Основна мета освіти сьогодні – виховання мовної особистості, яка володіє всіма багатствами виражальних засобів української мови, проймається її збереженням та розвитком. Випускник закладу освіти, який опанував навички грамотно будувати свої висловлювання, чітко формулювати думки, критично ставитися до мовлення, володіє колосальним капіталом – мовою, що є «…далеко не тільки «засобом спілкування», тобто передачі «вже готових думок»... Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-напросто «нема чим думати»» [1, с. 78].

Нормативна вимова – велика рідкість, і це, безперечно, значуща перевага для будь-яких соціальних взаємодій та особистого життя людини. Перед педагогом-мовником постає завдання показати здобувачам освіти шлях до оволодіння навичками самостійного добору літератури, її обробки, проведення критичного аналізу, складання плану текстів, створення власних висловлювань, як усних, так і письмових, формулювання висновків.

Упровадження на уроці української мови текстоцентричної технології надає можливість слову стати епіцентром, ядром уроку, що втримує увагу учня, який має сьогодні не послідовний, а кліповий тип мислення; стимулює його розумову діяльність. Нагальне завдання шкільної мовної освіти – навчити ефективного спілкування, що не обмежується формулюванням окремих речень чи фраз, також «…передбачає обмін певним досвідом, інформацією, емоціями, почуттями й переживаннями, закладеними в текст» [2, с. 70]. Однією з передумов вдалої текстотворчої діяльності здобувачів освіти, за висновками науковця І. Гальперіна, є «накопичений досвід спостережень над структурою, змістом, композицією тексту, щоб вивести певні закономірності організації й осмислити значення його і функціональні характеристики» [3, с. 15]. О. Кулик переконує, що реалізація текстоцентричного підходу створює об’єктивні умови для «розгляду мовних явищ … в їх взаємозв’язках та контексті словесної творчості; формування знань про мовну систему; реалізації внутрішньопредметних та також міжпредметних зв’язків; особистісно орієнтованого навчання; формування мовленнєвої особистості» [4, с. 46].

Під час роботи з текстом здобувач освіти створює образи самостійно, тому важливим й відповідальним є підбір до уроку текстового полотна. Обговорюючи зі школярем прочитаний матеріал, педагог мотивує учня аналізувати, визначати зв’язки між явищами.

«Текст – це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій перспективі смисловими і формально-граматичними зв’язками, а в загальнокомпозиційному, дистантному плані – спільною тематичною і сюжетною заданістю» [5, с. 704]. Художні і нехудожні тексти різняться іманентними властивостями, метою опрацювання на уроках, функціями. Комунікативно-естетична функція більшою мірою притаманна художньому тексту, а комунікативно-інформаційна – науково-художньому, науково-пізнавальному. Тексти з філософським підґрунтям дають учневі можливість будувати ланцюжок від загального до приватного.

Реалізація текстоцентричної технології здійснюється в системі уроків розвитку мовлення й в процесі вивчення теоретичного матеріалу. «Робота над текстовим матеріалом передбачає виконання таких завдань: прочитати виразно, визначити головну думку, дібрати заголовок, спостерігати за певним мовним явищем (наприклад, граматичними засобами зв’язку в реченнях), визначити композиційні елементи тексту, виявити лексичні повтори, обґрунтувати та проаналізувати вживання мовних засобів, назвати абзаци й об’єднати їх у мікротеми, доповнити текст реченнями, визначити стиль і тип мовлення тощо» [6, с. 155-164], [7, с. 298-301].

Застосування на уроці текстоцентричної технології сприяє всебічному аналізу тексту за такими основними його параметрами: встановлення теми й основної думки; виділення абзаців (мікротем); визначення типу й стилю мовлення; аналіз структури тексту; аналіз мовних засобів (лексичних, граматичних, стилістичних). «Такий підхід дає цілісне уявлення про його ідейно-смислове навантаження й систему мовних засобів, що його виражають» [6, с. 298-301]. «На уроці доцільно поєднувати роботу над текстом із вправами, що сприяють організації навчальних дій у процесі аналізу або трансформації мовного матеріалу, а саме: аналітичні, аналітико-мовленнєві, аналітико-синтетичні» [7, с. 162-163].

Таким чином, на практиці доведено, що за умови доцільного й системного використання текстів на уроках відбувається ненав’язливе залучення учнів до пізнання духовної спадщини нашого народу, розширюється світогляд, формується читацька компетентність. Усебічний аналіз текстовогу масиву на уроці мови надає поштовх для розвитку в школяра уяви, яка підвищує його пізнавальний інтерес, мотивує на навчальну діяльність. Через виражальне багатство української мови, демонстрацію краси слова текстоцентрична технологія розвиває творчу компетентність учня, збагачує його активний словник, поліпшує якісні характеристики мовлення, розвиває навички осмисленого читання. Текстуальне полотно є предметом пізнання на уроці, що розвиває навички естетичного сприймання мови суб’єктом пізнання – здобувачем освіти.

Текстоцентризм створює умови для пошуку проблеми, її критичного осмислення; розвиває організаційно-діяльнісні навички: цілевизначення, планування, коригування, рефлексію; допомагає реалізації наскрізних змістових ліній.

Текст як один із основних класичних інструментів навчання української мови розвиває мовне чуття людини, духовно її збагачує, наповнює емоціями та виховує. Застосування текстоцентричної технології полегшує задачу педагога-мовника допомогти здобувачу освіти навчитися вправно висловлювати свої думки, володіти мовленням на достатньо високому рівні; формує навички дбайливого ставлення до мови, свого мовлення; виробляє стійкі норми мовленнєвого самоконтролю, розвиває мовну, комунікативну компетенції як складову професійної компетентності.

Література

1. Репортаж із 2000-го року: зб. ст. / О. С. Забужко. - К.: Факт, 2001. – 96 с.
2. Голуб Н. Б. Особливості текстотворчої діяльності учнів 5-7 класів в умовах компетентнісного навчання української мови / Н. Б. Голуб // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії й практики. – Вип. 20 (30). Спеціальний випуск. – 2013. – С. 70-74.
3. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – М.: Наука, 1981. – 139 с.
4. Кулик О. Д. Стилістичний аналіз складних синтаксичних конструкцій як засіб удосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7–9 класів: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 / Ін-т педагогіки АПН України. Київ, 2005. 22 с.
5. Українська мова: енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. Київ: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. 752 с.
6. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах: Підручник / За редакцією М. І. Пентилюк: підручник для студентів-філологів. – К.: Ленвіт, 2000. – 264 с.
7. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах: Підручник / За ред. М. І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2004. – 400 с.