Наше суспільство стало більш  інформаційним, тому і рухається шляхом розвитку творчого мислення. Творча людина може успішно адаптуватися у сучасному суспільстві, адже вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Проте суспільна потреба у вихованні людини, яка творчо мислити, не знаходить повного відображення у шкільній практиці. Тому виховання творчої людини є одним із головних завдань системи освіти.

Навчити учнів читати і розуміти прочитане – одне з найважливіших завдань школи. Ще В. Сухомлинський писав, що читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.

Відомо, що чим раніше дитина оволодіє навичками читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася читати і розуміти прочитане, не навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання, вона не завжди усвідомлює прочитане. Якщо ж дитина не вміє добре читати, то починає переживати великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй стає не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не стане активним читачем, не відчуватиме потреби спілкуватися з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку.

Тому основною метою навчання читання у початковій школі є формування читацької компетентності школяра.

На сьогодні Нова Українська Школа виділяє 11 ключових компетентностей, а спільними для всіх цих компетентностей є: «уміння читати і розуміти прочитане», «уміння висловлювати думку усно і письмово», «критичне і системне мислення» .  [1, с. 16].

Тому, щоб розвивати компетентності учня, треба виробити достатній рівень темпу читання і усвідомлення учнями прочитаного, починаючи з першого класу треба працювати над розвитком читацької компетентності молодших школярів.

Кожен урок читання доречно було б розпочинаю з розвитку  артикуляційного апарату та постановки дихання. Ці  вправи ще називають “артикуляційна розминка”, до якої можна включити роботу над скоромовками, вправами для розвитку язика і губ, які не зв’язані з вимовою якого-небудь звуку, вправами, пов’язані з вимовою певного звука, складання та читання чистомовок, читання складів із дошки, таблиць різними способами (пошепки, губами, голосно, повільно, швидко), читання групи слів на одному диханні. Такі вправи  можна підібрати відповідно до теми уроку. [2, с. 85].

Ці вправи дають змогу налагодити ритмічність дихання дітей, у результаті чого вони навчаються вільно регулювати його при читанні. А це в свою чергу сприяє розвитку навичок читання.

У розучуванні скоромовок краще починати від коротких і доступних для розуміння, запам’ятовування і вимови дітьми відповідного віку – до більш складних. Для першокласників можна використовувати такі фрази-скоромовки як «На дворі трава, на траві дрова». За умови освоєння учнями чіткої вимови звуків, слів, фраз слід переходити до більш складних скоромовок типу: “Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами”. При роботі зі скоромовкою слід памятати, що учні повині виконувати ряд завдань, таких як: прочитати по складах разом; хором цілими словами; у нормальному темпі; протяжно, ніби співаєте; чітко артикулюючи; швидко («блискавкою»). [3, с. 13].

За бажанням діти промовляють скоромовку індивідуально. Можна також на завершення запропонувати позмагатись на «кращого скоромовця», так діти зможуть проявити себе.

Вивчення скоромовок на уроках є необхідною передумовою виразного читання. [2, с. 16].

Передбачення (антиципація) є однією з основних ознак сформованості навички читання. Тому учням можна запропонувати такі вправи: читання слів з пропущеними буквами; доповни речення словами; та інші.

На кожному уроці читання слід використовувати різні вправи для розчитування. Їх потрібно обирати відповідно до вікових особливостей школярів, теми, яку вивчаєте на уроці. Застосування таки вправ вдосконалює навички читання, допомагає відпрацювати темп, правильність, виразність, сприяє усвідомленню прочитаного.  Для цього слід використовувати різні види розчитування: читання складів з карток чи зі складової таблиці, наприклад: ра, ря, ру, рю, рі, ре, пре, кре, пра, спра, впра; читання деформованих текстів; читання пар складів із складової таблиці Зайцева М. О.; розчитування у вигляді гри. [3, с. 5].

Як засвідчує практика, швидкість читання також залежить від кута зору– від кількості друкованих знаків, яку читач охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору  можна використовувати: малюнкові, числові, буквені та складові піраміди, квадрати Шульте та Лезера;  читання слів за таблицями, з’єднуючи склади;  читання слів, речень, абзаців та цілого тексту з різноманітним утрудненням (частинки букв відсутні через механічні перешкоди – надгризла мишка, проліз равлик, розмило дощем тощо); виконання завдань на відновлення слів із пропущеними буквами, речень, частин тексту із пропущеними буквами в словах;  частини великого цілого тексту із пропущеними словами; абзаців та цілого тексту із пропущеними реченнями. [4, с. 11].

Кожен вчитель повинен розуміти, що  у своїй роботі треба приділяти увагу розвитку оптимального читання: коли увага спрямована не на процес читання, а на сприйняття змісту прочитаного. Вважаю, що головним прийомом, який забезпечує розвиток навичок читання, є багаторазове звертання до тексту, перечитування його із новим завданням. Ось тоді дитина відкриває в ньому щось нове, на що не звернула уваги під час попереднього читання.

Використовую такі прийоми ( починаючи з 1 класу): виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе), вголос (пошепки); п'ятихвилинка самостійного читання пошепки на початку уроків літератури, праці, малювання; вправи зі скоромовками, які сприяють тренуванню пам'яті, чіткості та швидкості вимови; першоразове прочитання тексту учнями (самостійно), готують відповіді на заздалегідь, поставлені запитання; стеження за підручником, а не лише слухання, коли читає вчитель; використання різних вправ на вміння швидко орієнтуватись; широко застосовую ігри, кросворди, що потребують вміння читати; читання тексту з прикритою верхньою частиною літер лінійкою. Читання деформованого, перевернутого тексту; ознайомлюю дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок, щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без примусу. Учні роблять презентацію книги, яку вони читають зараз.

Повноцінному усвідомленню тексту сприяє виразність прочитаного, тому так важливо на кожному уроці приділяти увагу вправам на формування виразності читання. Передусім це зразок виразного, емоційного читання вчителем, прослуховування записів, інтонування речень, аналіз тексту, конкурс читців.

Висновок: отже, для формування читацької компетентності молодших школярів потрібно постійно працювати над удосконаленням навичок читання, використовуючи різноманітні вправи, вчити вибирати літературу, враховуючи інтереси, побажання, створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного, формувати навички аналізу художнього твору через використання різних прийомів роботи над художнім текстом, організовувати дослідницьку роботу школярів, розвивати усне та писемне мовлення учнів, працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів, співпрацювати з батьками, використовувати різноманітні методи і форми на всіх етапах уроку читання, виховувати потреби в систематичному читанні, як засобові пізнання світу, самопізнання, загальнокультурного розвитку, формувати у школярів прийоми самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок.

Пам’ятайте, що дитина має свободу вибору (обрати книжку для читання, тему для письма, місце в класі, тощо), так вона навчається робити правильний вибір.

Література

1. Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н72 Н.М.Бібік.- Київ: Літера ЛТД, 2018.-160 с.
2. Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Мальва - ОСО, 2002. - 104 с.
3. Богатир В. Формування навички швидкого читання // Початкова освіта. - 2005.-№-с.14-16.
4. Вашуленко О.Оцінювання читацьких компетентностей молодших школярів.// Початкова школа 2007.-№12.-с.16-21.