, творчо мислити й генерувати нові ідеї, аналізувати й висувати гіпотезу щодо розв’язання проблем. Реалізація всього обсягу завдань покладається на вчителя, хоча роль батьків в цьому процесі теж досить суттєва. Цитуючи видатного педагога Я.А. Коменського, не можна не погодитися з влучністю вислову: «Усіма можливими способами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і навчання» [2] .

Кожен учитель шукає свої відповіді на ці запитання. Одним із доцільних засобів, спрямованих на вирішення поставлених питань є застосування в навчальному процесі інтегрованого навчання. Відокремленість предметів, їх слабкий зв'язок один з одним породжують серйозні труднощі у формуванні в учнів цілісної картини світу. Це стає однією з причин фрагментарності світогляду випускника школи, в той час як у сучасному світі переважають тенденції до економічної, політичної, культурної, інформаційної інтеграції. Інтеграція належить до числа дидактичних принципів та передбачає глибоке взаємопроникнення, злиття, наскільки це можливо, в одному навчальному матеріалі узагальнених знань в певній галузі. Інтегровані уроки дають учневі досить широке та яскраве уявлення про світ, в якому він живе, про взаємозв'язок явищ і предметів, стимулюють  розвиток образного мислення, передбачають обов'язковий розвиток творчої активності учнів.[3] Це дозволяє використовувати зміст усіх навчальних предметів, залучати відомості з різних галузей науки, культури, мистецтва, звертаючись до явищ і подій навколишнього життя. Впровадження інтегрованих уроків: сприяє підвищенню мотивації навчання, формуванню пізнавального інтересу учнів, формуванню цілісної наукової картини світу і різнобічного розгляду явища; більшою мірою, ніж звичайні уроки, сприяють розвитку мовлення, формуванню вміння учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки,    знімають перенапруження, перевантаження; не тільки поглиблюють уявлення про предмет, розширюють кругозір, але й сприяють формуванню різнобічно розвиненої, гармонійно та інтелектуально розвиненої особистості. [4] Головна мета інтеграції - створення у школяра цілісного уявлення про навколишній світ, тобто формування світогляду [5].

У формі інтегрованих уроків доцільно проводити узагальнюючі уроки, на яких будуть розкриті проблеми, найбільш важливі для двох або декількох предметів. Такі уроки знижують стомлюваність головного мозку, створюють комфортні умови для дитини як особистості, підвищують успішність навчання, дозволяють уникнути ситуації, коли той чи інший предмет потрапляє до категорії неулюблених. Підставою інтеграції може стати необхідність спільних зусиль учителів із формування загальнонавчальних навичок та вмінь учнів, і неможливість ізольованого викладання предметів, спільність їх тем, схожість досліджуваних об'єктів і явищ, єдність провідних ідей, закладених у навчальних програмах [2].

Більш комфортна для учнів і нетрадиційна ситуація спільного викладання не завжди легко дається вчителям. Великим випробуванням для педагога, наприклад, може бути такий тип інтегрованого уроку, коли обидва вчителя присутні в класі і відіграють активну роль у проведенні заняття. Тут потрібне і узгодженість всіх етапів і епізодів уроку, і добре порозуміння педагогів. Як у будь-якій справі, де дві людини активно беруть участь в роботі, потрібно вдале поєднання темпераментів [4].

Інтегральна технологія у навчанні реалізується такими шляхами: встановлення зв’язків між навчальними предметами; впровадження у навчально-виховний процес інтегрованих занять; включення у навчальні плани інтегрованих курсів, як обов’язкових, так і за вибором; проведення міжпредметних позакласних заходів. На практиці інтегральна технологія відтворюється в уроках: уроки з використанням міжпредметних зв’язків, бінарні уроки та інтегровані уроки. Бінарний урок – нестандартна форма навчання з реалізації міжпредметних зв’язків. Це творчість двох педагогів, яка переростає у творчий процес учнів та формує в останніх креативну компетентність. [6] Мета бінарного уроку – створити умови практичного застосування знань, навичок та вмінь і надати можливість учням побачити результативність своєї роботи. Бінарним урокам притаманні значні педагогічні можливості: учні одержують багатогранні знання про об’єкт вивчення, у них формуються вміння переносити знання з однієї галузі в іншу, стимулюється аналітико-синтетична діяльність, формуються вміння аналізувати і порівнювати складні процеси та явища навколишнього світу, що забезпечує формування цілісного сприйняття дійсності, як передумови формування наукового світогляду. Бінарні уроки - одна з форм реалізації міжпредметних зв'язків та інтеграції знань з кількох предметів. Це нетрадиційний вид уроку. Бінарний урок по своїй природі є однією з форм проекту, а саме, це міжпредметний, внутрішній короткостроковий чи середньої тривалості проект.

