Освіта для сталого розвитку продовжується протягом усього свідомого життя людини і включає у себе абсолютно усі рівні та складові класичного навчання.

Цей процес є цілісним і включає у себе всі складові формальної освіти, яка орієнтована на дошкільну, загальну середню та вищю освіту. До цього переліку можна додати дистанційну освіту, перепідготовку і різного рівня перекваліфікацію, а також короткотермінове навчання, що включає в себе такі види діяльності як тренінги, стажування та ін.

У контексті діяльності «класичної» української школи існує ряд актуальних методологічних та практичних проблем, які практично неможливо вчасно вирішити. Це пов’язано з тим, що традиційні форми і методи навчання не передбачають моніторинг у пошуку можливих проблем, або як їх ще можна назвати «багів» у освітній системі, а тому вони абсолютно не націлені на їх розв’язання. У противагу такому підходу існує «нова українська школа», яка дає можливість осягнути системну картину світу, оскільки більшість навчальних дисциплін викладається у цілісному взаємозв’язку та доповнюють одна одну.

Крім того «класична» школа ніколи не була спрямована на дослідження та практичну реалізацію фахових проблем, у той час як нова українська школа робить на цьому значний акцент і паралельно нівелює проблему «застрягання» знань через пришвидшені темпи розвитку суспільства.

Провідним інструментарієм з впровадження освіти для сталого розвитку в системі нової української школи є діалог, який виконує функцію взаєморозуміння між всіма освітніми структурами і різними групами населення.

Важливими моментами є сам процес навчання для розвитку знань, умінь та навичок у заохоченні практики сталості. Окремими аспектами можна вважати такі: – інформування – доступ до інформації з питань сталого розвитку та стану довкілля, інформування про здобутки в справі впровадження сталого розвитку; – маркетинг – зміни в поведінці кожної людини на користь сталості при виборі рішення, оцінюючи вигоди та затрати. Головні інструменти впровадження освіти для сталого розвитку необхідно використовувати для: – змін в управлінні – використання елементів сталого розвитку при ухваленні управлінських рішень, розробленні програм та планів, обов’язковому залученні громадськості до обговорення та прийняття рішень; – реформування вищої школи – введення навчальних курсів і спеціальностей із сталого розвитку, включення елементів сталості до наявних навчальних програм, зміни у викладанні – від передачі знань до обговорення проблем, націленість на вивчення та розв’язання місцевих проблем; – реалізації міжнародного досвіду – діалог із центрами освіти для сталого розвитку та використання їхнього досвіду.

Можна виділити ряд складових, які є принципово важливими для змісту освіти для сталого розвитку в системі нової української школи: якість життя, рівноправність та соціальна справедливість; поєднання культурного, соціального та біологічного різноманіття; визначення та розуміння рівня відповідальності перед майбутніми поколіннями; чітко визначена громадянська позиція; врахування потреб та прав інших.

Система нової української школи передбачає зміни в навчальному процесі освіти для сталого розвитку, вони перш за все стосуються вчителів та учнів. Для вчителів – це трансформація переходу від передачі знань до створення відповідних умов для засвоєння та реалізації практичного досвіду, що існує на противагу теоретичному. Для учнів – це своєрідний перехід від пасивного отримання готових знань до їх активного пошуку і практичного осмислення.

В системі нової української школи освіта для сталого розвитку передбачає можливість для висловлювання та відстоювання власної життєвої позиції, вироблення стратегій альтернативного вибору, нести відповідальність за власний вибір і прогнозувати його наслідки і результативність.

Отже, неперервна освіта для сталого розвитку в контексті роботи нової української школи має ряд особливостей, які визначають її ефективність та перспективність для навчання і виховання підростаючого покоління учнів.