Погляд на сучасну початкову освіту має здійсню­ватися під кутом зору тих завдань (соціальних, педа­гогічних, психологічних), які постають сьогодні перед закладами загальної середньої освіти. У системі шкільної мовної освіти відбуваються особливо поміт­ні зміни, які, безумовно, впливають і на її початковий етап. Відомо, що початкова школа має виконувати роль фундаменту, на якому будується вся система всебічного розвитку школярів. Метою нашої роботи є висвітлення шляхів формування у молодших школярів міцних навичок правильно­го, усвідомленого, виразного, відповідного за темпом читання, лічби, грамотного письма, культури усного і писемного мовлення, спілкування та поведінки.

Розв'язання цих завдань потребує зміни принципів побудови навчальних предметів, організації нового типу засвоєння знань, перебудови структури навчаль­ної діяльності школярів, у тому числі й з української мови, яка відіграє провідну роль у їхньому навчанні та розвитку. Встановлено, що діти, які добре читають і пишуть, як правило, успіш­но оволодівають іншими предметами початкового курсу, добре засвоюють зміст середньої освіти, швид­ше набувають у подальшому професійних навичок. І навпаки, однією з головних причин слабкої успіш­ності учнів, недостатнього інтелектуального розви­тку, є незадовільна їхня підготовка з української мови.

Конструювання нового курсу української мови для чотирирічної початкової школи означало не просто його оновлення за допомогою внесення нових розді­лів, окремих мовних і мовленнєвих понять (хоча й це, безумовно, було важливим), а передбачало докорінну перебудову його змісту і структури, які мають бути спрямовані на досягнення тих головних цілей, що випливають із вимог, поставлених перед сучасною школою. [2, с. 9]

Відповідно до нових цілей і завдань, сформульова­них щодо початкового курсу навчання української мови, постала необхідність виокремити сучасні підходи до формування навичок читання і письма.

Слід розпочати з аналізу змістовних ліній мовно-літературної галузі, однією з яких є «Читаємо». Це основна лінія реалізації читацьких компетентностей. Другою, не менш важливою, є лінія «Взаємодіємо письмово».

Змістова лінія «Читаємо» передбачає формування в учнів повноцінної навички читання, умінь само­стійно вибирати й опрацьовувати літературні тексти різних видів, дитячі книжки, висловлювати своє ставлення до прочитаного, сприймати художній текст як засіб збагачення особистого емоційно-чуттєвого соціального досвіду, користуватися раціональними прийомами пошуку потрібної інформації в різних джерелах, працювати з інформацією в різних форма­тах, застосовувати її в навчально-пізнавальних, ко­мунікативних ситуаціях, практичному досвіді.

В основі читання лежать синтетичні звукові дії, опосередковані буквами. Як бачимо з наведеного визначення, дитині, яка опановує вміння читати, доводиться виконувати ро­зумові дії зі звуковою сферою мови — зливати у звукові комплекси (спочатку в склади, а потім і в слова) окремі звуки, позначені на письмі буквами. Тому в підготовчий (добукварний) період учитель повинен приділяти рівнозначну увагу вправлянням у звуково­му аналізі і у звуковому синтезі.

На жаль, багаторічні спостереження свідчать, що в цей період навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом учителі більше уваги приділяють звуковому аналізу, недооціню­ючи вправляння дітей у звуковому синтезі, що й породжує з переходом до букварного періоду так звані «муки синтезу». [1, с. 31] З огляду на зазначене, основою початкового вміння читати в 1 класі мають стати синтетичні звукові вправи. Можна не сумніватися, що вміння школярів злити в одну артику­ляційно-вимовну одиницю (склад) два-три звуки, сприйняті від учителя на слух у розділь­ному вимовлянні, позитивно позначиться на таких самих діях, коли учень розпочне читання. Це вмін­ня успішно запобігатиме також побуквеному читан­ню, яке є досить помітним явищем у діях першокласників, яких у дошкільний період навчали читати за букво-складальним методом. Саме через це вони не опанували вміння синтезувати звуки у склади, тобто не навчилися звукового синтезу. Зва­жаючи на це, вчителям необхідно дібрати низку синтетичних звукових вправ, які доцільно пропону­вати учням у добукварний період та на початку букварного.

Зауважимо, що в букварний період навчання гра­моти синтетичні вправи виконуються у двох варіан­тах — суто звуковому та з опорою на букви, що вже є власне читанням. Синтетичні вправи, завдання в цікавій, логічно навантаженій формі слугують під­готовкою до свідомого читання учнями слів, словосполучень, речень, текстів спочатку скла­дами, із поступовим переходом до читання цілими словами. [2, с. 84]

Змістовна лінія «Взаємодіємо письмово» зауважує, що процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кож­не з яких вимагає спеціальних вправлянь. Цілями вчителя стає формування технічних навичок письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита у його розлінуванні); вироблення графічної навички (уміння правильно зображувати всі малі і великі літери українського алфавіту); закладання підґрунтя для набуття учнями початкових орфографічних навичок письма (уміння записувати слова без пропусків, заміни, переставляння і вставляння зайвих літер, вимова і написання яких не мають розбіжностей, з опорою на звуковий і звуко-буквений аналіз). Тому учитель має враховувати склад­ність такого комплексу дій, які виконуються практично одночасно, і в попередній, добукварний, пері­од кожній із них приділити належну окрему увагу. Це стосується передусім підготовчих графічних вправ­лянь та опанування звукового аналізу слів.

Як і у процесі оволодіння початковою навичкою читання, на уроках письма після засвоєння гра­фічної форми нової літери основною одиницею навчальної діяльності має бути склад у формі злиття приголосного звука (твердого і м'якого) з різними голосними. Читання і письмо як два взаємопов'яза­них види мовленнєвої діяльності у навчанні грамо­ти шестирічних дітей здійснюються в основному паралельно. При цьому спосіб записування слова здійснюється за тим самим алгоритмом, що й упо­вільнене його читання та промовляння. Таким чи­ном, складовий принцип української графіки має лягти в основу вироблення графічної навички, що забезпечить не тільки розбірливе і каліграфічне, а й грамотне письмо.

Отже, формування у молодших школярів умінь переносити здобуті мовні знання і мовленнєві вміння має принципове значення, оскільки успіхи дітей в оволодінні всіма іншими предметами початкового циклу навчання значною мірою залежать саме від оволодіння навичками, що засвоюються під час роботи в межах мовної освіти.

Література

1. Антипець В. П. Особливості формування початкової навички читання на методичних засадах К. Д. Ушинського / В. П. Антипець // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Сер.: Педагогічні науки / Чернігів. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – Чернігів, 2010. – Вип. 79. – С. 30–32.
2. Вашуленко М. С. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у -2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу : навч.-метод. посіб. /  М. С. Вашуленко. – Київ : Видавничий дім «Освіта», 2019. – 192 с.