Сучасна демократична Україна  прагне  стати  повноправним  членом   європейської   спільноти  на основі загальнолюдських цінностей та духовних,  моральних і культурних засад життя українського народу. Документи Нової Української Школи, Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, концепція профільного навчання у старшій школі та інші базові освітянські документи ґрунтуються на компетентнісній стратегії. Компетентнісний підхід - це орієнтир національної системи освіти. 

Основою сучасного навчально-виховного процесу є людина як найвища цінність, а метою освіти є  сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, виховати громадянина, високоморальну зрілу особистість, яка готова співпрацювати, гідно вести з цивілізований діалог   з представниками інших націй світу. 

Формування компетентностей може реалізуватися лише в умовах впровадження інновацій у навчально-виховний процес. Інноваційність сучасної освіти, як і суспільства в цілому, зумовлена об’єктивними причинами еволюційних процесів, метою впровадження інновацій є виховання особистості творчої,  здатної  до самореалізації та існування в будь-якому соціумі. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. 

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Від учителя вимагаєтться особлива чутливість до тенденцій оновлення суспільного життя, здатність до адекватного сприйняття,  потреб суспільства і відповідного коригування своєї роботи. Інноваційність  у діяльності педагога стала найпріоритетнішим завданням.  Нестандартність, новизна необхідні в організації сучасного освітнього процесу. У зв’язку з цим  слід  широко  використовувати нові форми проведення уроків, зокрема проєктну технологію.

Проєктна діяльність - одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції; сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об’єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту

Метод проєктів був розроблений американським педагогом У. Килпатріком в  20-ті роки XX ст. як практична реалізація концепції інструменталізму  Дж. Дьюї (1859-1952), американського філософа - прагматика, психолога і педагога, якого справедливо вважають основоположником «методу проєктів» у світовій педагогіці. Інтерес до методу проектів виник у нашій країні ще в 90-х роках XX ст., а на початку XXI ст. вже стала очевидною стійка тенденція до використання нової технології в практиці викладання різних навчальних дисциплін.

Якнайповнішою класифікацією проєктів у вітчизняній педагогіці є класифікація, запропонована в навчальному посібнику Є. С. Полат, М. Ю. Бухаркіною та ін. [1]

Проєктна діяльність – це спосіб розвитку творчості, самостійності, прагнення до ідеально-перспективного перетворення світу за допомогою креативних дій і операцій у процесі створення конкретного продукту – проєкту ідеального та реального. [3]

Основна мета методу проєктів — надання здобувачеві освіти можливості самостійно отримувати знання під час розв’язання практичних завдань або проблем, які вимагають інтеграції знань із різних галузей [2]. Учителеві в проєкті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації.

Упроваджуючи в систему роботи проєктну технологію слід дотримуватися таких принципів щодо формування основних виховних компетентностей школярів [1]:

• дитина в школі - повноцінна особистість;
• завданням школи є становлення особистості;
• педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації;
• учень є суб'єктом навчальної діяльності;
• талановитою є кожна дитина;
• в основі виховання та навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;
• кожен крок є успішним;
• не примушувати, а переконувати та домовлятися.

У процесі проєктування учні міркують, дискутують, сперечаються –  проводиться дослідницька робота, спрямована на самостійне відшукування необхідної  інформації [4] .  Відбувається спілкування  – надзвичайно серйозна і складна проблема в діяльності вчителя-словесника, оскільки це і є сутністю творчого процесу навчання-виховання.

Організація навчального проектування передбачає виконання вчителем цілого ряду функцій: 

• допомога учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проєктом;
• бути самому повноцінним джерелом інформації;
• координація роботи над проєктом;
• підтримка та заохочення учнів, підбадьорення й мотивація до роботи;
• забезпечення динаміки роботи кожного учня в групі й групи в цілому.

Проєктна технологія в навчально-виховному процесі забезпечує цілісність сприйняття та мотивації  навчальної діяльності, це практичне спрямування роботи на конкретний результат, створюються умови для профільного навчання і в старшій школі [3].  Для учнів проєкти максимально наближують завдання до життєвих ситуацій.

Сучасна молодь непередбачувана, креативна, тому і прагне змін, інновацій, поваги до себе та до продукту своєї діяльності. У зв’язку з цим педагог мусить постійно вдосконалювати свою практику, бути модерновим, адже : «…сучасний урок - це твір мистецтва, де педагог уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учня.»

Література

1. Бабій К.Н. Нетрадиційний урок за проектною технологією / К.Н. Бабій, А.М. Бахтарова, І.Б. Литвиненко// Управління школою. – 2007. – № 1. – С. 22.
2. Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа взаємодії вчителя та учня / Т. Башинська // Дайджест педагогічних ідей та технологій Школа – парк. – 2003. - № 3. – C. 49
3. Взаємодія учня і вчителяу площині проєктної діяльності ( Матеріали творчої групи педагогів Волинської області ) // Школа.-2006.-№5-С.3
4. Інтернет- ресурс : http://www.lnu.edu.ua