Актуальність дослідження. Сучасна концепція національної освіти ставить перед учителем української мови чітку вимогу: сприяти формуванню національно – мовної особистості, яка характеризується свідомим ставленням до мови, розвиненим мовленням, мисленням, інтелектом. Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетентності.

Компетентність – це поінформованість, обізнаність, авторитетність. Компетентність у перекладі з латинської «competentia» означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Компетентність також визначається як набута в процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Вивченню комунікативної компетентності в різних аспектах присвятили свої дослідження Г. Андрєєва, О. Божович, Ю. Жуков, В. Кан‑Калик,  О. Леонтьєв, Л. Петровська, Д. Равен, І. Родигіна, О. Сидоренко та ін. Педагогічні й методичні питання її формування розробляли й сучасні вчені: В. Бадер, О. Біляєв, Т. Ладижинська, М. Пентилюк, Л. Мацько, Г. Шелехова, В. Мельничайко, А. Курінна, Н. Голуб, М. Василик, О. Паршиков.

Мовна освіта в Україні передбачає удосконалення технології навчального процесу, наближення до вимог сучасного суспільства, що потребує високоосвічених, інтелектуально розвинених громадян, які вільно можуть спілкуватися між собою, утверджуючи статус української мови як рідної і державної.

Мета дослідження: розглянути способи формування комунікативної компетентності учнів на уроках української мови та літератури.

Комунікативна компетентність включає знання щодо процесу міжособистісної та інших видів комунікації в цілому, вміння вибудовувати та направляти у потрібне русло конструктивний діалог з різними людьми, а також сукупний досвід спілкування.

Серед них:

- зрозуміло і чітко висловлювати свою думку як усно, так і письмово;

- оцінювання ситуації, у якій доведеться вести діалог;

- спрямовувати та корегувати формат спілкування в потрібному ключі, враховуючи особливості комунікації для досягнення бажаного результату;

- реалізувати на практиці етикет ділового спілкування;

- використовувати різні комунікативні тактики і стратегії;

- аналізувати зовнішні сигнали співрозмовника (міміка, мова тіла і т.д.);

- активно слухати;

- застосувати на практиці інструменти ораторського мистецтва;

- організовувати і вести переговори, зустрічі;

- проявляти емпатію.

Це далеко не весь перелік усього того, що входить у поняття «комунікативна компетентність». Але вона, без сумніву, є ключовою, оскільки життєво необхідна кожній людині незалежно від віку, статі чи професії, впливає на якість життя окремого громадянина й суспільства загалом.

Уроки української мови покликані розвивати даний вид компетентності шляхом використання, наприклад, технології критичного мислення, гри, інтерактивних (групових) методів роботи, розвитку діалогічного та монологічного мовлення та ін. Оскільки вони є ефективними в процесі формування комунікативної компетентності учнів, передбачають моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють закріпленню вмінь і навичок, збагачують лексичний запас вихованців.

Для комунікативних вправ можна використати наступні завдання:

