Поняття освітнього середовища – одне з ключових для освітніх психологічних і педагогічних понять. Воно досить грунтовно висвітлено у працях багатьох науковців.

Слушним є визначення поняття освітнього середовища запропоноване С. Рощиною, яка розглядає його як спеціально створене предметне й соціокультурне оточення особистості, що охоплює різні умови й засоби, способи забезпечення продуктивної діяльності, цілеспрямовану взаємодію всіх учасників освітнього процесу, їх розвиток та самореалізацію [10, c. 34].

Для того, щоб освітнє середовище сприяло самореалізації кожного учня, робота повинна бути спрямована на те, щоб кожен учень міг :

• отримати необхідну індивідуальну педагогічну підтримку;
• вміти самостійно виконувати завдання, складність яких відповідала б його психічного розвитку
• оволодівати необхідними навичками з базових та профільних предметів;
• навчитись здобувати знання, мислити і вчитися
• задовольнити потреби в пошані, визнанні, суспільному схваленні
• збагатити знання у сферах, які цікаві і потрібні учневі й розкривають перед ним нові горизонти пізнання;
• бути спроможним приймати самостійні рішення;
• зрозуміти, що шанована людина – це освічена людина
• зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я

Робота з учнями будується на використанні та застосуванні нових підходів, які переносять акцент не на накопичення знань, а на формування технологій розумової праці учнів. Співпраця учителя і учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриттів, постійне створення ситуації успіху – ось складові самореалізації учня в освітньому середовищі, адже якість нашого життя безпосередньо пов'язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації.

Змінюються просторово-предметне оточення, програми, засоби навчання і ін. Та всім відомо, що значне місце в створенні освітнього середовища для розвитку особистості школяра посідає урок.  І ще нелегкий шлях пізнання.

У значній мірі комфорт учня в освітньому середовищі залежить від того, наскільки вдало буде підібрано технологію навчання.

Я працюю над впровадженням сучасної технології рівневої диференціації  навчання (авт. В.Фірсов, С.Алексєєв, Н. Гузик). Чому диференційоване навчання? 25-30 років назад система математичних  завдань була розрахована в основному на  середнього і сильнішого учня. А в класі  частина дітей нижче середнього рівня. Як їм бути? До того ж і їм треба готуватись до перевірних робіт і складати  ДПА. 

Рівнева диференціація забезпечує можливість кожному учневі працювати у своїй зоні розвитку, базуючись на власних актуальних можливостях. Я, як вчитель, ставлю перед собою завдання – переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на вищий рівень людського спілкування. Мої навчальні матеріали містять декілька рівнозначних задач на 4-х рівнях; хвилинки теорії; зразки розв’язування завдань, доведення теорем (Збірник завдань отримує кожен учень). Система  завдань   структурована. Спочатку йдуть вправи, які допоможуть засвоїти поняття або твердження і розв’язання яких повинно бути доведено до автоматизму, потім вправи, що вимагають від учня творчого застосування знань.

Це дає змогу формувати вміння і навички розв’язування завдань навіть тими дітьми, в яких виникають певні труднощі в оволодінні знаннями з математики і робить навчання  значимим. Паралельно застосовую різні прийоми  інтерактивного навчання з метою подоланя  пасивної позиції учня в освітньому процесі.

Для самореалізації особистості кожного учня на уроках математики, застосовую:

Навчання в команді, що передбачає  самостійну навчальну діяльність

Сюди входить: опрацювання нового теоретичного матеріалу за підручником; доведення теорем; засвоєння практичного матеріалу і ін.

Кожний учень  групи у постійній взаємодії з іншим. Завдання кожного  полягає в тому, щоб пізнати щось разом, щоб кожен учень оволодів необхідними знаннями, сформував потрібні навички, навчився зосереджено та уважно працювати, долати труднощі і при цьому, щоб вся  група знала, чого досяг кожен її учасник. Ця робота обов’язково оцінюються. Це важливий  психологічний фактор. Для чого?  Щоб учень зрозумів, що успіхи його визначаються ним самим, і ніким більше. Приклад матеріалу для роботи:

Як я працюю з матеріалами?  Кожна дитина  починає роботу  із початкового рівня. До наступного рівня учень може перейти, виконавши певну кількість завдань попереднього рівня. Учень повинен зрозуміти, що задача 1-го рівня базова. Якщо легко він її розв’язує, то всі інші, що містять у собі кілька базових задач, він виконає без проблем.

Традиційне інтенсивне навчання орієнтоване на повне засвоєння базових умінь і понять.  

Традиційне інтенсивне навчання має низку переваг в роботі з дітьми   По-перше, докладні пояснення дають змогу дитині точно кодувати інформацію. Адже багато таких дітей стикаються з проблемами в навчанні тому, що не можуть запам’ятати інформацію.

