Науковий і технічний прогрес, що спостерігається у XXI столітті, а також збільшення об’єму інформації, підвищення інтелектуального рівня особистості, потребують від сучасної школи формування високоосвіченого підростаючого покоління, суспільно активного та конкурентоспроможного. Молоді люди повинні не лише володіти великим об’ємом інформації, а також використовувати свої знання у різних життєвих ситуаціях, не лише виконувати розпорядження, а й породжувати нові ідеї, вміти приймати нестандартні рішення та критично мислити. Зміни способу життя в сьогоденні потребують перемін сучасної освіти. Стає важливим трансформувати учнів із пасивних спостерігачів на активних співучасників уроку та зацікавити їх до науки. Відповідно є необхідним професійно-науковий розвиток учителів, що забезпечить реалізацію завдань Нової української школи [7].

Зокрема і вчителі природничих спеціальностей повинні бути висококваліфікованими, здійснювати складні міжпредметні та культурологічні види професійної діяльності та вміти ефективно розв’язувати соціальні проблеми. Ці вимоги зазначені у таких державних документах: закони «Про освіту», «Про вищу освіту», концепції Нової української школи [2, 3, 6].

Останній передбачає модернізацію навчання, зокрема, у старшій школі, на принципах підготовки учнів до сучасного життя, що вимагає них розвиток в життєво необхідних властивостей (соціальних, освітніх) і відповідного вдосконалення теоретико-методичної та практичної фахової підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей [7].

Саме тому підвищення практичного спрямовання біологічних знань є одним із важливих положень реалізації змісту біологічної освіти в основній школі [2]. Нашою метою є науково обґрунтувати процес формування практичних умінь та навичок у курсі біології загальноосвітньої школи як однієї із складових предметних компетентностей.

Вітчизняними та зарубіжними науковцями напрацьовано певні дослідницькі напрямки вирішення подібних проблем. Зокрема,  питаннями формування загальнопредметних компетентностей з природничих дисциплін у професійній підготовці майбутніх учителів біології та хімії займається  
І.В. Шмиголь [8, с. 20]; теоретичні і методичні засади формування професійної компетентності майбутніх учителів біології обґрунтовано Ю. Шапраном [8, с. 21], формування професійної компетентності майбутніх учителів біології на основі інтеграції природничих та педагогічних дисциплін описано І. Фурсою [8, с. 21].

Для того, щоб учні краще зрозуміли цінність знань із біології, потрібно дітям розповідати про сучасні проблеми біобезпеки і біоетики, часто обговорювати нові надбання та відкриття вітчизняних і зарубіжних вчених біологів. Варто звернути увагу учнів на кілька важливих моментів, зокрема те, що практичне використання досягнень науки може cпричиняти проблеми для навколишнього середовища. Людина останнім часом дуже активно втручається у природне довкілля, що призводить до негативних незворотних змін. Тому обговорення шляхів їх вирішення на уроках дасть можливість сформувати в учнів особистий досвід пізнавальної та практичної діяльності [5, с. 15].

Незважаючи на те, що у підручниках наведені певні приклади, ознайомлення учнів із практичним застосуванням біологічних знань потребує особливої уваги вчителів біології. Їх необхідно розглядати із кількох позицій, а саме: економічної доцільності та екологічної безпеки, а також морально-етичних нормативів. Наприклад, під час демонстрації учням шостого класу агротехнічних прийомів вирощування рослин і правил догляду за ними потрібно наголошувати, що можливо отримувати прибуток від цього, за умови грамотного плану дій прорахунку витрат на різних етапах цього процесу та вміння їх мінімізувати [4, 9]. Ще одним способом є запропонувати дітям передбачити,  які можуть бути наслідки для вирощування культурних рослин внаслідок різних заходів обробітку ґрунту, боротьбі з бур’янами та комахами-шкідниками. У наведених прикладах емоційноціннісне ставлення учнів до знань, до навколишнього середовища та взаємодії з ним сприяє усвідомленому засвоєнню ними сенсу біологічних знань, сприяє розвитку ініціативних та креативних вмінь [5, с. 32].

Формування в учнів навичок та умінь потребує цілого комплексу методів. Зокрема словесний метод, розповідь чи бесіда, формує в учнів знання. Використання натуральної чи образотворчої наочності, безпосередня демонстрація створює в дітей уявлення про те, яким чином виконувати дії та в якій послідовності, при якому положенні рук та інструмента. При самостійному повторенні завдань формуються в учнів відповідні практичні навики [9].

Важливо, при виконанні робочих задач, показувати школярам кращі роботи чи минулорічні результати праці учнів іншого класу. Це заохочує та  зацікавлює дітей, формує в них самоконтроль та наполегливість.

Для того, щоб сформувати в учнів життєво пізнавальний досвід на уроках біології, вчитель потребує додаткової підготовки, що передбачає зосередження уваги не лише на викладі навчального матеріалу, а й ще на вмінні аналізувати його зміст [8, с. 45].  Одним із способів реалізації цього є проведення уроку на основі діалогу у вигляді співпраці вчителя та учнів [1].

