Перед сучасною початковою школою стоїть важливе завдання – розвинути  мовленнєві здібності здобувачів освіти у відповідності із зростаючими соціальними потребами. Тому спілкування державною мовою - одне з десяти ключових компетентностей Нової української школи, наскрізними лініями якого є вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди; здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час; усвідомлення ролі ефективного спілкування. [4].

У зв'язку з цим заклад загальної середньої освіти  повинен  більш глибоко розвивати інтелектуальні здібності, без яких неможлива продуктивна мовленнєва діяльність дитини. Під впливом навчання у молодших школярів розпочинається перебудова всіх  пізнавальних процесів.  Саме молодший шкільний вік є продуктивним у розвитку логічного мислення. Це пов'язано з тим, що діти включаються в нові для них види діяльності і системи міжособистісних відносин, що вимагає від них набуття певних психологічних якостей.

Дослідження висловлювань як мовленнєвих виразів дозволяють   виокремити таки головні розумові операції:

        1) розрізнення – операція виділення елементів з цілого і їх відділення один від одного.  Процес розрізнення добре виражається у висловах, які перераховують складові частини і ознаки цілісного об'єкта;

        2) порівняння – операція уявного зіставлення розділених об'єктів або їх ознак і подальше встановлення подібності і відмінності між ними;

        3) знаходження подібності (спорідненості) – операція, що дозволяє ототожнити різні об'єкти за одним або декількома ознаками;

        4) знаходження відмінностей – операція, завдяки якій однорідне відкривається як таке, що володіє індивідуальними або типологічними відмінностями;

        5) об'єднання в ціле (у нову структуру)  – операція з'єднання різних об'єктів, що пройшли порівняння та виявили тісні взаємодії і подібні ознаки;

        6) абстрагування й узагальнення – єдині операції виділення істотних, тобто вільних від випадкових привнесень, властивостей  і зв’язків об'єкта і об'єднання об'єктів з даними характеристиками в загальну категорію;

        7) виділення протилежностей – операція поділу опозиційних об'єктів чи ознак певного об'єкта, що знаходяться в більшому або меншому протиріччі одне з одним;

        8) конкретизація – визначаються узагальнені (видові, родові, універсальні) відмінності, опозиції і тотожності вихідного об'єкта з іншими об'єктами;

        9) символізація – операція, близька конкретизації, але припускає не пряме, а опосередковане співвіднесення вихідного одиничного об'єкта з абстрактними параметрами.

Аналіз досвіду вчителів та власного досвіду роботи свідчить про наявність суперечностей між необхідним рівнем логічних умінь та рівнем їх сформованості; необхідністю творчого підходу до застосування логічних умінь та формалізмом в організації освітньої діяльності; наявністю індивідуальних особливостей кожної дитини та традиційною системою викладання; необхідністю створення максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості здобувача освіти та репродуктивним характером навчання. Названі суперечності потребують розв'язання шляхом виявлення причин низького рівня розвитку логічного мислення дітей та пошуком можливостей спеціальної організації освітнього процесу для їх усунення.

У сучасній школі на уроках української мови та літературного читання вчителі намагаються обирати такі форми і методи роботи, які, по-перше, доступні дітям певного віку, по-друге, викликають у них зацікавленість і бажання працювати, по-третє, створюють простір для розумової діяльності здобувачів освіти. Формування і розвиток логічного мислення відбувається на кожному занятті. До структури уроку обов'язково включаються спеціальні вправи на формування умінь і навичок розумової праці: планування роботи, пошуку раціональних шляхів її виконання, критичного оцінювання результатів, порівняння своїх дій з діями інших дітей.

 Аналіз педагогічної діяльності вчителів початкових класів Криворізької гімназії №127 свідчить про те, що у своїй роботі вони дотримуються таких пріоритетних напрямів:

• під час занять кожен учасник освітнього процесу має якомога більше говорити;
• учитель повинен стати другом кожної дитини;
• діти мають учитися аргументувати власні версії та робити логічні висновки;
• думка дитини є головною на уроці;
• не треба боятися помилок: не помиляється той, хто не мислить;
• на кожному уроці ми навчаємо вчитися.