За класифікацією А.В.Хуторського [7] бінарні уроки належать до уроків комунікативного типу. Вони дозволяють інтегрувати знання з різних областей знань для вирішення однієї проблеми, дають можливість застосувати отримані знання на практиці. Ведуть такий урок два вчителі, рівновартісні на уроці. Психологічна і методична сумісність викладачів відіграє не останню роль у підготовці та проведенні такого уроку. У якій послідовності йде підготовка до проведення бінарних уроків? В залежності від змісту програмного матеріалу кожен урок має свої особливості і не може будуватися по встановленому шаблону. Але існують загальні вимоги: необхідно враховувати специфіку кожного навчального предмета та його можливості у розкритті загальних законів, теорій, ідей, які є інтегруючою основою кількох навчальних предметів. Необхідна також координація діяльності учителів у процесі підготовки та проведенні інтегрованого уроку.

У ролі координатора виступає ведучий учитель з даної проблеми. До його обов'язків входить, перш за все, конструювання змісту дидактичного матеріалу, визначення його оптимального обсягу й ролі кожного вчителя на уроці, засобів їх взаємодії та активізації діяльності учнів у процесі уроку, підбір раціональної технології реалізації змісту інтегрованого уроку та досягнення мети. У сучасній школі бінарні уроки проводяться творчо працюючими вчителями. Важливим етапом підготовки бінарного уроку є спільне, ретельне планування. Урок поділяється на взаємодоповнюючі частини. При цьому необхідно уникати дублювання. Висувається проблема дослідження, група поділяється на підгрупи, що займаються пошуком інформації, фактів і аргументів, необхідних для проведення дослідження; оформленням результатів. Майже завжди на цьому етапі учні відчувають необхідність у додатковій літературі (інформації) з теми. Задача викладача на даному етапі - допомогти учням вибрати найбільш раціональні прийоми і способи виконання завдання. Бінарні уроки вимагають великої підготовки, як викладачів, так і учнів, тому їх неможливо проводити часто. В інформаційному суспільстві зростає потреба у формуванні навичок пошуку інформації, її аналізу, обробки; зберігання, розповсюдження, тобто особливо актуальною стає задача виховання в школярів культури роботи з інформацією. [8] Бінарний урок – це нетрадиційна форма навчання, яка має такі особливості: по-перше, дозволяє учням засвоїти знання з певного предмета та з інших наук; по-друге, сприяє формуванню пізнавального інтересу; по-третє, сприяє узагальненню наявних знань, розвиває вміння використовувати їх у процесі вивчення інших наук. У ході бінарного уроку реалізується продуктивна співпраця вчителів та учнів [5].

Як одна з форм проекту, бінарні уроки: слугують засобом підвищення мотивації навчання, тому що створюють умови для практичного застосування знань; розвивають  навички самоосвіти, тому що велику частину підготовки до уроку учні здійснюють самостійно і в позаурочний час; розвивають аналітичні здібності і винахідливість; володіють величезним виховним потенціалом; на бінарних уроках відбувається перенос уміння в нові області, що  не вивчалися раніше, що допомагає учням приймати творчі рішення [7].

У своїй роботі я намагаюся навчити дітей критичному мисленню, застосовуючи різноманітні методичні прийоми. Вважаю, що діти на уроках повинні не просто сидіти та слухати, а й брати активну участь у процесі навчання. Тому я впроваджую активні форми роботи: уроки з використанням рольових ситуацій, інтегровані уроки; робота в малих групах під час виконання лабораторних дослідів та практичних робіт, уроки-конференції, що суттєво сприяє активній взаємодії учнів, намагаюся  поєднувати колективні, групові та індивідуальних форми роботи. Вивчення окремих тем завершується захистом проектів, творчих завдань, які спонукають учнів до самостійного пошуку інформації.