• Вправи на розвиток продуктивного монологічного мовлення (визначати тематичну належність і стиль мовлення; складати структурно-композиційний план; формулювати мікротеми, добираючи змістову інформацію; сформулювати предмет висловлювання відповідно до типу мовлення (розповідь, опис, роздум); деталізувати висловлювання; завершити висловлювання; запропонувати початок висловлювання; розповісти про подію в хронологічній послідовності; описати предмет, явища, особу, природу в певному стилі мовлення; формулювати висновок, що є логічним узагальненням висловленого; висловити власну думку, що містить міркування про цінність певного явища чи предмета; будувати висловлювання змішаного типу (розповідь – опис – розповідь).
  - Вправи на розвиток продуктивного діалогічного мовлення (з’ясувати те, про що йтиметься у висловлюванні, кому воно адресовано, у яких умовах відбувається; визначити комунікативний намір і мету спілкування;
• осмислити тему і спланувати зміст; спроєктувати план розгортання думки;
  • визначити мікротеми, їх послідовність; відтворити діалог від імені пропущеного співрозмовника; розширити діалогічні репліки; побудувати діалогічні репліки; розробити мікродіалог; створити діалог).
• - Вправи на розвиток сприйняття звукового мовлення (прослухати текст із опорою (вербальною / невербальною) і без опори; виділити мікротеми, за якими визначити загальну тему висловлювання; відділити основну змістову інформацію від додаткової, відому від невідомої; визначити інформацію, пропущену в повторному читанні; виділити речення, що не відповідає темі;
• виписати ключові слова; визначити значення слів, смислове навантаження форм слів; передбачити за зовнішніми ознаками (мімікою, жестами, рухами співрозмовника) загальний характер висловлювання, його тему й мету;
• розрізнити інтонацію й логічний наголос; з’ясувати комунікативну поведінку співрозмовника, його комунікативний намір).
• Вправи на розвиток сприйняття графічного мовлення (передбачити за зовнішніми ознаками (заголовком, ілюстраціями) загальний характер тексту, його мету й головну думку; визначити ключові слова; виділити мікротеми; з’ясувати смислове й функціонально - стилістичне значення мовних засобів; виділити мікротеми, за якими визначати загальну тему висловлювання; упорядкувати змістову інформацію: основна/додаткова, відома/нова; уголос прочитати відомий/невідомий текст; мовчки прочитати текст самостійно/після вчителя).

Висновки. Заняття з української мови та літератури треба будувати так, щоб кожен із використаних видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення.

У своїй роботі вчитель має використовувати діалогічні методи, організовувати дискусії, спонукати висловлювати власну думку, стимулювати надання аргументованих відповідей; вчить правильно ставити запитання та відповідати на них, слідкує за культурою мовлення, створює проблемні ситуації. Також доцільно використовувати інтерактивні методи навчання та прийоми педагогічної техніки комунікативної спрямованості – мозковий штурм, ділові ігри тощо. Кожен учитель обирає свої способи формування комунікативної компетентності учнів, опираючись на досвід, умови, рівень підготовки дітей та ін.

Уся система вправ у роботі з формування комунікативної компетентності учнів основної школи маєбути згрупована відповідно до принципів перспективності й наступності в окремі блоки з наростаючимступенем складності і спрямована на цілісний розвиток комунікативної компетентності.

 Література

1. Бадюл Л., Цибух Л. Творчі вправи як засіб розвитку комунікативної компетенції студентів / Наука і освіта. №1. С. 5–8.
2. Дідук Г.І. Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи на уроках української мови у 5–7 класах – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. 80 с.
3. Добротвор О. В. Комунікативна компетентність як предмет наукового дослідження // Педагогічний процес: теорія і практика. 2013. Вип. 3. С. 56– 
4. Іванова І. Ф. Вплив рівня розвитку комунікативних здібностей на формування професійної спрямованості / Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського: зб. наук. праць. Вип. 10 (91), т. 2. С. 121–125.
5. Кравченко–Дзондза О.Е. Формування комунікативної компетентності студентів у процесі вивчення культурологічних дисциплін / Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич: Посвіт, 2014. Вип. 10. С. 205–209.
6. Кучерук О.А. Методи формування комунікативної компетентності в процесі дидактичного дискурсу / Дивослово. 2010. № 9. С.77–
7. Макашова Ю. Формування комунікативної літературної компетенції через використання технології розвитку критичного мислення учнів: Розробки уроків / Українська мова й література у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2011. № 9. С. 57–64.
8. Методиканавчання української мови в середніх освітніх закладах / [кол. авторів за ред. М. І. Пентилюк]. К.: Ленвіт, 2004. 400 с.
9. Фасоля А. Літературна освіта: компетенції, компетентності, знання, уміння й навички. / Українська література в школі. 2012. № 6. С.26–
10. Хіврич С. Розвиток мислення і мовлення учнів у процесі вивчення шкільного курсу української мови / Українська мова й література в сучасній школі. 2012. № 10. С.24–