Національне відродження, демократичні перетворення в Україні потребують розв'язання проблеми національної освіти, докорінного оновлення.  Сучасне суспільство ставить перед новою українською школою завдання, вирішення яких повинно забезпечувати можливість підростаючому поколінню стати освіченими, активними учасниками дорослого життя. Художня література є джерелом пізнання життя,  формування життєвого досвіду, засвоєння мудрості поколінь. Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції, пізнають різноманітність навколишнього світу. Одночасно відбувається їхній загальний мовленнєвий розвиток.

Актуальність даної роботи визначається вимогами нової української школи в становленні дітей з порушеннями слуху як читачів, що володіють високим рівнем емоційної культури, і необхідністю вирішення проблеми – всебічного, гармонійного розвитку школярів з особливими освітніми потребами на уроках літературного читання. Предметом дослідження є визначення особливостей вивчення малих літературних форм на уроках читання в молодших класах шкіл, де навчаються учні з порушеннями слуху.

Метою статті є освітлення окремих прийомів підвищення ефективності розуміння та формування читацьких компетентностей, що забезпечують більш високий рівень усвідомлення дітьми молодшого віку з порушеннями слуху малих літературних форм.

Аналіз труднощів, які відчували школярі, помилок, які вони допускали в роботі з малими літературними формами, потребує пошуків прийомів, що сприяють формуванню вмінь розуміти прислів’я,  приказки, оповідання, вірші, казки та інші малі літературні форми. Мета розуміння міні-тексту полягає у виділенні його загального сенсу, який схований за конкретно-образним планом; істотними показниками сформованості вміння будуть вираження концепту у формі судження або його перенесення на концепт-синонім; основні операції загального розумового прийому, що лежить в основі формування досліджуваного вміння, складуть усвідомлення, порівняння і перенесення; багатоплановість сенсу малих літературних форм дозволить розвивати творчу складову розуміння.

Формування вміння практично полягає в організації системи занять, спрямованих на пошук і розділення в прислів'ї фактуальної та концептуальної інформації, на тренування вміння висловлювати концепт різними способами, на роботу над розумінням текстів шляхом співвіднесення концепту міні-тексту з концептом тексту з розгорнутою фабулою.

Для підвищення розуміння міні-текстів можна запропонувати серію завдань відповідно до малих літературних форм:

1. Робота над розрізненням видів інформації в міні-тексті.

Дана робота починалася зі знайомства з прислів'ям, показом на прикладах, що міні-текст може мати два плани - конкретно-образний і абстрактно-переносний. Школярі на найбільш простих для розуміння прислів'ях вчилися розрізняти концептуальну та фактуальну інформацію. Наприклад, порівняти кілька прислів'їв на загальну тему: «Без муки нема науки», «Де сила не зможе, там наука допоможе», «Наша сила – це сім'я єдина». Або пропонувалося зібрати прислів’я з переплутаних частин: «Хліб усьому голова» та «Друзі у біді пізнаються»,  відшукати для кожного прислів’я його продовження: «Знання – сонце, книга - віконце», «Книга – твій друг, без неї, як без рук», «З потоків – ріки, з книжок - знання», об’єднати прислів’я і дібрати до кожного заголовок. Наприклад, «Без верби і калини нема України», «Рідний край – земний рай», «У нас такий край, що і під вишнею рай» - це група прислів’їв, що відноситься до теми «Прислів’я про рідний край» і т.д.

В якості одного з завдань можна запропонувати дітям назвати характеристики об’єкта, які містяться в декількох прислів’ях, що описують цей об’єкт; наприклад, в прислів’ях про працю – терпіння, акуратність, наполегливість, планування і т.д.

Дієвими є наступні завдання: замінити приказки одним словом (Говорить як шовком шиє - красиво ); розрізняти прислів’я та приказки (Слово не горобець, вилетіло не піймаєш і слово не горобець); доповнити прислів’я, скориставшись словами.

Згідно психологічним дослідженням [3, 4], школярі виділяють основну думку тільки після актуалізації образу. Без посилення образу (намалюй картинку) рішення виявляється неможливим, але образи відіграють позитивну роль тільки тоді, коли задача важка, для дітей з порушеннями слуху робота над розумінням міні - тексту є складною, тому в ході занять використовувались ілюстрації, що відображають одну з ситуацій, в якій застосоване дане прислів'я.

2. Співвіднесення концепту прислів'я з концептами інших текстів.

Багато спільного є у прислів'я з байкою, притчею, казкою, оповіданням. У зв’язку з цим робота над розумінням прислів'їв проводилася під час читання творів інших жанрів. Серед завдань даної групи можна обрати такі: дати заголовок або закінчити текст прислів'ям, розташувати прислів'я відповідно послідовності думки, охарактеризувати героїв твору за допомогою прислів’я, виразити головну думку використовуючи прислів’я та приказки [1, 2]. .

Таким чином, відповідно до принципу врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів, можна запропонувати ряд порад вчителеві, щодо ефективного засвоєння учнями з порушеннями слуху малих літературних форм на уроках літературного читання. Для осмислення прочитаного, виділення того, що потрібно вчителеві, необхідно організувати сприйняття учнів, пояснити, що, з якою метою і як вони повинні сприймати, тобто спрямовувати осмислення за єдиним і загальним для всіх руслом. Необхідно від уроку до уроку розвивати у дітей вміння не просто дивитися, а вдивлятися, не просто слухати, а вслуховуватися, вміння порівнювати і зіставляти, виявляти певні ознаки предметів і синтезувати ці ознаки в цілісний образ [4, 5]. Для цього можна використовувати різноманітні вправи на порівняння образів персонажів, пори року, розрізняти різні жанри опису про одне й те ж явище і ін.. А з допомогою питань вчитель може добитися більш повної, різноманітної і яскравої характеристики предмета, особи, порівняння її особливостей з особливостями інших образів, героїв. Для кращого усвідомлення і розуміння тексту учнями треба так будувати урок, щоб при сприйманні змісту, учні стикалися з труднощами, які б активізували увагу і стимулювали дітей використовувати свідомі, довільні прийоми розуміння. Для цього варто вводити смислові переходи від наслідку до причини, відношення об'єктів, несумісних в рамках одночасного образного уявлення дітей. Ефективним прийомом є також введення в художній текст нових слів, значення яких учні повинні виявити на основі аналізу контекстуальних зв'язків.    Для засвоєння тексту можна використовувати ілюстрації. Це збагачує дитяче сприймання, розширює уяву, спонукає до узагальнень.        

