Фундаментальними особливостями сучасного світу є постійні зміни, це обумовлює вимоги до випускників загальноосвітніх навчальних закладів. У такому мінливому середовищі здатні орієнтуватися та активно діяти лише ті особистості, які вміють адаптуватися до постійних швидких змін, вирішувати складні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення. Це мають бути інтелектуальні особистості, які здатні генерувати оригінальні ідеї. Тому виникає потреба постійно вдосконалювати форми організації навчального процесу, створювати необхідні умови для розвитку та самореалізації особистості з метою підвищення ефективності навчального процесу. Варто обирати інноваційні та інтерактивні методи, форми та прийоми роботи, які сприяють активізації діяльності учнів.

Кожен окремо взятий урок – це ланка в ланцюжку. Він являє собою цілу процесуальну систему, яка складається з компонента етапів. Якщо уявити собі урок у вигляді цегляної стіни, то етапи – це її цеглинки. Якщо такі «цеглинки», можливо, і гарні, але погано підігнані одна до одної і погано зцементовані, то стіна розвалиться[1].

Зупинимося на актуальному питанні: що ж таке технологія навчання? Термін «технологія» походить від двох грецьких слів: techne – мистецтво, майстерність; logija – наука[7]. Отже, технологія – це наука про майстерність. Нині питання технології навчання особливо актуальне. Це зумовлено об'єктивною необхідністю вироблення такої методичної системи, яка сприятиме, по-перше, органічному поєднанню процесів навчання й опанування, по-друге, врахуванню науково-теоретичного рівня програмового матеріалу, освітніх завдань навчального закладу та суб'єкта навчального процесу і, по-третє, досягненню максимально високої результативності навчання.

Виділяють наступні моделі навчання: пасивна модель «Монолог»; активна модель «Діалог»; інтерактивна модель «Полілог».

Цілі і завдання інтерактивного навчання  (О. Пометун, Л. Піроженко ) полягають в таких прийомах:

- розширенні пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел;

- можливості перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів;

- формування глибокої внутрішньої мотивації[4].

Технологія розвитку критичного мислення допоможе педагогам розв’язати такі завдання:

1) засвоєння предметних знань, умінь і навичок;

2) оволодіння методами роботи з інформацією;

3) створення стійкої мотивації до навчання;

4) спонукання до самоосвіти, прийняття зважених рішень, обміну думками;

5) готовність до роботи з новою інформацією, до пошуку аргументованих шляхів розв’язання проблем, до спілкування з іншими[5].

У науковій і методичній літературі описано технології розвитку критичного мислення на різних навчальних предметах, зокрема й ефективні прийоми:

- «Плюс – мінус - цікаво» (актуалізація емоційного ставлення у зв’язку з матеріалом);

- «Інсерт» (можливість оцінити власні знання, співставивши їх із новою інформацією);

- «Асоціації» (встановлення асоціативних зв’язків між фактами, поняттями, явищами, ідеями);

- «Зигзаг» або «Ажурна пилка» (спосіб обміну інформацією);

- «Перехресна дискусія» (парна робота з метою обговорення теми з різних сторін).

Таким чином, критичне мислення – це складний процес творчого переосмислення понять та інформації. Це активний процес пізнання, який відбувається одночасно на декількох рівнях[2].

Сучасна освітня технологія розвитку критичного мислення на уроках української мови та літератури розв’язує задачі освітньої мотивації, інформаційної грамотності, культури письма та соціальної (життєвої) компетентності, а саме: підвищення інтересу до процесу навчання та активного сприйняття навчального матеріалу; розвиток здатності до самостійної аналітичної та оцінювальної роботи з інформацією будь-якої складності; формування навичок написання текстів різних жанрів; формування комунікативних навичок та відповідальності за знання[6].

Розвиток критичного мислення можливий за виконання наступних умов:

1) якщо педагог приймає різні ідеї, думки; підтримує активність учнів у процесі навчання; підтримує у них упевненість у тому, що вони не ризикують бути незрозумілими; вірить у кожного учня;

2) якщо учні відкриті для педагога, для розвиту педагогом і саморозвитку впевненості в собі, здатні усвідомити і зрозуміти цінність своїх ідей та думок; беруть активну участь у навчальному процесі; поважають різні думки.