В.О. Сухомлинський радив учителям початкових класів: «Треба навчити усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати». Щоб досягти такого рівня читання, дітям  потрібно навчитися аналізувати текст, тобто осмислювати його ідею, ставлення автора до того, про що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного. Тому основним прийомом роботи над художнім твором на уроках літературного читання є багаторазове звертання до тексту. Слід формулювати кожне нове завдання так, щоб діти знову і знову зверталися до змісту твору, перечитували його, знаходили щоразу щось цікаве і несподіване для себе. На всіх етапах уроку  має місце вибіркове читання:

- під час бесіди за змістом;

- у ході складання характеристики дійових осіб;

- при створенні словесних малюнків;

- при порівнянні фактів на початку твору і в кінці;

- під час обговорення ілюстрацій, прислів'їв до тексту;

- під час підготовки до переказу.

Працюючи  над текстом, пропоную дітям самостійно поставити запитання за змістом твору. Це формує пізнавальну активність школярів, привчає їх уважно слухати і читати текст, а головне – змушує логічно мислити.    

З метою встановлення емоційного впливу твору на читачів формулюю такі запитання:

- Які почуття виникли під час слухання оповідання?

- Що вас вразило?

- Що найбільше сподобалося (не сподобалося)?

- До яких вчинків, дій спонукає це оповідання?

- Який настрій створив у вас зміст тексту?

- Кому з родичів або знайомих ви хотіли б прочитати це оповідання?

Під час виконання завдань створюю мовні ситуації, спонукаю дітей до власних висловлювань. У процесі аналізу вони сперечаються, відстоюють власну думку, вчаться слухати та розуміти інших людей. Допомагаючи дітям визначити головну думку твору, пропоную наступні завдання:

-  читання, складання плану;

-  добір заголовків;

-  читання за готовим планом, поділ на частини;

-  читання зі скороченням тексту;

-  складання сценарію діафільму;

-  знаходження речення чи уривка, які виражають головну думку; 

-  читання назви оповідання, співвіднесення її з головною думкою твору;

-  добір власного заголовка і пояснення заголовка;

-  вибір заголовка із запропонованих прислів'їв;

-  пошук слів із найбільшим смисловим навантаженням.

Під час виконання таких завдань діти оволодівають розумовими прийомами абстрагування, порівняння, узагальнення. При роботі над текстом  пропонуються  вправи на формулювання суджень.

Значну увагу приділяю вивченню прислів'їв та приказок. Наприклад, при аналізі змісту прислів'я «Життя наше, як павутина» діти дали наступні пояснення:

- Як павучок обережно йде по павутинці, так і людина повинна бути обережною в житті.

- Іноді людина так заплутається в своїх справах і вчинках, як павук у павутинні.

- Життя людини може несподівано обірватися, як ниточка павутини.

Подібні завдання дають малюкам змогу зрозуміти зміст вислову, пояснити і встановити причинно-наслідкові зв'язки, розширити словниковий запас, вчать їх аналізувати ситуацію.

У наш час змінюються пріоритети цілей навчання. На перший план висувається його розвивальна функція, культ самостійності й нестандартності думки, який стимулює розвиток пізнавальної активності дітей. У навчанні цінна не лише сама істина, але й процес її здобування, пошуку, спроби, помилки, усвідомлення прийомів розумової роботи – тобто все, що розвиває творчу думку школяра, привчає його мислити і діяти самостійно.

Перед учителем стоїть дуже важливе й складне завдання: організувати освітній процес таким чином, щоб він сприяв, з одного боку, формуванню й розвитку розумових здібностей школярів, а з другого – ці здібності мають стати фундаментом для їх успішної освітньої діяльності. Для досягнення цієї мети вчитель повинен бути озброєний не тільки методичними вміннями, але й добре знати психічні та вікові особливості здобувачів освіти початкової ланки.

Література

1. Білокобильська Н. Розвиток логічного мислення/ Н. Білокобильська // Початкова освіта. – 2000. – № 41. – С. 3-6.
2. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: [навч. посіб.]/ М.С. Вашуленко. – К.: Освіта, 2006. – 268 с.
3. Каніщенко А.П. Система роботи над розумінням тексту у початковій школі/ А.П. Каніщенко. – К.: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 2003. – 95с.
4. Концепція Нової української школи [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf