Серед найголовніших  завдань, поставлених   у  Законі  України «Про освіту», Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», Концепції Нової  української школи, є формування комунікативної компетентності  громадян нашої держави шляхом розвитку культури мови.

Культура мови - рівень володіння нормами усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Головне завдання культури мови — формування  навичок літературного спілкування, засвоєння і стабільне використання літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйняття спотвореної мови або суржику.

Як бачимо, актуальність обраної теми визначається, в першу чергу, соціальним замовленням: високий рівень володіння комунікативною компетентністю є невід’ємною складовою  успішної самореалізації громадянина України .

Здатність комунікувати - невід'ємна частина індивідуальної характеристики людини, віддзеркалення її загальної культури. Робота над культурою спілкування триває протягом усього свідомого життя людини. Одним із найважливіших аспектів успішної комунікації є культура мови. Її основи закладаються у дошкільному та шкільному вихованні. Тут формується  мовний етикет, засвоюються зразки мовної поведінки носіїв мови,  відшліфовані в процесі спілкування.

У широкому розумінні культура мови передбачає високий рівень мовної свідомості індивідів, їх дбайливе ставлення до рідного слова, усвідомлення його значення для розвитку інтелектуальної та емоційної культури нації.

Однією із  важливих проблем ХХІ століття є комунікування людей за допомогою гаджетів, які безжально витіснили «живе» спілкування, що передбачало  розвиток  майстерності будувати діалоги та полілоги, використовувати невербальні засоби, застосовувати великий мовний запас, демонструючи високий рівень культури мовлення. Головними  його комунікативними ознаками (критеріями) є правильність, змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність і доцільність.

Зупинимося на практичних прикладах удосконалення комунікативної компетентності учнів у шкільній практиці. На виконання статей    6 ( п.1,п2,), 21 (п 1) Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» [6] учителі  Криворізької загальноосвітньої школи №122 із метою успішного вирішення культуромовної проблематики  створили систему роботи  щодо формування навичок  грамотного,  ефективного  «спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами» - першої з десяти  ключових компетентностей, зазначених у   Концепції Нової  української школи [9]

Мовне середовище має   значний вплив  на формування  мовної культури людини. Оскільки у наших школярів воно  у переважній більшості російськомовне та  «суржикове», то це не може не залишити  свій  слід. Характеристики суржику  лише негативні: "мішана й ламана мова", "мовний покруч", "здеградована під тиском русифікації форма українського мовлення", "мовний безлад", "низька мова", "напівмовність", "кровозмісне дитя двомовності", "бур'ян".   

Страшними  ворогами спілкування є жаргонізми, лайливі слова. Лихослів'я як частина ненормативної лексики має коріння в релігійних віруваннях людей — звідси і слово «лихослів'я», за вимову якого мало статися певне лихо, кара Божа. На жаль, ці засмічувачі мови брудним потоком виливаються із вуст людей на вулицях, у транспорті, та ( як це не дивно)   не- рідко й екранів телевізорів. Доводиться докладати значних зусиль на уроках української мови та літератури, проводити відповідну роботу із громадськістю, щоб здолати цю серйозну перешкоду в досягненні позитивних результатів.

Філологи сто двадцять другої школи  використовують різні методи та форми роботи, направлені на викорінення  згаданих  вище  «непроханих гостей» із мови школярів. Це й різноманітні  мовознавчі проєкти, квести, віртуальні мандрівки країною «Суржиус» та «Планетою чарівних слів» ,  «Чисті четверги»: «Приберемо разом  мовне сміття!», пізнавальні завдання, які допомагають  «…пильно й ненастанно полоти бур'ян», щоб «чистішою  від сльози» стала наша мова.
Вивчаючи творчість Павла Глазового на уроці літератури рідного краю, переглянувши мультиплікаційну гумореску «Кухлик»,  учні переконалися, що кожному з нас потрібно ставати на захист української мови, як герой однойменного твору. Визначаючи засоби гумористичного зображення, діти звернули увагу на суржик персонажів, дійшли висновку, що потрібно плекати чистоту нашого мовлення.

Результатом проведених заходів є усвідомлення, що  вживати ненормативну лексику, розмовляти суржиком - це ознака мовленнєво-мисленнєвого примітивізму, бездуховності, неосвіченості, байдужості до своєї мовної поведінки, а отже, неповага до співрозмовників і неможливість ефективного спілкування.

Діамонологічну компетенцію (володіння діалоговими і монологовими техніками спілкування, технікою ведення спору, технікою упізнавання невербальної знакової системи,  технікою роботи з текстовим матеріалом та ін.) покращуємо у ході проведення нестандартних уроків. Так, під час проведення веб-квесту за новелою Миколи Хвильового  «Я (Романтика)» учні перевтілювалися в різні іпостасі  ліричного героя, вміло декламуючи уривки із твору. Одинадцятикласники у процесі роботи над створенням мультимедійних презентацій, буклетів та їх публічних захистів дійшли висновку, що на рiках кровi не може постати гуманне суспiльство. У цьому полягає актуальність новели, особливо на тлі сучасних проблем нашої держави.

Пріоритетним завданням словесників стало руйнування стереотипу неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь із різних ідеологічних причин насаджувався у свідомості українців. Учні за порадою педагогів  поповнюють свої знання, дивлячись рубрику, яку веде мовознавець  Олександр Авраменко в передачі  «Сніданок з 1+1», і,  переглядаючи його відеоуроки під час занять та перерв, застосовують в усному та писемному мовленні усі почуті рекомендації.

Беручи за приклад відомого філолога, діти, слухаючи на уроках запропоновані вчителями фрагменти публічних  виступів політиків, акторів, журналістів, співаків, знаходять помилки, що допускають у  мовленні  згадані персони. За допомогою словників, електронних посібників (а часом і вчителів) школярі правильно будують почуті висловлювання,  ліквідовуючи  недоліки, доносять інформацію до  товаришів.

Усе викладене вище є лише малесенькою частинкою роботи, яку проводять словесники нашої школи заради підвищення рівня культури спілкування,  а отже, і  розвитку комунікативної компетентності.

Література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / за заг. ред. О. Сербенської : посібник. – Львів : Світ, 1994. – 152 с. – ISBN 5-7773-0147-9
2. Головащук С. І. Українське літературне слововживання : словник-довідник. – К. : Вища шк., 1995. – 319 с. – ISBN 5-11-004516-Х.
3. Городенська К. Г. Із найновіших рекомендацій щодо складних уживань в українській мові / К. Г. Городенська, Н. І. Кочукова, Г. М. Куцак. – Київ – Слов’янськ, 2006. – 83 с.
4. Єрмоленко С., Культура мови // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9
5. Закон України «Про освіту»
6. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»
7. Концепція Нової української школи.
8. Мацько Л. Матимемо те, що зробимо. До питання формування мовної культури// Дивослово. – 2001. –№ 9. – С. 2-3.4.