Отже, які б інноваційні  та інтерактивні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, ми формуємо ключові та предметні компетентності. Значущими є стратегії технології розвитку критичного мислення, оскільки дозволяють збагатити кругозір школярів,   формують потребу в пізнанні та самопізнанні. А групова робота для них —дозволяє самовиразитись і самоствердитись.

Структурування уроку за технологією розвитку критичного мислення (О.Пометун):

1. Фаза актуалізації. Актуалізація вже наявних знань з теми. Пробудження пізнавальної діяльності. Самостійне визначення учнями напрямків у вивченні нової теми: постановка питання висування пропозиції. Обговорення мети уроку.

Методи і прийоми на етапі актуалізації:

• Дошка запитань.
• Незакінчене речення.
• Обмін проблемами.
• Знаємо – хочемо дізнатися – дізнаємося.
• Мозковий штурм.

2. Фаза побудови знань. Осмислення нової інформації, критичне читання та письмо. Робота з текстом, підручником. Ідейно-художній аналіз твору. Лекція або бесіда. Перегляд відео. Літературні дослідження. Творчі роботи.

Методи і прийоми на етапі побудови знань:

• Подвійний щоденник.
• Читання з маркуванням тексту, читання в парах, узагальнення в парах, спрямоване читання.
• Взаємне навчання, інсценізація.
• Навчаючи – вчуся, ажурна пилка.
• Коло ідей, змінювані трійки.

3. Фаза консолідації. Обговорення. Систематизація. Переоцінка. Нове тлумачення отриманих знань. Проговорювання проблеми. Фаза – міркування або рефлексії.

Методи і прийоми на етапі консолідації:

• Павутинка дискусії.
• Дебати.
• Займи позицію.
• Дерево рішень.
• Твір – п’ятихвилинка (есе)[5].

Таким чином, під час навчання за методикою розвитку критичного мислення учні мають пройти через три фази в опануванні матеріалом, оскільки кожна з них відбиває відповідну ланку процесу засвоєння: сприйняття → осмислення → застосування.

Отже, розвиток творчого потенціалу особистості, формування в учнів критичного мислення є найважливішим завданням Нової української школи. Вдосконалення уроку як форми навчання сьогодні втілюється в інноваційних технологіях та трендах, які дозволять найповніше реалізувати в навчальному процесі індивідуальні особливості учнів, розвивають їх креативне мислення, сприяють тому, що особистість стає сміливою, творчою, успішною.

Навчання – це творчий процес людських взаємин,  створення в класі освітнього середовища визнання, ентузіазму і підтримки. Погоджуємось з вітчизняними науковцями, зокрема О. Пометун, яка наголошує, що під час уроку з розвитку критичного мислення доцільно, аби вчитель надавав слово учням, а сам говорив якомога менше. Він має бути провідником, стимулювати учнів до роздумів, уважно вислуховувати їхні міркування. Важливо щоб учитель навчав учнів узагальнювати та інтерпретувати основні ідеї уроку, обмінюються думками та висловлюватися,  давати оцінку переконанням та гіпотезам, ставити запитання та робити висновки.

Література

1. Вайнштейн М. Критичне мислення як основа демократичного навчання // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 49-52.
2. Давиденко О.М. Розвиток критичного мислення на уроках мови і літератури // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2005. – № 2. – С. 7-8.
3. Лабенко О. Розвиток критичного мислення в середніх загальноосвітніх закладах // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 68-71.
4. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання Науково-методичний посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. — К.: Видавництво А. С. К. , 2004. — 192 с.
5. Пометун О. Як розвивати критичне мислення в учнів (з прикладом уроку) https://nus.org.ua/articles/krytychne-myslennya-2/?__cf_chl_jschl_tk
6. Пометун О.І. Технології розвитку критичного мислення учнів. .– К. : Плеяда, 2006. – 220 с.
7. Технологія http://sum.in.ua/s/tekhnologhija
8. Штейнбук Ф.М. Вивчення зарубіжної літератури. 11 клас. – Харків: Веста: Видівництво "Ранок", 2003. – 256 с.