З метою створення в учнів цілісної картини хімічних понять, із 7-го класу використовую опорні узагальнюючі схеми, які потім учні використовують для закріплення матеріалу, у якості  алгоритму покрокових дій у процесі розв’язування задач, вправ, хімічних перетворень. Намагаюся створити на уроках атмосферу доброти, довіри, творчості. Творчо підходжу до проведення  предметних тижнів, під час яких учні захищають свої проекти, проводять цікаві тематичні конференції. Разом із вчителями природничої кафедри організовуємо виставки учнівських газет та тематичні виставки, як то: «Мій домашній улюбленець», «Подорож до Хімляндії» (підбірка хімічних казок), «Куточок поезії» (вірші на хімічну тематику). Працюю з обдарованими дітьми, веду позакласну роботу з хімії. Мої учні неодноразово були переможцями та призерами предметних обласних олімпіад та Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт МАН. Майже щорічно учні беруть участь у регіональній конференції «Менделеєвські читання», що проводиться кафедрою хімії Полтавського національного педагогічного університету та Всеукраїнських «Каришинських читаннях». Наші статті надруковані в однойменних збірниках. Під час організації навчально-виховного процесу з хімії, обрання форм і методів роботи застосовую методичні прийоми, адекватні закономірностям розвитку особистості, а саме: організовую навчальну діяльність так, щоб вона була спрямована на самостійний пошук джерел знань; створюю ситуації, коли учні у формі гри мали б змогу змоделювати свої вчинки, схожі на ті, які виникають у конкретних життєвих обставинах, проаналізувати їх, оцінити власні дії; намагаюсь залучити учнів до активної суспільно-практичної та громадської діяльності.

Знання, здобуті в процесі навчання хімії, є засобом самореалізації людини в житті, соціальної адаптації, конструктивної суспільної діяльності, умовою забезпечення гармонійного життя. Вважаю, що навчання хімії слід здійснювати за такими принципами: кожен повинен отримати користь від навчання; учні повинні зрозуміти, що природничі науки взагалі й хімія зокрема – є елементом загальної культури сучасної людини.

Література

1. Пометун О. І. Інтерактивні методи й системи навчання /О.І. Пометун – К.: Шкільний світ, 2007. – С.112.
2. Педагогчний досвід вчителів хімії. Випуск 2 / Уклад. Задорожний К. М. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – С.127.
3. Остахов А. Дидактичні основи навчання хімії / А. Остахов,Н. Чайченко – К., 1984. – С.128.
4. Інформативні технології на уроках хімії. Випуск 5 / Уклад. Задорожний К.М. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – С.160.
5. Герега Т. Інтерактивні методи на уроках / Т. Герега– Київ: Перун, 2005. –87с.
6. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-методичний посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко – К.: А.С.К., 2004. – 125 с.
7. Федорець Г.Ф. Міжпредметні зв’язки в процесі навчання / Г.Ф. Федорець. – Львів, 1983. – 83 с.
8. Туріщева Л. В. Міжпредметні зв’язки в навчанні хімії / Л. В. Туріщева // Хімія. – 2004. – №7. – 96 с.

 Хімічна частина інтегрованого заходу: Дослідна лабораторія «Хімія кохання» (хімія, біологія, зарубіжна література)

Мета: пояснити механізм почуття любові з точки зору хімії  біології та світової літератури; розвивати культуру почуттів, свідоме ставлення до хімічних та біологічних процесів, що відбуваються в організмі людини; виховувати естетичний смак та творчі здібності учнів;  дати уявлення про аміни, ознайомити з різно­маїттям аміносполук; розкрити значення фенілетиламіну для організму людини.

І. Актуалізація опорних знань та вмінь.

Відповіді на запитання вчителя.

3 якими з оксигеновмісних органічних сполук ви ознайомилися в 11 класі?

• Назвіть органогенні елементи.
• Які елементи ще, крім названих, часто містяться у складі органічних сполук? (N, S, часто вхо­дить Р)
• Згадайте з курсу біології, які речовини є моно­мерами білків. (Амінокислоти)
• Чому ці речовини одержали таку назву?
• Спробуйте припустити, що спільного й чим від­різняються поняття «аміни» й «нітросполуки».
• Сьогодні на уроці ми ознайомимося ще з од­нією групою органічних сполук — амінами, з’ясуємо взаємозв’язок між хімією й романтич­ним почуттям на ім’я Любов.