У процесі навчання виникає міжособистісна взаємодія учнів між собою та з учителем. З огляду на це, оптимальною є форма навчання, коли учні у парах чи в групах, за допомогою вчителя працюють над вирішенням певного завдання. Учні  мають можливість навчитися надавати психологічну допомогу і підтримку партнерам по групі, вдосконалювати свої комунікативні уміння та логічно обґрунтовувати свою позицію. На сьогодні різні методики навчання мають за мету забезпечити можливість для кожного учня досягати того рівня успіхів, який для нього є бажаним. Умовами, які це забезпечують, є насамперед, уважне відношення до праці кожного учня, обов’язкове та об’єктивне оцінювання всіх видів його діяльності, допомога під час виконання завдань [5, с.45].

Одним із основних положень для застосування змісту біологічної освіти в середній школі є практична спрямованість і прикладне значення біологічних знань та вмінь[1]. Компетентність – це здобута в процесі навчання інтегрована здатність, що складається з цінностей та умінь, що реалізовуються на практиці, а предметна компетентність – це набутий учнями досвід у процесі навчання, специфічний для певного виду діяльності, пов’язаний із розумінням та застосуванням нових знань. Умовами, що формують предметну біологічну компетентність є внутрішні чинники, такі як вікові особливості школяра, його соціальний досвід і цінності, мотивація навчання та зовнішні, а саме: навчально-методичне забезпечення і матеріально-технічна база навчання біології [9]. У зв’язку з цим, для підвищенні якості освіти учня, є ціленаправлений  розвиток навичок та вмінь і можливість застосовувати їх практично. Підготовленість учня найкраще визначають уміння, що включають в себе розуміння зв’язків, умови способи їх виконання [5, с.34].

Для реалізації компетентнісно орієнтованого навчання біології можна використовувати як традиційні типи уроків із еколого-еволюційною спрямованістю, так і сучасні різновиди уроків, такі, як  урок-конференція, екскурсія у природу, заняття на «екологічній стежці» [1]. Як свідчить досвід роботи вчителів у експериментальних школах, саме «екологічна стежка» має багато переваг, адже в її основі є еколого-краєзнавчий та експедиційно-дослідницький принципи [9]. Вона є важливим компонентом системи екологічного виховання молоді та лабораторією під відкритим небом для вивчення живих об’єктів природи та проведення досліджень.

Одним із компонентів біологічної компетентності є діяльнісний складник, який зорієнтований на розвиток практичних та інтелектуальних навичок учнів під час виконання ними дослідів, лабораторних досліджень, практикумів та учнівських проектів [5, 54 с.]. При цьому використовуються різні методи наукового пізнання, такі як: порівняння і спостереження за біологічними об’єктами, прогнозування, біологічний експеримент та опис його результатів, моделювання процесів і явищ тощо. Важливим є поступовий перехід від зовнішньо заданих до самостійно сформульованих алгоритмів виконання певних видів діяльності, а також формування понятійного апарату учнів, від репродуктивного відтворення визначень до самостійного їх формулювання.  Діяльнісний складник є важливим для застосування біологічних знань у майбутній професійній діяльності та повсякденному житті.

Отже, важливим аспектом навчання дітей у середній загальноосвітній школі є не лише засвоєння теоретичних знань, але й правильне їх застосування в природному оточенні та різних сферах людської діяльності. Учні повинні вміти спрямовувати одержані знання, вміння та навички на вирішення життєво необхідних та виробничих проблем. Необхідно частіше залучати учнів до практичної діяльності, визначити оптимальне співвідношення між теоретичною і практичною частинами у змісті біологічної освіти, взявши до уваги досвід зарубіжних країн.

Література

1. Величко Л. Компетентнісний і «зунівський» підходи в навчанні: порівняння ознак. Біологія і хімія в рідній школі. 2017. № 4. С. 2-5.
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1392 - 2011.
3. Закон України «Про освіту» //сайт МОН України. - 2017 р.
4. Матяш Н. Ю. Практична частина навчальної програми з біології: проблеми її виконання. Біологія і хімія в рідній школі. 2015. № 6. С. 38-41.
5. Матяш Н.Ю., Коршевнюк Т.В., Рибалко Л.М., Козленко О.Г. Навчання біології учнів основної школи: метод. посіб. Київ: КОНВІ ПРІНТ, 2019. 208 с.
6. Нова українська школа /сайт МОН України. - 2017.
7. Нова українська школа: основи Стандарту освіти. Львів. 2016. 64с.
8. Соловей Л. В. Формування ключових компетентностей майбутніх учителів природничих спеціальностей у фаховій підготовці: дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Полтавський національний педагогічний ун-т. Полтава, 2019. 306 с.
9. Шаповал Л.В. Уміння та навички як складова предметних компетентностей учнів 6-х класів у курсі «Біологія». Молодий вчений. 2018. № 1 (53). С. 403-407.