Відповідно до змісту освітньої програми розвитку «Впевнений старт» гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку. Організація ігрової діяльності виконує одночасно широкий діапазон функцій: від згуртування дітей до винахідницької діяльності, але найголовнішою є досвід соціальної взаємодії на засадах емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе, до інших людей (людей/дорослих), до світу. Гра передбачає розвиток творчих здібностей, самостійності, ініціативності, організації дітей в ігровій діяльності та формування у них стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе в ньому [4, с. 20].

Гра  ̶  це своєрідна чарівна паличка, яка вмить перетворює процес навчання дошкільняти з сухого, нудного й формального заняття на яскраву, цікаву, захоплюючу пригоду. Граючи в ігри для тренування образного та логічного мислення, малюк легко та непомітно для себе засвоїть такі складні мисленнєві операції, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація, змістове співвідношення [2, с. 3].

Відомий психолог Л. С. Виготський зазначив, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання дидактичних ігор  у різних видах діяльності дошкільників. Під дидактичною грою ми розуміємо ігрову діяльність, організовану педагогом і спрямовану на розвиток психічних процесів дітей дошкільного віку, їх емоційної сфери [3, с. 4].

Своєрідність дидактичної гри полягає в тому, що вона дає можливість педагогу здійснювати навчання, розвиток розумових здібностей, вправляння, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у привабливій і доступній для них формі.

Дидактична гра має свою сталу структуру, яка відрізняє її від іншої діяльності дітей: ігровий задум, ігрове завдання, ігрові дії, правила. Ігровий задум часто виражений у самій назві гри, іноді має форму ігрового завдання або ж виступає у формі інтелектуального завдання, яке потребує обдумування, порівняння, зіставлення. Він викликає жвавий інтерес у дітей, збуджує їх активність. Ігровий задум інколи виступає і як запитання або може мати форму загадки, в якій подані лише деякі умови. Ігрові дії у грі можуть бути дуже різноманітними, відповідно до віку дітей. В іграх малих дітей ігрові дії полягають у розкладанні картинок, у наслідувальних рухах. Ігрові дії старших дітей складніші, бо вони вимагають взаємодії одних дітей з іншими, послідовності, черговості. Це можуть бути й (інтелектуальні дії) порівняння, зіставлення, описування і т. д. Правила гри виконують функцію організованого елемента гри. Вони дисциплінують дітей, указують спосіб і послідовність дії, регулюють взаємовідносини дітей у грі. Всі структурні елементи дидактичної гри взаємозв'язані між собою, і відсутність одного з них руйнує гру. Без ігрового задуму та ігрових дій дидактична гра перетворюється у вправу [1, с. 5].

Дидактичні ігри потрібно добирати відповідно до завдань навчально-виховної роботи. В молодшому віці за допомогою дидактичних ігор можна вчити дітей пізнавати і називати предмети та їх ознаки, розрізняти їх за формою, формою, кольором, величиною. Розміщенням у просторі, також робити прості узагальнення, групування предметів за названими ознаками. Доцільно, щоб під час гри дитина бачила реальний предмет, включаючи в його сприймання якомога більше аналізаторів. Складнішою формою гри є порівняння предметів за однією чи двома ознаками: кольором, формою, величиною. Так підводять дітей до узагальнення.

В іграх з картинками вихователь навчає малят порівнювати й  добирати картинки за певним значенням (наприклад, до дорослих тварин підібрати їх дитинчат і т. д.).

Діти середнього дошкільного віку здатні оволодіти узагальненими родовими поняттями (наприклад, яблуко, груша, слива - це фрукти). З ними проводять ігри на порівняння та класифікацію предметів і їх зображень на картинках, формування числових понять. У процесі гри діти вчаться більш диференційовано розрізняти кольори і їх відтінки, геометричні форми.

У старшому дошкільному віці педагог за допомогою дидактичних ігор впорядковує і розширює сенсорний досвід дітей, вчить їх точно і швидко виділяти певні ознаки, порівнювати й групувати предмети за спільними ознаками. Для цього використовуються ігри в різноманітні подорожі, ігри-загадки тощо.

У роботі з дітьми дошкільного віку використовують різні види дидактичних ігор: ігри з дидактичними іграшками та природним матеріалом, настільно-друковані та словесні ігри.

В іграх з іграшками, природним матеріалом діти безпосередньо сприймають предмети. Ці ігри побудовані з урахуванням принципу наочності. У відповідності з прагненням дітей гратися конкретними речами. За допомогою їх діти пізнають різноманітні властивості предметів, порівнюють, зіставляють їх.

Словесні ігри проводяться без наочного матеріалу. Вони побудовані на діях та словах гравців. Їх використовують тільки після того, як у дітей сформовані певні знання про реальні предмети або явища. Це такі ігри, як «Хто літає», «Скажи навпаки», ігри-загадки тощо [1, с. 6].

Дидактичні ігри проводять з усією віковою групою та з невеликими групками і окремими дітьми на заняттях та під час, відведений для ігор. Якщо треба закріпити певні знання у всіх дітей, об'єднати їх спільними інтересами. Тоді педагог залучає до гри всю групу. Як правило, така гра проводиться на занятті. Якщо окремі діти недостатньо засвоїли якісь знання під час занять, вихователь проводить з ними дидактичну гру в різні відрізки режимних процесів: на прогулянці, після денного сну тощо.

До проведення кожної гри слід старанно готуватися: продумати організацію і методику проведення гри, намітити засоби, що дадуть змогу добре пояснити її дітям, зацікавити їх, а також визначити свою участь у ході самої гри та керівництво поведінкою дітей.

До гри мають бути підготовлені й діти. Вони повинні мати певні знання, якими оперуватимуть у грі. В такому разі гра закріплює знання, які діти засвоїли на заняттях і в повсякденному житті.

Якщо в грі діти вперше зустрічаються з певними відомостями, вони не можуть самостійно розв'язати ігрове завдання і змушені діяти за підказкою вихователя. Гра стає для них нецікавою і перетворюється у вправу. Тим часом обов'язковою умовою кожної дидактичної гри є те, щоб вона була цікавою, щоб діти виконували всі дії з інтересом і задоволенням. Велике значення має забезпечення ігрової ситуації і визначення ігрових дій.

Керівництво дидактичною грою має бути спрямовуючим. Воно ефективне, коли вихователь стає ініціатором і учасником гри. Педагогу важливо вміло розпочати гру, щоб відразу організувати дітей, викликати у них бажання грати. Велике значення при цьому має ставлення самого вихователя до гри, її зацікавленість, емоційність, уміння залучити до гри всіх дітей [1, с. 7].

На початку гри, коли вихователь розкриває перед дітьми ігровий задум, неабияке значення має образність і зрозумілість її мови, теплий тембр голосу, виразні жести, уважне ставлення до всіх дітей, бажання їх об'єднати. Потрібно коротко й зрозуміло пояснити дітям в яку  гру вони будуть гратися і як саме. Пояснення має бути таким, щоб викликати в дітей інтерес до гри й водночас розкрити перед ними завдання.

У процесі гри слід звернути увагу на темп, ритм гри. Занадто повільний темп стомлює дітей, до того ж їм доводиться довгий час чекати своєї черги. Але й надто швидкий темп збуджує дітей, призводить до метушливості, штучності ігрових дій, інколи викликає суперечки між учасниками гри.

Серйозну увагу треба приділяти й тому, як діти виконують правила гри. Адже педагог тим самим навчає дітей дотримуватись норм поведінки в колективі. Отже, від виконання умов гри – певних правил залежить і її виховна цінність. Зміст правил чітко визначає спосіб дій і поведінки дітей у процесі виконання ігрового завдання. Правила гри, виражаючи вимоги вихователя до поведінки гравців,стають моральними нормами, які регулюють взаємини дітей. Необхідність дотримуватися правил в умовах колективної гри спонукає кожну дитину співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяє виникненню спільних інтересів, а тому є важливою умовою формування суспільних рис у поведінці дітей [1, с. 8].

Спочатку доцільно пояснити дітям ігрове завдання, а потім спосіб його виконання – правила гри. Тоді вони зрозуміють, тоді вони зрозуміють, чому необхідно їх дотримуватись. Після пояснення варто запитати в них про те, треба гратись, щоб перевірити, чи зрозуміли вони мету і правила гри. У ході самої гри важливо створити умови для того, щоб діти виявили якомога більше самостійності під час роз'яснення ігрового завдання. Привчаючи їх керуватися поясненням гри, не чекаючи додаткових вказівок. Тим самим вихователь дає дітям можливість зробити вибір між вчинком, що відповідає встановленим нормам, і таким, що суперечить їм. Звичайно, при цьому жодне порушення правил не повинне залишатися поза увагою педагога.

Вміло спрямовуючи гру, педагог навчає дітей усвідомлювати значення норм поведінки в колективній діяльності, виховує в них вимогливе й справедливе ставлення до ровесників, привчає зважити на думку друзів, погоджувати з ними свої бажання.

Дотримання правил гри вимагає від дитини певних вольових зусиль. Не завжди діти можуть відразу стримати свої бажання. Слушною в такому разі буде підтримка вихователя: «Почекай, не поспішай, скоро твоя черга, дочекайся сигналу» та ін. З часом діти зможуть стримуватись без допомоги педагога і навчаться самостійно регулювати свою поведінку.

Таким чином, дидактичні ігри треба використовувати не лише як засіб навчання, розумового розвитку дітей, а і як засіб їх виховання [1, с. 10].

Література

1. Артемова Л. В., Янківська О. П. Дидактичні ігри і вправи в дитячому садку. – Київ: Радянська школа, 1977. – 128 с.
2. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток наочно-образного та логічного мислення у дітей 5-6 років: навчальний посібник/ 2-е вид., переробл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 72 с.
3. Нечипорук Н. І., Томей О. П. Розвивальні ігри для дошкільників – Х.: Видавнича група «Основа», 2007. -192 с.
4. Освітня програма «Впевнений старт» для дітей старшого дошкільного віку/[Н. В. Гавриш, Т. В. Панасюк, Т. О. Піроженко, О. С. Рогозянський, О. Ю. Хатман, А. С. Шевчук]; За заг. наук. Ред.. Т. О. Піроженко. – 2-е вид., стереотип. – Київ: Українська академія дитинства,2018. – 80 с.