По - друге, впроваджуючи метод традиційного інтенсивного навчання, вчитель залучає дітей до активної роботи з навчальним  матеріалом.

По - третє, метод традиційного інтенсивного навчання забезпечує учням ширші можливості для активного залучення та відповіді на уроці.

Широко використовую вивчення теорії   

Без теорії нема практики. В математиці без практики ніяк. Для здібних учнів знання теорії - це максимальна реалізація можливостей у різноманітних нестандартних  творчих завданнях. Для тих же, хто мислить не так активно, теорія - це основа успішного просування вперед.

Для цього використовую: аркуші опитування

Для 5-го класу з повними відповідями. Для чого? Для взаємоконтролю і підготовки.

Щоб одержати високу оцінку, учень може опрацювати матеріал стільки разів, скільки він захоче. А батьки зможуть легко перевірити. Психологічна сила цієї роботи незаперечна. Адже батьки не спроможні перевірити підготовку учня до уроку. Інша справа, коли дитина приносить аркуш опитування із готовими відповідями.

Саморобні таблиці навчального характеру. В своїй роботі я використовую таблиці навчального характеру, що містять зразки розв′язування.

Інформаційні картки Використовуються для запам’ятовування математичної термінології, понять, формул.

Алгоритми дій   Безпосереднє розв’язування задачі складається з послідовності кроків (дій), кожен з яких є застосування деякого загального положення математики до  умов завдання. Тому відшукання цієї послідовності кроків є найголовніше, що потрібно зробити для того, щоб розв′язати задачу. Якщо  учень твердо пам'ятатимете всі загальні положення і правила шкільного курсу математики і умітиме швидко розгортати їх в програми розв′язування відповідних завдань, то   розв′язування будь-яких стандартних задач не представлятиме для  нього ніяких особливих труднощів.

Ось тому я приділяю значну увагу алгоритмам дій, спонукаю дітей до їх розроблення, запам’ятовування. 

Довіднички, в яких систематизовані основні математичні поняття (теоретичний матеріал та  алгоритми дій).   

Створення ситуації успіху  Особливу значущість має створення ситуації успіху у грі, трудовій діяльності, навчанні. Вона включає створення різноманітних видів радості. А це чималий стимул до роботи.

Ось  висловлювання, які доречно використовувати в спілкуванні з дітьми, щоб спрацьовувала ситуація успіху: «Це важливо, і ти впораєшся, адже ти уважний, ... Тільки ти зміг зробити це не просте завдання….  Я сподіваюсь, що  ти це добре зробиш! .. Цей рисунок  вийшов дуже чіткий і запис до нього охайний.   У тебе «живий» розум, бо ти додумався …..»   і інші.

Розв’язування  прикладних  задач  дуже  корисне,  воно  сприяє розвитку в них уміння нешаблонно мислити, застосовувати  набуті знання на  практиці,  систематизувати  відомі  знання, з цікавістю підійти до розв’язування прикладних задач. Крім того підвищується інтерес до набуття математичних знань.

Метод проектів для розвитку життєвих компетенцій учня. Важливою характеристикою проектної роботи - активна позиція учня і реалізація принципу «вчитися, діючи»  

Робота з підручником Самостійна робота учнів з підручником — один з найважливіших методів набуття систематичних, міцних і ґрунтовних знань. Ця робота полягає в самостійному опрацюванні учнями друкованого тексту, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Висновок. Шкільне освітнє середовище здатне не тільки забезпечувати комфорт для дітей і дорослих. За допомогою організації простору можна впливати на мотивацію учнів до навчання, формувати сприятливу атмосферу, забезпечувати потребу в дослідженні, задовольняти освітні потреби учнів.

Обґрунтовано доведено, що провідна роль у створенні освітнього середовища належить педагогові, від його готовності до такої діяльності прямо залежить ефективність освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра. Встановлено, що освітнє середовище разом зі зміною соціального оточення теж динамічно трансформується, тому педагоги спроможні його змінювати адекватно новим вимогам лише за умови власного професійного зростання.

Література

1. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації освітнього простору Нової української школи: Наказ МОН № 283 від 23.03.2018 року.
2. Журнал «Педагогіка» №1(12) 2016 с. 12-18
3. С. Рощина «Розвивальне освітнє середовище, як умова особистісного розвитку учнів» Педагогічний альманах. – Вип. 12. С.34-36
4. Веб-сайт программи InnoSchool. URL: http: // innoschool.tkk.fi/
5. Нова українська школа: порадник для вчителя / під заг. ред. Бібік Н. М. Київ : ТОВ «Вид. дім «Плеяди», 2017. 206 с.
6. Сиротенко Г.О. Шляхи оновлення освіти: науково-методичний аспект. Інформаційно-методичний збірник / Г.О. Сиротенко. – Харків: Основа, 2003.