Однією з актуальних проблем процесу навчання та виховання є формування самостійності учнів, а також надбання таких якостей, як спостережливість, цілеспрямованість, відповідальність.

Проблему самостійної діяльності школярів розв'язувало багато мовознавців (Л. Скуратівський, О. Біляєв, М. Вашуленко, Г. Шелехова, С. Омельчук). Своє відображення знайшла вона й у методиці викладання рідної мови в середній школі[1, с. 49].

Самостійна діяльність учнів розвиває їхні творчі здібності, сприяє здобуванню знань. Тому педагог під час такої роботи має диференціювати та індивідуалізувати процес навчання; залучати учнів до випереджувального навчання; стимулювати роботу з додатковою літературою; розвивати аналітичне мислення, уміння робити узагальнення; формувати в них навички самооцінки та самоконтролю щодо власної навчальної діяльності.

Успіху в розвитку потреби в самоосвіті можна досягти лише за умови систематичного керівництва самостійним набуттям знань учнями й організації в школі їхньої пізнавальної діяльності.

На уроках української мови  учні не лише оволодівають певною сумою знань, але й формують критичне й творче мислення, а також виробляють уміння й навички, необхідні для самостійного пошуку, аналізу й оцінювання інформації. У процесі самостійної діяльності школярі контролюють інформацію, піддають її сумніву, опрацьовують і систематизують, пишуть тексти, виступають перед аудиторією, оволодівають навичками ділової комунікації, накопичують досвід самостійного набуття нових знань.

Учні у процесі самостійної діяльності на уроках словесності беруть участь у дискусіях, не нав'язуючи своєї точки зору.

Для підвищення рівня самостійності учнів та їхньої творчої активності під час уроків варто використовувати прийоми розвитку творчого мислення. Цьому сприяють вправи на знаходження оригінальних варіантів закінчення творів, нестандартних ситуацій, створення проблемних ситуацій. Будувати навчальний процес варто так, щоб учні активно заглиблювалися в пошук, розв'язували поставлені завдання, на основі порівняння і зіставлення обирали оптимальні варіанти.

Наразі на уроках варто не подавати готові істини, а спонукати мислити, самостійно розв'язувати проблеми, зокрема використовувати завдання проблемного характеру, що активізує мислення, залучає учнів до пошукової творчої діяльності, до самостійної постановки завдань і їх вирішення[2, с. 4].

Підготовчі вправи здебільшого є навчальними диктантами, різними видами списування, часто з попереднім повторенням відповідного теоретичного матеріалу.

Наведемо деякі види підготовчих вправ:

1. Списування тексту із вставленням пропущених букв або частин слова (закінчення, суфікса, префікса) .
2. Списування із словотворенням.
3. Списування із вставленням потрібних пропущених слів (слова даються окремо або добираються учнями самостійно).
4. Складання речень з деформованого тексту.
5. Списування з певним стилістичним завданням (поширити речення, дібрати слова з протилежним значенням до даних, замінити одне слово іншим тощо).
6. Списування з фонетичним завданням (поставити наголос, підкреслити м’які приголосні, ненаголошені голосні тощо).
7. Вибіркове списування (тільки назви рослин, тільки іменники, тільки дієслова тощо).

На уроках української мови, крім завдань підручника, часто використовуються і картки з індивідуальними завданнями. Особливо корисні картки з пошуковими завданнями, в яких учитель визначає для учня послідовність розумових і практичних дій.

Складаючи картки для засвоєння учнями орфографічного матеріалу, учитель має спочатку дібрати матеріал для вироблення в учнів уміння розпізнавати і перевіряти певну орфограму, а далі – сформувати навички правильного застосування правила.

Специфіка роботи над граматичним матеріалом полягає в тому, що залежно від етапу засвоєння матеріалу одні й ті ж види завдань використовуються з різною метою. Тому і на етапах закріплення можливі й доцільні різні види списування та граматичні завдання.

Отже, самостійна робота на уроках української мови має велике навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, коли вчитель застосовує її в певній системі та послідовності; правильно керує нею. Завдяки самостійній діяльності учнів, використанню інтерактивних технологій, учні формують власне світобачення, орієнтовно визначають життєву позицію, своє місце в сучасному світі.

Література

1. Буряк В.К. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра / В.К. Буряк // Рідна школа. - 2001. - № 9. - С. 49-51.
2. Вакуленко Н.Л. Самостійна робота та наукові дослідження школярів / Н.Л. Вакуленко // Англійська мова та література. - 2005. - № 17(99) - С. 4-5.
3. Паламарчук В. І. Розвиток пізнавальної самостійності учнів / В. І. Паламарчук // Дивослово. - 1998. - № 5. - С. 45-49.
4. Солдатенков М.М. Теорія і практика самостійної пізнавальної діяльності: Монографія / М.М. Солдатенков. - К. : Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - 198 с.