Потрібно проводити роботу над семантикою слова. Завдяки цьому учні з порушеннями слуху частіше працюють над уточненням мовленнєвих одиниць, значно активізують свій словник, усувають із нього слова, які не відповідають літературній мові. Роботу над текстами, рекомендованих для вивчення в початкових класах, доцільно починати з розгляду теми, визначення його жанру, після цього можна розглядати композицію і сюжет твору, що дозволяє розкрити перед учнями взаємозв'язок композиційних компонентів (образів, картин, подій, ситуацій) та виявити й усвідомити основні елементи ланцюга подій сюжету (експозицію, розвитку дії, кульмінації). А це допомагає молодшим школярам вникнути в ідейно-естетичний зміст твору, знайти спосіб усної передачі змісту. При аналізі образів твору, вчитель повинен вчити дітей правильно це робити, тобто аналіз повинен здійснюватися за схемою: дії і вчинки - портретне зображення - мова - пряма авторська характеристика.

При вивченні прислів’їв та приказок бажано використовувати прийом складання пірамідок. Він полягає в нанизуванні художніх форм, що розширюються за обсягом, на вісь однієї думки (концепту). Наприклад, прислів’я – вірш – казка. Метою використання цього прийому є навчити учня з вадами слуху бачити інваріантність думки, можливість її застосування в різних художніх формах і аналізувати художні особливості самої форми.                     У зв'язку з тим, що дітей приваблює усе яскраве, цікаве, емоційно насичене, варто при аналізі твору звертати увагу на естетичний вплив художніх образів, щоб знати, яким саме почуттям і переживанням дати перевагу в процесі безпосереднього читання і роботи над текстом з дітьми[4, 5]. Щоб правильно керуватися текстом під час аналізу твору з дітьми, слід накреслити етапи наскрізної словесної дії та послідовного аналізу твору з учнями. Це означає: розчленувати твір на частини, щоб між ними був постійний внутрішній зв'язок; до кожної частини знайти заголовок; визначити творче завдання, що стосується читання та аналізу твору з дітьми (відповідати меті читання, бути активним засобом розкриття ідейного змісту твору, захоплювати і хвилювати учнів). Хотілося б наголосити, що для того, щоб підвищити рівень розуміння учнями з вадами слуху малих літературних форм на уроках читання та літератури варто використовувати прийом порівняння літературного твору з творами інших видів мистецтва.                 

Робота над малими літературними формами не повинна завершуватися на уроках читання та літератури, а має тривати й на інших уроках. Так, використання загадок на уроках математики та фізики вносить в ний ігровий момент. Особливого значення набуває використання малих літературних форм на уроках з розвитку мовлення та української мови. На матеріалі прислів’я можна побудувати фрагмент уроку, який включає каліграфічну хвилинку і виконання різноманітних завдань.

Наприклад, на уроці  української мови на тему «Наголос. Наголошені і ненаголошені склади» пропонуємо провести таку роботу:

С с со ос ся ск

Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає.

1) Пояснити значення прислів’я .

2) До слова воскресає підібрати слово близьке за значенням.

3) Назвати слова, в яких звуків більше, ніж букв. Пояснити чому.

4) Побудувати звукові моделі  цих слів.

5) Поставити наголоси у словах, виділити наголошені склади.

Підсумовуючи все сказане вище, підкреслимо, що для ефективного сприймання молодшими школярами художнього тексту, учителю необхідно пам'ятати про: чітке розмежування завдань читання творів різних жанрів; розвиток в учнів творчого читання, при якому досягається сприймання твору "розумом" і "серцем"; використання різних прийомів роботи на уроках, подолання схематизму і шаблону в роботі з малими літературними формами; просування учнів до досягнення естетичних цінностей художньої літератури, формування у них образного сприймання творів, подолання поверхової спрямованості роботи з малими літературними формами; створення умов для вільного самовираження дітей при сприйманні літератури;  прояв літературної творчості дітей як засобу духовного розвитку учнів, їх просування у розумінні літератури як мистецтва слова; виховання у школярів любові до художнього слова як образного і не замінимого слова письменника.

Література

1. Круглик О.П. Професійна компетентність сурдопедагога як вихідна умова розуміння оповідань дітьми з порушеннями слуху // Дефектологія. – 2008. - №4. – с. 43-46.
2. Малина Л.О. Робота словесника по удосконаленню зв’язного мовлення дітей з недоліками слуху на уроках літератури // Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соц..відносин. Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції, 1994. – с.188-190.
3. Пущин Е.І. Динаміка сприймання у процесі навчання читання дітей з розладами слуху // Дефектологія. – 2000. - №3. – С.17, 54-55.
4. Пущин Е.І. Забезпечення оптимального відтворення змісту під час вивчення художнього тексту глухими учнями // Дефектологія. – 2002. - №4. – С.43-45.
5. Пущин Е.І. Проблеми формування образного сприймання та відтворення у процесі навчання глухих дітей // Дефектологія. – 2001. - №2 – С. 33-36.