Аміни — це похідні амоніаку, у молекулі яко­го один або кілька атомів Гідрогену заміщені на вуглеводневий радикал.

Загальна формула амінів — R - NH₂.

• Порівняйте електронні формули амоніаку й метиламіну.

(В обох сполуках атом Нітрогену має неподілену пару електронів, це впливає на хімічні властивості речовини.)

Виходячи із подібності будови амоніаку й амі­нів можна припустити, що вони мають спільні властивості.

-  Яке середовище має розчин амоніаку? (Лужне)
-  Які властивості характерні для аміносполук? Припущення підтвердіть прикладами. (Аміни мають основні властивості, тому їх назива­ють органічними основами.)

Учень читає вірш:

Все починається з кохання
 Хоч на початку було слово,
І то для нас було не ново-
Все починається з кохання!
Все починається х кохання-
І осяяння, і робота,
Очі дітей, як очі квітів-
Все починається з кохання!

-  А чи замислювалися ви, що таке любов?

У кожного учня на парті серденько-стікс. За одну хви­лину на стіксах необхідно написати асоціації, пов’язані зі словом «любов». Сьогодні на уроці ми спробуємо пояснити на­писане вами з точки зору хімії, біології та зарубіжної літератури.

ІІ. Основна частина.

Поети тисячоліттями оспівували це почуття, але жоден з них не зміг пояснити, як і чому воно виникає. І тоді на допомогу поетам прийшли вче­ні. Їх пояснення виявилися не дуже романтични­ми, зате досить цікавими.  Учені довели, що ніякої любові немає, а є суцільна хімія. Те, що прийнято називати любов’ю, виражається простою хімічною формулою, яку ми спробуємо вивести.

Завдання: З’ясувати будову та функції деяких гормонів, які впливають на почуття закоханості. Огляд проходить у формі презентації міні-проектів, представлених учнями.

Розв’язування задачі:

З'ясуємо молекулярну формулу “речовини любові”, якщо якісний аналіз показав, що до її складу входить: 80% Карбону; 8,3% Гідрогену та 11,7% Нітрогену. Відносна густина цієї речовини за воднем – 60. Хімічна назва  -  фенілетиламін (ФЕА). Запишіть молекулярну й структурну формулу цієї речовини. (c₆h₅ch₂ch₂nh)

-  До якої групи органічних речовин належить ця речовина? (Аміносполуки)

Фенілетиламін  — хімічна сполука, що є початковою для деяких природних нейромедіаторів, а її похідні є галюциногенами та стимуляторами.
Масляниста рідина, погано розчиняється у воді (4,2 мл в 100 мл води) та добре — в органічних розчинниках діетиловому етері та етанолі. Має такі назви: 2-фенілетиламін, фенетиламін, β-фенілетиламін, 1-аміно-2-фенілетан

Дофамін (допамін) – нейромедіатор, що виробляється в мозку людини та тварин, а також у мозковій речовині наднирників. За хімічною будовою його відносять до катехоламінів та є біохімічним попередником норадреналіну, адреналіну.

Гормон цілеспрямованості та концентрації. Він виробляється в організмі на початку закоханості; спонукає досягати своєї мети. Підвищує енергію та витривалість, стимулює розумову діяльність та знижує почуття голоду. Його дія подібна до кокаїну та пов'язана із задоволенням. Цей гормон викликає психологічну залежність від об'єкту кохання.

Високий рівень серотоніну розпалює пристрасть та провокує нав'язливу поведінку. Тому закохані не можуть думати ні про що інше, крім об'єкту своїх бажань. Цей стан подібний до поведінки людей із специфічним психічним відхиленням. Але на початку відношень його вироблення знижується, тому кохання часто супроводжується  стражданням.

Серотонін, 5-гідрокситриптамін — один із основних нейромедіаторів. За хімічною будовою серотонін  відноситься  до біогенних амінів, класу триптамінів. Нейромедіатор. За хімічною будовою відноситься до катехоламінів. Виробляється у мозковій речовині наднирників.

Адреналін (епінефрин);  3,4-диоксифеніл-2-метиламіноетанол.  Адреналін – гормон стресу, підвищує наші звичні можливості. У закоханих його вироблення збільшується, що призводить до появи натхнення та бажання “звернути гори” .

