Постановка проблеми. Збільшення ролі мовної комунікації в сучасному суспільстві, зростання інтересу до міжособистісного спілкування, посилення вимог до якості комунікативної підготовки учнів засобами української мови зумовило актуальність даної теми.

Новий зміст освіти української школи визначає впровадження удосконалених підходів для формування якісного освітнього середовища для дитини. Різнобічний розвиток  особистості дитини  передбачає фокусування на ключових компетентностях, серед яких є вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів) [2, с. 11].

У зв’язку з цим головна мета навчання української мови в школі  полягає у формуванні в учнів комунікативної компетентності, що ґрунтується на виробленні в них мовленнєвих умінь і навичок [3, с. 143].

Комунікативна компетентність – це здатність вступати в комунікацію, бути зрозумілим, невимушено спілкуватися. Вона окреслює комплексне застосування мовних і немовних засобів, уміння змінювати глибину і коло спілкування, а також вміння інтерпретувати невербальні прояви інших людей. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії і є результатом досвіду спілкування між людьми.

Відповідно до основних положень чинної програми з української мови загальноосвітня школа має забезпечити формування комунікативної особистості – людини, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користується засобами української мови  –  її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо) [4, с. 40].

Головними завданнями навчання української мови в школі можна вважати:

• виховання стійкої мотивації й свідомого прагнення до вивчення української мови;
• формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу й людства загалом;
• формування у школярів компетентностей комунікативно доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях і сферах спілкування з дотриманням норм українського етикету;
• ознайомлення з мовною системою й формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних і правописних умінь і навичок; здатності учня до аналізу й оцінки мовних явищ і фактів;
• формування вмінь розрізняти, аналізувати, класифікувати мовні факти, оцінювати їх з погляду нормативності, відповідності ситуації та сфери спілкування; працювати з текстом, здійснювати пошук інформації в різноманітних джерелах, використовувати її в самостійно створених  висловленнях різних типів, стилів і жанрів [5, с. 1-2].

Вивчення української мови передбачено здійснювати за трьома змістовими лініями, які покликані забезпечити формування трьох компонентів комунікативної компетенції: мовного, мовленнєвого і соціокультурного. До мовного компонента слід віднести розуміння значення слів, що складають лексичну основу мови і знання правил їх сполучення, а також уміння будувати різні за метою і структурою речення. Мовленнєвий компонент проявляється в умінні використовувати мовні засоби для розуміння тексту і побудови усних і письмових зв'язних висловлювань. Соціокультурний компонент передбачає вміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях, визначати особистісні якості.

Плацдармом для формування у дітей комунікативних компетентностей виступають, безперечно, всі уроки мови. На них необхідно використовувати мову не тільки в навчальних вправах, а і в її природному призначенні – як засобу пізнання, спілкування, впливу.

Усе нові й нові корективи вносить сьогодення до вимог, які ставляться суспільством перед молодою особистістю, яка починає самостійне життя, а від педагога вимагає навчити школярів здобувати знання, що допоможуть жити й працювати разом. Тому вважаю, що одним із ефективних засобів цілеспрямованого впливу на формування комунікативних компетентностей школярів є використання на уроках певної моделі (рис.1), яка включає форми навчання, методи навчання, засоби та різні організаційні форми навчання (нестандартні уроки [1, с. 9]).

Процесуальний компонент

Рис.1. Модель формування комунікативних компетентностей в учнів на уроках української мови

У процесі проведення уроків застосовую такі шляхи формування комунікативної компетентності:створення мовленнєвих ситуацій; виконання групових завдань, завдань у парах; розв’язування проблемних ситуацій; застосування методу евристичної бесіди; застосування інтерактивних технологій навчання; організація роботи учнів з навчальною, художньою, довідковою та енциклопедичною літературою та ін..; залучення учнів до оцінювання результатів виконаних завдань їхніми однокласниками; виконання творчих завдань, спрямованих на активізацію, уточнення та збагачення словникового запасу учнів.

Для розвитку усного спілкування використовую такі методи: розігрування діалогу, монологу; інсценування; усний опис картини; віртуальні мандрівки; проведення нестандартних уроків; розширення словникового запасу школярів через роботу зі словниками; складання словосполучень та речень, відновлення деформованого тексту; використання  інтерактивних технологій; здійснення перекладів текстів, паралельне використання двох мовних систем.

Для розвитку уміння спілкуватися письмово можна використати такі завдання: написання запрошень, привітань, оголошень, листів; написання творів різних типів і стилів, есе; складання інструкцій, пам’яток; диктанти з творчим продовженням; робота над переказами.

Висновки. Мовленнєвий розвиток учнів є головним інструментом, за допомогою якого вони встановлюють контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається їх соціалізація. Формування комунікативної компетентності відкриває нові можливості в розв’язанні проблем особистісного та професійного зростання людини. Тому завдання вчителя полягає у виконанні головної мети мовної освіти – виховання особистості, яка володіє системою знань, умінь і навичок, що забезпечить їй високий рівень спілкування у різних життєвих ситуаціях.

Література

1.Алексюк А.М. Інтерактивні форми роботи на уроках української мови та літератури// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2007. - №33 – с.8-10
2.НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА. Концептуальні засади реформування середньої школи. Заг.редакція Грищенко Михайло
3.Окуневич Т. Комунікативна основа навчання учнів української мови (із матеріалів ХХХІІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конферен ції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб.наук.праць. – Переяслав-Хмельницький, 2017
4.Пентилюк М.І. «Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах». – К. : Ленвіт, 2009.
5.Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. 5-9 класи, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804.