Найдорожчий скарб, яким нагороджує людину природа від народження і на довгі роки життя, є здоров’я. Відтак, одним із пріоритетних напрямів діяльності школи є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді.

Актуальність питання обумовлена тим, що показник кількості абсолютно здорових дітей щороку зменшується, прослідковується тенденція до погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління; зростання числа учнів, що мають декілька діагнозів хвороб. За останнє десятиріччя чітко прослідковуються фактори, які впливають на стан здоров’я учнів, а саме: недосконалість навчальних програм і технологій, інтенсифікація навчального процесу, відсутність індивідуального підходу до учнів, недостатня рухова діяльність школярів. Як наслідок, в процесі навчальної діяльності, в учнів можна спостерігати пасивність, апатію та навіть агресивне ставлення до навчання.

Виходячи з того, що одним із основних завдань школи є збереження духовного, фізичного, психічного здоров’я учнів, формування в них відповідального ставлення до власного здоров’я - виникає необхідність у розробленні і впровадженні технологій, що полегшують формування нових знань, зберігаючи при цьому здоров’я учнів [1, с. 22].

У класифікації освітніх технологій виокремилася нова група – здоров’язберігальні освітні технології (ЗОТ), які об’єднують у собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Мета ЗОТ – забезпечити дитині можливість збереження здоров’я під час навчання у школі, сформувати в неї необхідні знання, уміння та навички щодо здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання у повсякденному житті. Вітчизняні та зарубіжні науковці  вважають, що під здоров’язбережуючими освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно розуміти всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів. А. Єрохіна визначає поняття здоров’язбережувальні технології в освіті як сукупність форм, засобів і методів, що спрямовані на досягнення оптимальних результатів у підтримані фізичного, психічного, етичного й соціального благополуччя людини в формуванні здорового способу життя. 

Сутність здоров’язберігаючих технологій більш повно можна визначити класифікувавши їх на типи (за  О. Ващенко), а саме:

- здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу, відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини

- оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія

- технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання.

- виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини [2,с.12].

Впровадження здоров’язбережуючих технологій потребує від учителя:

• не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання;
• враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості школярів, індивідуальні мовні особливості кожної дитини;
• планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми;
• змінювати види діяльності, чергувати інтелектуальний, емоційний, руховий види діяльності, групову й парну форми роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать поважати думки інших, висловлювати власні думки;
• проводити ігри та ігрові ситуації, нестандартні уроки, інтегровані уроки;
• з перших хвилин уроку створити середовище доброзичливості, позитивного емоційного налаштування (слід пам’ятати, що психологічний стан і психологічне здоров’я учнів впливає і на фізичне здоров’я) ;
• чітко організовувати навчальну працю (на уроках, де більша частина навчальної діяльності пов’язана з класною дошкою, дуже важливо, щоб до початку уроку було зроблено необхідні записи на дошці: завдання для опитування, план роботи на уроці.
• проводити роботу з профілактики стресів (хороші результати дає робота в парах, групах, тому що «слабший» учень відчуває підтримку товариша. Антистресовим моментом на уроці є стимулювання учнів до різноманітних способів виконання завдань. Тоді учень не боїться помилитися, отримати неправильну відповідь).

Обов’язковою умовою ефективного використання здоров’язбережувальних технологій є їх позитивне емоційне забарвлення. Виконання вправ з нудьгою, без бажання не дасть позитивного результату, а скоріше навпаки. Сама радість навчання, так само, як і радість будь-яких вправ і праці, робить дитину здоровішою. Саме тоді виховуєтьться здорова, творча й мисляча особистість [3, с. 18].

Здоров’язберігаючі технології навчають дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

На основі аналізу науково-педагогічної літератури можна визначити здоров’язбережувальні аспекти сучасного уроку:

Отже, сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, вчити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід до сучасного уроку зобов’язує вчителя бути взірцем здорової людини.

Література

1. Бережна Т. Школа сприяння здоров’ю. Мода чи веління часу? / Т. Бережна // Директор школи. – 2006. – № 47. – С. 22.
2. Ващенко О. Здоров’язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах / О. Ващенко, С. Свириденко // Директор школи. – 2006. – № 20. – С. 12.
3. Ващук С. Потреба бути здоровим / С. Ващук // Директор школи. – 2006. – № 39. – С. 18.
4. Поліщук Н. А. Здоров’язбережне освітнє середовище як умова фізичного, психічного і соціального здоров’я учасників навчально-виховного процесу / Н. А. Поліщук // Пед. пошук. – 2012. – № 3. – С. 25-30.