Виробляється в гіпоталамусі, транспортується у задню долю гіпофізу, де накопичується. Має олігопептидну будову.

Окситоцин та вазопресин – гормони ніжності та прихильності. Виробляються у щасливих закоханих, коли їх відношення переходять у фазу взаємного кохання та впевненості один у одному. Вони скорочують вироблення збуджуючих гормонів. Тому палка пристрасть згасає, але натомість приходить ніжна прихильність. Ендорфіни (з грец – той, що формує сни) – група поліпептидних сполук, за будовою подібних до опіатів, які виробляються у головному мозку; здатні зменшувати біль. Викликають почуття ейфорії. Вперше виділені у 1975 році із мозку: — лейцин-енкефалін: H₂N-Tyr-Gly-Gly-Phe-Leu-COOH та метіонін-енкефалін: H₂N-Tyr-Gly-Gly-Phe-Met-COOH, що різняться лише кінцевим С-залишком.

Наймогутніший допінг - дофамін викликає почут­тя щастя, ФЕА підсилює збудження, серотонін утри­мує ваші емоції в стані постійного підйому, норадреналін створює відчуття всемогутності. І це неземне почуття любові вчені холоднокровно розклали по хімічних поличкам.  Хімічна буря триває в усіх по-різному: у когось - місяць, у інших -  рік-другий. Дія цих речовин вичерпується. Любов або переходить у рівні теплі почуття (при цьому одні речовини пе­ретворюються на інші: дофамін на серотонін), діючи на центри «задоволення й розслаблення», або ко­лишні закохані розривають свої стосунки. ФЕА є природною речовиною, яка підносить нас на «сьоме небо». Тому, коли ви бачите люди­ну, якій готові здатися без бою, система починає виробляти ФЕА й відразу починається переви­конання плану. Потоки ФЕА захльостують усі частини головного мозку, у тому числі й ту, яка відповідає за раціональне мислення. Цим можна пояснити необдумані вчинки закоханого. Такий фізіологічний процес триває від одного місяця до чотирьох років.

Учень. Але все-таки в багатьох випадках лю­бовні стосунки зберігаються й після закінчення чотирьох років. Це відбувається завдяки виділен­ню в організмі інших хімічних речовин. Постійна наявність партнера поступово при­зводить до того, що мозок збільшує вироблення речовин заспокійливої дії - ендорфінів. Будучи природним болезаспокійливим засобом, вони да­ють закоханим відчуття безпеки, миру, спокою. Контраст між пристрасною закоханістю, яку викликає ФЕА, і тихою, спокійною любов’ю по­яснюється наявністю в організмі ендорфінів. ФЕА не відразу замінюється на ендорфіни. Якийсь період у організмі вони існують одно­часно, через що починаються різного роду про­блеми — різка зміна настрою, нерозуміння одне одного, аж до ненависті. Після того як ендорфі­ни повністю зайняли місце ФЕА, починається істинна любов. Поруч із об’єктом обожнювання, на який запрограмоване виділення ендорфінів, людина відчуває повну розслабленість, спокій та гармонію.

Учитель. Говорять, що потрібна хвили­на, щоби виділити людину з оточуючих. Одна година — щоб оцінити її достоїнства. Один день — щоб покохати її. Але потрібне ціле жит­тя, щоб забути її. Любов — найсильніше з усіх людських почуттів.

Учень. На одному острові проживали різні почуття: Щастя, Смуток, Радість... Любов була серед них. Одного разу вони довідалися, що острів незабаром піде під воду й усі мешканці мають його покинути. Усі виїхали, тільки Любов залишилася, бо їй шкода було кидати казковий острів. І коли острів незабаром мав піти під воду, Любов вирішила покликати на допомогу. На чу­довому кораблі повз острів пропливало Багатство. Любов звернулася із проханням забрати її. Багат­ство відповіло, що на його кораблі багато грошей і золота, тому для любові там місця немає. Щастя, яке пропливало мимо, настільки було щасливим, що не почуло благання про допомогу. Любов усе-таки було врятовано.

♦ Як ви вважаєте, хто міг її врятувати?

Це був Час. Тому що, тільки Час здатний зрозу­міти, наскільки важлива Любов.

Літературна частина: діти декламують вірші про кохання, інсценізація уривку з «Ромео і Джульєта» В.Шекспіра.